Норми права в системі соціонормативного регулювання

Традиційно під нормами розуміють певні правила. Усі види норм можна поділити на соціальні і технічні. Якщо технічні норми вказують на ставлення людини до предметів та явищ матеріального світу (засоби виробництва, технічні прилади та інші), то соціальні норми регламентують відносини між людьми та їх об’єднаннями.

Таким чином, соціальні норми зумовлені об’єктивними закономірностями правил поведінки людей у суспільстві, які мають загальний характер, виражають волю певної частини або всього суспільства і забезпечуються різними засобами соціального впливу.

Соціальні норми за регулятивним властивостями класифікують на: а) норми моралі; б) норми звичаї; в) норми права; г) корпоративні норми.

Усі соціальні норми виконують необхідну функцію регламентації, але правові норми, враховуючи їх широкі регулятивні можливості, здійснюють цю роботу з особливою точністю, оперативно і гарантовано. Обумовлено це на сам перед тим, що норма права має наступні риси:

1) загальнообов’язковість;

2) формальна визначеність;

3) нормативність;

4) встановлюється або санкціонується компетентними державними органами відповідно до певної процедури;

5) охороняється усіма заходами державного впливу, включаючи примус;

6) функціональність;

7) логічна цілісність.

Отже, норму права можна визначити як загальнообов’язкове, формально визначене правило поведінки загального характеру, яке в установленому порядку приймається, змінюється та відміняється державою або уповноваженими нею суб’єктами і забезпечується можливістю застосування державного примусу.

Також, слід наголосити на різних рівнях теоретичної абстракції поняття «норми права», а саме, що спочатку фіксується існування норм-приписів і логічних норм, а потім в одному понятті відображаються їх загальні риси.

Співвідношення норм права з іншими соціальним нормами краще проілюструвати порівнюючи їх ознаки.

Норми права	Норми моралі	Норми звичаї	Корпоративні норми
1) виникають в результаті формулювання або санкціонування державою і тому у додержавному (первіснообщинному) суспільстві не існували	1) існують в будь-якому суспільстві, в тому числі до виникнення держави	1) виникають в результаті формулювання від імені конкретного об’єднання громадян у додержавному (первіснообщинному) суспільстві не існували
2) формулюються або санкціонуються відповідними державними органами від імені держави, виражають її волю	2) утверджуються поступово, відображають волю всього суспільства або певних верств населення	2) формулюються і встановлюються від імені конкретного об’єднання громадян
3) встановлюються у спеціально визначених формах	3) існують у свідомості людей і формального визначення не мають	3)встановлюються у спеціально визначених формах
4) набувають чинності, змінюються і відміняються офіційно, в точно визначеному порядку й часі	4)виникають, поширюються і відмирають повільно протягом тривалого часу	4) набувають чинності, змінюються і відміняються офіційно
5) утворюють єдину погоджену систему велінь і є загальнообов’язковими	5) єдності, погодженості велінь і формальної загальної обов’язковості не мають	5) є обов’язковими лише для членів конкретного об’єднання громадян
6) забезпечуються можливістю застосування заходів державного примусу	6) забезпечуються позадержавними засобами:
внутрішнім мотивом	звичкою	внутрішніми мотивами об’єднання, засобами громадянського впливу, найтяжчим з яких є виключення з членів об’єднання
7) містять детальну регламентацію поведінки суб’єктів, формулюють їх конкретні права і обов’язки	7) виступають як загальні правила поведінки суб’єктів, що сформульовані у вигляді принципів, ідей тощо	7) формулюють не загальні принципи поведінки, а містять формулювання конкретних прав і обов’язків у певних обставинах
8) мають ґрунтуватись на нормах моралі, можуть бути створені на основі звичаїв але не залежать від змісту корпоративних норм	8) можуть суперечити положенням норм права але бажаний взаємозв’язок з нормами права	8) можуть суперечити положенням норм права але краще коли не суперечать нормам права	8) не можуть суперечити положенням норм права

Аналізуючи місце норм права в системі соціонормативного регулювання слід звернути увагу на так званні спеціалізовані норми. В.М. Хропанюк, у цілому ґрунтуючись на вихідних міркуваннях С.С. Алексєєва з означеної проблеми, вважає, що спеціалізовані юридичні норми, на відміну від регулятивних та охоронних норм, носять допоміжний характер, оскільки не містять у собі конкретних правил поведінки. Під час регламентування суспільних відносин ці норми як би підключаються до регулятивних та охоронних, утворюючи з ними єдиний регулятор. Серед спеціалізованих норм розрізняють: норми-засади; норми-принципи; норми-цілі; норми-оголошення; норми-визначення; норми-стороки.

Окремо слід зупинитись на колізійних нормах. Вони виступають арбітрами у спорах між нормами різних правових систем або правових актів і здебільшого входять до складу міжнародного приватного права. Колізійні норми – спеціалізовані правові норми, що вирішують юридичні колізії або встановлюють принципи й умови їх вирішення.