Тема 18. МЕНЕДЖМЕНТ ОРГАНУ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ

1. Сутність і особливості менеджменту органу державної влади

1. Сутність і особливості менеджменту органу державної влади.

В Оксфордському словнику можна знайти такі тлумачення управління: 1) спосіб, манера спілкування з людьми; 2) влада й мистецтво управління; 3) особливий вид умінь; 4) адміністративна одиниця.

П. Друкер, теоретик менеджменту, дає визначення в якому термін «менеджмент» означає функцію, але також і людей, її виконуючих; він вказує на соціальне й посадове положення; але в той же час означає навчальну дисципліну й галузь наукового дослідження. Таким чином, термін «менеджмент» використовується альтернативно: управління, галузь людської діяльності, соціальний прошарок тих, хто виконує роботу з управління. Сутність менеджменту органа державної влади характеризує рисунок 9, на якому зображені його основні складові.

Рисунок 9- Складові менеджменту органа державної влади

При цьому підході менеджментрозглядаєтьсяяк форма практичної діяльності, що пов'язана з процесом прийняття рішень щодо найкращого використання ресурсів (капіталу, матеріалів і людей), з метою досягнення запланованих завдань, які забезпечують постійний розвиток організації.

Менеджмент можна також розглядати як вид людської діяльності, що складається із системи функцій (планування, прогнозування, організація, координація, облік, мотивація контроль,). Ці функціональні компоненти менеджменту й виражають його сутність.

Як будь-якій організації, державній організації властиві процеси управління, які є предметом менеджменту.

Органи державної влади відрізняються від інших організацій тим, що властива їм адміністративна діяльність відрізняється від виробничої діяльності. Основним ресурсним компонентом системи менеджменту органа державної влади є державний службовець, специфіка діяльності якого полягає в: різноманітті цілей; складності у вимірі результатів праці; технології, через які важко виявити залежність між внеском і результатом. У середовищі бюрократії немає чіткого взаємозв'язку між ресурсами і продукцією, бюрократи не мають тієї системи стимулів, при якій їхня плата тісно пов'язана з кінцевим результатом роботи. Тому бюрократи прагнуть максимізувати масштаби своєї установи. Ринкова конкуренція заміняється бюрократичною конкуренцією. Стає очевидною необхідність постійної уваги до системи менеджменту органів державної влади, для зменшення цих негативних тенденцій.

З погляду менеджменту орган державної влади або орган місцевого самоврядування, як і інша організація, має внутрішнє й зовнішнє середовище (рис. 10).

Рисунок 10 - Система управління державною установою і формування системи її цілей

Основні внутрішні змінні в органі державної влади, — цілі, завдання, структура, технологія і люди.

Цілі органа державної влади — це те, заради чого він створюється і функціонує, завданняморгана державної влади є створення правових, організаційних і інших умов для розвитку відповідного сектора економіки або функціональної сфери управління. Сукупність цілей органів державної влади становить державну політику.

В органах державної влади цілі можуть бути встановлені вищими за організаційно-правовим статусом органом управління або формуватися цим органом.

Особливістю встановлення цілей системи державного управління, зокрема конкретних органів виконавчої влади, є безперечне використання нормативних документів (Конституції держави, законів про органи влади, програм діяльності Кабінету Міністрів України, національних і державних програм і т.п.). Як правило, у цих документах цілі системи або її окремих елементів визначаються досить чітко і ясно. Схематично система управління державною установою і формування системи її цілей наведені на рис. 10, 11.

Рисунок 11 - Ієрархія цілей органа державної влади

Одним з найбільш прийнятних методів формування цілей в органах державної влади і органах місцевого самоврядування є метод управління, що дає можливість поєднати планування і контроль - метод управління за цілями. Це також спосіб мотивації, що допомагає перебороти деякі негативні впливи контролю на поведінку працівника. Процес управління за цілями містить чотири взаємозалежних і взаємозалежних етапи (рис. 12).

Рисунок 12 - Етапи процесу управління за цілями

Структура органа державної влади — це логічні взаємини рівнів управління і функціональних сфер, побудовані в такій формі, що дає можливість найбільш ефективно досягти його цілей. На основі рішення керівництва про структуру кожна посада має ряд завдань, які розглядаються як необхідний внесок у досягнення цілей організації. Завдання, закріплені за особою в організації (державним службовцем) набувають форми завдання як серії робочих функцій, які повинні бути завершені в заданій формі в обмежений термін.

Технологія — четверта важлива внутрішня змінна. За Л.Дейвисом: «Технологія - це поєднання кваліфікованих навичок, обладнання, інфраструктури, інструментів і відповідних технічних знань, необхідних для здійснення бажаних перетворень у матеріалах, інформації або людях».

Люди — найважливіша змінна для органа державної влади. Сучасний менеджмент ставиться до людей не просто як до трудових ресурсів, робочої сили, кадрів або персоналу, а як до особистостей.

Як і будь-яку іншу організацію, орган державної влади або орган місцевого самоврядування оточує зовнішнє середовище, що своїми змінами впливає на даний орган, а тому їм не можна нехтувати. На рис. 13 представлене зовнішнє оточення організації типу органа державної влади або органа місцевого самоврядування.

Фактори, які безпосередньо впливають на організацію, належать до середовища прямого впливу; всі інші — до середовища непрямого впливу. Всі фактори зовнішнього оточення взаємозалежні й взаємодіють між собою. Під складністю зовнішнього оточення розуміють кількість і різноманіття зовнішніх факторів, на які організація змушена реагувати. Рухливість середовища характеризується швидкістю, з якою в ній відбуваються зміни. Щоб забезпечити виживання й досягнення поставлених цілей органи державної влади повинні ефективно реагувати й пристосовуватися до змін зовнішнього оточення.

Практична реалізація принципів і функцій менеджменту здійснюється за допомогою управлінського інструментарію, до якого можна віднести різні методи управління, методи виконання функцій менеджменту і вироблення та прийняття управлінських рішень.

Методи управління— це способи і прийоми управлінської діяльності, за допомогою яких здійснюються завдання органа, спрямовані на досягнення цілей. За змістом і характером впливу на керовані об'єкти методи управління розділяють на три групи: економічні, організаційно-розпорядчі і соціально-психологічні. Уміння управляти полягає в оволодінні цими методами, у правильному їх виборі, умінні використовувати на практиці.

Економічні методи управління— це комплекс способів і прийомів управління, які базуються на використанні економічних законів, товарно-грошових відносин і економічних категорій (ціна, собівартість, вартість, прибуток, рентабельність), а також норм і нормативів. За допомогою економічних методів створюються умови, які зацікавлюють трудові колективи й окремих працівників у високопродуктивній праці і забезпеченні ефективності здійснюваної діяльності.

СЕРЕДОВИЩЕ НЕПРЯМОГО ВПЛИВУ СЕРЕДОВИЩЕ ПРЯМОГО ВПЛИВУ

Рисунок13 - Зовнішнєоточення органа державної влади

Організаційно-розпорядчі методи - сукупність засобів правового і адміністративного впливу на відносини людей в організації. Застосування таких методів гарантується діючою системою законів і нормативних актів, положеннями, інструкціями, наказами і розпорядженнями. Іноді ці методи називають адміністративно-правовими. Організаційні дії проявляються в чіткому розподілі функцій управління, в установці прав і обов'язків працівників органа, регламентації основних процедур. Для цього використовується організаційна регламентація і нормування.Перше встановлює правила, зміст і порядок управління згідно із правовими нормами й інструктивними матеріалами. Друге передбачає розробку нормативів і норм: чисельності управлінського персоналу, витрат праці у сфері управління, тривалості управлінських операцій і процедур тощо. Розпорядчі дії відтворюють динаміку управління і здійснюються в процесі функціонування системи, забезпечуючи погоджену діяльність її і апарату управління. Розпорядчі дії оформляються у вигляді усного або письмового розпорядження, наказу, договору, контракту. Все це відзначено в положенні про орган і в його уставі.

Соціально-психологічні методи управління — це способи і прийоми впливу на процес формування і розвитку колективу, а також на соціальні і психологічні процеси, властиві групам або окремим особистостям. Вони реалізуються через різні психологічні форми впливу: переконання, регулювання міжособистісних і міжгрупових відносин, особистий приклад, гуманізація праці. Колектив організації і її підрозділів — це складний соціальний організм. Щоб керувати соціальними процесами в колективі, варто проводити соціальні дослідження. За їх результатами розробляються і застосовуються методи соціальної регуляції, нормування і матеріального стимулювання для оптимального вирішення завдань соціального розвитку колективу, які сприяють підвищенню ефективності всієї організації.

Важливе місце в системі інструментів менеджменту належить механізму прийняття управлінських рішень (Див. модуль 1).

Найбільш актуальним завданням на сучасному етапі при розробці систем управління є перехід від окремих функціональних і технічних рішень до комплексних рішень у галузі управління. Тому останнім часом у менеджменті як управлінській діяльності виділяють три взаємозалежних блоки(рис. 14), які є трьома широкими галузями процесу праці — блоки змісту, процесу і контролю.

Під змістом управліннярозуміється те, що робить менеджер; під процесом— те, як це робиться. Третім блоком менеджменту є контроль і навчання,які розглядаються такими, що мають сприяти перетворюванню можливостей людини у форму прибуткової послуги або продукту. На рис. 14 наведена інтегрована структуру менеджменту, яку запропонували Д. Бодді і Р. Пейтон.

Рисунок 14 – Інтегрована структура менеджменту

Розробляючи системи менеджменту органу державної влади або органу місцевого самоврядування, варто мати на увазі, що державне управління є одним з найбільш важливих владних товарів. Одним із завдань держави (у тому числі її органів) є управління державним законодавством і програмами.

Навіть продиктована добрими намірами, але недбало розроблена програма, буде неефективною. На рис. 15 схематично показані зв'язки між контингентом виборців і державними програмами, розробленими для надання послуг цим виборцям.

1. Виборці обирають державних діячів.

2. Державні діячі приймають програми і призначають бюрократів, які управляють реалізацією цих програм.

3. Бюрократи надають послуги виборцям у рамках прийнятих програм.

4. Зацікавлені групи впливають на цей процес на всіх етапах.

При реформуванні системи державного управління, на певному етапі дослідження доцільна побудова її цільових, функціональних і структурних моделей.

Рисунок 15 - Зв'язки між контингентом виборців і державних програм, розробленими для надання послуг виборцям