Правила побудови сіткових графіків
· Сітковий графік розвертається зліва направо. Рухатися по сітці можна тільки в одному напрямку — до фінішу.
· Жодна операція не може бути розпочата, поки всі попередні пов’язані з нею операції не будуть виконані.
· Завершення однієї роботи може бути пов’язане з початком не однієї, а декількох наступних.
· Стрілки в сітковому графіку відображають відносини передування й проходження. На рисунку стрілки можуть перетинатися.
· Кожна операція повинна мати свій власний номер.
· Номер наступної операції повинен бути більшим від номера будьякої попередньої операції.
· Утворення петель неприпустимо (інакше кажучи, не повинне відбуватися зациклення ходу виконання встановленого набору операцій).
· Умовні переходи від однієї операції до іншої не допускаються (мається на увазі визначення послідовності ходу виконання операцій умовами типу: «Якщо буде досягнутий успіх, зробіть...»).
· Досвід показує, що коли існує кілька вихідних операцій проекту, то може бути визначений загальний вузол початку всього комплексу робіт. Так само один вузол може бути використаний для чіткого позначення закінчення проекту.
18. Сутність управління вартістю проекту.
Управління вартістю проекту (Project Cost Management) – розділ проектного менеджменту, що оперує процесами, необхідними для забезпечення дотримання бюджету проекту.
Управління вартістю проекту включає такі компоненти:
■ планування ресурсів – визначення того, які ресурси і в яких кількостях необхідні для виконання робіт проекту;
■ оцінка вартості – розробка приблизної оцінки вартості ресурсів, необхідних для виконання робіт з проекту;
■ розробка бюджету – складання кошторису для кожного виду роботи з проекту;
■ аналіз ресурсів – оцінка відхилень витрати й продуктивності використовуваних ресурсів від планових значень;
■ контроль бюджету – контроль над змінами в бюджеті проекту.
Ресурси проекту — те, що необхідно для виконання операцій
проекту.
Для визначення повної вартості проекту слід врахувати всі задіяні в ньому ресурси:
1) трудові ресурси;
2) машини, обладнання;
3) матеріали;
4) грошові засоби;
5) енергетичні ресурси;
6) інформаційні ресурси;
7) обчислювальну та оргтехніку;
8) виробничі площі;
9) знання та фонди.
Ресурси можуть бути:
поновлюваними (типу «потужності») — це люди, матеріали й механізми, які після виконання операції можуть бути використані знову. Вони відновлюються, не нагромаджуються і не накопичуються.
Якщо ці ресурси не використовуються, то їх функціональна здатність в даний проміжок часу не може бути компенсована в майбутньому, не може бути нагромаджена.
непоновлюваними (типу «енергія») — це матеріали й устаткування, які на операціях витрачаються. Такі ресурси не відтворювані, накопичувальні, складовані, які витрачаються повністю, не
допускаючи повторного використання. Якщо такі ресурси виявляються невикористаними в даний відрізок часу, вони можуть бути використані надалі. Потреба проекту в непоновлюваному ресурсі
описується:
– функцією інтенсивності витрат, що показує швидкість споживання ресурсу залежно від фази роботи;
– функцією витрат, що показує сумарний накопичений обсяг необхідного ресурсу залежно від фази.
Часто для зручності поновлювані ресурси називають просто ресурсами, а непоновлювані, ті, що витрачаються, — матеріалами.
Планування ресурсів включає визначення необхідних ресурсів та їх кількості для успішного завершення проекту.
План витрат за проектом називають кошторисом.
Кошторис — це комплекс документальних розрахунків, необхідних для визначення розміру витрат на проект.
Оцінка вартості — це оцінка ймовірної вартості ресурсів, які потрібні для виконання проектних робіт. Вартісні оцінки розраховуються протягом усього проекту. Щоб розпочати проект, необхідно спочатку перевірити концептуальні (передпроектні) оцінки його вартості.
На цьому етапі використовується попередня оцінка, так звана оцінка «порядку величини» (order
of magnitude estimate), відмінність якої від реальної вартості лежить в
інтервалі від –25 % до +75%. По ходу реалізації проекту потрібні точніші оцінки. При цьому визначення кошторисної вартості (budget estimates) проводиться з точністю від –10% до +25%. І нарешті, до
моменту встановлення погодженої базової ціни проекту (project cost baseline) необхідно провести остаточну вартісну оцінку (definitive estimate), значення якої не повинне бути менше реальної більш ніж
на 5% і перевищувати її більш ніж на 10%.
Існує кілька загальноприйнятих методів розрахунку оцінок
вартості:
Метод оцінки «згори донизу» (top-down estimate).
Оцінки «згори донизу» використовуються для визначення вартості на ранніх етапах розробки проекту, коли інформація про проект досить обмежена. Тому, фактично, здійснюється оцінка вартості
Параметрична оцінка.
Параметричні оцінки також є оцінками «згори донизу». Властива їм точність або ж така сама, або ж поступається точності оцінок за аналогами. Процес визначення параметричної оцінки припускає
пошук параметра оцінюваного проекту, що змінюється пропорційно вартості проекту. На підставі цього параметра створюється математична модель. Після введення в модель значень параметрів, як результат виходить вартість проекту.
Наприклад, таким параметром може бути вартість бетону —
785 грн за кубічний метр — для проекту будівництва будинку.
Експертна оцінка.
Опитування експертів також може дати готову оцінку вартості. Експертами можуть бути будь-які учасники проекту, зокрема менеджер, та особи, які мають досвід роботи на аналогічних проектах.
Якщо ті або інші проектні завдання виконуються сторонніми підрядниками, ефективним методом оцінки вартості може виявитися опитування постачальників, як планованих для даного проекту, так і інших.
Ймовірнісні оцінки.
Практичний досвід свідчить, що при плануванні вартості не можна нехтувати невизначеністю проекту, яку не можна компенсувати довільним збільшенням його ціни. Плануючи, ми повинні оцінювати
не тільки те, що знаємо про проект, але також деталі, які ймовірно можуть мати місце. Згідно з PERT cлід оперувати трьома сценаріями (песимістичним, оптимістичним і найвірогіднішим), особливу увагу
приділяючи найгіршому сценарію, а також брати до уваги ризики й всі фактори, які можуть вплинути на реалізацію проекту.
При плануванні вартості людських ресурсів дуже важливо знати вартість години праці ресурсу. Багато фахівців призначають ціну за проект з урахуванням базової погодинної ставки людських ресурсів.
Визначити погодинну ставку можна за формулою:
CH = (E + P)/QWH + M,
де: CH — вартість години;
E — витрати за рік;
P — зарплата за рік;
QWH — кількість робочих годин у рік;
M — маржа.
До витрат відносять накладні видатки, оренду, комунальні послуги, страхування, пільги, видаткові матеріали й будь-які інші видатки, що забезпечують роботу однієї людини (вони можуть досягати 30– 50% від повного доходу на одну людину). Кількість робочих годин в рік складає 40 годин на тиждень протягом 50 тижнів, тобто 2000 годин. Інший спосіб розрахунку полягає в підрахунку кількості оплачуваних робочих годин на тиждень шляхом множення їх на кількість
19. Засоби та джерела фінансування проекту, їх характеристика.
Будь-який проект потребує джерел фінансування. Аналіз структури пасиву бухгалтерського балансу, що характеризує джерела коштів, лежить в основі класифікації джерел фінансування проекту. Вони поділяються на такі види:
- власний капітал;
- нерозподілений прибуток;
- позиковий капітал;
- державні субсидії.
Власний капітал включає статутний фонд і фонди власних коштів.
Статутний фонд спершу формується як стартовий капітал, необхідний для створення підприємства. При цьому власники або учасники підприємства формують його з огляду на власні фінансові можливості і в розмірі, достатньому для виконання тієї діяльності, заради якої воно створюється.
Фонди власних коштів (амортизаційний фонд, ремонтний фонд, фонд розвитку виробництва, резервний фонд, страхові резерви тощо) можуть формуватися без зміни статутного фонду. По суті вони є відкладеним прибутком, що формується і використовується за рішенням органів управління підприємства. Винятком є резервний фонд, вимоги до формування якого визначено законодавством.
Нерозподілений прибуток як джерело фінансування відділяється від власного капіталу тільки тому, що ще не відомо, чи буде він приєднаний до нього. Рішення по прибутку приймається органом управління підприємства.
Позиковий капітал характеризується тим, що має бути повернутий в певні строки.
Державні субсидії теж можуть розглядатися як джерело фінансування проекту, якщо такі субсидії передбачено рішенням державних органів.
20. Розробка кошторису проекту.
План витрат за проектом називають кошторисом.
Кошторис — це комплекс документальних розрахунків, необхідних для визначення розміру витрат на проект.
Кошторис має подвійне значення і є документом, що: 1) визначає вартість проекту; 2) служить для контролю й аналізу витрат коштів і ресурсів на проект.
На основі кошторисів визначають обсяг капіталовкладень, до яких входять витрати на придбання технологічного, енергетичного, підйомно-транспортного та іншого устаткування, приладів, інструменту та виробничого інвентарю; на будівельні роботи; на роботи з монтажу устаткування (монтажні роботи); на здійснення технічного й авторського нагляду; на розробку проектної документації тощо.
Правильне визначення кошторисної вартості проекту має дуже велике значення. Від того, як точно кошторис відбиває рівень необхідних витрат, залежать оцінка економічності проекту, планування капіталовкладень і фінансування. Точність кошторису залежить від точності визначення комплексу робіт, пов’язаних з проектом. Кошториси складають у процесі проектування на основі графічних матеріалів, специфікацій до них і пояснювальних записок. Потім визначають витрати, пов’язані з реалізацією проекту. На основі кошторисної вартості проекту визначають договірні ціни і укладають контракти (договори) між замовниками та підрядниками, генеральним підрядником і субпідрядниками.
Показники кошторисної вартості застосовують для оцінювання варіантів проектних рішень і вибору з них економічно найдоцільнішого, порівняння варіантів організації робіт і вибору найконструктивішого, а також для визначення обсягів запланованих робіт, обладнання та матеріалів.
21. Розробка бюджету проекту.
Планувати витрати потрібно так, щоб вони могли задовольнити потреби у фінансових ресурсах протягом усього періоду реалізації проекту. Для цього складають бюджет проекту — план, у якому відбиваються оцінені у кількісних показниках результати скоригованого календарного плану та стратегії реалізації проекту.