З огляду на дедалі ширшу оперативну співпрацю з географічно віддаленими глобальними партнерами, співробітництво НАТО – ЄС має стати основою міцного євроатлантичного співтовариства

У разі створення під егідою МВОПСЄ регіонального координаційного центру з питань цивільного захисту, ця структура могла б працювати у тісній взаємодії з Бригадою Південно-Східної Європи (СІБРИГ), що базується у Константі (Румунія). Ще одним регіоном, у якому НАТО та ЄС повинні працювати на засадах взаємного доповнення, є територія Чорноморського басейну. Обидві організації мають тут спільні цілі: забезпечення стабільності, поліпшення економічних перспектив регіону, сприяння реалізації реформ у секторі безпеки, боротьба з незаконною торгівлею людьми, демократичні перетворення.

Однак на даному етапі НАТО та Європейський Союз не мають спільного стратегічного бачення щодо майбутнього чорноморського регіону, а концептуальні розбіжності позицій не дозволяють їм виробити спільний підхід. ЄС, шляхом реалізації Європейської політики сусідства (ЄПС), прагне створити “коло друзів” вздовж свого периметра, який включає і чорноморський регіон. НАТО ж, зі свого боку, розглядає Чорне море як місток до багатого енергоресурсами каспійського регіону і водночас бар’єром захисту від транснаціональних загроз.

Афганістан також відкриває можливості удосконалення співпраці НАТО – ЄС. Країна конче потребує більше поліції, суддів, інженерів, працівників сфери гуманітарної допомоги, радників та адміністраторів з питань будівництва та розвитку. Допомогу у цьому може надати Європейський Союз, а не миротворці НАТО. У листопаді 2006 року Європейська Комісія виділила 10, 6 мільйона євро на підтримку надання послуг та підвищення ефективності управління через Групи з відбудови провінцій (ГВП) під проводом НАТО. У майбутньому, в межах цивільної місії ЄПБО, Місія НАТО в Афганістані могла б отримати додаткову підтримку для забезпечення верховенства права в країні і підготовки національної поліції.

Нові сфери співпраці

Нині терористичні групи та злочинні мережі діють на міжнародному рівні, використовуючи переваги новітніх комунікацій, що дають змогу контактувати в режимі реального часу, сучасні засоби передачі інформації та відносну свободу пересування. У таких умовах вирішального значення набуває співпраця між країнами та міжнародними організаціями, такими як НАТО і ЄС, у протистоянні неправомірним діям, у боротьбі з тероризмом та організованою злочинністю.

Враховуючи потенційну загрозу таких явищ як біологічний тероризм та пандемії, НАТО і Європейський Союз нині працюють над тим, щоб якомога ширше інформувати про це громадськість своїх країн і переконувати їх у необхідності та перевагах співпраці між двома організаціями.

З огляду на обмеженість ресурсів та відхилення пропозиції Європейської комісії зі створення централізованого банку вакцин, Європейський Союз шукає нові шляхи забезпечення взаємодії між країнами-членами. Тим часом НАТО працює над створенням фахового потенціалу для боротьби з цією загрозою, маючи на меті інтеграцію різноманітних медичних центрів у межах централізованих навчань з врегулювання кризових ситуацій. На такому тлі поширюється розуміння того, що дві організації мають ще чимало невикористаних можливостей для розширення діалогу, співробітництва і координації.

Щоб успішно протистояти загрозі біологічного тероризму та пандемій, Європейський Союз і НАТО повинні підвищувати ефективність обміну інформацією та досвідом, приділяти більше уваги питанням врегулювання ризиків, краще аналізувати специфіку поведінки представників інших культур та їх можливу реакцію на певні події, забезпечувати обмін передовим досвідом на міжнародному рівні та підвищувати готовність до ліквідації наслідків подій, пов’язаних з такими загрозами. Щодо організаційного забезпечення, то провідну роль у координації зусиль двох організацій у цій галузі могли б відіграти Європейський центр профілактики та контролю захворювань і Центр НАТО з питань захисту від зброї масового знищення.

Наступна перспективна галузь майбутньої співпраці ЄС – НАТО – енергетична безпека. Для багатьох країн Європейського Союзу значна залежність від зовнішніх джерел енергопостачання давно є об’єктивною реальністю, в той час як для інших вона стане такою уже в найближчому майбутньому. Зі зміною структури енергопостачання зростає глобальний попит на енергетичні ресурси. Поява Китаю та Індії серед економічно найпотужніших держав світу призведе до того, що протягом наступних 20 років світовий попит на енергоресурси зросте майже на 60 відсотків і загострить конкуренцію між країнами, що імпортують енергію.

Необхідно розробляти скоординовані підходи до розв’язання цих проблем з використанням потенціалу та науково-технічного досвіду оборонних структур та військово-промислових комплексів. У цій галузі Альянс має найбільше можливостей знаходити нові відповіді на питання, які диктує життя. Нині НАТО вивчає можливі шляхи зміцнення безпеки мереж енергетичної інфраструктури. Зокрема, недавні переговори з Катаром свідчать про зацікавленість Альянсу у забезпеченні безпеки глобальної системи постачання природного газу.

Отже, перед НАТО та Європейським Союзом постає чимало спільних проблем. Тому поглиблення співпраці, спрямованої на їх розв’язання, було б бажаним для обох організацій.

Необхідно використовувати позитивний досвід минулої співпраці і визначати нові сфери взаємодії. Щоб забезпечити розвиток міцного і комплексного партнерства, НАТО та Європейський Союз мають активізувати практичну співпрацю і краще узгодити між собою програму дій трансатлантичної спільноти.

Наши рекомендации