Резерви зниження корпоративних витрат. Форми фінансового забезпечення корпоративних витрат.

При розробленні системи стимулювання необхідно базуватись на науково-обгрунтованих нормах і нормативах використання ресурсів, засобів праці, інтенсивності завантаження обладнання тощо, оскільки у протилежному випадку існує ймовірність подання центрами відповідальності спеціально завищених витрат з метою досягнення сумнівної економії, яка насправді відображатиме реальний рівень витрат. Положення щодо преміювання за економію витрат повинні базуватись на обґрунтованих нормах використання ресурсів різних видів та передбачати преміювання у розмірі певної частки досягнутої економії. Такі положення повинні розроблятись з урахуванням найбільш проблемних «вузьких місць» на підприємстві, де спостерігається необґрунтоване завищення чи зростання витрат, та стимулювати оптимізацію пріоритетних видів витрат.

В управлінні витратами надзвичайно важливу роль відіграє їх контролювання, яке охоплює облік та аналіз витрат на різних стадіях їх формування та виникнення. Контролювання витрат дозволяє виявляти їхні обсяги, структуру, динаміку, склад, ефективність формування; запобігати необґрунтованому завищенню витрат та перевитратам ресурсів. Основними завданнями контролю витрат при цьому є перевірка обґрунтованості встановлення норм витрат ресурсів та правильності розрахунків планових витрат, які надалі формуватимуть критерії при подальшому контролюванні витрат; облік фактичних витрат у корпорації з використанням адекватних методів обліку; виявлення відхилень фактичних показників витрат від планових (нормативних); визначення причин, що зумовили позитивні та негативні відхилення; прийняття рішень стосовно реалізації регулювальних заходів на усіх попередніх етапах управління витратами залежно від причин відхилень. До причин суттєвих відхилень можна віднести прорахунки у плануванні, недостатню кваліфікацію економістів, недієву систему стимулювання за економію витрат або її відсутність, вибірковий контроль витрат тощо. Тобто якщо приймається рішення стосовно здійснення коригувальних заходів відбувається реалізація п’ятого етапу управління витратами – регулювання витрат.

Вивчення літературних джерел [14; 21; 22; 36; 47; 76; 95; 103; 109; 119; 137] та фактичних матеріалів дозволяє стверджувати, що на якість та результативність процесу управління витратами у корпораціях впливають такі чинники:

- стабільність середовища функціонування;

- кваліфікація кадрів;

- рівень застосування сучасного програмного забезпечення та комп’ютерних технологій;

- рівень інформаційного забезпечення;

- адекватність методик планування та обліку;

- особливості внутрішньоорганізаційної побудови;

- наявність внутрішньоорганізаційної системи норм та нормативів;

- застосування науково-обгрунтованих методів до управління витратами тощо.

На формування витрат впливає значний перелік чинників, а саме [170, с. 291-299; 172, С. 3-9]:

- чинники, що безпосередньо пов’язані з виробництвом: розмір підприємства (сукупна виробнича потужність, що диференційована за видами, кількістю та максимальною віддачею наявних потенційних факторів; виробнича програма підприємства; глибина виробництва; організування виробництва, форма його здійснення; якість факторів виробництва; завантаженість підприємства);

- чинники, пов’язані з іншими сферами діяльності (процеси збуту продукції, фінансування, дослідження і розвиток);

- дані для управлінських рішень (податки та обов’язкові відрахування, оплата праці).

Погорелов Ю.С. зазначає, що у високорозвинутих країнах формуються нові підходи до управління витратами великих промислових підприємств (рис. 1.4) на противагу традиційним. В Україні управління витратами наразі здійснюється згідно із традиційними підходами, що пов’язано із значним переліком проблем у даній сфері [128, с. 101].

Новітній підхід до управління витратами
Традиційний підхід до управління витратами
Оперативне управління витратами
Двохрівневе управління витратами – стратегічне та оперативне
Акцент на зниження витрат
Акцент на реалізації стратегічних пріоритетів
Орієнтація на можливості підприємства
Орієнтація на вимоги зовнішнього середовища
Централізація
Децентралізація
Обмежена кількість критеріїв класифікації витрат
Полікритеріальна класифікація витрат
Управління явними витратами
Управління альтернативними витратами
Обмежена кількість методів в управлінні витратами
Велика чисельність та багатоваріантність підходів до управління витратами

Рис. 1.4. Порівняння традиційного та новітнього підходу до управління витратами [128, с. 101]

При дослідженні проблем управління витратами на засадах узагальнення літературних джерел та фактичних матеріалів було виявлено, що існує необхідність у побудові чіткої логічної послідовності реалізації цього управлінського процесу. При цьому запропоновано етапи управління витратами у корпораціях, наведено їх змістову характеристику, визначено чинники, що впливають на даний процес. Отримані результати дозволяють здійснювати управління витратами у корпораціях на якісно новому рівні з урахуванням системи взаємозв’язків між елементами даного процесу, факторів, що впливають на його результативність.

Висновки

1. Розглянуто особливості формування та ідентифікації витрат у корпораціях за податковим, бухгалтерським та економічним підходами. Здійснено порівняльний аналіз даних підходів за ознаками: сутність витрат, момент виникнення витрат, основна регуляторна база. Уточнено сутність витрат з економічної точки зору як вартості ресурсів, послуг, робіт тощо, що споживаються для певних цілей на різних рівнях підприємства з метою забезпечення необхідного рівня його ділової активності.

2. Уточнено сутність корпоративних витрат як таких, що властиві лише акціонерній формі організування підприємницької діяльності; розкрито відмінності між запропонованим визначенням та трактуваннями, що подані у нормативно-правових та законодавчих актах. Обґрунтовано необхідність виокремлення окремою статтею у структурі витрат акціонерного товариства корпоративних витрат. Розкрито склад та структуру корпоративних витрат, обґрунтовано їхній поділ за частотою виникнення на несистематичні та систематичні витрати. До несистематичних витрат насамперед необхідно віднести витрати, пов’язані із заснуванням акціонерного товариства та проведенням певних одноразових заходів у даній сфері: витрати на реєстрацію емісії та опублікування інформації про випуск акцій; сплату державного мита у розмірі 0,1% загальної номінальної вартості акцій, що пропонуються для продажу, за реєстрацію інформації про емісію цінних паперів; витрати на друкування сертифікатів акцій (за документарної форми випуску акцій); витрати на реєстрацію емісії та опублікування інформації про випуск облігацій; сплату державного мита у розмірі 0,1% загальної номінальної вартості облігацій, що пропонуються для продажу, за реєстрацію інформації про емісію цінних паперів; витрати на друкування сертифікатів облігацій; витрати на проведення установчих зборів, які можуть включати витрати на канцелярське приладдя, адресне розсилання інформації та її опублікування про проведення зборів, витрати на оренду приміщення тощо; інші витрати (пов’язані з повторною емісією акцій, реєстрацією в депозитарії, виплатою комісійних фінансовому посереднику, лістингом акцій, проведенням позачергових зборів тощо). До систематичних витрат доцільно віднести: витрати на оприлюднення річної звітності (у засобах масової інформації, у спеціалізованих друкованих виданнях); витрати на проведення щорічного обов’язкого аудиту; витрати на проведення щорічних обов’язкових загальних зборів акціонерів (витрати на розсилання та опублікування інформації, реєстрування учасників, підготовку документів, оренду приміщень тощо); інші витрати (пов’язані із проведенням позачергових зборів акціонерів); відсотки за облігаціями; витрати на послуги депозитаріїв; витрати на оплату послуг фінансових посередників (як правило, мова йде про торгівців цінними паперами).

3. Змістовно охарактеризовано процес управління витратами у корпорації на засадах використання функціонального процесійного підходу шляхом послідовної реалізації етапів: планування витрат, організування центрів відповідальності, мотивування працівників за оптимізацію витрат, контролювання та регулювання витрат.

Рекомендована література

Базова

Законодавчі акти:

1. Господарський кодекс України від 16 січня 2003 р. № 436-ІV. — Ст. 80—82.

2. Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 № 435-ІУ. — Кн. 1. — Розд. II.; підрозд. 2; гл. 8; парагр. 1.

3. Закон України "Про господарські товариства" від 19 вересня 1991р. №1576-ХІІ.

4. Закон України "Про цінні папери та фондову біржу" від 18 червня 1991 р. № 1201-ХІІ.

5. Бабаларов С. Як скликати і провести загальні збори акціонерного товариства: Посібник. - К.: МФК, 2005. - 140 с.

6. Євтушевський В.А. Корпоративне управління: Підручник. – К.: Знання, 2006. – 406с.

7. Лімонова Л.О. Основи корпоративного управління. – Харків: ТОВ «Компанія СМІТ», 2006. – 220с.

Допоміжна

Законодавчі акти:

8. Закон України "Про власність" від 7 лютого 1991 р. № 697-ХІІ.

9. Закон України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні" від 30 жовтня 1996 р. № 448/96-ВР.

10. Закон України "Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні" від 10 грудня

11. Закон України "Про підприємництво" від 7 лютого 1991 р. № 698-ХІІ.

12. Закон України "Про підприємства в Україні" від 27 березня 1991р.№887-ХII.

Періодичні видання:

13. Горбатенко В. На шляху розбудови ефективного корпоративного управління в Україні // Цінні папери України. — № 23. — 2004. — С. 6-7.

14. Лімонова Л. О. Державні корпоративні права - основа управління еко-номікою.//Фінанси України. — 2001.— № 8.

15. Поплавська Г. Правовий режим нарахування та виплати дивідендів в акціонерних товариствах// Цінні папери України. — № 3. — 2003. — С. 8—10.

16. Румянцев С. Реформування корпоративно-дивідендної політики держави // Цінні папери України. — № 28. — 2003. — С. 8.

17. Румянцев С. Управління державними корпоративними правами (підсумки 2005 року) // Цінні папери України. — № 15. — 2006. — С. 11.

18. Задихайло Д. В., Кібенко О. Р., Назарова Г. В. Корпоративне управління: Навчальний посібник. — X.: Еспада, 2003. — 688 с.

19. Мозговий О. М. Фондовий ринок: Навч. посібник . — К.: КНЕУ, 1999.

20. Лімонова Л. О. Концептуальні засади розвитку управління державними корпоративними правами.— Харків: Авеста, 2000. — 28 с.

21. Рябота В. Корпоративний секретар: рекомендації для українських товариств: Посібник. – КМФК,2005. – 160с.

Лекця 6.

Наши рекомендации