Тема 6. Основи конституційного ладу України
План практичного заняття
1. Поняття та зміст конституційного ладу. Система основних засад
конституційного ладу України.
2. Конституційні основи державного та суспільного ладу України.
3. Основні конституційні характеристики Української держави.
4. Зміст державного суверенітету. Політико-правове оформлення
України, як суверенної держави.
5. Державні символи та атрибути.
6. Гарантії конституційного ладу України.
Реферати
1. Україна – як суверенна та демократична держава.
2. Форми правового забезпечення діяльності політичних партій в Україні.
3. Основи конституційного ладу України.
4. Політико-правові принципи організації та функціонування державної влади в Україні
Законодавство
1. Конституція України. Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради
України 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. –
1996. – № 30. – Ст. 141.
2. Конвенція про основні цілі і норми соціальної політики. Прийнята 22
червня 1962 р. // Комп’ютерна БД “Право”.
3. Про об’єднання громадян. Закон України від 16 червня 1992 р. //
Відомості Верховної Ради України 1992. – № 34. – Ст. 504.
4. Про пенсійне забезпечення. Закон України від 5 листопада 1991 р. //
Відомості Верховної Ради України. – 1992.– № 3. – Ст. 10.
5. Про політичні партії в Україні. Закон України від 5 квітня 2001 р. //
Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 23. – Ст. 118.
6. Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності. Закон України від 15 вересня 1999 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1999. –
№ 45.– Ст. 397.
Література
1. Аніщук В. Форми правового забезпечення діяльності політичних партій в Україні. // Право України. – 2000.– № 2. – С. 95-96.
2. Веніславський Ф. Взаємодія гілок державної влади як принцип основ
конституційного ладу України // Право України. – 1998. – № 1. – С.34-
36.
3. Гладун З.С., Федчишин М.Г. Основи конституційного права України:
Навчально-методичний посібник. – Тернопіль: Астон, 2001. – С. 31-
49.
4. Коментар до Конституції України. Друге видання. – К.: Інститут законодавства Верховної Ради України, 1998. – С. 25-65.
5. Конституційне право України. Підручник / За ред. В.Ф. Погорілка. –
К.: Наукова думка, 2002. – С. 122-184.
6. Кравченко В.В. Конституційне право України. Навчальний посібник.
– К.: Атіка, 2002. – С. 66-95.
7. Кравченко В.В. Конституційне право України у визначеннях та схемах. Навчальний посібник. – К: Атіка, 2002. – С. 29-40.
8. Лукаш С. Політичний плюралізм як принцип конституційного ладу //
Віче. – 1997. – №7. – С. 13-24.
9. Погорілко В.Ф. Основи конституційного ладу України. – К.:
Атіка,1997. – 114 с.
10. Скрипнюк В. Політико-правові принципи організації та функціонування державної влади в Україні // Право України. – 2002. –
№ 5. – С. 3-8.
11. Тацій В., Грошевий Ю. Прокуратура в системі поділу влади. // Вісник
Академії правових наук України. – 1999. – № 1.– С. 61-69.
12. Фрицький О.Ф. Конституційне право України. Підручник. – К.:
Юрінком Інтер, 2002. – С. 94-115.
13. Шаповал В. Основний Закон України і референдум: до питання про
“стабільність” Конституції. // Право України. – 2000. – № 2. – С. 3-5.
Заняття 7. Виборче право в Україні.
1. Поняття і суть виборчого права і виборчої системи.
2. Основні принципи виборчої системи України.
3. Порядок організації та проведення виборів.
4. Система виборчих органів.
5. Гарантії здійснення виборчого права.
6. Поняття референдуму, його види і порядок проведення.
Список літератури.
Законодавство
1. Конституція України. Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради
України 28 червня 1996 р.
2. Конвенція про основні цілі і норми соціальної політики. Прийнята 22
червня 1962 р. // Комп’ютерна БД “Право”.
3. Про об’єднання громадян. Закон України від 16 червня 1992 р. //
Відомості Верховної Ради України 1992. – № 34. – Ст. 504.
4. Про пенсійне забезпечення. Закон України від 5 листопада 1991 р. //
Відомості Верховної Ради України. – 1992.– № 3. – Ст. 10.
5. Про політичні партії в Україні. Закон України від 5 квітня 2001 р. //
Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 23. – Ст. 118.
Література
1. Гладун З.С., Федчишин М.Г. Основи конституційного права України:
Навчально-методичний посібник. – Тернопіль: Астон, 2001. – С. 31-
49.
2. Коментар до Конституції України. Друге видання. – К.: Інститут законодавства Верховної Ради України, 1998. – С. 25-65.
3. Конституційне право України. Підручник / За ред. В.Ф. Погорілка. –
К.: Наукова думка, 2002. – С. 122-184.
4. Кравченко В.В. Конституційне право України. Навчальний посібник.
– К.: Атіка, 2002. – С. 66-95.
5. Кравченко В.В. Конституційне право України у визначеннях та схемах. Навчальний посібник. – К: Атіка, 2002. – С. 29-40.
6. Лукаш С. Політичний плюралізм як принцип конституційного ладу //
Віче. – 1997. – №7. – С. 13-24.
7. Погорілко В.Ф. Основи конституційного ладу України. – К.:
Атіка,1997. – 114 с.
8. Скрипнюк В. Політико-правові принципи організації та функціонування державної влади в Україні // Право України. – 2002. –
№ 5. – С. 3-8.
9. Тацій В., Грошевий Ю. Прокуратура в системі поділу влади. // Вісник
Академії правових наук України. – 1999. – № 1.– С. 61-69.
10. Фрицький О.Ф. Конституційне право України. Підручник. – К.:
Юрінком Інтер, 2002. – С. 94-115.
11. Шаповал В. Основний Закон України і референдум: до питання про
“стабільність” Конституції. // Право України. – 2000. – № 2. – С. 3-5.
Реферати
1. Здійснення народовладдя в Україні.
2. Виборча система в Україні.
3. Референдум та його види.
4. Характеристика політичного режиму в Україні.
5. Характеристика форми правління в Україні.
ТЕРМІНОЛОГІЧНИЙ СЛОВНИК
Абсентеїзм— неявка частини виборців на виборчі дільниці для голосування і, таким чином, відмова їх від реалізації свого активного виборчого права.
Активне виборче право— право громадян обирати виборні органи державної влади та органи місцевого самоврядування.
Вибори— процес, унаслідок якого певна спільність людей шляхом голосування формує державний орган або заповнює вакантну виборну посаду.
Виборча дільниця— територіальна виборча одиниця для проведення голосування і підрахунку голосів на виборах.
Виборча система — порядок організації і проведення виборів до представницьких органів державної влади, місцевого самоврядування і здійснення громадянами своїх виборчих прав.
Виборчий процес— один із основних елементів виборчої системи, що забезпечує організацію проведення виборів у встановленому законом порядку. Основними стадіями виборчого процесу є: призначення виборів, утворення виборчих округів, виборчих дільниць; формування виборчих органів (Центральної виборчої комісії, окружних, дільничних та інших виборчих комісій); складання та оголошення списків вибор-
ців; висування і реєстрація кандидатів; передвиборна агіта-
ція; голосування; підрахунок голосів і визначення результатів
виборів; реєстрація обраних осіб і опублікування підсумків виборів.
Виборчі комісії— передбачені Конституцією і законами України органи для організації та проведення виборів, а саме: Центральна виборча комісія, виборча комісія Автономної Республіки Крим, окружні, дільничні виборчі комісії. Крім того, для проведення виборів у місцеві ради утворюються територіальні виборчі комісії.
Виборче право— сукупність правових норм, що закріплюють порядок утворення представницьких органів державної влади та органів місцевого самоврядування і здійснення громадянами своїх виборчих прав шляхом голосування.
Безпосередня (пряма) демократія— безпосередня участь громадян у здійсненні державної влади, їх пряме волевиявлення під час прийняття державних рішень.
Демократія— (грец. demos — народ і kratos — влада) форма організації державної влади й суспільного життя, держава побудована на визнанні народу як джерела влади.
Пасивне виборче право— право громадян бути обраними до складу виборних органів державної влади та органів місцевого самоврядування.
Плебісцит— опитування населення з найважливіших питань державного життя. Плебісцит, як правило, провадиться з питань визначення статусу відповідної території, відокремлення і самостійного існування націй, форми державного управління тощо.