Канада після другої світової війни.

Інша країна континенту – Канада, більше була зорієнтована на внутрішні аспекти свого розвитку, вона не мала значних геополітичних амбіцій на зразок США. У політичній системі Канади домінували дві партії поміркованого характеру – Ліберальна й Прогресивно-консервативна. Після закінчення Другої світової війни, користуючись економічним піднесенням в країні, ліберали тричі перемагали на виборах до парламенту (1945, 1949, 1953 рр.) У основі програми лібералів були принципи захисту вільного підприємництва, але із використанням регулюючої функції держави. Головним гаслом Ліберальної партії стала ідея побудови в Канаді нового соціального порядку на засадах концепції “держави загального добробуту”. Уряд лібералів започаткував курс на послаблення політичних зв’язків з Великою Британією і почав активну діяльність в напрямку досягнення повного суверенітету. В 1947 році в країні було ухвалено Закон про канадське громадянство, а також обговорювався проект розробки нового канадського прапора. Крім того, Верховний Суд Канади набув функцію вищої апеляційної інстанції. У 1952 році відбулася знаменна подія, яка зміцнила суверенітет країни – вперше генерал-губернатором Канади став канадець за походженням В. Мессі.

У зовнішній політиці уряди лібералів надавали великого значення американському ринку, були прихильні ідеї вільного торгового обміну із США. Водночас зростала і залежність Канади від ринку США, у низці галузей виробництва, передусім, в автомобільній, американський капітал переважав. Значне зростання імпорту із США вкрай негативно позначилося на зовнішньоторговельному балансі країни.

На парламентських виборах 1957 року перемогу отримала Прогресивно-консервативна партія. В основі її програми знаходилася ідея захисту принципів вільного підприємництва, розвитку економічної, політичної та військової співпраці з провідними країнами Заходу. Ця партія виступала також за обмеження ролі держави в економіці, за скорочення державних видатків.

Важливим кроком на шляху демократизації країни стало ухвалення у 1960 році Білля про права. Втім, у 1960-ті рр. політичне становище в Канаді відзначалося нестабільністю. Почав проявлятися цілий комплекс кризових явищ – у двопартійній системі влади, у сфері міжнародних стосунків, у соціально-економічній, фінансовій галузях. Проте, найбільш гострими для Канади 1960-1970-х рр. були етнічні проблеми. Особливістю цієї країни є наявність 2–ох великих чисельних етнічних груп – англо–канадців і франко – канадців, а також значної кількості етнічних меншин.

Національна проблема в Канаді – це, насамперед, проблема провінції Квебек. Загострення саме національного питання створило загрозу для існування Канади як федеративної держави. Адже франко-канадці Квебека почали претендувати на збільшення своєї ролі у політичному і економічному житті країни. В провінції з’явилися сепаратистські організації, які виступали за відокремлення Квебеку від Канади. У 1968 році була навіть створена Квебекська партія, що об’єднала послідовних прибічників сепарації провінції від Канади. Проблему Квебека намагався вирішити лідер Ліберальної партії П.Трюдо, що став у 1968 році прем’єр-міністром Канади. У програмі Трюдо одне з головних місць відводилося подоланню кризи Федерації. За ініціативою нового прем’єра у 1969 році канадський парламент ухвалив закон про надання французькій мові статусу другої державної мови на федеральному рівні. Трюдо, прагнучи консолідувати канадців у єдиній державі, намагався втілити у життя ідею існування в країні єдиної нації – канадської. Проти цієї концепції рішуче виступив квебекський парламент, що ухвалив у 1974 році. Закон про єдину державну мову у провінції – французьку.

У подальшому квебекська криза лише загострилася: у 1976 році на виборах у провінції Квебек до влади прийшла партія сепаратистів – Квебекська партія. Нею було поставлено питання про вихід провінції зі складу Канади. Тоді було навіть проведено у Квебеку референдум з цього питання (1980) , в ході якого лише 40% виборців провінції висловилося за надання Квебеку незалежності. Фактично після цього проблема франко- канадського Квебеку залишалася невирішеною.

Наши рекомендации