Організація державної влади у країнах ЦСЄ за тоталітарної доби

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. НАЗРІВАННЯ КРИЗИ КОМУНІСТИЧНОЇ СИСТЕМИ У КРАЇНАХ ЦЕНТРАЛЬНО-СХІДНОЇ ЄВРОПИ

1.1.Організація державної влади у країнах ЦСЄ за тоталітарної доби

1.2. Політична ситуація у країнах ЦСЄ у 80-і рр. та спроби реформування соціалізму

РОЗДІЛ 2. ТРАНСФОРМАЦІЯ ПОЛІТИКО-ПРАВОВИХ СИСТЕМ У КРАЇНАХ ЦСЄ ПІСЛЯ РОЗПАДУ СОЦІАЛІСТИЧНОГО ТАБОРУ

2.1. Демонтаж комуністичних режимів у країнах регіону

2.2. Формування основ парламентаризму та ліберальної демократії у 90-і рр.

РОЗДІЛ 3. ЕВОЛЮЦІЯ ПОЛІТИЧНИХ СИСТЕМ У КРАЇНАХ ЦСЄ НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ТЕСТИ

ВСТУП

Країни ЦСЄ входили до Соціалістичного табору, Ради економічної взаємодопомоги та Організації Варшавського договору. Після демонтажу комуністичних режимів у Центрально-Східній Європі держави регіону переорієнтували головний напрям своєї зовнішньої політики із східного на західний. Відбулися зміни політичної системи у напрямі розвитку багатопартійності та представницької демократії. Досвід країн ЦСЄ у їхньому шляху до Європи є корисним і повчальним для України у процесі її євроінтеграційного курсу. У цьому полягає актуальність дослідження.

Об’єктом є регіон ЦСЄ, зокрема країни Вишеградської групи (Польща, Чехія, Угорщина, Словаччина); предметом – політичні системи країн зазначеного регіону.

Мета –простежити еволюцію політико-правових систем країн Вишеградської групи від тоталітарної епохи до сучасності.

Основні завдання:

1) визначити роль комуністичної партії у сфері державного управління та економіки;

2) прослідкувати риси становлення нової політичної системи;

3) визначити структуру та роль вищих державних органів влади;

4) проаналізувати реформи у сфері економіки та державного управління.

Хронологічні рамки охоплюють 1980 – 2007 рр.

РОЗДІЛ 1

НАЗРІВАННЯ КРИЗИ КОМУНІСТИЧНОЇ СИСТЕМИ У КРАЇНАХ ЦЕНТРАЛЬНО-СХІДНОЇ ЄВРОПИ

Організація державної влади у країнах ЦСЄ за тоталітарної доби

Польська Народна Республіка

За Конституцією 1952 р. парламент Польської Народної Республіки (ПНР) був вищим органом державної влади. Державна Рада обиралася парламентом, очолювалася головою, який виконував одночасно функції глави держави. Виконавчу гілку влади уособлювала Рада Міністрів, яка формувалася законодавчим органом влади і була йому підзвітна. Парламент складався з однієї палати – сейму, члени якого обирались на 4-річний термін. Сейм був уповноважений розробляти і приймати закони, затверджувати бюджет і державний народногосподарський план, призначати і звільняти міністрів, обирати Державну Раду і контролювати діяльність інших органів державної влади та управління. Процес висування кандидатів на виборах до сейму контролювався політичною організацію Національним фронтом (у 1982 р. перейменований на ,,Патріотичний рух за національне відродження).

Керівну роль у будівництві соціалізму в Польщі за Конституцією 1952 р. виконувала Польська об’єднана робітнича партія (ПОРП), партнерами якої на виборах виступали Об’єднана селянська партія та Демократична партія. ПОРП виникла у 1948 р. внаслідок об’єднання Польської робітничої партії та Польської соціалістичної партії [7].

Чехословацька Соціалістична Республіка (ЧСР)

За Конституціями Чехословаччини 1949 р. та 1960 р. головна роль в управлінні державою відводилась Комуністичній партії Чехословаччини (КПЧ). Законодавчу владу здійснювали Національні Збори, в яких більшість місць належало правлячій партії. У Конституції 1960 р. була закріплена назва держави – Чехословацька Соціалістична Республіка (ЧСР). Виконавча влада здійснювалася президентом і кабінетом міністрів. У 1969 р. був прийнятий закон про створення федерації, який передбачав утворення двох республік із власними органами законодавчої та виконавчої влади. Поряд із чеською та словацькою національними радами, які займалися переважно питаннями освіти та культури, існували двопалатні Федеральні Національні Збори: палата депутатів – обиралась населенням за територіальним принципом; палата національностей – рівне представництво чехів і словаків. Усі рішення уряду та Федеральних Національних Зборів, які стосувалися питань внутрішньої та зовнішньої політики, попередньо розглядались Центральним Комітетом КПЧ [11].

Угорщина

Організація державної влади Народної Республіки Угорщина визначалася Конституцією 1949 р. із змінами та доповненнями 1972 р. Однопалатний парламент обирав президентську раду у складі 20 членів, які у свою чергу обирали голову ради – законного главу держави. Виконавча влада здійснювалася Радою Міністрів. Кандидатури на посади міністрів вносилися президентською радою, затверджувалися парламентом після проведення голосування. Політичне життя в державі знаходилось під керівництвом Угорської соціалістичної робітничої партії [6].