Склад, властивості і значення панкреатичного соку

Вступ

Травна́ систе́ма, або травний тракт — система органів у багатоклітинних тварин, призначена для переробки і видобування з їжі поживних речовин, всмоктування їх в кров і виділення з організму неперетравлених залишків (кінцевих продуктів життєдіяльності). Травна система складається з травної трубки і розміщених за її межами залоз, секрет яких надходить до травного каналу.

Будова травної системи.

Система органів травлення людини складається (рис. 29) з ротової порожнини, що має губи, зуби, язик з рецепторами смаку та три пари слинних залоз; глотки, стравоходу, шлунка, тонкої, товстої та прямої кишок. До системи травлення відносяться також печінка та підшлункова залоза. В різних відділах травного тракту відбуваються спеціалізовані операції з обробки їжі. Так, в ротовій порожнині починається фізична та хімічна обробка їжі, визначається її смак та ін. якості. Механічне роздріблення їжі здійснюється за допомогою зубів та язика.

Травні залози.

Підшлункова залоза (panereas)

Являється другою по величині травною залозою змішаної секреції, тобто являється залозою зовнішньої і внутрішньої секреції.

Як залоза зовнішньої секреції вона виробляє підшлунковий сік / = 2 л./ в дванадцятипалу кишку по вивідних протоках.

Як залоза внутрішньої секреції, вона бере участь в утворені і виділенні в кров гормонів (інсуліну, глюкагон).

Підшлункова залоза - складна альвіолярна-трубчаста залоза видовженої форми, блідо-рожевого кольору масою 70 - 80 гр.

Топографія: розміщується позаду шлунка, на задній стінці порожнини живота, в позаочеревиному просторі. Розділена від шлунка сальниковою сумкою. По відношенню до хребетного стовпа вона лежить поперечно В залозі виділяють головку, тіло, хвіст.

Головка підшлункової залози розміщена справа на рівні 1-3 поперекових хребців. Підковоподібно оточена дванадцятипалою кишкою. Позаду від головки проходить нижня порожниста вена, спереду її пересікає грижа перечнообвідної кишки. Через головку загальна жовчна протока.

Тіло. Підшлункової залози має передню, задню і нижню поверхні, пересікає справа на ліво тіло і поперекового хребця і переходить в вузьку частину - хвіст залозу.

Хвіст підшлункової залози досягає воріт селезінки, заходячи в ліве підребер’я. Очеревина покриває залозу спереду (екстрапертоніальне положення). Через всі відділи підшлункової залози зліва направо проходить протока підшлункової залози, яка формується шляхом внутрішньодолькових і міждолькових протоків. Вона впадає в просвіт нисхідної частини дванадцятипалої кишки на її великому сосочку, перед тим з'єднавшись з загальною жовчною протокою. Це головка протоки, має сфінктер. Через головку підшлункової залози проходить додаткова протока, яка відкривається у дванадцятипалу кишку на малому сосочку на відстані 2 - 3 см від великого сосочка.

Зверху покрите дуже тоненькою сполучнотканинною капсулою, під якою знаходиться велика кількість дольок, між якими знаходяться прошарки пухкої волокнистої сполучної тканини. Тут проходять судини і нерви.

Її ендокринна частина складається з скупчень особливих клітин що називаються острівцями (острівці Лангерганса). Вони вивідних протоків не мають, дольки залози складаються з ацінусів у вигляді міхурців або трубочок.

/ - острівець /.

Склад, властивості і значення панкреатичного соку

Підшлунковий сік - безбарвна рідина, реакція - лужна, обумовлена в ньому бікарбонату натрію. У дорослої за добу виділяється 1,5 - 2 л. соку.

В склад соку входять органічні і неорганічні речовини. Органічні речовини представлені в основному ферментами - протеолітичними, лі політичними, що переварюють білки, жири, вуглеводи. Під дією ферментів соку розчеп­лення йде до кінцевих продуктів, тобто до продуктів, які всмоктують і засвою­ються клітинами організму.

До протеолітичних ферментів відносять :

трипсин, хімотрипсин, панкреатопептидаза, карбоксіпептидаза. Під впли­вом цих ферментів відбувається розщеплення білків до амінокислот.

В соді є інгібітори протеолітичних ферментів. Вони мають значення в запобіганні підшлункової залозу від самопереварювання (автоліз).

До амілолітичних ферментів відносяться:

амілаза, мальтаза, лактаза - розщеплюють вуглеводи до моносахаридів.

До ліполітичних ферментів відносяться:

ліпоза, фосполіпоза розщеплюють жири до гліцерину і жирних кислот.

Секреція підшлункової залози регулюється нервовими і гумо­ральними шляхами. Сік починає виділятися через 2 -3 хв. після початку їди.

Під дією механічних і хімічних подразників в слизовій оболонці дванадцятипалої кишки утворюється гормон - секретин, панкреозімін, які всмоктуються в кров, і не переносяться до клітин підшлункової залози і збуджують секрецію.