Охарактеризуйте стани міжнародних політичних відносин: стан мирного співіснування; стан конфронтації; стан конфлікту.

Стан мирного співіснування — ситуація глобального партнерства між провідними державами, коли кожна з них бере участь у взаємовигідному співробітництві або не протиставляється іншій (чи іншим). тип стосунків між державами з різним суспільним устроєм, який передбачає: відмова від війни як засобу вирішення спірних питань між державами, дозвіл їх шляхом переговорів; рівноправ'я, взаєморозуміння і довіра між державами, облік інтересів один одного: невтручання у внутрішні справи, визнання за кожним народом права вільно обирати своїх соціально-економічної і політичної буд; строга пошана суверенітету і територіальної цілісності всіх країн; розвиток економічного і культурного співробітництва на основі повної рівності і взаємної вигоди. Політика, направлена на встановлення і розвиток такого типа стосунків між державами, називається політикою М. с. Вона покликана витіснити з міжнародного життя стосунки панування і підпорядкування, затвердити загальнодемократичні норми, попранниє імперіалізмом.

Стан конфронтації — глобальна політична ситуація, в якій провідні держави світу протистоять одна одній. їхня політика, до якої змушені достосовуватись інші держави світу, побудована на взаємному залякуванні та виражається низкою локальних конфліктів, що відбуваються на периферії міжнародної системи.

Стан конфлікту — ситуація, в якій провідні світові держави переходять від протистояння до відкритої (також і збройної) боротьби.

Охарактеризуйте три найважливіші типи міждержавних військових відносини: партнерські, домінантні, ворожі.

Зовнішня політика держав у міжнародному середовищі здійснюється за допомогою дипломатії або воєнної сили. Абсолютна більшість держав світу утримує та постійно вдосконалює значні й досить добре оснащені збройні сили. Збройні сили є не лише гарантом суверенітету та територіальної цілісності держав, а й потужним чинником політичного тиску (що здійснюється, зазвичай, дипломатичними каналами), визначником ступеня престижу та місця й ролі держав у міжнародній системі. Розвиток збройних сил і зміцнення воєнної сили держави, як справедливо наголошував Р. Руммель, є способом досить швидкого посилення ролі держави У міжнародній системі.

У міждержавних військових відносинах можна виокремити три найважливіші типи: партнерські, домінантні, ворожі.
1. Партнерські відносини здійснюються між приблизно рівноцінними у воєнному плані державами. Мається на увазі, що кожна з них у змозі самостійно захистити власний суверенітет. Вони можуть мати союзницький характер, коли сторони взаємно гарантують воєнну підтримку в разі агресії проти однієї з них.
Яскравим відображенням колективних відносин такого типу є діяльність Організації Північно-Атлантичного Договору (НАТО). У ст. 5 Північно-Атлантичного пакту, на підставі якого діє ця міжнародна організація, стверджується, що "...збройний напад проти однієї чи декількох з них (сторін договору. — Прим, авт.) в Європі чи Північній Америці, розглядатиметься як напад, спрямований проти всіх сторін договору, і вони погоджуються з тим, що якщо такий збройний напад відбудеться, кожна з них, у порядку реалізації права на індивідуальну та колективну самооборону, визнаного ст. 51 Статуту Організації Об'єднаних Націй, надасть стороні чи сторонам, які зазнали нападу, допомогу, ...включаючи застосування збройної сили"1.
Військове партнерство відбувається і поза структурами міжнародних воєнно-політичних організацій, особливо щодо участі низки держав світу в миротворчих операціях ООН, спрямованих на припинення і розв'язання збройних конфліктів.

2. Домінантні відносини у військовій сфері здійснюються між державами тоді, коли одна з них настільки слабка, що не в змозі самостійно захистити власний суверенітет. Домінантні відносини можуть мати характер:
а)протекціоністський — пов'язаний зі збройним захистом слабшого партнера, що зазвичай здійснюється на його прохання;
б)силовий — визначається військовою присутністю у найважливіших районах слабшої держави, що має на меті примусити її політичне керівництво до певних дій або ж бездіяльності;
в)окупаційний — полягає у повному зайнятті збройними силами сильнішою державою території слабшої, щоб встановити повний контроль за діями її політичного керівництва, позбавити його самостійності як у міжнародних відносинах, так і у внутрішніх справах.

3. Ворожі відносини виникають між державами тоді, коли вони намагаються реалізувати діаметрально протилежні інтереси та схильні послуговуватись збройними силами. Якщо держави лише погрожують одна одній, але не вдаються до збройної боротьби, їхні відносини мають характер конфронтації. їх маргінальна боротьба за поліпшення своїх стратегічних позицій та гонка озброєнь є відносинами, за своїм змістом, суперницькими. Лише тоді, коли держави схильні до безкомпромісної збройної боротьби між собою, що випливає з їх абсолютного несприй-няття факту існування одна одної, такі відносини набувають антагоністичного характеру.