ПОЛІТИЧНІ ЕЛІТИ ЯК СУБ’ЄКТИ ПОЛІТИКИ

1. Особливості політичних еліт як суб’єктів політики.

2. Структура і типологія політичних еліт.

3. Функції політичної еліти.

4. Проблема формування політичної еліти в Україні.

Література

1. Амельченко О. Політична еліта в суспільстві, що трансформується // Українська національна ідея: реалії та перспективи розвитку. Вип. 18. – Львів: Вид-во Національного університету «Львівська політехніка», 2006. – С. 1-7.

2. Анісімович-Шевчук О. Роль комунікаційної еліти у формуванні громадянських цінностей особи // Українська національна ідея: реалії та перспективи розвитку. Вип. 14. – Львів: Вид-во Національного університету „Львівська політехніка”, 2003. – С. 39-43.

3. Кіянка І. Політична еліта у контексті трансформаційних процесів українського суспільства // Українська національна ідея: реалії та перспективи розвитку. Вип. 20. – Львів: Вид-во Національного університету „Львівська політехніка”, 2008. – С. 68-70.

4. Кухта Б., Теплоухова Н. Політичні еліти і лідери. – Вид. 2-ге, перероблене і доповнене. – Львів, 1996.

5. Політологічний енциклопедичний словник: Навч. посібник для студ. вищ. навч. закладів. – К., 1997.

6. Політологія / За ред. А. Колодій. – Вид. 2-ге. – К., 2003.

7. Політологія: Навчальний посібник / О.О. Волинець, М.П. Гетьманчук, В.В. Гулай та ін. – Львів, 2005.

8. Політологія. Кінець ХІХ – перша половина ХХ ст.: Хрестоматія / За ред. О.І. Семківа. – Львів, 1996.

Методичні рекомендації

Готуючи перше питання, слід розкрити зміст таких базових понять як „еліта”, „політична еліта”, „національна еліта”. Найкраще це зробити, скориставшись спеціальними словниками, а також матеріалом відповідної теми рекомендованих підручників. Значно ширшу інформацію про вказані наукові категорії викладено в основних концепціях політичних еліт, авторами яких є В. Парето, Д. Донцов, В. Липинський, Г. Моска, Р. Міхельс. Зазначені концепції необхідно коротко викласти, окремо наголосивши на практичних способах формування, рекрутування, заміни тощо корпусу політичних лідерів нації. Це дозволить Вам проілюструвати специфічні обставини делегування, перебування при владі, а також заміни представників еліти [4, с. 25-36; 5, с. 117-118; 6, с. 341-346; 7, с. 125-127].

Виклад другого питання важливо розпочати з висвітлення різниці між „вузьким” і „широким” тлумаченнями еліти. Це дозволить осмислити й охопити значну кількість складових структури еліти, яку організаційно формують „опозиція”, „контреліта”, „еліта впливу”, „комунікаційна еліта” тощо. Потім необхідно розглянути окремі типи політичних еліт, які теоретична наука тлумачить залежно від а) стадії історичного розвитку суспільства, б) сфер діяльності еліт, в) ідеології, г) політичного режиму [2; 4, с. 83-108; 6, с. 347-353, 355-357; 7, с. 130-131].

Відповідь на третє питання вимагає викладу окремих напрямків діяльності, що визначають функціональну скерованість чинної політичної еліти. Тому, в процесі визначення змісту діяльності еліти слід особливо наголосити на базових принципах – ієрархічності, розмежуванні компетенції, соціальній престижності або елітарності. І лише потім переходити до розкриття специфіки її функцій, до складу яких сучасні дослідники, зокрема відносять такі: а) здійснення політичної влади, б) всебічний аналіз політичної ситуації, в) політичне прогнозування, г) вироблення тактики й стратегії політичної діяльності на близьку й далеку перспективу, д) політичне представництво, е) підготовка і висунення кадрів [4, с. 85-86; 6, с. 354-355].

Четверте питання можна обмежити аналізом різноманітних аспектів сучасного українського політичного процесу. Все ж, у вступі варто розкрити деякі історичні особливості, які допоможуть наголосити на тому, чому в незалежній Україні з особливою гостротою стала проблема формування нової політичної еліти. І тому короткий огляд становлення нашої національної еліти варто почати з ХІХ ст., продовжити радянським періодом, однак більш детально зупинитися на реаліях переходу до демократії [1; 3; 6, с. 357-365; 8, с. 666-667].

КОНТРОЛЬНА РОБОТА № 10