Ідея сталого розвитку як домінантна складова соціальної культури громадян

Порівняно високі результати на шляху реалізації Концепції сталого розвитку передовими країнами пояснюються практикою поєднання таких важливих факторів розвитку економіки, як рівень та якість інновацій, пріоритетна підтримка досліджень, значні іноземні інвестиції, досконалим законодавством країн у сфері оподаткування бізнесу та високих технологій, ефективним захистом приватної власності, особливо інтелектуальної, низьким рівнем корупції, орієнтацією політики країн на створення економік за моделлю „добробуту для всіх” замість моделі „байдужості до стихійного ринку”. Найяскравіше цю стратегію розвитку демонструють Фінляндія, Данія, Ісландія, Швеція.

Країни-лідери мають порівняно непогані природні ресурси, невисоку щільність населення, досягли істотнихих успіхів у організації комплексних природоохоронних заходів. Суттєво, що країни „великої вісімки”, за винятком Канади, не належать до світових лідерів за станом охорони навколишнього середовища. Рівень економічного розвитку країн, виражений в обсягах ВВП на душу населення за паритетом купівельної спроможності, також не обов’язково гарантує кращий стан навколишнього природного середовища. За винятком Японії, країни „великої вісімки” не входять до десятки лідерів за індексом соціального розвитку. За винятком Канади ці країни не входять до десятки кращих за індексом сталого розвитку. Але від початку 1990-х років країни-лідери активно розбудовували у себе модель „екологічної економіки” та „економіки знань”. Вони почали масово виробляти нові знання, „екосистемні” товари і послуги, а через декілька років ввели до своєї стратегії ще один продуктивний фактор розвитку – соціальний капітал. Тому нині це країни з добре гармонізованими складовими сталого розвитку: економічною, екологічною і соціальною. Вони найбільшою мірою наблизилися до моделі розумного (smart) суспільства, що є найвищою формою розвитку суспільства, заснованого на знаннях.

Принципово важливо, що Україна досі перебуває у стані дискусії щодо своєї національної ідентичності, вона ще остаточно не визначилася з політикою і стратегією власного розвитку, і процес цей затягнувся в державі на роки. Незважаючи на формальне сприйняття Концепції сталого розвитку на рівні світової спільноти, напрацювання певних нормативно-правових актів на національному рівні, ідея сталого розвитку не набула ціннісних характеристик у суспільній свідомості, не стала домінантною складовою соціальної культури громадян. Тож успіх переходу України до сталого розвитку значною мірою залежатиме від вирішення проблем локального характеру, серед яких чи не найважливішою є формування парадигми сталого розвитку крізь призму ціннісних характеристик.

Глосарій до теми:

1. Біосфера – сфера існування живих організмів (В. І. Вернадський).

2. Глобалізація через стійкий розвиток – формування єдності людства і гармонізація відносин в системі «людина – суспільство - природа» з метою досягнення сталого розвитку світу.

3. Демократизація управління– залучення в процес управління великої кількості людей, забезпечення колегіального прийняття рішень і суспільного контролю за їх виконанням.

4. Ідентичність– рівень співвідношення певної спільноти, яка проживає на даній території, має свої норми і цінності, стереотипи, сформовані на основі їх співвідношення з іншими стереотипами, іншими картинами світу. Зміцнення національно-культурної І. може виступати фактором консолідації населення.

5. Індекс глобалізації «А. Т. Керні» -рівень замученості країн до процесів глобалізації (у 2006 р. Сінгапур, Швейцарія, США).

6. Концепція сталого розвитку– розроблена під егідою ООН стратегія розвитку світової цивілізації, яка передбачає збалансоване вирішення соціально-економічних завдань, проблем збереження сприятливого оточуючого середовища та природно ресурсного потенціалу з метою задоволення потреб нинішнього і майбутнього покоління людей.

7. Коофіцієнт «сталості» глобалізації– відношення позитивних результатів глобалізації до негативних наслідків, яке відображає «ступінь близькості» глобального процесу до траєкторії сталого розвитку.

8. Саміт зі сталого розвитку(Йоханесбург, 2002) – конференція ООН, яка прийняла стратегію стійкого розвитку.

9. Сталий розвиток – тип коеволюційного співрозвитку суспільства і природи, за якого розвиток цивілізації відбувається в біосфпросумісній формі.

10. Екофільність– світогляд, заснований на протиставленні людини і біосфери.

11. Екофобність – світогляд, заснований на протиставленні людини і біосфери.

Література :

1. Білорус О. Глобалізація розвитку і соціальна безпека / О. Білорус, Н. Маслова-Лисичкіна // Віче. – 2001. – №1. С. 26-34.

2. Глобализация: Учебник / Под общ. ред. В. А. Михайлова и В. С. Буянова. – М.: РАГС, 2008. – с. 443-460.

3. Бек У. Влада і контр влада у добу глобалізації. Нова світова політична економія/ Ульріх Бек; пер. з нім. О. Юдіна. – К.: Ніка Центр, 2011. С. 278-294.

4. Чумаков А. Н. Глобализация. Контуры целостного мира: монография. – 2-е изд., переб. И доп. – М.: Проспект, 2009. –с. 322-331.

5. Гелд Д., Е. МакГрю, Д. Голдбрайт, Дж. Перратон. Глобальні трансформації. Політика, економіка, культура. Пер. з англ. переднє слово Ю. Павленка. – К.: Фенікс, 2003. - с. 420-580.

6. Глобалистика. Энциклопедия. / Гл. Ред.. И. И. Мазур, А. Н. Чумаков. М.: 2003. – 1328 с.

7. Співак В. М. Політико-правовий та соціокультурний виміри глобалізації: Монографія. – К.: Логос, 2011. – с.300-340.