Д)правильно все вище викладене. 2 страница

А)О. Радищев;

Б)Ф. Прокопович;

В)В. Татищев;

Г)В. Соловйов;

7. Згідно із вченням Микити Муравйова, хто є єдиним джерелом влади? :

А)народ;

Б)монарх;

В)Бог;

Г)дворянство;

8. Правова концепція Володимира Соловйова тісно пов’язана з його вченням про :

а)моральністю;

Б)природне право;

в)слов’янофільство;

г)соборність;

9. Російський вчений, чиї погляди на державу і право базувалися на неогегельянстві :

А)Б. Чичерин;

Б)Н. Сорський;

В)С. Полоцький;

Г)П. Пестель;

10. Хто із названих вчених, пропонував задля відновлення авторитету церкви в суспільстві вести аспектичний спосіб життя? :

А)Н. Сорський;

б)І. Пересвєтов;

в)Філофей;

Г)Ф. Прокопович;

11. Хто із названих мислителів вважав, що кріпосне право – це результат насилля, а не договору? :

А)В. Татищев;

б)Б. Чичерін;

В)О. Радищев;

Г)С. Полоцький;

12. Російський мислитель, теоретик анархізму :

а)М. Бакунін;

Б)Н. Сорський;

В)М. Булгаков;

г)О. Куніцин;

Іменний показник.

Бакунін Михайло Олександрович (1814 – 1876 р.р) – російський революціонер, один із відоміших представників революційного народництва і анархізму. Народився в Премухіні Новоторзького повіту Тверської губернії. Походив з сім’ї дрібнопомісних дворян, яка володіла кількома маєтками з більш як п’ятистами кріпаків. Серед дев’яти дітей в сім’ї, Михайло був третім за віком. Позбавлений дворянських забобонів, хлопчик не нехтував іграми з дітьми кріпаків. У чотирнадцять років він писав і розмовляв по французькі, вивчав німецьку й англійську мови. Батько – Європейські освічена людина – сам давав дітям уроки із стародавньої історії. Мати походила з роду Муравйових. За бажанням батька п’ятнадцяти річний юнак у 1828 році склав іспити і вступив до Артилерійського училища в Петербурзі. У 1840 році Бакунін відбуває до Німеччини, де в Берлінському університеті слухає лекції з логіки, історії, філософії, естетики, фізики, нової історії. Тут відбувається процес духовної та інтелектуальної «перебудови» свідомості Бакуніна, формування його революційно – демократичних поглядів. Він не визнавав класової боротьби, боровся проти ідей К. Маркса. Державу вважав інститутом, що унеможливлює розвиток особи. Пропонував її асоціаціям громад. Найбільш відомою є праця «Державність і анархія». Як революціонер він мужньо боровся проти самодержавства в Росії і проти всевладдя капіталу в Західній Європі.

Десницький Семен Юхимович (1740 – 1789р.р.) – російський просвітитель, професор права Московського університету. Походження держави пов’язував із виникненням сім’ї та приватної власності. У 1768 році надіслав Катерині ІІ «Подання про заснування законодавчої, судової та каральної влади Російської імперії з пропозиціями державних реформ».

Йосиф Волоцкий ( 1439 чи 1440 – 1515 р.р. ) ігумен Йосиф Волоколамського монастиря, голова йосифлян. Народився неподалеку від Волоколамська у не багатій дворянській сім’ї Саніних. З восьми років до смерті його життя була пов’язана з монастирями. Відстоював ідею зверхності церковної влади. Згодом відмовився від неї, визнавши головною царську владу.

Катерина ІІ Олексіївна ( 1729 – 1796 р.р. )- імператриця Російської імперії (1762 – 1796р.р.). Народилася у м. Штетін (м. Шецін, Польща). Походила з німецької династії Ангальт – Цербст. У 1762 р. в наслідок палацового перевороту і усунення свого чоловіка Катерина ІІ стала імператрицею. Була прихильницею освіченої монархії.

Куніцин Олександр Петрович ( 1783 – 1840 р.р. ) – російський юрист. Поділяв погляди І.Канта, розглядаючи право, як частину моральної філософії прибічник теорії природного права. Основна праця – «Право природне».

Кропоткін Петро Олексійович ( 184 – 1921 р.р. ) – революціонер – народник, ідеолог анархізму. Народився в Москві. Походив із старовинного князівського роду Рюриковичів. Батько Кропоткіна – генерал – майор, був переконаним кріпосником. Мати донька Героя війни 1812 року генерала Сулими, рід якого походив від запорізьких козаків. Початкову освіту Кропоткін одержав удома. В 1857 р. був зарахований до Пажеського корпусу в Петербурзі. Після закінчення Пажеського корпусу він попросив призначення в Амурське козацьке військо. На сторінках ліберальної газети « Біржові відомості » Кропоткін виступає зі статями, в яких йдеться про безправ’я підсудних, зловживання владою прокурором і головою Суду, тяжке становище засланих,тощо. У Сибірі Кропоткін знайомиться з працями Прудона. Він неодноразово зустрічався з В. І. Леніним. Автор ряду наукових праць « Промови бунтівника », « В російських і французьких в’язнів », « Записки революціонера » та інше. Поглядам Кропоткіна притаманні характерні для анархізму аполітичність, негативне ставлення до будь – якої державної влади, законодавства, орієнтація на швидку майбутню заміну держави різними громадськими організаціями і союзами.

Муравйов Микита Михайлович (1796 – 1843 р.р.) – капітан російської армії, декабрист. Керував Північним товариством декабристів. Прихильник Конституційної монархії.

Ніл Сорський ( 1433 – 1508 р.р ) – засновник « не стяжательства ». Він походив від боярського роду Майкових. Відстоював ідею аскетизму, особистої праці монархів, вирішував проблему співвідношення церковної та світської влади.

Пересвєтов Іван Семенович ( XVI ст. ) – російський письменник і публіцист, ідеолог дворянства. В 1549 році передав Іванові ІV свої проекти державних реформ – « Малу чолобитну » і « Велику чолобитну ».

Пестель Павло Іванович ( 1793 – 1826 р.р. ) – полковник російської армії, декабрист. Народився в Москві в сім’ї крупного чиновника. Батько був генерал – губернатором. Він прагнув виховати сина чесним і справедливим, хоч сам був не бездоганною людиною.

У 1803 р. Павла зараховують в Пажеський корпус. У 1805 році Павло їде до Дрездену з метою продовження освіти. Пестель виділявся своїми здібностями. Найбільший інтерес виявляв до суспільних наук: зачитувався творами таких видатних західноєвропейських мислителів, як Монтескє, Руссо та інших. Засновник Південного товариства декабристів. Сповідував республіканські погляди. Автор « Руської правди ».

Петражицький Лев Йосипович ( 1867 – 1931 р.р.) – російський юрист, професор юридичного факультету Петербурзького, а потім Варшавського університетів, депутат І Державної думи від партії кадетів. Один із засновників психологічної школи права. Основна праця – « Теорія права і держави у зв’язку з теорією моральності » .

Посошков Іван Тихонович ( 1652 – 1726 р.р. ) – російський публіцист, прибічник реформ Петра І. У праці « Книжка про бідність і багатство » запропонував концепції нового державного устрою, основною ідеєю яких було « загальне благо ».

Прокопович Феофан ( 1681 – 1736 р.р. ) – український і російський державний і церковний діяч, письменник, вчений – енциклопедист. Народився у Києві. В 1698 році закінчив Києво – Могилянську Академію. Згодом переїхав до Польщі, де прийняв греко – католицтво. Вивчав філософію і теологію у польських школах. Повернувшись у 1702 році в Україну прийняв православ’я і підстригся у ченці під ім’ям Феофан. В 1711 році його було призначено ректором Київської академії. В 1716 році за викликом Петра І переїхав до Петербургу. Став одним із найближчих радників царя в питаннях церковної реформи. Сприяв утвердженню Петра І і впровадженню його реформ. Автор « Слова про владу й честь царську » та інших праць. Відстоював ідеї сильної централізованої влади, освіченого абсолютизму, поділів ідеї природного права.

Радищев Олександр Миколайович ( 1749 – 1802 р.р. ) – відомий письменник, один із головних представників просвітницької філософії в Росії. Народився в дворянській сім’ї. Початкову освіту отримав у дома. У 1756 році батько відправив хлопця до Москви, де він навчався у француза – гувернера. З 1762 до 1766 року Радищев навчався у пажеському корпусі ( в Санкт - Петербурзі ). У Лейпцизькому університеті він одержав глибокі знання з природничих наук, філософії, медицини, німецької, французької, латини, англійської та італійської мов і став одним з найбільш освічених людей свого часу не тільки Росії. Державно – правові погляди викладено у творі « Подорож із Петербурга до Москви ». Виборював ідеї демократії та республіканізму, участі народу в управлінні державою. Прибічник договірної теорії походження держави та природного права.

Соловйов Володимир Сергійович ( 1853 – 1900 р.р. ) – доцент філософського факультету Московського університету, деякий час читав лекції в Петербурзькому університеті. Академік Російської академії наук. Його філософія права тісно пов’язана з ученням про мораль. Розглядав право, як розмежування свободи людей у суспільства та як мінімум моральності. Основні праці « Критика абстрагованих засад », « Виправдання добра ».

Сперанський Михайло Михайлович ( 1772 - 1839 р.р.) – талановитий мислитель, російський державний діяч, радник Олександра І, автор плану ліберального устрою Росії. Праці : « Записка про основні закони », « Записка про устрій урядових і судових установ у Росії ».

Татищев Василь Микитович (1686 – 1750 р.р.) – російський історик, державний діяч. Головна праця : « Історія Російська ». Обґрунтував централізовану державу з сильною владою.

Чичерін Борис Миколайович ( 1828 – 1904 р.р.) – російський юрист, історик, філософ. Народився в сім’ї багатого тамбовського поміщика. Борис ріс у витонченому дворянському середовищі. Під наглядом матері, яка прищепила сину любов до мистецтва, малювання, поезії, він одержав ґрунтовну домашню освіту. У 1845 році він вступив до юридичного факультету Московського університету . В університеті Чичерін захопився гегелівською філософією. У 1849 році закінчив університет і вирішив присвятити себе науковій діяльності. У 1856 році захистив дисертацію. У 1858 році його запросили зайняти кафедру державного права юридичного факультету Московського університету. Основні праці : « Філософія права », « Історія політичних вчень ». Прибічник неогегельянства в її ліберальному варіанті.

Щербатов Михайло Миколайович ( 1733 – 1790 р.р. ) – російський історик, публіцист. Народився в князівській сім’ї. У 1767 році був обраний депутатом від ярославського дворянства у комісію, що була утворена Катериною ІІ для створення проекту нового уложення. Автор праці « Подорож до землі Офірської », в якій виклав свої консервативні політико – правові погляди.

Тема 6. Становлення та розвиток вчень про державу і право в Україні.

Питання для обговорення.

1.Становлення поглядів на державу і право в ранньофеодальній Київській Русі.

2.Політична і правова думка в Україні періоду входження до складу Литви та Польщі.

3.Державно – правова думка в Україні за козацько – гетьманської доби (XVIст. – XVII ст.).

4.Державно – правова думка часів занепаду козацько – гетьманської держави (кінець XVII - XVIII ст. ).

5.Політико – правова ідеологія ліберального та демократичного рухів в Україні.

6.Державно – правові концепції в Україні наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст.

Рекомендована література: основна : 3,8,9.

додаткова: 20,29,36,40,50,52,53,59,62,72,

75,80,81, 83,89,97.

Методичні вказівки до самостійної роботи студентів.

Працюючи над першим питанням семінарського заняття, необхідно знати, що історію розвитку державно – правової думки в Україні, характерні її особливості неможливо уявити без аналізу прадавніх витоків. Тому необхідно вивчати такі джерела, як «Книга Велеса», « Старий і новий Заповіти », « Руська Правда » та інше. Треба наголосити, що основною проблемою державно – правової думки раннього середньовіччя була проблема співвідношення світської та духовної влади. Завершаючи питання, необхідно підкреслити, що вже в добу Київської Русі невідомий автор « Слово о полку Ігоровім », вперше підняв ідею виникнення держави шляхом суспільного договору між князем і народу. За текстом підручника з’ясуйте та законспектуйте, яка політична концепція була у Київського князя Володимира Мономаха.

При вивчені другого питання слід уяснити, чому в часи поглинення української державності Литвою та Польщею панувала ідея природного права ( Станіслав Оріховський - Роксолан ) та будівництва своєрідної духовної республіки, де кожен член суспільства буде вільною мислячою особистістю (І. Вишенський, П. Могила).

Викладення третього питання семінарського заняття пов’язана з аналізом політичних поглядів на державу і право за часів Гетьманщини ( 1648 – 1764 р.р. ). Біля витоків гетьманської держави стояв Б.. Хмельницький, політико – правові погляди якого детально викладено в « Договірних статтях » написаних у березні 1654 році. Користуючись текстом підручника, знайдіть ці статті та занотуйте в зошиті. Далі з’ясуйте, який слід в історії політичної думки в Україні залишили гетьмани І.Виговський, П. Дорошенко,

І. Мазепа. Відповідаючи на це питання проаналізуйте Конституцію П. Орлика. Результати цього аналізу законспектуйте.

Відповідаючи на четверте питання, слід починати зі створення української національної державності та її розвитку у XVII ст. яке сприяло піднесенню української суспільно – політичної думки. Далі треба ретельно проаналізувати державно – правові погляди Ст. Яворського М. Козачинського, Г. Сковороди, Я. Козельського. Вінцем національно – політичної думки перехідного періоду від Гетьманщини до Кріпацтва став політичний трактат « Історія Русов », невідомого автора кінця XVIIІ ст., занотуйте до конспекту найважливіші положення трактату.

Готуючись до відповіді на п’яте питання , зверніть увагу на те, що у ХІХ ст. українська – державно правова думка розвивалась переважно на теоретичному ґрунті. Держава і право стають об’єктом пізнання, з’ясовуються питання про їх виникнення, взаємодію, роль у суспільстві та соціальну цінність. Раціональне осмислення держави і права як соціальних інститутів спрямовувалось у русло конституційної регламентації державного устрою, політичного режиму, прав і свобод людини, взаємовідносин індивіда, громадянського суспільства і держави. Всі ці питання були в центрі уваги Кирило – Мифодіївського товариства ( 1846 – 1847 р.р. ) до якого належали Т. Шевченко, М. Костомаров та Г. Андрузький – засновники ліберального й демократичного напрямків політичної та правової думки в Україні. Студентам потрібно проаналізувати погляди цих вчених на державу і право, а результати аналізу законспектувати.

Підготовка до шостого питання семінарського заняття, передбачає аналіз політико – правової ідеології кінця ХІХ ст. - початку ХХ ст., насамперед концепції М. Грушевського та В. Винниченко. Головну увагу треба приділити ідеї конституціоналізму цього періоду, яку збагачували проекти конституційних перетворень, розроблені :

М. Драгомановим, М. Міхновським, І. Франком, С. Подолинським, О. Кістяковським,

Л. Українкою, Б. Кістяковським. Студентам необхідно проаналізувати діяльність цих діячів, а їх погляди на державу і право законспектувати. При характеристиці вітчизняної державно – правової думки, необхідно підкреслити, що теоретичні праці українських учених – працівників були спрямовані на вивчення етичної сторони права, його соціальної природи. З’ясування проблеми становлення та розвитку національної державно – правової ідеології не буде повним та об’єктивним, якщо не розглянути діяльність політичних партій України в цьому напрямку. Тому, треба в підручниках знайти про діяльність цих партій та занотувати в конспекті.

Словник термінів:

Автономія – самоврядування, право самостійного розв’язання внутрішніх питань якоюсь частиною держави.

Березневі статті 1654 ( статті Богдана Хмельницького ) – комплекс документів, які регламентували політичне і правове становище Гетьманщини після Переяславської Ради і включення України до складу Московського Царства.

Булава – один із клейнодів у реєстровому козацькому війську, на Запорізькій Січі та Гетьманщині, був ознакою влади Гетьмана (Кошового отамана).

Бучацький мирний договір 1672 року – мирний договір між Річчю Посполитою і Османською імперією. За умовами договору Польща віддавала Туреччині Поділля. Брацлавщина і Київщина переходили під владу гетьмана П. Дорошенка.

Великий князь – вищий князівський титул у Київській державі.

Віче – народні збори у стародавніх слов’ян на Київській Русі, на яких вирішувалися важливі громадські та державні справи.

Воля – свідома цілеспрямованість людини на виконання тих чи інших дій.

Гетьманщина ( Гетьманська держава ) – усталена в науковій літературі назва української національної держави, відновленої в наслідок національно – визвольної війни українського народу під керівництвом Б. Хмельницького, що існувала впродовж 1648 – 1782 р.р.

Гадяцький Договір 1658р. – угода, укладена між гетьманом України І. Виговським та польським урядом. За умови угоди Україна, як незалежна держава, під назвою Велике Князівство Руське входила на рівних правах з Польщею і Литвою до складу федерального державного утворення – Речі Посполитої.

Директорія Української Народної Республіки – найвищій орган державної влади УНР, створений в листопаді 1918р.

« Історія Русів » - найвизначніший історичний твір в Україні кінця XVIIІ ст. – початку ХІХ ст. Вперше « Історію Русів » в 1846 році опублікував у Москві О. Бодянський. Автор «Історії Русів» невідомий. Автор праці подає картину історичного розвитку України з найдавніших часів до 1769 року, приділяючи головну увагу козачині, національно – визвольній війні українського народу під проводом Б. Хмельницького. 1648 – 1657, Гетьманщині. Основна ідея твору – право кожного народу на самостійний державно – політичний розвиток.

Києво – Могилянська академія ( Київська академія ) – один із перших загальноосвітніх вищих навчальних закладів у Східній Європі.

Київська Русь (Київська держава) – назва давньоукраїнської держави з центром у Києві, яка виникла на рубежі XVIIІ – ІХ століть в наслідок тривалого процесу економічної, політичної та етнокультурної консолідації східнослов’янських племінних князівств і в різних формах існувала до середини ХІІІ ст.

Кирило – Мифодіївське братство (товариство) – українська таємна політична організація, що виникла в грудні 1845 – січні 1846 р.р. у Києві. Програмні положення Кирило – Мефодіївського Братства були викладені у « Книзі буття українського народу ». В основу документів лягли ідеї українського національного відродження і панславізму.

« Книга буття українського народу » - головний програмний документ Кирило – Мефодіївського Братства, написаний у 1846 році М. Костомаровим. Центральним моментом цього документа є поєднання християнських ідеалів справедливості, свободи і рівності з українським патріотизмом. Політичним ідеалом українського руху « Книга буття українського народу » пропагували радикальну соціальну програму, що передбачала скасування кріпацтва і самодержавного ладу. Ідеї, висловлені в «Книзі буття.» ( передусім – ідея політичної автономії України у складі слов’янської федерації ), справили великий вплив на ідеологію українського політичного руху в другій пол.. ХІХ - початок ХХ ст.

Князь – глава держави, князівства або окремого політичного об’єднання у багатьох слов’янських народів. У Київській Русі до ІХ ст. князі були военочальниками племені або союзу племен, які виконували деякі судові й адміністративні функції.

« Книга Велеса » - книга міфів, яка відобразила реальність буття та правіри предків українців. Автор книги передав нащадкам відомості про менталітет праукраїнцев, які вірили в справедливість і добрі первоначала життя та світу.

Кріпосне право – система правових норм, що встановлювали залежність селянина від феодала і право останнього на селянина – кріпака як на неповну власність.

Літописи – історичні твори в Київській Русі, в яких розповідь велася в роках.

Народництво – ідеологія та громадсько – політичний рух, що охопив вихідців із дворянства та різночинної інтелігенції Російської імперії в 60-80 –х р.р. ХІХ ст. Представники цього напряму виражали інтереси селянської демократії , поєднуючи радикально – буржуазно – демократичну і антифеодальну програму з ідеалами утопічного соціалізму. В основі ідеології народництва лежала містична віра в російське селянство як носія « вищої життєвої мудрості ».

Панславізм – політична течія серед слов’янських народів, в основі якої лежать уявлення про етнічну і мовну спорідненість слов’ян, необхідність їх політичного об’єднання. Політичне поневолення більшості слов’янських народів, ідеї Великої французької революції і німецького романтизму, слов’янське національне відродження – фактори, що провели до поширення серед освічених кіл західних і південних слов’ян.

Проблема – складне теоретичне питання, що вимагає вивчення, дослідження, вирішення.

« Повість минулих літ » - найвидатніша пам’ятка літописання Київської Русі. Укладання на початку ХІІ ст. основна увага в творі приділяється політичним, воєнним та династичним поглядам. Містяться відомості про походження і розселення східних слов’ян, утворення Київської держави та її сусідів.

« Повчання Володимира Мономаха » - визначна пам’ятка літератури Київської Русі. В. Мономах висловлює думки загальнодержавного, політичного й морального характеру, повчає своїх дітей бути розумними правителями, захищати інтереси Русі, боротися з князівськими міжусобицями, самим вчитися й поширювати освіту, власною поведінкою давати приклад іншим.

« Руська правда » - збірники норм давньоруського права, складені переважно в ХІ – ХІІ ст. найважливіше джерело для вивчення суспільних відносин, історії та правової системи Київської Русі.

Січ Запорізька (Запорізька Січ) – військово – політична організація українського козацтва.

Українська Народна Республіка – назва української держави 1917 – 1920 р.р.

Питання та завдання для самостійної роботи:

1.Проаналізуйте поетапно процес формування державно – правової думки в Україні і з’ясуйте які концептуальні засади домінували, як розв’язувалась проблема взаємозв’язку держави і особи на кожному окремому етапі її еволюції?

2.Відомо, що декабристський рух мав переважно російський характер і не виходив за межі армії. Однак вплив декабристських ідей особливо « Товариство об’єднаних слов’ян » певним чином позначився на програмі Кирило – Мефодіївського Братства. З’ясуйте, яке місце і роль відводились Україні в програмних документах декабристів? Співставте програмні документи декабристів, зокрема « Товариства об’єднаних слов’ян » і програму Кирило – Мефодіївського Братства. Знайдіть суттєву відмінність у програмних засадах слов’янської конфедерації.

3.Порівняйте державно – правові погляди Ф. Прокоповича і Г. Сковороди. Дайте правову і юридичну оцінку цим поглядам.

4.Яким бачив політичне майбутьне слов’янських народів М.І. Костомаров?

5.Проаналізуйте главу VII Конституції УНР (29 квітня 1918р.) і розкрийте зміст ідеї національно – персональної автономії. В основу якої теорії держави покладена ця ідея?

6.Назвіть основні риси державно – правової думки України ХХ ст.

7.Який зміст вкладав М.П. Драгоманов у поняття «політична свобода»?

8.Проаналізуйте конституційний проект Г.Л. Андрузького.

9.Як вважаєте, чому в програмі М. Драгоманова домінувала ідея республіканського устрою?

10.Прибічницею якої теорії була Леся Українка і чому?

11.Назвать основні положення політико – правової теорії П. Могила.

12.Охарактерезуйте вчення І. Франка про державу і право.

13.Чому однією з центральних політичних проблем періоду Київської Русі була проблема взаємовідносин світської і церковної властей?

14.У чому суть політичної програми Володимира Мономаха?

15.Чому у ХVІІІ ст. спостерігається високий рівень розвитку української державно – правової думки?

16.Якої теорії походження держави і права дотримувався М.С. Грушевський?

17.Які демократичні тенденції мала Конституція Пилипа Орлика?

18.Чому Українська Центральна Рада (УЦР) у перших трьох універсалах ставила питання про автономний статус України у складі Росії?

19.Ким був М. Грушевський – консерватором, реформатором, революціонером?

20.Чому І. Франко виникнення держави пояснював з позиції матеріалізму?

21.Заповніть таблицю: « Течії в Кирило – Мефодіївському товаристві»:

Питання для порівняння	Ліберально - буржуазна	Революційно - демократична
1. представники течії
2. засоби діяльності
3.чиї інтереси захищали
4.яку форму організації пропогували.
5.Кінцева мета.

22. Заповнивши подану таблицю, зробіть порівняльний аналіз « Конституції » П. Орлика та УНР.

Питання для порівняння	Конституція П. Орлика	Конституція УНР
1.Державний устрій.
2.Виборче право.
3.Структура органів влади.
4.Правосуддя.
5.Адміністративний устрій.
6. Громадянство

23. Знайдіть відповідність між стовпцями таблиці « Автори теорії походження держави і права ». Заповніть таблицю наведену в кінці питання.

1. « Руська правда »,	а.)автор Конституції західноукраїнської народної республіки,
2. феодосій,	б.)видатний український письменник, автор Конституції УНР,
3. Нестор,	в.)засновник новітнього вітчизняного конституціоналізму,
4. Іларіон,	г.)український філософ критик марксизму, прихильник ненасильницьких революцій,
5. Станіслав Оріховський – Роксолан,	д.)професор Київського університету, автор Конституції УНР,
6. Іван Вишенський,	е.)український вчений - криміналіст, автор теорії «прогресивного конституціоналізму».
7. Петро Могила,	є.)київський церковний діяч, творець концепції єдинодержавності з ідеєю верховенства світської влади.
8. Пилип Орлик,	ж.)український вчений – юрист , прибічник ідеї слов’янської федерації.
9. Григорій Сковорода,	з.)збірник норм давньоруського права, складені переважно в 11-12 ст.
10. Микола Костомаров,	и.)церковний діяч Київської Русі, автор концепції «Богоугодного володаря за ідею династичного князювання».
11. Олександр Кістяківський,	і.)священик – гуманіст з –під Перемишля, прихильник ідеї природного права і поділу влади.
12. Михайло Грушевський,	й.)представник містично – аскетичної течії, автор концепції «про істину церкву».
13. Іван Франко,	к.)київський митрополит, автор ідеї ідеального властителя.
14. Михайло Драгоманов,	л.)Український державний діяч, автор концепції правової держави.
15. Володимир Винниченко,	м.)український філософ – просвітитель, прихильник республіки (суспільний компроміс).
16. Станіслав Дністрянський,	н.)засновник Кирило – Мифодіївського Братства, прибічник ідеї слов’янської федерації.
17. Георгій Андрузький.	о.)Літописець, творець першої православної доктрини династичного князювання.

24. Вкажіть, які з наведених понять і визначень відповідають одне одному. Заповніть таблицю, наведену в кінці питання.