Панування комуністичного режиму У Чехословаччині після ІІ світової війни

Тема: Комуністичні режими в Румунії, Чехословаччині, Югославії. Демократичні революції в країнах Східної Європи у 90-их рр. ХХ ст.

План

1. Панування комуністичного режиму У Чехословаччині після ІІ світової війни:

А)утвердження комуністичного режиму;

Б) «празька весна» 1968р.;

В) «оксамитова революція» 1989р.та її наслідки;Чеська та Словацька республіки.

2. Румунія в ІІ половині ХХ – початку ХХІ ст..:

А) ліквідація монархії та встановлення комуністичного режиму;

Б) правління Н.Чаушеску;

В) революція 1989р., краї тоталітарного режиму.

3. Прокомуністичний режим в Югославії:

А) заходи комуністів, конфлікт з СРСР;

Б) загострення міжнаціональних відносин та політичної ситуації;

В) розпад Югославії та його наслідки;

Г) громадянська війна.

Література:Ладиченко с. 196-200; 210-217; 223-234.

Бердичевський с. 314-327; 341-354; 364-383.

Середницька с. 231-238; 247-254; 260-274.

І Активізація опорних знань

ІІ Опрацювання теми самостійної роботи

Панування комуністичного режиму У Чехословаччині після ІІ світової війни

1945 р. Була звільнена від нацистських окупантів територія Чехо-Словаччини. Березень 1945 р. Був створений Національний фронт чехів і словаків, до якого входили 4 чеські і 2 словацькі партії та різноманітні громадські організації.

Програма Національного фронту передбачала:

1.Остаточне визволення країни від гітлерівців.

2.Запровадження національного управління.

3.Передачу землі селянам.

4.Забезпечення широких демократичних прав і свобод.

5.Рішуче викорінення фашизму. Був створений коаліційний уряд, який існував у 1946 -1948 рр.

Президентом країни обрано Е. Бенеша

Заходи коаліційного уряду:

1. Було націоналізовано 10 тис. промислових підприємств, які належали німецьким та тим власникам, що співробіт­ничали з фашистами.

2. Націоналізовано банки та страхові компанії.

3.Розпочалася аграрна реформа:

• були конфісковані землі німецьких власників і тих, хто співробітничав з фашистами;

• було ліквідовано велике поміщицьке землеволодіння;

• ділянки землі розміром 8-13 га передавалися малозе­мельним і безземельним селянам.

4. Було проведено грошову реформу.

5. Було запроваджено прогресивне оподаткування.

Травень 1946 р. Було проведено вибори до Установчих збо­рів, внаслідок яких комуністи отримали 38% голосів. Уряд очолив К. Готвальд, а з 26 міністерських крісел 9 посіли комуністи.

Почалася боротьба між політичними партіями за вибір подальших шляхів розвитку країни. Політичні партії, підтримувані президентом Е. Бенешем, орієнтувалися на Захід і виступали за прийняття "плану Маршалла". Кому­ністи та їхні союзники орієнтувалися на СРСР. 20 лютого 1948 р. Міністри від партій ліберального табору вийшли зі складу уряду. В країні виникла урядова криза. Не бажаючи розв'язання в країні громадянської війни, президент Е. Бенеш погодився на новий склад уряду, в якому більшість становили комуністи. Е. Бенеш подав у відставку. Президентом Чехо-Словаччини став лідер ко­муністів Клемент Готвальд. Новий уряд очолив комуніст А. Запотоцький.

Після лютневих подій 1948 р. Комуністична партія Че­хо-Словаччини взяла курс на побудову соціалізму.

1.Здійснено націоналізацію середніх підприємств.

2.У країні почалися репресії, чистки.

3.Ринкова система господарювання була зруйнована.

4.Приватна власність була знищена.

5.Економіка стала планово-розподільчою.

6.Запроваджувалася практика виконання п'ятирічних планів.

7.Значна увага приділялася розвитку важкої індустрії.

8.У сільському господарстві проводилося виробниче коопе­рування.

9.У країні залишилась багатопартійна система при збереженні керівної ролі Комуністичної партії Чехо-Словаччини.

Події 1968 р.

Причини подій 1968 р.:

• значні економічні труднощі;

• зменшення обсягу національного доходу;

• різке відставання в економічному розвитку від країн Заходу;

• невдоволення тоталітарним режимом;

• відсутність громадянських прав і свобод.

Становище в країні напередодні подій 1968 р.

Від середини 60-х рр. у країні почала здійснюватися еконо­мічна реформа, що передбачала:

• часткове введення ринкових відносин при збереженні центральних органів управління;

• розширення прав підприємств;

• стимулювання ініціативи підприємств.

Було розуміння необхідності політичною реформування суспільства реформаторами, яких очолив перший секретар ЦК Комуністичної партії Чехо-Словаччини О. Дубчек.

Ідеї реформаторів були викладені в "Програмі дій", прийня­тій на Квітневому пленумі ЦК КПЧ 1968 р.:

• Вирішено йти до ринку та демократії.

• Намічено відмовитися від командно-адміністративних методів керівництва країною.

• Було відмінено ідеологічні обмеження на радіо, в пресі, на телебаченні.

• Почалася загальнонаціональна дискусія про шляхи розвитку країни.

• Створювалися неформальні суспільно-політичні орга­нізації.

Ці події ввійшли в історію як "Празька весна".

"Празька вес­на" — це спроба реформування суспільства, "побудова демо­кратичного соціалізму з людським обличчям".

Розгортання подій 1968 р.

СРСР вбачав реальну загрозу соціалізму і вирішив силою за­душити опозицію в Чехо-Словаччині.

У ніч на 21 серпня 1968 р. до Чехо-Словаччини вторглися вій­ська п'яти держав Організації Варшавського договору — СРСР, Польщі, Угорщини, Болгарії та НДР. СРСР від­правив до Чехо-Словаччини 124 тис. солдатів і офіцерів, на озброєнні яких було до 500 танків.

О. Дубчека та інших членів Комуністичної партії Чехо-Сло­ваччини було заарештовано і відправлено до Москви.

О. Дубчека на посту першого секретаря ЦК КПЧ замінив Г. Гусак, який був при владі до 1989 р. Він згорнув розпочаті реформи, вів боротьбу з опозицією, проводив чистку в партії._____

Окупація Чехо-Словаччини мала негативний резонанс у світі:

1. Чехословацьке питання обговорювала Рада Безпеки ООН, але рішення не було прийнято через право "вето" СРСР.

2. Засудила вторгнення в Чехо-Словаччину генеральна Рада Соціалістичного Інтернаціоналу "як чисто агресивний акт".

3. Проти окупації Чехо-Словаччини висловилися і соціаліс­тичні країни — Албанія, Румунія, Югославія.

4. Навіть у СРСР 6 дисидентів 25 серпня 1968 р. провели де­монстрацію протесту на Красній Площі в Москві.

Висновок

"Празька весна" залишилася в історії як символ онов­лення в післявоєнній історії Східної Європи.

"ОКСАМИТОВА РЕВОЛЮЦІЯ" 1989 р. І ВІДНОВЛЕННЯ ДЕМОКРАТИЧНОГО ЛАДУ

Передумови революції:

1.Перебудова в СРСР.

2.Відсутність авторитету правлячої КПЧ, яка постійно опи­ралася на репресивні органи.

3.Загострення кризових явищ у другій половині 80-х рр.

4. Розгортання дисидентського руху.
Причини "оксамитової революції" 1989 р.:

1. Застійні явища в економіці.

2. Прискорення процесу відставання від розвинених країн Заходу.

3. Прірва між народом та керівною партійно-державною номенклатурою.

4. Відсутність свобод і прав людини.

5. Ідеологічний тиск КПК.

6. Політичні репресії.

7. Придушення будь-якого інакомислення.

Серпень 1988 р. У зв'язку з 20-річчям вторгнення союз­них військ у Чехо-Словаччині проходили мітинги, де­монстрації.

До весни 1989 р. Мітинги і демонстрації не припинялися.

17 листопада 1989 р. Жорстока розправа органів правопо­рядку з демонстрацією молоді в міжнародний день сту­дентів. Молодь вимагала радикальних реформ у країні та закликала до страйку. .

19 листопада 1989 р. Був створений "Громадський форум" — патріотичний, демократичний фронт на чолі з В. Гавелом, що заснований "Хартією 77" (правозахисник) організа­цією, створеного у 1977 р.), який підтримав вимоги студен­тів і зажадав відставки партійного керівництва. Почалися мирні демонстрації робітників, інтелігенції, молоді.

25 листопада 1989 р. Під тиском громадської думки партійна верхівка на чолі з Г. Гусаком пішла у відставку.

30 листопада 1989 р. Федеральні збори Чехо-Словаччини від­мінили статтю 4 Конституції про керівну і спрямовуючу роль КПЧ.

Грудень 1989 р. Було сформовано уряд національної згоди.

Наприкінці грудня 1989 р. На виборах до Федеральних зборів перемогу здобули "Громадський форум" — патріотичний, демократичний фронт, який об'єднав противників кому­ністичного режиму, та "Громадськість проти насильст­ва" — демократична організація Словаччини.

Головою Федеральних зборів обрали О. Дубчека, лідера "Празької весни". Президентом Чехо-Словаччини було обрано колишнього дисидента, драматурга Вацлава Гавела.

Чехо-Словаччина рішуче стала па шлях демократичних пе­ретворень.

1991 р. Був прийнятий закон про протизаконність комуні­стичного режиму. Він вимагав очищення державних орга­нів влади, армії, поліції від колишніх співробітників держбезпеки, а також від їхніх інформаторів та партійних функціонерів, починаючи від секретаря райкому і вище.

Висновок

Антитоталітарна, демократична революція завершилася мирно, без кровопролиття, за що й отримала назву "окса­митова".

У Чехо-Словаччині розпочалися ринкові перетворення:

1. Розпочато поетапну приватизацію.

2. Запроваджено конвертованість грошової одиниці — крони.

Громадянам поверталося майно, відібране чи конфіско­ване за комуністичного режиму

4.Реформування економіки відбувалося зі збереженням на дійних соціальних гарантій.

5.Проводились рішучі дії, щоб зупинити інфляцію та стабілізувати крону.

Висновки

1. Реформи відбувалися швидко й ефективно.

2. Не допущено зниження життєвого рівня населення.

3. Уже з 1992 р. почалося пожвавлення промислового виробництва.

4.Значно зріс товарообіг та експорт товару до розвинених країн.