Тема 3: Б. Констан про свободу
ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ ДО КУРСУ «ФІЛОСОФІЯ СВОБОДИ» 2012-13 н.р.
Тема1: Проблема свободи у філософії Аристотеля
Свобода у філософії Аристотеля це:
пізнана необхідність;
вроджений стан будь-якої людини;
вільний вибір, обумовлений ментальним рішенням;
стан душі, дарований від природи;
стан розуму, обумовлений знанням необхідності.
Аристотель вважає, що свобода – це:
стан, однаково притаманний усім мешканцям полісу;
стан, притаманний усім мешканцям демократичного полісу;
вільний вибір, нічим не обумовлений;
Вільний вибір, обумовлений мовленням, спрямованим на усвідомлення
блага;
вільний вибір, обумовлений природними потребами.
За Аристотелем, свобода людини визначається:
під впливом природних сил;
під впливом колективу;
під впливом богів;
у сфері ментального рішення;
під впливом демократичного врядування;
Значення свободи людини у філософії Аристотеля:
має універсальний характер;
визначається політичним режимом;
стосується стану вільнонародження;
має випадковий характер;
визначається природним станом.
За Аристотелем, найвища міра свободи дії людини стосується:
сфери мистецтва;
сфери політики;
сфери природи;
сфери ремесла;
сфери науки.
Думка про те, що «ніхто не робить зла з власної волі» належить:
Геракліту,
Платону,
Аристотелю,
Сократу,
Сенеці.
Згідно з Аристотелем, найповніша міра свободи людини може проявлятися – між названих – у такому політичному режимі:
олігархічному;
тиранічному,
монархічному,
аристократичному,
Демократичному.
Найповніша міра свободи людини, згідно з Аристотелем, проявляється у політичному режимі:
політії,
монархічному,
олігархічному,
аристократичному,
демократичному.
Згідно з Аристотелем, соціальний стан людини-громадянина античного полісу обумовлений:
лише походженням,
сукупністю набутих чеснот,
волею володаря,
лише спадковістю,
природним правом.
Свобода людини античного полісу:
поширювалася на приватну сферу життя,
стосувалася публічної сфери,
обумовлювалася винятково соціальним статусом особи;
стосувалася господарської діяльності,
поширювалася на все суспільство.
На думку Аристотеля, існування людей, що перебувають у рабському стані пояснюється з причин:
природного становища людини,
відсутності чеснот, притаманних для громадянина,
відсутності бажання бути вільним,
загарбницьких війн,
тиранічної влади.
Людина античного полісу, в залежності від його державного ладу:
могла змінити всій соціальний статус і стати вільною,
не могла змінити свого статусу і стати вільною,
завжди залишалася в одному й тому ж статусі,
могла з власної волі змінити свій статус.
Тема 2. Свобода в середні віки
Згідно з С. Боецієм, вільна воля людини можлива тому, що:
вона вроджена,
вона є самодостатня,
Бог наділив людину здатністю розуму,
тому, що людина народжена вільною.
Згідно з християнським вченням Августина Блаженного, основою зв’язку з Богом є:
вільна воля,
розум,
Віра.
У християнській доктрині «вільна воля», як дарунок Всевишнього,:
пов’язана з цінністю гідності людини,
незалежна від гідності людини,
визначається гідністю людини.
У християнській філософії вільна воля людини і свобода людини:
мають рівноцінне значення,
мають відмінне значення,
є синонімами.
У християнській філософії Августина Блаженного проблематика свободи людини:
стосується політичного життя,
стосується господарського життя,
стосується особистого життя.
Поняття «вільної волі» вперше стає предметом усвідомлення і дискусії:
у філософії античності,
філософії середньовіччя,
у філософії Нового Часу.
Ідея свободи не відігравала ніякої ролі у філософії до Августина Блаженного тому, що:
вона була винятково політичним поняттям,
вона була пов’язана з чуттєвістю і бажаннями,
вона була пов’язана з необхідністю і випадковістю,
вона стосувалася господарської сфери.
Філософія відкрила інтерес до свободи тоді, коли:
свобода переживається у діях та взаєминах з Іншими,
свобода стає явищем політичної активності,
свобода переживається через бажання у взаєминах з власним «я».
Тема 3: Б. Констан про свободу
Відмінність між свободою в античному полісі і свободою в Новий Час полягає в тому, що
людина Нового часу більше зайнята політичною активністю;
людина Нового часу володіє правом на приватну свободу;
людина Нового часу має меншу частку приватної свободи, ніж в античності;
людина Античності має більшу частку приватної свободи;
в Античності чоловік і жінка володіли рівним правом на свободу.
Свобода у Модерний час, за Б. Констаном, визначається:
масовою політичною активністю;
рівними правами між жінками і чоловіками;
«зануренням» людини в індивідуальну приватну свободу;Д
відмовою індивіда від приватної свободи на користь політичної.
Свобода в античному полісі, за Б. Констаном, полягає:
в публічній активності громадян;Д
в приватній активності громадян;
в господарській активності населення;
у праві бути громадянином;