Підходи, моделі та методи взаємозв’язку об’єктів та суб’єктів менеджменту соціальної роботи

Ø Комплексний підхід.

Ø Адаптаційний підхід.

Ø Ієрархічна, колективна, розвиваюча модель.

Ø Лінійний, функціональний, лінійно-штабний, матричний тип.

Ø Механістичний, органічний тип.

Ø Менеджерська сітка (модель).

Ø Основний зміст менеджменту соціальної роботи (модель)

Перераховані ресурсні складові визначають комплексний характер менеджменту соціальної роботи. Безумовно, модель «між полюсами» не є остаточним аргументом аналізу, однак є підставою соціальній службі для молоді комплексно підходити до визначення джерел розвитку соціальної роботи з дітьми та молоддю.

Комплексний підхід в менеджменті соціальної роботи — це, перш за все, розробка комплексної програми діяльності соціальної служби або системи соціальних служб, що має важливе значення для вирішення проблем клієнтів та реалізації соціальної політики.

Комплексна програма вміщує змістовні аспекти політичної лінії соціальних служб для молоді та передбачає основу для прийняття оперативних рішень:

Ø залучення молоді до активної соціальної дії;

Ø підтримка волонтерського руху;

Ø розвиток мережі соціальних послуг для молоді.

За умов формування моделі соціальної політики в Україні на тлі суперечливих тенденцій перехідного періоду соціально-економічного розвитку та невизначеності статусу соціальної роботи, що тільки набуває форми професійної діяльності, комплексний, векторний та підхід «між полюсами» дозволяють враховувати загальні риси соціальної робота та використовувати в умовах систематичного дефіциту ті ресурси, які в конкретному регіоні орієнтують на оптимальну пропозицію від соціальної служби. В сучасний період утвердження нових аспектів соціальної політики, зміни соціальної свідомості в контексті збільшення повноправ’я місцевих громад соціальна робота набуває все більш чіткого структурного виміру як особливий вид професійної, наукової та навчальної діяльності. Для прикладу, соціальні служби для молоді реалізують запит дитини, молодої особи, сім’ї, громади в умовах систематичних змін зовнішнього середовища, намагаються передбачати тенденції цих змін та адаптуватися до них. Саме адаптаційний підхід до розуміння місця менеджменту в теорії та практиці соціальної роботи — найбільш актуальне питання розвитку ресурсів, становлення базового рівня соціальної роботи з дітьми та молоддю, що умовно тимчасово домінує над концептуальною, технологічною компетенцією професійної діяльності.

Складовими елементами управління (в контексті адаптаційного підходу) є: мета соціальної роботи; ресурси соціальної роботи; ресурси соціальної служби; ресурси клієнта; результати (якісні та кількісні) діяльності соціальної служби; якість (етичні стандарти та правила) соціальної роботи; партнерська ідеологія соціальної роботи (міжсекторні зв’язки соціальної служби); досвід соціальної роботи конкретної служби як певна соціальна норма, яка здатна виступати аргументом для аналітиків, політиків, громадськості. Важливим для розуміння та використання моделі адаптаційного підходу в менеджменті соціальної роботи є те, що характеристики верхнього кола обертаються навколо характеристик центрального кола. Цей трохи «механістичний закон» адаптаційного підходу цілеспрямовано виділяє ціннісну основу управління.

Цінності соціальної роботи з дітьми вулиці:

1. Етичні цінності та правила спеціалістів соціальної допомоги дітям вулиці:

Прагматизм

— робити те, що етично і спрацьовує

— фокусуватися на реальному житті, а не на тому, чого хоче соціальний працівник

— бути гнучким, вміти перебудуватися

— наголос на дії

— робити тільки те, що потрібно

Компетентність

— бути спроможним допомогти

— весь час продовжувати вчитися

— робити тільки те, у що ви вірите