Поняття корпоративних прав.
Відповідно до ст. 167 ГК корпоративні права — це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.
Визначення корпоративних прав наведено також і Податковому кодексі: корпоративні права — це право власності на статутний фонд (капітал) юридичної особи або його частку (пай), включаючи права на управління, отримання відповідної частки прибутку такої юридичної особи, а також активів у разі її ліквідації відповідно до чинного законодавства, незалежно від того, чи створена така юридична особа у формі господарського товариства, підприємства, заснованого на власності однієї юридичної або фізичної особи, або в інших організаційно-правових формах.
Обидва поняття близькі за змістом, але в цивільному обороті, на мій погляд, слід керуватися поняттям, наведеним у ГК, оскільки воно є загальним. Серед іншого різниця між цими поняттями полягає, зокрема, в тому, що Податковий кодекс пояснює корпоративні права як право власності на статутний капітал або його частку, а ГК — як права особи, частка якої визначена в статутному капіталі. Тобто конструкція права власності до корпоративних прав вже не застосовується.
ЦК вводить ще одне, нове поняття — право участі в товаристві. Категорія корпоративних прав у цьому нормативному акті не використовується. Однак за своїм призначенням ці категорії є близькими. Відповідно до ст. 100 ЦК право участі у товаристві є особистим немайновим правом і не може окремо передаватися іншій особі. Як бачимо, закон дає лише загальну характеристику цього права як особистого немайнового, але не розкриває Його змісту, як це зроблено у ст. 167 ГК.
Зі змісту ст. 167 ГК можна виділити такі ознаки корпоративних прав: — суб'єктом (носієм) цих прав є особа, котра має частку в статутному фонді (майні) господарської організації. Поняття корпоративного права пов'язане з часткою в статутному капіталі. Одне неможливе без іншого. Частка в капіталі і корпоративні права співвідносяться між собою як причина і наслідок. Первинною є частка в статутному капіталі юридичної особи. її розмір визначає обсяг належних особі корпоративних прав. Відчуження частки в статутному капіталі однозначно призводить до відчуження корпоративних прав, оскільки вони є невіддільними;
— складний зміст корпоративних прав, які включають в себе кілька можливостей
особи, що передбачені законом та установчими документами.
Як бачимо, законодавець обмежує поняття корпоративних прав тими юридичними особами, в яких учасники мають частку в статутному капіталі або частку в майні господарської організації. За межами цього поняття опиняється широкий спектр юридичних осіб, учасники яких не мають часток в капіталі або в майні. Це — більшість непідприємницьких товариств, усі установи. Але між цими юридичними особами та їх учасниками (засновниками) теж існують правовідносини. Якщо вони не корпоративні, то які? Гадаю, що правова сутність цих відносин не залежить від того, чи має учасник частку в статутному капіталі (майні) організації. Від цього залежить тільки зміст корпоративних відносин.
На мій погляд, корпоративні права виникають у засновника (учасника) щодо будь-яких юридичних осіб незалежно від того, чи формується статутний капітал. Тому легальне визначення поняття корпоративних прав слід змінити.
Корпоративні права мають відносний характер, тобто вони виникають щодо конкретної юридичної особи.
Корпоративні права є комплексними (множинними) за змістом і включають такі групи прав:
1) організаційні — право брати участь в управлінні, право голосу, право на отримання інформації про діяльність юридичної особи;
2) майнові — право на отримання частини прибутку від діяльності юридичної особи, право на отримання частини активів у разі її ліквідації.
Поняття корпоративних прав нерозривно пов'язане з корпоративними обов'язками. Ці поняття є неподільні. Коло обов'язків (так само як обсяг прав) визначається організаційно-правовою формою юридичної особи. Учасники юридичних осіб (насамперед господарських товариств) мають такі майнові обов'язки:
— зробити внесок до статутного капіталу в розмірі і порядку, передбаченому установчими документами. В непідприємницьких організаціях цей обов'язок виражається у сплаті вступних та членських внесків;
— вносити додаткові внески;
— нести додаткову відповідальність за зобов'язаннями юридичної особи, якщо це
передбачено законом.
Має учасник і організаційні обов'язки:
— виконувати рішення вищих органів управління;
— не перешкоджати своїми діями досягненню цілей товариства;
— сприяти товариству в реалізації його мети;
— не розголошувати комерційну таємницю і конфіденційну інформацію.
Названі елементи майнового і організаційного характеру лише в сукупності
становлять корпоративне право. Інакше кажучи, корпоративне право — це сукупність усіх прав та обов'язків, які має особа щодо конкретної юридичної особи. Конкретний зміст корпоративного права, співвідношення в ньому майнових і організаційних елементів визначається організаційно-правовою формою юридичної особи. Так, відповідно до ст. 81 Закону "Про господарські товариства" вкладники командитного товариства не мають права брати участі в управлінні справами такого товариства. Існує обмеження на право брати участь в управлінні акціонерним товариством для власників привілейованих акцій. У цих випадках корпоративне право не містить частини організаційних елементів.
Щодо комерційних юридичних осіб законодавство України не передбачає випадків обмеження майнових елементів корпоративних прав. Більше того, між організаційними і майновими елементами є певна взаємозалежність: у випадку обмеження організаційних прав особа має певні переваги в реалізації майнових прав. Так, вкладник командитного товариства несе обмежену відповідальність, і має першочергове право перед іншими учасниками, що несуть повну відповідальність, на повернення свого внеску; акціонер,
який володіє привілейованими акціями, має право отримувати дивіденди у фіксованому розмірі, незалежно від результатів діяльності акціонерного товариства. Отже, зменшення обсягу організаційних прав компенсується розширенням майнових прав.
В некомерційних юридичних особах їх члени не мають майнових прав, хоча можуть мати майнові обов'язки у вигляді сплати вступних та членських внесків. Разом з тим відсутність майнових прав впливає на організаційні права — всі члени мають рівне право на участь в управлінні, яке базується на приналежності до організації у формі членства. Тривалість членства, а також розмір внесків не впливають на зміст організаційних прав.
Відсутність майнових прав засновників щодо некомерційних юридичних осіб ще не означає, що між ними не виникають корпоративні правовідносини. Вважаємо, що і в таких організаціях названі правовідносини існують, але їх зміст є специфічним порівняно з комерційними юридичними особами. Членство в некомерційній організації також може бути об'єктом правочину. На таких засадах побудовано членство в дисконтних організаціях, в яких надання суттєвих знижок при придбанні товарів (послуг) обумовлено належністю до організації — членством.
Отже, за змістом можна виділити два види корпоративних прав:
— повні — включають і організаційні, і майнові права;
— неповні (обмежені) — або організаційні, або майнові права.
Залежно від обсягу корпоративних прав в учасника можуть виникати додаткові права. Наприклад, акціонер, який володіє більш як 10% акцій, вправі запропонувати питання, яке обов'язково повинно бути включене правлінням до порядку денного загальних зборів.
Корпоративні права є подільними за обсягом і неподільними за змістом. Зі складу корпоративних прав можуть бути виділені окремі елементи, які мають характер майнових прав, зокрема, право на одержання частини прибутку, право на одержання частини майна товариства в разі ліквідації. Однак ці майнові права не можуть розглядатися як самостійний об'єкт правовідносин, оскільки корпоративні права є неподільними за змістом. Законом не передбачена І одночасно не відповідає йому ситуація, коли, наприклад, право участі в управлінні належить одній особі, а право на одержання частини майна в разі ліквідації (або право на одержання частини прибутку) — іншій.
Відчуження навіть частини корпоративних прав означає одночасний перехід до набувача всіх прав та обов'язків, які становлять зміст корпоративних прав. У ст. 53 Закону "Про господарські товариства" прямо зазначено, що при передачі частки (її частини) третій особі відбувається одночасний перехід до неї всіх прав та обов'язків, які належали учаснику, котрий відступив її повністю або частково.
Враховуючи вищевикладене, можна запропонувати таке визначення, корпоративні права — це сукупність правових можливостей учасника певної юридичної особи, зміст яких визначається її організаційно-правовою формою.
Корпоративні права є специфічним об'єктом цивільних правовідносин. Як вже зазначалося, в ЦК корпоративні права не згадуються, тому встановити їх місце в системі об'єктів цивільних прав можна лише теоретично.
Відповідно до ст. 177 ЦК об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.
Найближче корпоративні права подібні до майнових прав. Традиційно майновим правом вважається право суб'єкта, що виникає із зобов'язального правовідношення. Такий підхід запропоновано Національним банком України у п. 4 Методичних рекомендацій щодо застосування комерційними банками Закону України "Про заставу" від 8 жовтня 1993 р., в якому майнові права визначено як права на вимоги за зобов'язаннями, в яких заставодавець виступає кредитором. Отже, майнові права є елементом зобов'язальних
правовідносин.
Відповідно до ст. 509 ЦК зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор. Якщо кожна із сторін у зобов'язанні має одночасно і права, і обов'язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.
Отже, зміст та обсяг майнових прав визначається зобов'язанням, яке є підставою виникнення цих прав. Якщо зобов'язання немає, то й майнових прав не виникає. Якщо кредитор одночасно має обов'язок, що виник із зобов'язання, то цей обов'язок не включається до змісту майнових прав: права і обов'язки — це окремі об'єкти.
На відміну від майнових прав, корпоративні права є комплексними за змістом та їм відповідають корпоративні обов'язки, які невіддільні від прав. Тому сам термін "корпоративні права" не зовсім точний, оскільки відображає лише одну сторону цього цілісного явища — права.
Оскільки майнові права — це тільки права кредитора у зобов'язальному правовідношенні, а корпоративні права включають в себе і права, і обов'язки, ці два поняття не збігаються. Тобто корпоративні права не є видом майнових прав.
Цивільне право оперує більш широким поняттям, яке охоплює практично всі об'єкти цивільних прав — майно. Відповідно до ст. 190 ЦК майном як особливим об'єктом вважається окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки. Гадаю, що корпоративні права є майном.
Форма корпоративних прав.
Корпоративні права можуть існувати у різних формах: як частка в статутному капіталі господарського товариства, визначена в статуті, як пай в кооперативі, як акція. Форма, тобто зовнішній прояв, зовнішня фіксація корпоративних прав не впливає на їх сутність.
Назовні корпоративні права можуть виражатися в інших об'єктах — наприклад, акціях. Остання лише виражає корпоративні права, належні власнику цього цінного паперу стосовно акціонерного товариства, яке здійснило їх емісію. Відповідно до Закону "Про цінні папери і фондовий ринок" замість акцій акціонеру може видаватися сертифікат на сумарну номінальну вартість придбаних акцій, який не є цінним папером. Якщо акціонеру замість акцій видали сертифікат на певну кількість акцій, то чи означає це, що він не є власником акцій. Вважаю, що незалежно від того, як саме засвідчується придбання акцій (сертифікатом акцій чи акціями), особа, що придбала акції, є їх власником. Навіть у тих випадках, коли акції були видані, але втрачені, є можливість їх поновити. І це тому, що акція лише засвідчує корпоративні права. Невидача акції є підставою виникнення корпоративних відносин між акціонером і акціонерним товариством. Підставою є придбання акції. Особа купує акції не заради них самих, а заради тих прав, які з ними пов'язуються. Засвідчення цих прав акцією пов'язано зі специфікою самого акціонерного товариства як форми об'єднання капіталів. Необхідність виразу корпоративних прав в акціях зумовлена потребами їх обігу на ринку капіталів, що надає власнику акцій можливість відносно просто здійснювати їх відчуження. Акціонер володіє правами, вираженими в акції, і без фактичного володіння нею, якщо придбав її на законних підставах. Стосовно акцій на пред'явника діє лише презумпція правомірності володіння. Але й вона може бути спростована в загальному порядку.
Таким чином, право власності акціонера на акції буде існувати і в тому випадку, коли акція як об'єктивно виражений цінний папір відсутня. Чому ж не визнати право власності на корпоративні права і за тими особами, права яких не виражаються у додаткових проміжних об'єктах (таких як акція)? Хіба можна стверджувати, що особа не є власником корпоративних прав лише тому, що вони не виражені в інших об'єктах права власності? Це було б безпідставно. В тих випадках, коли мова йде не про акціонерні товариства, корпоративні права закріплюються безпосередньо в установчих документах юридичної особи.