Особливості шлюбно-сімейної структури сучасного суспільства

Після Другої світової війни впродовж 2-х десятиліть у Західній Європі (у Центральній і Східній — впродовж 4-х десятиліть) домінувала сім'я, яку характеризували такі ознаки:

створення сім'ї в молодому віці на підставі офіційно зареєстрованого шлюбу;

раннє народження дітей, наявність 2-3 їх у сім'ї;

незначна кількість неформальних шлюбів і позашлюбних народжень.

У 60-ті роки XX ст. у Західній Європі почалися поступове зниження кількості шлюбів і народжувань, поширення громадянських союзів (консесуальних шлюбів), постарішання шлюбів (середній вік нареченої — 23—24 роки) і перших народжень дітей. Усе це засвідчило перехід до сучасної моделі сім'ї. Дослідники назвали ці зміни другим демографічним переходом (перший спричинив зміну режимів народжуваності і смертності), маючи на увазі утвердження якісно нової стратегії демографічної поведінки, заснованої на цінностях індивідуалізму і раціоналізму.

З ними пов'язане виникнення когабітації — шлюбної поведінки, за якої створення пар відбуваються на основі неформальних союзів, домінує настанова на добровільну бездітність, збільшується чисельність людей, які ніколи не перебували у шлюбі.

Отже, когабітація як нова форма сім'ї є альтернативою її традиційної форми, притаманна вона для покоління, що народилось на початку 70-х років.

Наприкінці 80-х — на початку 90-х років подібні тенденції намітилися й у пострадянських країнах. Однак вони ще не свідчать про крах сім'ї.

Йдеться лише про те, що сучасна сім'я, особливо у великих містах, перебуває на стадії інтенсивних змін, переживає перехід від насильницької (патріархальної) до добровільної (егалітарної) моногамії.

Головним напрямом еволюції сучасної сім'ї є її трансформація від соціального інституту до групи.

Це означає, що відбуваються послаблення її економічної функції, актуалізація таких факторів, як психологічна атмосфера, особистісна взаємодія подружжя.

На позначення такої сім'ї, відносини в якій засновуються не на основі батьківства, спорідненості, а на основі шлюбності, особистих інтересів,

у західній соціології використовують поняття: «шлюбна», «партнерська», «товариська (дружня)», вітчизняна — «подружня».

Глибинними причинами еволюції сім'ї від інституту до групи є:

— перехід до сучасної організації виробництва, зорієнтованого на індивідуальну працю;

— зміна соціальної функції дітей у сім'ї (у доіндустріальних суспільствах потреба у дітях була зумовлена економічною необхідністю,

тому їх рано залучали до трудового процесу);

— у сучасній сім'ї потреба у дітях детермінована продовженням роду;

— зміна традиційної процедури укладення шлюбу, перехід від закритої до відкритої практики обрання шлюбного партнера;

— зміна соціального становища жінки у суспільстві і сім'ї. Сучасна жінка поєднує сімейно-побутові і професійні ролі, одночасно є розпорядником бюджету, психотерапевтом, вихователем.

Завдяки емансипації сучасна сім'я перетворилась на добровільний егалітарний союз. Однак відсутність реальних умов для гармонійного поєднання професійних і сімейних ролей спричинила негативні явища у шлюбно-сімейних відносинах, зокрема позашлюбну народжуваність, асоціальну поведінку підлітків.

Основні мотиви розлучень:

Мотиви, обумовлені дією соціально-економічних факторів:

незадоволеність житловими і побутовими умовами

матеріальний розрахунок при заключенні шлюбу

засудження чоловіка або дружини з позбавленням волі на тривалий строк

часті відрядження чоловіка (дружини) і т.п.

Мотиви, обумовлені соціально-психологічними факторами:

відмінності в потребах, інтересах, цілях

орієнтація подружжя

несхожість характерів

втручання третіх осіб

скупість, грубість, сварливість