Analyze development of the Ukrainian-Polish dialogue in the light of European integration`s perspective of Ukraine

Key words: Ukrainian-Polish dialogue, European integration, different fields of relations, import, export, favourable balance of trade.

У зовнішньополітичній діяльності України чи не найголовніше місце належить відносинам із країнами Центральної Європи і особливо розбудові зв’язків із Республікою Польща. В умовах інтеграції розпочався процес формування нової моделі міждержавних українсько-польських відносин. Саме політика «стратегічного партнерства» відображує основні цілі та спрямованість стратегічного курсу України у постбіполярному світі. Така політика покликана найбільш ефективно забезпечити національні інтереси, розвиток та стабільність Української держави.

Співпраці з Польщею притаманний поступальний розвиток та динамізм. Для обох держав характерні однакові геополітичні й геостратегічні цілі. Українсько-польське партнерство в політичній, економічній і гуманітарній сферах у світлі євроінтеграції сформувалося і має всі ознаки стратегічного. Ще у 1993 р. польський президент Л. Валенса підкреслив, що «без незалежної України незалежна Польща неможлива» [7, с. 156].

Проблемі українсько-польських міждержавних відносин у контексті євроінтеграції присвятили дослідження українські, польські та ін. аналітики [4, с. 237–238]. У них знайшла висвітлення низка питань двостороннього співробітництва. Оцінка ступеня наукової дослідженості проблеми обумовлює її дальший всебічний і об’єктивний аналіз, що і є метою цієї розвідки.

Визнання Польщею – першою у світі – незалежної України де-факто і де-юре дозволило двом країнам уже 18 травня 1992 р. укласти Договір про добросусідство, дружні відносини і співробітництво [1, с. 16]. З моменту його підписання договірно-правова база двосторонніх відносин почала стрімко розвиватися. Сьогодні вона налічує 13 міждержавних, 45 міжурядових та 35 міжвідомчих чинних двосторонніх документів. Зі вступом Польщі до ЄС здійснюється інвентаризація щодо їх відповідності європейським стандартам [2, 2009, 30 груд.]. Отже, політико-правові засади співробітництва достатні і створюють усі необхідні умови для його плідного розвитку у всіх напрямах.

У становленні й розвитку відносин незалежної України з Польщею простежуються три періоди: 1992–1993 рр.; 1993–1999 і 1999–2009 рр., котрі відповідно відображують: «відкриття» польською елітою України та обопільне вивчення потенційних можливостей співпраці; розвиток договірно-правової бази і формування стратегічного партнерства; остаточне зі вступом РП до ЄС набуття Варшавою ролі одного з найважливіших партнерів України на міжнародній арені, «провідника» і «адвоката» євроатлантичних і євроінтеграційних прагнень нашої держави.

Є підстави вважати, що з 2010 р. розпочинається новий, четвертий, більш прагматичний, період в історії двосторонніх відносин. Нині польсько-український діалог набув динамічного, поступального характеру. Він пройшов через створення низки міждержавних інституцій, регулярні засідання комітетів, комісій і форумів, на котрих обговорювалися проблеми економіки, безпеки, культури [1, с. 16]. Значно активізувалася співпраця держав-сусідів у політичній площині. Особливо слід відзначити конструктивну роль польської сторони у врегулюванні політичної кризи в Україні та участь тодішнього Президента А. Квасневського у якості міжнародного посередника в «круглому столі» 26 листопада, 1 та 6 грудня 2004 р. Він активно підтримав демократичний вибір України, спромігшися залучити до посередницької місії під час політичної напруги представників Литви, Євросоюзу, ОБСЄ, Росії, а також віднайшов формулу повторення виборів, ведення політичного діалогу і повну відмову від застосування сили [9, с. 91]. Польські депутати рішуче підтримали Україну в Європарламенті [7, с. 155]. Посол РП в Україні М. Зюлковський справедливо визначив тоді українсько-польські відносини як «складову архітектури сучасної Європи» [3, с. 72].

З початком 2005 р., з проведенням Року України в Республіці Польща, двосторонні контакти набули ще більшої активності; розпочався новий етап зміцнення стратегічного партнерства між двома державами, характерними рисами якого стала висока інтенсивність двостороннього діалогу на найвищому рівні, активна діяльність розгалуженої мережі постійних інституційних механізмів співпраці, розвиток нових та вдосконалених її форм. Так, 2008 р. започатковано, зокрема, новий формат засідань Ради МЗС України та МЗС Польщі (зустрічі керівництва), які мають на меті підведення підсумків роботи за поточний рік та визначення пріоритетів на рік наступний [2, 2009, 30 груд.].

У складний, з точки зору українсько-польських відносин, кризовий 2009 р. важливо було, як зазначив Надзвичайний і Повноважний Посол України в Польщі О. Моцик, «не втратити позитивну динаміку і продовжити активну роботу з польськими колегами». І рік цей видався досить «урожайним»: політичні контакти між офіційним Києвом і Варшавою залишилися інтенсивними. Саме тоді відбулося шість зустрічей Президентів РП і України, три – на рівні Прем’єр-міністрів. Крім того, двічі зустрічалися голови парламентів, тричі – керівники органів безпеки обох країн, відбулося вісім зустрічей на рівні міністрів закордонних справ. 16 грудня 2009 р. у Києві відбулося засідання Ради міністрів закордонних справ двох країн. До столиці України прибув потужний «десант» польського зовнішньополітичного відомства. У його складі, окрім міністра та трьох його заступників, були й десять директорів департаментів МЗС РП [2, 2009, 30 груд.].

Серед практичних здобутків співпраці – відкриття Генеральних консульств Польщі у Львові, Луцьку [2, 2008, 11 лист.], Вінниці та Почесного консульства України у Вроцлаві, імплементація Дорожньої карти українсько-польського співробітництва на 2009–2010 рр. [2, 2009, 9 вер.], започатковано «Київську ініціативу» – новий формат тристоронньої співпраці на рівні працівників органів національної безпеки України, Польщі та Білорусі тощо [2, 2009, 30 груд.].

Важливою передумовою всебічного й успішного співробітництва стало те, що дві держави пройшли досить складний шлях прощення і зближення. Високий рівень політичного взаєморозуміння і спільна воля до примирення сприяли виробленню взаємоприйнятних політичних підходів до оцінки і вшанування трагічних подій на Волині 1943–1944 рр. Завдяки політичній волі президентів і парламентів процес історичного примирення українського і польського народів (розпочатий ще у травні 1997) логічно забезпечив можливість виведення двосторонніх конфліктів за межі сучасної політики. Конкретними кроками стало відкриття 11 липня 2003 р. Президентами України і Польщі монументу примирення в Павлівці, а також 24 червня 2005 р. Меморіалу воїнів Української Галицької Армії і польських військових поховань на Личаківському цвинтарі у Львові та 13 травня 2006 р. українського меморіалу в селі Павлокома (Підкарпатське воєводство РП) [6].

Історичне значення мало спільне відзначення 60-х роковин акції «Вісла» 27 квітня 2007 р. за участю президентів України та Польщі. Уперше влада Польщі погодилася офіційно відзначити роковини акції «Вісла» на високому двосторонньому рівні. Уперше представникам української громади Польщі було віддано увагу і шану на найвищому державному рівні, вперше відбулося екуменічне богослужіння за участю ієрархів різних конфесій [6]. Наприкінці вересня 2010 р. під час офіційного візиту в Україну Президент Польщі і Прем’єр-міністр України відвідали Меморіал жертв тоталітаризму, вшанували пам’ять польських і українських громадян, які стали жертвами репресій, поклали вінки до меморіальної дошки, встановленої в пам’ять про польських офіцерів, розстріляних у Харкові навесні 1940 р. органами НКВС. Тоді ж було заявлено, що меморіальний комплекс жертв тоталітаризму буде споруджено і в Биківні [2, 2010, 28 вер.].

Одним з найважливіших напрямів двосторонньої співпраці є торговельно-економічне співробітництво. Польща була і залишається найбільшим торговельним партнером України серед країн ЦСЄ. За показниками Держкомстату України, за результатами 2008 р. у порівнянні з 2007 р., обсяги взаємної торгівлі товарами зросли на 45,2 % і склали 6618,5 млн. дол. США, при імпорті в Україну – 4280,3 млн дол. США та експорті в РП – 2338,2 млн дол. США. При зростанні імпорту товарів з Польщі в Україну на 46,6 %, обсяги експорту з України збільшилися на 42,8 %. Від’ємне для України сальдо склало 1942,1 млн дол. [6].

Динаміка товарообігу в період 1997–2007 рр. мала тенденцію до збільшення: імпорт в Україну зріс більш ніж у 6 разів, експорт в РП – більш ніж у 5 разів, взаємний товарообіг – більш ніж у 6 разів [5]. Що ж до структури товарообігу, то в експорті України до Польщі переважає сировинна структура, а в імпорті – готова продукція. Позитивною тенденцією є те, що поступово структура українського експорту вдосконалюється: останнім часом сировинна структура поступається товарній продукції (електротехнічні прилади, продукти рослинного походження, готові споживчі товари тощо) [2, 2009, 14 бер.]. Однак світова криза вплинула на динаміку економічних відносин і внесла свої корективи. Обсяг товарообігу за перші місяці 2009 р., як зазначив в інтерв’ю О. Моцик, скоротився до 45,8 % від рівня 2008 р., тобто до 2,71 млрд дол. Зокрема, з України в Польщу експортовано товарів на суму 250 млн дол., а імпорт в нашу державу становив 1,76 млрд дол. [2, 2009, 30 груд.].

Важливим фактором двосторонньої співпраці у цій сфері є зростання польських інвестицій в Україну. Незважаючи на кризу, інвестиційне співробітництво між країнами активно розвивалося. Так, за десять місяців 2009 р. польські інвестиції в Україну зросли на 23 % або на 150 млн дол. США. Важливо, наголосив посол України, що польські підприємці не побоялися в період кризи вкладати свої кошти в українську економіку [2, 2009, 30 груд.]. Українські інвестиції в Польщу мають значно менші показники. За даними Держкомстату України, обсяг українських інвестицій у польську економіку склав 46,9 млн дол. США, що становило 0,8 % від загального обсягу українських інвестицій за кордоном. В Україні діє 1244 підприємства з капіталом польських інвесторів, у Польщі – 9 з українським капіталом [5].

Зроблено значні кроки у відносинах двох держав і в культурно-гуманітарній сфері. Здійснювалося відкриття історичних пам’яток, культурні обміни, фестивалі, Дні культури тощо. Так, у жовтні 2000 р. у Варшаві було відкрито сквер Тараса Шевченка, а 2001 р. встановлена бронзова скульптура молодого Тараса; 16-літнім він став свідком перших днів листопадового повстання 1830 р. [2, 2001, 20 жовт.]. Великі перспективи в культурних обмінах відкрило проведення таких заходів як Рік Польщі в Україні (2004) та Рік України в Польщі (2005), які сприяють зближенню народів та співпраці двох держав у євроструктурах, дружбі між політиками і, звісно, між простими людьми. У вересні 2004 р. у Харкові перебували депутати Сейму Республіки Польща у зв’язку з відкриттям V фестивалю польської культури в Україні. Обидві сторони відзначили зростання культурних і творчих зв’язків [2, 2004, 28 вер.]. У вересні 2009 р у Києві і Львові перебувала одна з найпопулярніших польських письменниць з українським корінням Ольга Токарчук. Вона представляла свою нову книгу «Втікачі», сюжет якої відображує сторінки життя, зокрема і її бабусі, котра пережила сумнозвісне переселення на захід Польщі – операцію «Вісла». Прагнучи «заглибитися» в історію України, письменниця забажала побувати також в Одесі, відвідати Крим, «побачити, що таке Запорізька Січ» [2, 2009, 16 вер.]. У грудні 2009 р. в Житомирі відбулися Дні культури, присвячені 20-річчю Спілки поляків в Україні. З поміж низки заходів – фестиваль «Теньча Полєся» («Веселка Полісся»), який проводився уже 15-й раз. «Веселка сходить на добро, пройти під веселкою – то на вічне щастя і любов», – писав В. Грабовський, журналіст і письменник, ініціатор заснування фестивалю [2, 2009, 30 груд.].

Здійснюються проекти, що сприяють спілкуванню й зміцненню дружби простих людей, – так звана «народна дипломатія». Ще починаючи з 2003 р. з ініціативи Опольського воєводства РП започаткований проект «Польща без упереджень – навчально-практичне турне для польської та української молоді», мета якого – зміцнення партнерської співпраці між Україною і Польщею та збагачення культури і побуту польського та українського народів. У відповідності до цього проекту делегація молоді Опольського воєводства РП у червні 2010 р. відвідала Прикарпаття з метою ознайомлення зі звичаями, традиціями, побутом, культурою та архітектурою цього чарівного краю [2, 2010, 18 черв.].

Інтенсивними стали контакти також і в галузі освіти і науки. В обох країнах готують фахівців відповідно з української та польської мови і літератури [8, с. 714]. Діє двостороння угода про спільне визнання дипломів про освіту всіх рівнів, вчених звань і наукових ступенів [2, 2009, 16 вер.]. Здійснюється співробітництво вищих навчальних закладів, відбувається обмін викладачами, студентами. Так, у Вінницькому медичному університеті навчаються польські студенти, а 300 студентів з Вінниччини здобувають освіту в Польщі [2, 2010, 27 серп.]. Проводяться міжнародні конференції з українсько-польської тематики. Найактивнішими організаторами таких заходів стали науковці Тернополя. Тернопіль фактично став центром полоністики в Україні. Лише 2003 р. молодіжним науковим товариством «Обереги» було проведено три науково-практичні семінари на тему «Україна-Польща: важкі питання» [2, 2003, 18 груд.].

У відносинах двох країн важливе місце посідає міжрегіональне співробітництво. У цьому контексті варто відзначити обмін досвідом діяльності органів місцевого самоврядування. Громадами, для прикладу, співпрацюють і дружать прикарпатці і поляки. У листопаді 2009 р офіційна делегація з Івано-Франківська взяла участь у III міжнародному польсько-німецько-українському конгресі органів місцевого самоврядування, який проходив у польському місті Карпач Любуського воєводства. Положення резолюції конгресу щодо поглиблення співпраці муніципалітетів були направлені відповідним міністерствам і відомствам нашої держави [2, 2009, 21 лист.].

Найкращим зразком співпраці на рівні народної дипломатії стало співробітництво між гмінами Польщі і територіальними громадами Вінниччини. 180 територіальних громад регіону мають угоди з такою ж кількістю польських гмінів (приблизний аналог наших сільрад) [2, 2009, 3 груд.]. Польські колеги передають вінничанам свій досвід формування й контролю бюджету, зокрема видатків із місцевих бюджетів. Такий експеримент триватиме протягом 2010 р. у трьох районах Вінниччини [2, 2009, 29 жовт.].

Ознайомленню з польським досвідом реформування місцевого самоврядування був присвячений також і семінар-майстерня, що проходив у грудні 2009 р. за участю польських, німецьких та українських експертів. Зокрема використано досвід загальнопольського проекту «Прозора Польща». В Україні здійснюється проект «Міжнародне партнерство в програмі «Прозора Україна». В його рамках крок за кроком адаптують досвід «Прозорої Польщі» до українських реалій. Ці заходи стали можливими завдяки підтримці з боку урядів Польщі і Канади та за фінансової допомоги Норвегії. Акція дозволить досягти того, щоб європейське, етичне та прозоре управління стало нормою і правилом самоврядної України [2, 2009, 12 груд.].

Результативно розвивалася взаємодія з Польщею з актуальних питань європейської інтеграції. Удосконалено роботу Постійної українсько-польської конференції з питань євроінтеграції, розгорнуто співпрацю з реалізації проекту «Східне партнерство», ефективно впроваджується проект «Підтримка секторальних реформ в Україні. 2009». Нещодавно укладено угоду про навчання громадян України в Європейському колегіумі «Натолін» у Варшаві, здійснюються численні програми стажування в рамках польської допомоги на розвиток. Завдяки участі у цих програмах, у 2009 р. понад тисячу українських фахівців у різних галузях пройшли стажування в Польщі [2, 2009, 30 груд.].

Всебічні контакти з Польщею активізувалися і стали ще більш інтенсивними. Улітку 2010 р. відкрито авіаційне сполучення між Вінницею і польським містом Лодзь. Вінницький аеропорт може приймати не лише пасажирські, а й вантажні літаки, що особливо важливо для бізнесу і господарників [2, 2010, 27 серп.]. Залишається актуальною проблема візового режиму для громадян України. Вирішується питання, щоб Варшава видавала довготермінові візи на рік, два та навіть на п’ять років [2, 2009, 30 груд.]. Набула чинності і проходить імплементацію угода між Україною і Польщею про малий прикордонний рух з 30-кілометровою прикордонною смугою. У майбутньому смуга може бути розширена до 50 км. У другій половині 2011 р., коли Польща головуватиме в Євросоюзі і її вплив під час голосування багатьох питань буде дуже значним, це буде дуже важливо в контексті європейської інтеграції України, адже мова повинна йти щодо укладання угод про зону вільної торгівлі та асоціацію з ЄС [2, 2009, 30 груд.].

Таким чином, українсько-польське співробітництво у різних площинах розвивається досить успішно. Упродовж останніх років експерти називали його зразковим. Польща та Україна – найбільші торговельні партнери серед країн ЦСЄ. Їх об’єднують спільні політико-стратегічні інтереси, динамічна співпраця в економічній сфері та культурно-гуманітарні зв’язки.

Стратегічне партнерство Україна-Польща справляє позитивний вплив на ситуацію в ЦСЄ, є важливим фактором захисту національних інтересів України, гарантом національної і регіональної безпеки. Підтвердженням цього є зростання, за послідовного сприяння Польщі, підтримки євроінтеграційних прагнень України лідерами багатьох європейських держав. Об’єктивну оцінку українсько-польським відносинам дають самі українці. Аналіз результатів загальнонаціонального опитування «Сприйняття Польщі і поляків в Україні» (грудень 2010 р.) свідчить про те, що за останні 10 років побільшало тих, хто сприймає Польщу як доброго друга. Для більшості українців Польща є символом економічного успіху і кращого життя. 82 % опитаних не відчувають небезпеки з боку Польщі. Найголовніше це те, що відносини з Польщею – пріоритет для кожного четвертого українця [2, 2010, 14 груд.]. Польський досвід входження до європейських структур для України дуже актуальний і надзвичайно важливий. Крокуючи до Польщі, ми крокуємо до Європи.

Бібліографічні посилання

1.Байор П. Дорогою стратегічного партнерства / П. Байор // Політика і час. – 2007. – № 6. – С. 14–16.

2. Голос України.

3.Зюлковський М. Польсько-українські взаємини як складова архітектури сучасної Європи / М. Зюлковський // Bire. – 2003. – № 6 – С. 72–73.

4.Кондратюк Т. М. Україна-Польща: відносини добросусідства та стратегічного партнерства у контексті євроінтеграції / Т. М. Кондратюк., Л. Ф. Кондратюк / Проблеми політичної історії України : зб. наук. пр. / редкол.: О. Б. Шляхов (відп. ред.) та ін. – Д. : Вид-во ДНУ, 2010. – Вип. 5. – 248 с.

5. Міністерство економіки України. Інвестиційне співробітництво Україна-Польща // http://www.ukrexport.qov.ua/analiz.inv.spivrobnictva/pol/396.html.

6. Міністерство закордонних справ України //www.mfa.gov.ua.

7.Митрофанова О. Польща як стратегічний партнер України / О. Митрофанова // Політичний менеджмент. – 2006. – № 6. – С. 153–160.

8.Пивоваров А. С. Основні аспекти українсько-польського стратегічного партнерства / А. С. Пивоваров // Держава і право. – 2008. – № 1(39). – C. 710–716.

9.Чекаленко Л. Д. Зовнішня політика України / Л. Д. Чекаленко. – К. : Либідь, 2006. – 712 с.

Надійшла до редколегії: 25.12.2010.

Р Е Ц Е Н З І Ї

УДК 94 (477) «1914/1918»

Г. М. Книш

Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара