Основні гравці політичного ринку острова

(ПОЛІТИЧНІ ПЕРСОНАЛІЇ ТА ПОЛІТИЧНІ ПАРТІЇ)

У Донецькій області зареєстровано обласні організації 82 політичних партій. На виборах до Верховної Ради України лише 4 політичні сили, включаючи блок «За Єдину Україну!», подолали в області 4(відсотковий бар’єр.

Згідно з результатами соціологічного опитування, проведеного в Донецьку, дві партії відіграють найпозитивнішу роль у житті України. Це Партія регіонів України та Комуністична партія України.

Комуністична партія України є традиційною масовою партією з широко розгалуженою бюрократичною структурою. Основним каналом спілкування лідерів партії з виборцями виступають місцеві партійні організації, які мобілізують добровільну масову активність членів партії та осіб, які її підтримують.

Необхідність реформування КПУ як організації, маркетизації її діяльності, радикальної зміни стратегії та каналів політичних комунікацій стала очевидною ще під час кампанії 1998 року, коли віртуальний проект «Трудова Україна», реалізований протягом трьох місяців з нульового старту виключно через канали мас (медіа, відібрав у КПУ 400 000 голосів «червоного електорату». Час було робити висновки. Але їх зроблено не було. Тому під час кампанії 2002 року КПУ віддала значну частку своїх потенційних виборців іншим політичним силам.

У сфері політичного менеджменту КПУ припустилася низки фатальних помилок.

1. В ідеології. Під час виборчої кампанії 2002 року комуністи активно експлуатували класичні комуністичні ідеї, але не вважали за необхідне скласти на їх основі кілька гучних лозунгів, які б відклалися у пам’яті виборців. Цей факт використовували конкуренти вакціях «чорного PR», доводячи комуністичні ідеї до абсурдних лозунгів у стилі Швондера.

2. У соціологічних дослідженнях. Результати соціологічних досліджень, організованих КПУ, не булиm кваліфіковано проаналізовані й не дали змоги помітити найбільш виграшну тему виборчої кампанії 2002 року в Донецькій області – «Путінську» тему. Тому, використовуючи абстрактні лозунги єдності з Росією, КПУ «подарувала» тему ідентифікації особистістю, яку обожнюють донеччани, блоку «За Єдину Україну!». Легендарний ВВП прикрашав поліграфічну продукцію блоку та Партії регіонів у супроводі лозунгу: «Політики, для яких немає нічого неможливого».

3. У сфері політичних комунікацій. Під час виборчих кампаній 1998 та 2002 років КПУ нехтувала сучасними комунікаційними каналами: мас(медіа, засобами Інтернету. Не було реалізовано жодного епатажного проекту. Креативні розробки комуністів були відверто низької якості. Вибір такої стратегії відмови від боротьби сучасними засобами є незрозумілим, тому що кошти виборчих бюджетів КПУ дозволяли найняти будь(яких висококваліфікованих фахівців з PR, політичного консультування і медіа(консультантів. Зберігаючи бюрократичну структуру масової партії, КПУ експортувала схему «спонсорського» фінансування. У сфері фінансування це був дійсно «ринковий проект», а перша сотня передвиборчого списку на 90% складалася з представників великих бізнесових структур та чиновників вищого рангу.

Наслідок нехтування політичним менеджментом та сучасними технологіями – провал КПУ на виборах 2002 року в Донецькій області, якого не очікували навіть найоптимістичніше налаштовані конкуренти. Маючи 60% потенційно «червоного електорату», КПУ отримала лише близько 20% голосів виборців, яких не змогла збити з пантелику відверто млява діяльність партії.

Партія регіонів (ПР) – типова «партія влади», тобто організація квазіпартійного типу, утворена донецькою елітою для участі в парламентських виборах. З літа 2003 року її очолює прем’єр(міністр України В. Ф. Янукович. Має впливову фракцію у Верховній Раді. Опорним регіоном ПР є Донбас, де в місцевих радах депутати від ПР становлять більшість.

Під час виборчої кампанії до Верховної Ради 2002 року кількість членів ПР у Донецькій області становила 280 тис. осіб, після виборів було заявлено 400 тис. членів. У плани керівництва ПР входить довести кількість членів до 1 млн до початку виборчої кампанії 2004 року.

Стратегія ПР, методи політичного менеджменту, інтенсивність та якість політичних комунікацій чітко відрізняються в період виборів та міжвиборчий період.

Розуміючи непотрібність утримувати розгалужену, неадаптивну, жорстку бюрократичну партійну «махину» у міжвиборчий період, лідери партії розглядають ПР як «валізу без ручки, яку нести важко, а кинути шкода». Тому єдина користь, яку можна отримати, – зрідка використовувати партійні збори як інформаційні приводи.

Стратегія, структура, система управління ПР у міжвиборчий період – це гротеск масової партії, ностальгічний гротеск ВКП(б) в 1930–1950(х років, з необхідними зборами, членськими внесками та постановами, що декларують відданість вождям.

Для організації виборчої кампанії ПР у блоці «За єдину Україну» 2002 року були запрошені численні політичні консультанти та консалтингові фірми, місцеві та заробітчани з Москви. У цей час ПР та її діяльність мали всі ознаки політичного проекту:

1) чітке діагностування комплексу проблем;

2) використання методів стратегічного аналізу та прогнозування;

3) розробка стратегії та плану, орієнтованих на період реалізації проекту – передвиборчий період, з чітко визначеними ключовими акціями, очікуваними результатами, виконавцями та обґрунтованим бюджетом.

У більшості випадків під час виборів креативні групи та політичні консультанти були жорстко імплантовані в існуючі бюрократичні партійні структури, що не могло не призвести до поведінських конфліктів між партійними функціонерами та політтехнологами.

Андрій Бондаренко, керівник креативної групи обласного штабу «За єдину Україну»: «Тривалий час ми намагалися працювати окремо від партійної структури, в своєму офісі, та опирались намірам керівника штабу «переселити» нас в партійну будівлю. Але коли ми врешті переїхали, помітили, наскільки різними були темп, стиль, відчуття часу, бачення майбутнього та ставлення до роботи. Спочатку ми намагалися використовувати організаційну структуру партії в області, примушувати її реалізовувати наші ідеї. Але після кількох невдалих спроб ми вирішили працювати автономно, не спираючись на лінійні підрозділи та не сподіваючись на допомогу. Штаби в районах та деяких містах області вимагали фінансування, але не могли кваліфіковано скласти бюджет та обґрунтувати, на які акції їм потрібні кошти, який буде результат. Партійні функціонери не відчували симптомів кризи, а якщо було потрібно швидко реагувати на проблеми, їх паралізував шок».

Стан, в якому перебуває ПР України та її організація в Донецькій області, є симптоматичним. Політичний проект завершився, політичні консультанти залишили штаби, до влади повернулися бюрократи.

ЗАГАЛЬНИЙ АНАЛІЗ РИНКУ ПОСЛУГ ПОЛІТИЧНОГО КОНСУЛЬТУВАННЯ (ДОНЕЦЬКА ОБЛАСТЬ, 2003 РіК)

Послуги політичного консультування в Донецькій області пропонують понад 10 фірм, але тільки 4 з них мають постійні замовлення та постійних клієнтів. Це фірми «Творче об’єднання «Креативна група(5» (КГ(5), корпорація «Общественный диалог» (КОД), «Фінансова фортеця PR» («ФінФорт PR») та «Донецький інформаційно(аналітичний центр» (скорочено ДІАЦ). Окрім того, на ринку діють декілька незалежних консультантів. «Незалежними» вони названі тому, що не мають своїх команд, а час від часу прилучаються до вищеназваних фірм або інших структур (штабів політичних партій та громадських організацій).

Загальна ситуація на ринку політичного консультування характеризується низьким рівнем конкуренції, низькою динамікою, відносною інформаційною закритістю для «аутсайдерів», але високими інформаційними можливостями та значною швидкістю циркуляції інформації між «інсайдерами». За час роботи усі фірми змогли утворити широко розгалужені високоефективні мережі неформальних ділових контактів, які покривають майже 100% мас(медіа, державних адміністрацій та місцевих рад.

Незважаючи на те, що всі фірми та консультанти є потенційними конкурентами, на практиці вони радще співпрацюють та підтримують один одного. Середній вік консультантів – 32–34 роки. Це – бізнес друзів дитинства та родичів. Корпоративні інтереси та ділова етика є високорозвиненими.

Як правило, фірми та окремі консультанти намагаються бути «лідерами змін», тобто ініціювати проекти, спрямовані на розвиток політичного консультування як професії та стимулювати попит на свої послуги. Але на практиці це вдається далеко не завжди.

Сфера політичного консультування в державному управлінні є майже нерозвиненою. Схеми фінансування політичного ринку є цілком непрозорими.

Креативна група 5 (КГ 5) – це одна з донецьких фірм, яка діє на політичному полі Донецької області від самого початку оформлення політичного консультування як професії. Серед найбільш масштабних проектів КГ(5 – дві президентські кампанії (1994, 1999), дві парламентські кампанії (1998, 2002), робота на довиборах, кілька іміджевих проектів.

Очолює групу Андрій Бондаренко. У 2003 році він займає посаду керівника управління зі зв’язків з громадськістю та ЗМІ Донецької обласної державної адміністрації.

Основні напрямки діяльності КГ 5: політичне консультування (консультування керівників Донецької облдержадміністрації, депутатів фракції Регіони України), розробка стратегії та організація передвиборчих кампаній, PR, розробка інформаційних проектів, креативні розробки в рекламі. Далі наведено вибірковий аналіз проектів, здійснених КГ(5.

Проект «Трудова Україна» (1998, Донецька область). Спочатку передбачалося, що проект реалізовував (тиметься у всіх регіонах України. Для подолання 4(відсоткового бар’єра «Трудова Україна» мала набрати 890 тисяч голосів виборців. Але проект був успішно реалізований лише в Донецькій області, де за перемогу блоку голосували понад 400 тис. виборців (16% від загальної кількості тих, хто брав участь у голосуванні).

Проект «Трудова Україна» був першою і вдалою спробою утворення віртуальної політичної сили спеціально для участі у виборах. Головна мета існування блоку – утворити впливову та ефективну противагу КПУ, відібрати у неї голоси, граючи на «червоному електоральному полі» за допомогою ефективної стратегії та сучасних методів PR, максимально використовуючи епатажні акції, електронні мас(медіа, адресну поштову розсилку, телефонні дзвінки тощо. Цей проект був дуже необхідним та актуальним для влади, тому що у 1998 році потенційний сегмент «червоного електорату» в Донецькій області становив 65-70%.

Для реалізації проекту «Трудова Україна» КГ(5 розробила щонайменше три сценарії. Перший сценарій передбачав, що внаслідок ефективної роботи команди «Трудова Україна» подолає 4(відсотковий бар’єр.

Результат – фракція у Верховній Раді. Другий – «Трудова Україна» не подолає 4(відсотковий бар’єр, але отримає значний шмат «червоного електорального пирога», а її голоси будуть пропорційно поділені між успішнішими учасниками електоральних перегонів. Третій – кампанія «Трудової України» буде в цілому невдалою, але в її межах будуть розкручені іміджеві проекти кількох політичних лідерів.

Успіх проекту «Трудова Україна» в Донецькій області перевищив усі сподівання, одночасно було започатковано та розкручено відомий нині в Україні політичний бренд.

Проект «За єдину Україну» в Донецькій області. Консультаційну підтримку блоку «За єдину Україну» в Донецькій області надавало кілька консультативних організацій і окремих консультантів. Але КГ-5 становила ядро передвиборчого штабу «За єдину Україну» в регіоні і була відповідальна за розробку стратегії, тактичних заходів, акцій, креативної політичної продукції, інформаційну підтримку блоку і окремих кандидатів в регіональній пресі. КГ(5 належить ідея проекту «Соціальний контракт», який був визнаний найвдалішим політичним проектом передвиборчої кампанії 2002 і приніс блоку 36% голосів виборців у Донецькій області.

Діяльність у міжвиборчий період. Частина групи КГ(5 має власні підприємства, діяльність яких ніяк не пов’язана з політичним консультуванням, решта працює на державній службі. З погляду членів групи прибутковість політичного консультування як бізнесу у міжвиборчий період значно нижча від прибутковості підприємств торгівлі, громадського харчування або виробництва меблів. Також значну роль відіграє фактор невизначеності. Щоб бути кваліфікованим політичним консультантом, необхідно постійно вдосконалювати свої практичні навички, набувати досвіду та бути обізнаним з новими технологіями, постійно «тренувати мозок». А це дуже важко, маючи 2–3 підприємства і турбуючись про їхню прибутковість.

Організація роботи в команді та стиль управління. Креативна група складається з 5 осіб, яких понад 10 років пов’язують дружні стосунки та спільний бізнес. Середній вік – 32–33 роки. Група не має чіткого розподілу повноважень, рішення приймаються колегіально. Якщо хоча один член групи виступає проти участі в проекті, як правило, група відмовляється від проекту. Метод пошуку рішення проблеми – «мозковий штурм».

Сучасний стан ринку політичного консультування і майбутній розвиток. Розповідає Андрій Бондаренко:

«Ми намагаємось пояснити потенційним клієнтам, політикам, яких ми консультуємо, необхідність мислити стратегічно. Але, на жаль, тепер їхнє мислення радше «антикризове». Тобто вони реагують на ситуацію та звертаються до нас, коли ситуація вже кризова, набуває резонансу, і конфлікту уникнути неможливо. Я змарнував чимало часу, розроблюючи ідеї, пропонуючи проекти, спрямовані на формування сприятливої соціально(політичної ситуації в перспективі, коли ще вдосталь часу, можна все спокійно прорахувати та грати на «вільному полі», вкладаючи мінімальні кошти. Я намагаюсь переконати політиків, що їм потрібні ці проекти. Вони не заперечують, але повертаються до розмови, коли час уже змарновано, необхідно інвестувати вдесятеро більше, а результат непевний. Мабуть, скоро ми самі будемо провокувати віртуальні соціально(політичні конфлікти, загострювати ситуацію, щоб домогтись реалізації потрібних проектів».

З погляду КГ(5 політичне консультування не обіцяє стати прибутковим бізнесом у Донецькому регіоні в найближчі 5 років. Вірогідність того, що конкуренція зростатиме або з’являться кваліфіковані консультанти з «інсайдерів» – низька, є значний відплив донецьких кадрів до Києва, Москви та далекого зарубіжжя.

Практика довела, що фахівці з інших регіонів та зарубіжжя зустрінуться з такими бар’єрами галузі, які вони не в змозі подолати. Клієнти досі ще не помічають різниці між якісними та неякісними консультаціями.

Бізнес(консалтинг є більш прибутковим та цікавим.

Фінансова фортеця PR є структурним підрозділом фірми «Фінансова фортеця», яку очолює її власник, один з наймолодших депутатів Донецької обласної ради народних депутатів Владислав Лук’янов.

Основні напрямки діяльності «ФінФорт PR» – політичне консультування, бізнес(консультування, інформаційна підтримка проектів, PR, організація та проведення тренінгових та семінарських програм.

Мотивом утворення підрозділу, який спеціалізується на консультативній діяльності та PR, була, звісно, не надія на надприбутки, які обіцяє цей бізнес. «ФінФорт PR» не є ключовим з погляду прибутків підрозділом фірми. Основний мотив – це бажання отримувати кваліфіковані консультації та PR(підтримку для свого бізнесу, розвивати свою політичну кар’єру та сприяти бізнесовій та політичній активності друзів. Вагомим фактором є також особиста зацікавленість власника фірми в сучасних мас(медійних та політичних технологіях. Ця зацікавленість має радше науковий характер.

Подібне поєднання особистих інтересів власника «ФінФорт PR» та значних ресурсів, які ця фірма може залучити для розвитку політичного консультування та PR як професій, зумовлює особливе становище «ФінФорт PR» на політичному ринку. По(перше, фірма може інвестувати ресурси в розвиток ринку та професійної кваліфікації своїх співробітників, не очікуючи швидкої окупності. По(друге, фірма є серйозним гравцем на політичному ринку Донецької області, має значний потенціал впливу, оскільки практикує висунення своїх кандидатів (як правило, членів команди та сім’ї) на вибори мерів, депутатів районних та місцевих рад та має можливості підтримувати їх під час виборчих кампаній, надавати їм кваліфіковані консультації як під час передвиборчої кампанії, так і під час виконання службових обов’язків. «ФінФорт PR» здійснив кілька успішних виборчих кампаній в місцеві ради та на «мерські» посади, включаючи депутатську кампанію в обласну раду самого керівника фірми.

«ФінФорт PR» активно поширює свою діяльність на інші регіони України та близьке зарубіжжя. Серед останніх проектів – кампанія виборів мера в Запоріжжі (2003), виборча кампанія у Російську Державну Думу у Владивостоку (2003).

Організація роботи команди «ФінФорт PR» та стиль управління. Практикується проектний підхід до політичного та бізнес(консультування, тобто кожне замовлення розглядається як окремий проект зі своєю стратегією, бюджетом та виконавцями. Постійна команда – майже 20 осіб, більшість яких – молоді співробітники віком до 30 років. Професії: журналісти, юристи, соціологи, фахівці з реклами, економісти, музиканти, художники.

У своєму складі «ФінФорт PR» має кілька робочих груп, які виступають як автономні команди, мають право самостійно знаходити замовлення та виконувати їх, спираючись на власні ідеї та креативні розробки. Це – рекламні агентства та студія звуко- та відеозапису. Стимулюються та підтримуються інтенсивні контакти з колегами з інших фірм в Україні та за кордоном, спільні проекти з іншими командами політичних консультантів. Мета – зростання якості консультаційних послуг через інтенсивне спілкування, постійне навчання та обмін досвідом.

Владислав Лук’янов про місію «ФінФорт PR» на політичному ринку: «Місія «ФінФорт PR» та моя власна полягає в цілеспрямованому практичному втіленні ідеї мерітократії, тобто влади інтелекту та високої кваліфікації. Часто у владу, в місцеві ради та на посади мерів приходять люди, які за своєю кваліфікацією та здібностями, етичними нормами просто не здатні управляти, розроблювати закони та державну, регіональну, місцеву політику. І навпаки, є люди, які успішно управляють своїм бізнесом або працюють в інших сферах та мають видатні лідерські якості. Ці люди повинні прийти до влади. Завдання «ФінФорт PR» – допомогти цим людям під час виборів та кваліфіковано консультувати їх, коли вони займуть свої посади».

Стратегія «ФінФорт PR» на ринку послуг політичного консультування базується на цілеспрямованому утворенні та закріпленні таких конкурентних переваг:

1) надійна репутація фірми та високі етичні норми її співробітників;

2) використання сучасних наукових розробок та новітніх досліджень із політичного маркетингу, психології, соціології, державного управління в практиці консультування, здійснення власних досліджень;

3) утворення та розширення мережі неформальних ділових контактів;

4) висока адаптивність та мобільність, участь у міжнародних проектах, конкурсах, тендерах;

5) «ближче до землі, ближче до споживача» – безпосередня участь у громадських акціях, процесах формування державної політики, у виборчих кампаніях, емпіричних дослідженнях.

Фірма реалізовує на ринку активну наступальну стратегію, але водночас відмовляється від цілеспрямованого формування попиту на свої послуги. Керівництво пояснює свою позицію так: «Перша причина – ми отримуємо достатньо замовлень та не маємо необхідності переконувати потенційних клієнтів звернутися до нас. Але важливою є ще одна причина. Якщо політик не розуміє потреби розвиватися, опановувати новітні комунікаційні та політичні технології, засоби спілкування з суспільством – нехай цей політик помре.

Як політик, звісно. До влади прийдуть інші, розумніші та кваліфікованіші. І врешті, доки політик не переконаний у необхідності та важливості твоїх послуг як консультанта, він не буде цінувати їх. А ми досить поважаємо себе, щоб працювати з такими клієнтами».

Сучасний стан та майбутній розвиток ринку послуг політичного консультування в Донецькій області.

Керівництво «ФінФорт PR» вважає, що сучасна ситуація на ринку послуг з політичного консультування не є конкурентною. Перший фактор – попит на послуги політичного консультування ще значно перевищує пропозицію. Але потенційний попит розподіляється тільки між «інсайдерами», тобто гравцями, які вийшли на ринок ще в середині 90(х, реалізували кілька успішних проектів, побудували свої «мережі» та мають надійну репутацію у влади та політичних сил регіону. А таких фірм в Донецькій області – 4–5. Шанси «аутсайдерів», тобто консультаційних фірм «недонецького» походження, вийти на ринок та закріпитися на ньому – мізерні. Іноді в Донецькій області працюють іноземні консультанти, але в складі донецьких команд, за їхніми персональними запрошеннями та рекомендаціями. Якщо конкуренція і розвиватиметься та загострюватиметься, то це буде пов’язано з поступовою децентралізацією існуючих фірм або з появою молодих, сучасною освітою консультантів.

Корпорація «Общественный диалог» (КОД). Створення та діяльність «КОД» – це типовий приклад того, за яких обставин на ринку виробництва інформаційної продукції та політичного консультування Донецької області може з’явитися новий гравець та які фактори визначатимуть його стратегію та поведінку.

Корпорація «Общественный диалог» більш відома серед консультантів та політиків Донецької області як «команда Едуарда Прутника»2 . Першою громадсько(політичною структурою, в якій члени «КОД» продемонстрували свою активність, була організація «Молодь регіонів», – молодіжна гілка Партії регіонів.

Склад творчої групи (3 особи) та намір працювати разом «сформувалися» у 2001 році, а у липні 2002 року «КОД» була офіційно зареєстрована як фірма.

Основні напрямки діяльності «КОД»– інформаційна підтримка проектів, розробка та розвиток власних інформаційних проектів, реклама, PR, консультування, причому перший напрям є найвагомішим у діловій активності фірми.

Серед найвідоміших, епатажних проектів, які реалізувала корпорація, PR(кампанія фірми «Строй центр», власником якої є один із засновників «КОД». Ця кампанія стала відомою та широко обговорювалася в пресі завдяки використанню в рекламних буклетах та на постерах фірми фотографічних образів Володимира Ілліча Леніна та пов’язаних із цим фактом судових позивів.

Від вересня 2003 року «в розробці» перебувають два інформаційні проекти.

1. «Антикризове управління у вугільній промисловості». Цей проект фінансується з коштів Міністерства палива та енергетики України. Основна ідея проекту – шляхом цілеспрямованих інформаційних кампаній та PR(акцій нейтралізувати негативне сприйняття вугільної промисловості, керівників галузі в цілому та керівників окремих підприємств. Негативне сприйняття галузі населенням та політиками час від часу загострюється після масштабних аварій на вугільних шахтах та смертельних випадків із шахтарями.

2. «Сім’я Грищенків». Це комерційний проект, який буде реалізовуватись через електронні мас-медіа та Інтернет. Основна ідея проекту – в іронічній формі дослідити взаємозв’язок між політичними уподобаннями членів української сім’ї та їхніми особистими відносинами. Для реалізації цього проекту запрошений такий відомий в Україні постановник телевізійних шоу, як Віктор Шендерович.

Організація роботи в команді та стиль управління. Ядро команди – 3 особи. Керівник фірми – Олександр Семченко. Його колега Микола Левченко є депутатом міської ради народних депутатів м. Донецька та начальником управління зі зв’язків з громадськістю Донецького міського виконкому. Для виконання разових доручень та участі в проектах керівництво фірми запрошує виконавців – журналістів, телевізійників, соціологів. У найближчий перспективі – зміцнити власну соціологічну службу та розробити якісну систему експертної оцінки, яку можна було б використовувати в різних регіонах України.

Про стиль управління та розподіл обов’язків у команді розповідає керівник «КОД» Олександр Семченко:

«Мене не цікавлять проблеми, з якими зіштовхуються мої підлеглі у процесі вирішення завдань, які ми ставимо перед ними. Мене не цікавлять методи, якими вони вирішуватимуть ці завдання. Головне – результат.

Головне – виконати роботу. Якості, які цінуються в членах команди та виконавцях, – ініціатива, наполегливість, творчість».

Сучасний стан та майбутній розвиток ринку послуг політичного консультування. З погляду керівників фірми ситуація на ринку не є конкурентною. Політичне поле ще має багато вільного простору для роботи всіх консультантів та навіть нових фірм. Факторами, які вирішують перемогу у конкурентній боротьбі на цьому ринку, мабуть, будуть неформальні ділові зв’язки між потенційними клієнтами та консультантами.

Донецький інформаційно аналітичний центр (ДІАЦ). працює в Донецькій області з 1991 року. Центр був створений для організації та здійснення досліджень соціально(економічних та політичних процесів у Донецькому регіоні, для розробки і реалізації соціальних та суспільно(орієнтованих проектів. Очолює ДІАЦ Євген Копатько. Він є найдосвідченішим фахівцем, який працює на ринку послуг з політичного консультування Донецької області. Але Євген та його центр мають достатньо вузьку спеціалізацію – проведення соціологічних досліджень і аналіз їхніх результатів.

Основні напрями діяльності ДІАЦ – соціологічні дослідження у різних сферах, включаючи маркетингові дослідження попиту та ринків, розробка і реалізація соціальних проектів, експертиза в соціально-політичній сфері, у тому числі за замовленнями уряду України, зарубіжних установ, фондів та урядових організацій, політичне консультування.

Найбільш масштабні та цікаві проекти, здійснені ДІАЦ. У 1995–2001роках ДІАЦ брав участь у реалізації комплексного соціального проекту «Соціальні наслідки реструктуризації вугільної галузі», який фінансував консорціум міжнародних організацій у складі Світового Банку, Фонду «Ноу(Хау», інших зарубіжних фондів.

Довготривала робота у цьому комплексному проекті дозволила ДІАЦ набути конкурентних переваг, які нині дозволяють йому домінувати на ринку послуг соціологічних досліджень Донецької області.

ДІАЦ також брав участь у проекті «Роза ветров», спрямованому на формування екологічної самосвідомості мешканців Донецької області.

ДІАЦ здійснює соціологічні дослідження за замовленнями таких лідерів бізнесу Донецької області, як «Олімп», «Гефест», АВК, «Сармат». Також центр працює за замовленнями численних рекламних агенцій.

ДІАЦ має такі конкурентні переваги:

1. Надійна репутація незалежного консультанта, який дотримується ділової етики та захищає приватні інтереси і таємниці клієнта; свідома відмова від «прив’язки» до конкретної політичної сили. Відомими є випадки, коли під час передвиборчих кампаній ДІАЦ здійснював соціологічні електоральні дослідження для конкурентних політичних сил. Ділова репутація ДІАЦ є настільки непохитною, що політики(конкуренти, не вагаючись, довіряють йому «вимірювати температуру» свого електорального поля. Така незаангажованість є можливою тому, що ДІАЦ вийшов на ринок, утвердився та сформував репутацію на ньому в той час, коли ще не існувало більшості сучасних політичних партій та груп інтересів. «Молоді» консультаційні фірми або консультанти з’явилися на політичному полі завдяки інтересу регіональної економічної еліти до політики та пропозицій бізнесменів організувати кваліфіковану допомогу під час виборів.

2. Широкі неформальні мережі ділових контактів в Донецькій області, Україні та за кордоном. Досвід свідчить, що більшість фірм, партій або політиків, які мають наміри здійснювати соціологічні дослідження в Донецькій області, звертаються до ДІАЦ. Навіть якщо клієнти наймають київських або московських соціологів, ті «перенаймають» ДІАЦ. Інша причина – ціна послуг ДІАЦ, яка є на порядок нижчою, ніж ціна московських спеціалістів.

3. Ефективний менеджмент, кадровий потенціал, інвестиції в нові технології та методи соціологічних досліджень. ДІАЦ вважає своєю конкурентною перевагою інвестування в нові технології, вивчення та використання сучасних світових розробок у сфері соціологічних досліджень. Працівники ДІАЦ – колишні студенти Євгена Копатька, яких він виділив під час їхнього навчання та запропонував залишитися у фірмі. До того ж, ДІАЦ є єдиною донецькою фірмою, яка цілеспрямовано вивчає можливості комп’ютерних технологій та Інтернету для соціологічних досліджень та реалізації стратегії передвиборчих кампаній.

Аналіз свідчить, що ДІАЦ дотримується класичної стратегії «фокусування». Фірма обрала певний сегмент політичного ринку і намагається обслуговувати його ефективніше, ніж конкуренти. До того ж, ДІАЦ успішно реалізував «переваги першого кроку». Маючи понад 12 років досвіду роботи в регіоні, ДІАЦ зміг набути таких переваг, які можуть бути досягнуті тільки шляхом довготривалої бездоганної роботи на ринку.

Невипадковим є імідж фірми – підкреслено науково(дослідницька орієнтація інтересів. Навіть офіс фірми розміщено у науково(дослідному інституті. У підрозділах фірми часто проходять стажування студенти та аспіранти.

Але, незважаючи на подібний «альтруїстський» імідж, ДІАЦ має чітку ринкову орієнтацію. Критерії відбору проектів і замовлень – умови замовника і сума контракту.

Організація роботи в команді та стиль управління. Штат центру нараховує 15 осіб (середній вік 25–26 років). Як правило, вони навчалися за спеціальностями «Економіка», «Соціальна економіка», «Історія і політологія». Деякі з них готують кандидатські дисертації. Центр має кілька автономних проектних груп: «група емпіричних (польових) досліджень», «група маркетингових досліджень», «група соціальних проектів», «сектор Інтернет(технологій та інформаційних проектів»3 . Напрямок «політичне консультування» курирує безпосередньо директор центру Євген Копатько.

У майбутньому ДІАЦ планує тісніше займатись політичним консультуванням як професійною діяльністю.

Один із варіантів майбутньої стратегії – злиття з якоюсь із донецьких фірм – ветеранів ринку політичного консультування. Мета – створити таку ж конкурентоспроможну фірму, якою є московська фірма «Ніколо М» – визнаний авторитет у політичному консультуванні.

Сучасний стан та майбутній розвиток ринку політичного консультування. З погляду керівництва ДІАЦ, динаміка політичного ринку в Донецькому регіоні та Україні зростає. Ринок структурується, попит зростає, стає осмисленішим. Але головною проблемою залишається недостатньо розвинуте стратегічне мислення клієнтів(політиків. Консультативні фірми працюють, як правило, в «антикризовому» режимі. Фактори, які впливатимуть на розвиток ринку в майбутньому: встановлення «правил гри» та інституціоналізація ринку, зростання попиту і розуміння замовником «навіщо», формування стратегічного мислення. Але вагомим також є вплив професіоналів. Щоб ринок розвивався, потрібна достатня кількість професійних та креативних політичних консультантів.

З погляду Євгена Копатька, на ринку послуг політичного консультування, як і на інших ринках, важливе, якщо не вирішальне, значення відіграють можливості інвестування в розвиток ринку, передовсім можливості сплачувати високу зарплату фахівцям(консультантам та підвищувати їхню кваліфікацію. «Будь(яка фірма, яка має значний фінансовий і організаційний потенціал, має шанс вийти на ринок. Навіть якщо ця фірма не має досвіду, репутації і кваліфікованих спеціалістів, вона може «придбати» їх у інших фірм або за кордоном, запропонувавши незрівнянно більші гонорари. Фактор «прив’язки» консультантів до певних політичних структур відіграє незначну роль».

Незалежні політичні консультанти. Проаналізувавши ділові кар’єри осіб, які пропонують послуги політичного консультування в Донецькій області, варто розглянути три типові кар’єри, що повною мірою ілюструють розвиток ринку політичного консультування в регіоні.

Кар’єра перша. Стартом були перші президентські вибори (1994). Кар’єра консультанта 1 блискавично розвивалася після перемоги кандидата в Президенти України Л. Д. Кучми. Консультант 1 переїхав до Києва та менш ніж за 10 років змінив кілька консультативних посад на державній службі у вищих ешелонах влади, керівні посади в міністерствах, обласних адміністраціях. Він організовував і успішно реалізовував найскладніші та на старті «невиграшні» передвиборчі проекти, демонстрував неабиякі організаційні здібності, комунікабельність та інтуїцію. Але з початку своєї професійної діяльності він обрав такі поведінські настанови, які сформували суперечливе ставлення до нього потенційних клієнтів – політиків, економічної еліти, особливо вихідців із Донецької області:

– він не вважав за необхідне пов’язувати свою роботу з окремою політичною силою або економічною групою; у підсумку біля кожної з цих груп утворилося коло власних довірених консультантів;

– відмовився від командної роботи, вважаючи, що здатен самостійно генерувати ідеї, а виконавців завжди можна знайти;

– повірив, що можливості його впливу на ситуацію безмежні.

Велінням долі, повернувшись з Києва до Донецька, консультант 1 зіткнувся зі скелями Острова. Незважаючи на його безперечно високу кваліфікацію, він не отримує замовлень навіть у гарячий період виборчих кампаній.

Кар’єра друга. Досить молодий консультант 2 починав кар’єру, працюючи в Донецькій області за замовленнями владних структур та партій. Але потім обрав ринкову нішу «працюю на опозицію». Він консультував передвиборчий штаб О. О. Мороза (1999), штаби партії «Яблуко», блоку «Наша Україна» (2002) в Донецькій області, причому примудрявся змінювати клієнтів та переходити до конкурентів кілька разів протягом однієї кампанії. Стиль роботи – епатажні, скандальні акції. Має власний журнал. Має постійні замовлення від опозиції на консультативні та PR(проекти в Донецькому регіоні.

Кар’єра третя. Найбільш кваліфікований та обізнаний «інсайдер» Донецького регіону – консультант 3 – довірена особа та «спічрайтер» багатьох відомих політиків, має 15(річний стаж державної служби на консультативних посадах. Бере участь у підготовці, інформаційно(аналітичному забезпеченні майже всіх соціально(економічних та політичних проектів, які реалізуються на регіональному та загальнодержавному рівнях (ініціюються парламентською фракцією «Регіони України»). Розроблює проекти інформаційних кампаній та бере участь в інформаційному забезпеченні передвиборчих кампаній до Верховної Ради України (1998, 2002) як партій, блоків, так і кандидатів(мажоритарників, президентських кампаній (1994, 1999). Але вертикальна кар’єра як політичного консультанта не розвивається. Незважаючи на високий рівень попиту на послуги консультанта 3, заробітна плата і гонорари є досить низькими порівняно з іншими фахівцями такого ж рівня.