Сутнісні особливості та призначення сучасного права
Сучасне право, набуваючи ряд нових рис, що відображають особливості будівництва демократичної, правової держави, безумовно, зберігає найбільш стійкі ознаки, властиві йому як особливому регулятору суспільних відносин (нормативність, формальна визначеність, обов'язковість). Зберігає воно і властиву всім попереднім історичним типам права призначеність регулювати і охороняти суспільні відносини в інтересах владних політичних сил. Проте не можна не враховувати, що право в демократичній правовій державі повинно одночасно відображати інтереси всіх соціальних прошарків населення. В силу цього воно принципово відрізняється від попередніх типів права з точки зору не тільки кількісної, а й якісної.
Кількісна відмінність полягає в тому, що право — це інструмент, який відображає інтереси всього суспільства, а не одного класу, як це було раніше. Якісна відмінність права демократичної правової держави від всіх попередніх історичних типів полягає у тому, що воно повинно стати інструментом, який відображає волю та інтереси всіх прошарків населення. Саме тому в сучасному праві глибоко і всебічно розвиваються загально-соціальні начала, обмежені у інших формаціях в основному рамками інтересів одного класу. В нормах демократичного сучасного права переважає загальнолюдське призначення. Його норми відтворюють найбільш суттєві людські цінності, враховуючи багатовіковий досвід вирішення соціальних проблем засобами нормативних регуляторів.
Певну увагу слід приділити завданням, що вирішує сучасне українське право.
Використання права у вирішенні економічних завдань визначається матеріальними умовами існування сучасного суспільства: наявністю різних форм власності, потребами виробництва і регулювання ринкових відносин. Система ринкового господарства об'єктивно потребує ретельного правового регулювання. Держава, активно використовуючи правові форми і методи, покликана забезпечувати необхідні умови розвитку ринкової економіки.
Дія економічних ринкових законів обумовлює потребу різних організаційних і правових засобів, спрямованих на забезпечення необхідних умов відповідного формування ринкових відносин, пропорційного розвитку всіх регіонів країни. У вирішенні цих завдань велика роль належить обґрунтованому законодавчому регулюванню економіки, створенню рівних правових умов для всіх суб'єктів ринкових відносин. Останні нормативні акти свідчать про тенденції зменшення податкового тягаря на суб'єктів економічної діяльності. Досвід формування ринкових відносин показує, що роль права у становленні і розвитку ринкової економіки буде незмінно зростати.
Підвищення ролі права у розв'язанні економічних завдань пов'язане також зі значним збільшенням кількості суб'єктів економічних відносин, зростанням числа проблем, що потребують правової підтримки, необхідністю вдосконалення всього ринкового механізму.
В сучасних умовах право покликане активно сприяти вдосконаленню інститутів демократії як головного напряму розвитку правової державності. Дійсний процес демократизації державного і громадського життя органічно пов'язаний з правом, що закріплює основні інститути демократії, які забезпечують їх юридичні гарантії. Право і демократія нерозривно пов'язані між собою. Право є гарантом реалізації демократії. Практично вся процедурна сторона здійснення демократичних перетворень (інститутів прав і свобод громадян) забезпечується відповідними правовими формами.
Цим, зокрема, пояснюється необхідність активної законодавчої роботи, спрямованої на вдосконалення діяльності органів влади, виборчої системи; на зміцнення гарантій правового становища особи. Зрозуміло, що право регулює не всю систему політичних і демократичних взаємовідносин, а лише її частину, що підлягає регулюванню (наприклад, відносини з представництва різних партій, рухів у вищих органах державної влади тощо).
Призначення права регулювати політичні відносини у правовій державі необхідно розглядати стосовно суб'єктів політичної системи, яким властивий різний політичний характер, оскільки серед них є суб'єкти суто політичні — партії, держави, а також відносно політичні організації, пов'язані з політикою опосередковано. Звідси випливає неоднакове призначення права для регулювання відносин різних суб'єктів політичного життя.
Соціальне призначення права можна розглядати і у вужчому значенні, маючи на увазі вирішення засобами права власне соціальних завдань: вплив на розвиток науки, культури, охорони здоров'я, пенсійного забезпечення, соціального страхування тощо.
Демократична правова держава повинна бути державою соціальною, що передбачає широкий обсяг правового регулювання соціальної сфери, зміцнення гарантій прав особи стосовно одержання різних соціальних послуг.
Соціальна функція права, як і соціальна функція держави визначається соціально-економічними умовами розвитку суспільних відносин.
Соціальне призначення права знаходить прояв також у активному формуванні комплексу правових заходів, спрямованих на охорону природи. У наш час це спрямування має чітке, велике юридичне значення. Природоохоронні норми є практично в усіх галузях права. Враховуючи тенденції розвитку природоохоронного законодавства, зростаючої цінності природи для людини, важливості раціонального використання суспільством природних ресурсів, можна припустити подальший розвиток даного спрямування впливу права і активне здійснення правом природоохоронної (екологічної) функції як однієї з форм реалізації його соціального призначення.
Проте потрібно зазначити, що не слід перебільшувати можливості права у вирішенні соціальних завдань. Дана проблема безпосередньо стикується з ширшою проблемою наукового керівництва суспільством, де право використовується як один з важливих інструментів соціального контролю.