Ключові терміни та поняття
Автономія — самоврядування певної частини держави, що здійснюється в межах, передбачених конституцією.
Бюджет — кошторис прибутків і видатків держави, підприємства на певний час.
Нова Січ — остання Запор. Січ, що існувала в 1734-1775 рр. на р. Підпільна (нині біля с. Покровське Дніпропетров. обл.). Була зруйнована російським генералом Текелієм.
Орендна система — передача власником земельної ділянки на тимчасове користування іншій особі для ведення господарства за орендну платню.
Рангові маєтності — система землеволодінь на Гетьманщині. Земельні володіння надавались козацькій старшині безпосередньо.
Гетьманщина — 1. Напівофіційна назва території Лівобережної України, якою з 1667 по 1764 рік управляв гетьман. 2. Час коли в Україні була влада гетьмана.
Жалувана грамота — документ, що видавався вищою владою в Росії і надавав права і пільги окремим особам, групам населення, монастирям.
Конституція — основні закони про державний устрій та взаємовідносини громадян і держави.
Кріпосне право — форма феодальної залежності селян, прикріплення їх до землі та підкорення адміністративній і судовій владі феодала.
Малоросійський Приказ — державна установа, яка була заснована в 1663 році російським урядом для відання українськими справами. Його завдання — регулювання відносин Росії з гетьманським урядом.
Малоросійська колегія — у XVIII столітті створено дві М.к. на Україні. Перша — в 1722 р. царем Петром І з метою нагляду і контролю за діяльністю українського гетьманського уряду. Друга М.к. створена в 1764 р. Катериною II після скасування гетьманату. Це був вищий адміністративний орган Гетьманщини.
Малоросійська губернія — адміністративно-територіальна одиниця, створена в 1796 р. з Київського, Новгород-Сіверського і Чернігівського намісництв.
Монархізм — форма державного правління при якій верховна влада зосереджується в руках однієї особи — глави держави.
Намісництво — в другій половині 18 ст. на Лівобережній Україні і Слобожанщині запроваджувалась загальнодержавна система адміністративно-територіального устрою — поділ на намісництва. Всього в Росії запроваджено 34 намісництва, в тому числі в Україні — 4 (Харківське, Київське, Чернігівське та Новгород-Сіверське). Правління намісництв відали адміністративними, судовими, фінансовими та іншими справами. В 1796 році намісництва були ліквідовані.
Інкорпорація — включення до свого складу, об'єднання в одне ціле.
Конфедерація — союз суверенних держав, які об'єднуються на певний час для досягнення спільних цілей.
Мануфактура — форма виробництва, для якої характерно використання ручних знарядь праці і поділ праці між найманими робітниками. Перші мануфактури в Україні виникли в другому десятиріччі XVIII століття. В 1719р. було засновано Охтирську тютюнову мануфактуру.
Протекторат — форма залежності, при якій більш слабша держава, формально зберігаючи свої державні органи, фактично підкорена більш сильній державі. При такій формі залежності може зберігатись лише деяка самостійність у внутрішніх справах.
Кріпосництво — термін походить від юридичного документу («крепость»), який фіксував прикріплення селян до землі, що належала поміщику, феодалам.
Абсолютизм — (від лат.— безумовний) — необмежена монархія, форма державного правління, за якої політична влада повністю належить одній особі — монархові, та для якої характерний найвищий ступінь централізації державної влади.
Імперія — (від. лат. — влада, панування) — велика держава, що складається з метрополії та підпорядкованих центральній владі держав, народів, які примусово інтегровані до єдиної системи політичних, економічних, соціальних та культурних взаємозв'язків. Імперії виникають внаслідок загарбання територій, колонізації, експансії та інших форм поширення впливу наддержави.
Шовінізм (франц. від імені капрала наполеонівської армії А. Шовіні) — агресивна форма націоналізму, проповідь національної виключності, протиставлення інтересів однієї нації інтересам іншої нації, національне забарвлена пихатість, схильність до розпалювання національної ворожнечі й ненависті.
Декабристи — представники передової частини російського дворянства, які виступили проти кріпосницького гноблення селян. Вони усвідомили неможливість існування старої феодальної системи і пішли на створення конспірованих організацій з метою здійснення державного перевороту.
Кирило-Мефодіївське товариство — таємна антикріпосницька організація, що діяла з кінця 1845 р. до березня 1847 р. у Києві; вона була названа на честь слов'янських просвітників, проповідників православної християнської релігії IX ст. Кирила і Мефодія. Серед членів товариства був і видатний український поет і мислитель Т. Шевченко.
Громади — напівлегальні гуртки, що з'явилися на початку 60-х рр. XIX ст.; вони складалися з представників української інтелігенції — вчителів, письменників, лікарів, ліберальних поміщиків, а діяльність громад була, в основному, культурно-просвітницькою: розвиток народної освіти, формування історичної свідомості українського народу, висування перед владою національно-культурних вимог.
Національне питання — сукупність політичних, економічних, правових, культурницьких, освітніх та інших проблем, що виявляються у процесі взаємного спілкування різних націй, етносів, народностей.
Москвофіли і народовці — представники двох конкуруючих суспільно-політичних течій в освітніх колах українського населення Австрійської монархії; вони відрізнялися підходами до перспектив національно-визвольної боротьби українців, що мешкали в імперії Габсбургів.
Аграрна Республіка — державне національно-політичне утворення, різні види якого існували на етнічних українських землях у 1917-1920 рр.: Українська Народна Республіка доби Центральної Ради (листопад 1917 р. — квітень 1918 р.); Західна Українська Республіка (листопад 1918р. — березень 1923 р.); Українська Народна Республіка, єдина (січень 1919 р. — листопад 1919 р.); Українська Народна Республіка (більшовицька) — маріонеткове формування пробільшовицьких кіл України (грудень 1917 р. — січень 1919 р.).
Рекомендована література:
Основна література: 1, 2, 3, 4, 5, 7, 8,17,19.
Додаткова література: 10, 11, 15, 17, 18, 19, 20, 21, 26, 29, 31, 32, 35, 36.
Тема 7. Розвиток України в умовах утвердження тоталітарного режиму (1920-1939 рр.)
План вивчення теми
1. Міжнародне визнання України. Зовнішньополітична діяльність уряду УРСР на початку 20-х років.
2. Політичні процеси в Україні в 20-30 роках. Західноукраїнська еміграція в УРСР та її доля.
3. Культурне будівництво в Україні 20-30 роках. Освіта. Ліквідація неписьменності. Професійно-технічна освіта. Вища і середня спеціальна освіта. Політика українізації навчальних закладів та культ установ. Наука, література, театр, музика, кіномистецтво. Розвиток образотворчого мистецтва, архітектури, скульптури.
4. Соціально-економічне і політичне становище західноукраїнських земель у складі Польщі. Буковина в складі Румунії. Автономія Закарпаття в Чехословаччині – “Підкарпатська Русь”. Мюнхенська угода. Вибори до сейму. Карпатська Січ. Окупація Закарпаття Угорщиною.
Навчальні цілі: засвоєння, закріплення, поглиблення і систематизація знань про: сутність тоталітаризму як явища світового порядку та особливості його прояву в Радянському Союзі; зовнішньополітичне становище українських земель на поч.20-х р.; результати соціалістичного будівництва в СРСР і Україні; політичні процеси в 20-30 ті рр.; культурне будівництво на українських землях в 20-30-ті рр.
Завдання та методичні рекомендації до вивчення теми
Вивчаючи перше питання покажіть участь України в роботі Лозаннської, Генуезької конференції, які стосувались режиму роботи чорноморських проток, на фінансово-економічних проблем.
Розглядаючи друге питання треба пам’ятати наступне. Тоталітарний режим, сформований в СРСР у 20-30-ті роки, характеризувався тотальним відчуженням народу від власності й політичної влади, всеосяжним контролем компартійної верхівки над усіма сферами життя суспільства. Домінуючою рисою його була монополія на владу Комуністичної партії. Зрощування партійного і державного апаратів, монополізація політичної влади призвела до утвердження режиму беззаконня і політичного терору. Номенклатурний принцип (призначення та переміщення керівних кадрів з волі “вождя” і “вчителя”) - головний антидемократичний стрижень командно-адміністративної системи управління, який забезпечував особисту залежність кадрів від вищих керівних органів, їх повну непідзвітність народу.
У третьому питанні покажіть зміст політики коренізації, та її українського різновиду – українізації. Держава приділяла велику увагу ліквідації неписьменності, у 1924 р. було запроваджено 4-річну обов’язкову освіту. Для української культури 20-ті стали роками відродження, згадайте діяльність спілки письменників „Плуг”, харківського театру „Березіль”.
У четвертому питанні покажіть становище українців, що перебували у складі Польщі, Чехословаччини та Румунії, розкрийте суть політики поглинання „кресів”, земель національних меншин, державну полонізацію та румунізація населення, розкрийте роль такого чинника, як український націоналізм.
Питання для самоконтролю
1. Чому тоталітаризм як політична система набув світового характеру?
2. У чому полягали об’єктивні і суб’єктивні причини встановлення в СРСР адміністративно-командної системи?
3. Що являв собою сталінізм як теорія та ідеологія?
4. Що являла собою сталінщина як політична система організації суспільства?
5. Який конкретно вплив справляли на характер економічного, суспільно-політичного та духовного розвитку СРСР і Української РСР командно-директивні, силові методи керівництва?
6. Якими наслідками для України 30-х рр. обернулося панування тоталітарного сталінського режиму?
7. У чому полягало ставлення більшовиків до розвитку культури в УРСР ?
8. Якими були головні цілі політики українізації?
9. Охарактеризуйте політику Польщі, Чехословаччини та Румунії на західноукраїнських землях в 20-ті-30-ті роки.
Рекомендована література:
Основна література: 2, 3, 7,9,13,16,19.
Додаткова література: 11, 15, 18, 21, 26, 29, 36, 39,56,62,98.
Тема 8. Україна в роки Великої Вітчизняної війни та в повоєнний період
План вивчення теми
1. Загострення міжнародних відносин в другій половині 30-х років. Мюнхенська угода та її наслідки для українських земель.
2. Політика радянської влади на західноукраїнських землях. Створення нових органів влади, шкіл, вузів, земельна реформа. Насадження системи тотального контролю за населенням. Розстріли і масові депортації населення, припинення діяльності партії, початок насильницької колективізації.
3. Український напрям в плані “Барбароса”.
4. Шляхи і методи та підсумки відбудови народного господарства, житлового фонду, матеріальної бази культури й культури в 1950-х роках.
5. Посуха і голод 1946-1947 рр. Економічні труднощі..
6. ХХ з’їзд КПРС та викриття культу Сталіна.
7. Господарське будівництво 1956-1965 рр. Раднаргоспи. Зміни в матеріальному становищі народних мас.
8. Політичні репресії 1960-1970 рр.
9. Характер економічних взаємовідносин республіки і Союзу РСР у 1954-1985 рр. Криза суспільно-політичної системи.
Навчальні цілі: засвоєння, поглиблення і систематизація знань про: положення українських земель напередодні 2 світової; міжнародне положення України, її місце в планах Німеччини та СРСР; політику радянізації західноукраїнських земель; відбудову економіки після 2 світової війни; голод 1946-47 рр.; культурний розвиток в часи тоталітарного режиму; роль ХХ зїзду, політику «відлиги»; політичні репресії 60-70-х років.