Угорщина в повоєнний період

У зайнятому радянськими військами м. Дебрецені було створено коаліційний Угорський національний фронт незалежності. До нього ввійшли різні партії (Партія дріб­них сільських господарів, угорська Комуністична партія, Соціал-демократична партія Угорщини, Національна се­лянська партія, партії буржуазно-демократичного спряму­вання) та профспілки.

На виборах до тимчасового парламенту партії Націо­нального фронту одержали більшість мандатів.

22 грудня 1944 р. Новий парламент створив національний уряд, який очолив Бела Міклош.

28 грудня 1944 р. Уряд Міклоша оголосив війну Німеччині.

Листопад 1945 р. Були проведені парламентські вибори. На виборах блок буржуазно-демократичних партій одержав 57% голосів, комуністи — 17 %, соціал-демократи — 17,4%.

Був сформований новий коаліційний уряд, у якому буржу­азно-демократичні партії отримали 9 міністерських порт­фелів, комуністи — 4, соціал-демократи — 4, національна селянська партія — 1.

Комуністи контролювали головні міністерські посади: внутрішніх справ, транспорту, промисловості, правосуддя.

Розпочалися соціально-демократичні перетворення.

1 лютого 1946 р. було скасовано монархію і проголошено республіку, засновано посаду президента.

Заходи уряду

1. Було розпущено військові організації та поліцію угор­ських фашистів, їх майно підлягало конфіскації.

2. Була проведена аграрна реформа, внаслідок якої землі фашистських керівників та військових злочинців конфісковувалися, а великі та середні маєтки викуповували.

3. 58% землі було розділено серед 642 тис. безземельних і ма­лоземельних селян, які отримали наділи до 3 га. Понад 1,3 млн га цих земель залишилося в руках держави. На них створювалися державні підприємства.

4. У грудні 1946 р. уряд прийняв декрет про перехід у держав­не управління 14 найбільших підприємств важкої проми­словості.

5. На початку 1947 р. були розгромлені буржуазно-демокра­тичні партії внаслідок сфабрикованої справи про антиреспубліканський заколот проти угорського суспільства.

6. У серпні 1947 р. на парламентських виборах більшість здобули комуністи, внаслідок обіцянок народу поліпшити життя.

Початок будівництва соціалізму за радянським зразком

1.У 1948 р. було створено єдину правлячу партію — Угор­ську партію трудящих (УПТ) на чолі з М. Ракоші — шляхом об'єднання комуністичної партії з соціал-демократичною.

2.Прийнято закон про націоналізацію банків і великих під­приємств. До 1949 р. було націоналізовано 90% промисло­вості, вугільні шахти та електростанції, фінанси, значна частина торгівлі.

3.У 1949 р. прийнято Конституцію Угорщини, за якою було ліквідовано посаду президента і запроваджено колегіаль­ний орган — Верховну Раду.

4.Формувався культ особи М. Ракоші.

5.У країні посилилися репресії. За період 1949-1956 рр. в країні зазнали репресій понад 100 тис. осіб.

6.Ліквідовано місцеве самоврядування і запроваджено систему Рад.

7.Розпочалася насильницька колективізація селянства. До початку 1955 р. 20% всієї орної землі оброблялося сільсь­когосподарськими кооперативами, а ще 12% — державни­ми сільськими господарствами.

8.Розпочалася індустріалізація країни. Будувалися металур­гійні та алюмінієві комбінати, машинобудівні заводи, електростанції.

9.Посилилися адміністративно-командні методи управ­ління економікою і всім життям суспільства, які запрова­джувалися під безпосереднім впливом сталінського керівництва СРСР.

Революція 1956 р. Передумови революції:

1. Без глибокого аналізу та врахування господарських мож­ливостей, внутрішньої ситуації в країні були встановлені надмірно завищені планові завдання, які не виконувалися і становили серйозну помилку у керівництві країною.

2. Внаслідок проведення індустріалізації в народному гос­подарстві з'явилися глибокі диспропорції, що призвело до відставання інших галузей промисловості, особливо лег­кої та харчової.

3. Під час проведення насильницької колективізації всіляко форсувалися темпи колективізації, порушувався принцип добровільності.

4.Усе це несприятливо позначалося на загальному економіч­ному становищі, матеріальному забезпеченні трудящих Відбувалося зниження життєвого рівня населення, знизи­лася реальна заробітна плата робітників та службовців.

5.Проводилися необгрунтовані репресії в країні та й всере­дині самої УПТ, різноманітні судово-адміністративні пе­реслідування.

Причини революції:

1. Криза командно-адміністративної моделі розвитку за ра­дянським зразком, її невідповідність угорським реаліям.

2. Невдоволення народних мас встановленням у країні тота­літарної системи радянського зразка.

3. Прагнення національної незалежності та демократизації країни.

4. Невдоволення народних мас соціалістичними перетво­реннями в країні, проведенням форсованої індустріаліза­ції та насильницької колективізації, знищенням приватної власності.

5. Незадоволення зниженням життєвого рівня населення.

6. Вплив антитоталітарних виступів у Польщі в 1956 р.
Характер революції: народно-демократична.

Рушійні сили революції: творча інтелігенція, студенти, робіт­ники. Завдання революції:

1. Ліквідувати тоталітарну систему радянського зразка.

2. Ліквідувати командно-адміністративну систему.

3. Побудувати демократичний, національний соціалізм. Події, які відбувалися напередодні революції:

Липень 1953 р. Прем'єр-міністром Угорщини став Імре Надь, який розпочав реформи і деяку лібералізацію режиму:

• розпочато реабілітацію незаконно засуджених;

• ліквідовуються концтабори;

• знижено темпи колективізації селян і дозволено вихід селян з колгоспів;

• скорочено капіталовкладення у важку промисловість;

• розпочалося прискорення розвитку тих галузей проми­словості, які виробляли товари масового споживання;

• було знижено податки і норми обов'язкових поставок сільськогосподарської продукції.

У квітні 1955 р. І. Надь був звільнений з поста прем'єра. Листопад 1955 р. І. Надя виключили з рядів УПТ. 1956 р. Після XX з'зду КПРС до Угорщини прибув А. Мікоян. М. Ракоші був усунений з поста першого

секретаря Угорської партії трудящих. На його місце був обраний Е. Гере. Привід до революції: припинення в Угорщині демонтажу то­талітарного режиму після усунення І. Надя; наростання кризи і невдоволення народних мас. Початок та перебіг революції:

23 жовтня 1956 р. Студенти вийшли на масову демонстрацію з вимогами:

• повернення І. Надя на посаду глави держави і продов­ження реформ;

• вільні вибори до парламенту на багатопартійній основі;

• свобода слова і друку.

Мирна демонстрація студентів переросла у повстання, бо за­гони органів безпеки відкрили вогонь по демонстрантах.

Керівництво країни було налякане подіями і І. Надь був по­вернутий на посаду прем'єр-міністра. За допомогою ра­дянських військових частин, розташованих в Угорщині, повстання частково було припинено.

29 жовтня 1956 р. На площі перед парламентом зібрався 10-тисячний натовп мирних людей, вимагаючи усунення Е. Гере. По демонстрантах був відкритий вогонь. Вбито 820 осіб. У країні розпочалася революційна боротьба. На місцях виникали революційні органи влади. Радянське керівництво усунуло Е. Герека від влади. Угор­ську партію трудящих очолив Я нош Кадар. Усунення Е. Гере було сприйнято в Угорщині як велику перемогу реформаторських сил. Уряд І. Надя почав здійснення реформ.

1.Уряд реорганізовується на багатопартійній коаліційній основі.

2.Оголосив про припинення вогню.

3.Розпочалося визнання революційних органів влади на місцях.

4.Прийнято рішення про виведення радянських військ із Бу­дапешта.

5.Оголошено про вихід Угорщини з ОВД (Організації Вар­шавського Договору) і прийняття нею статусу нейтраль­ної держави.

Радянське керівництво вирішило силою задушити рево­люцію в Угорщині. Для здійснення цього задуму було розроблено операцію " Вихор" і створено 60-тисячне угру­повання радянських військ.

Створено паралельний Тимчасовий революційний робітни­чо-селянський уряд Угорщини на чолі з Я. Кадаром, який "запросив" до країни радянські війська для придушення революції та повалення уряду І. Надя.

4 листопада 1956 р. Радянські війська розпочали наступ на Угорщину. Уряд І. Надя був заарештований. На захист революції піднялися народні маси. Збройна боротьба три­вала до 11 листопада 1956 р.

Сили були нерівні: загинуло 2,5 тис. повстанців, поранено 19 тис.

Втрати радянських військ. 1,6 тис. убито, 2 тис. поранено.

Наслідки революції

1. Революція зазнала поразки.

2. До кінця 1956 р. країну залишило понад 170 тис. осіб.

3. Велася розправа з учасниками революційних подій:

• понад 300 осіб засуджено до смертної кари;

• 16 тис. осіб засуджено до різних термінів ув'язнення;

• був страчений І. Надь.

4. На десятки років запанував режим Я. Кадара, який очо-
лив комуністичну партію, що дістала назву Угорська со-
ціалістична робітнича партія (УСРП).

Улітку 1989 р. Верховний суд Угорщини повністю виправдав І. Надя та його сподвижників і відбулося урочисте переза-ховання їхніх останків на площі Героїв у центрі Будапешта.

Відгуки на угорську революцію у світі

1. Повстанців підтримала міжнародна громадськість.

2. Генеральна Асамблея ООН у листопаді 1956 р. вимагала від СРСР припинити агресію.

Режим Я. Кадара (1956 - 1988 рр.)

Я. Кадар був змушений піти на деякі ліберальні реформи. 1. У політичній сфері:

• переглянуто методи будівництва соціалізму;

• розпочато реабілітацію політичних діячів, які були ре­пресовані в період "культу особи" М. Ракоші;

• у виборчій системі запроваджено принцип висування не одного, а кількох кандидатів, відкликання їх за вимо­гою виборців.

2. Економічні реформи:

• змінилися методи планування та управління;

• розширилася самостійність підприємств;

• запроваджено госпрозрахунок;

• процвітав дрібнотоварний приватний сектор (місцеві промисли, переробка сільськогосподарської продукції);

• процес розширення приватного сектору, який виробляв 50% ВВП;

• у промисловості розвивалися ті галузі, які використову­вали новітню технологію (оптику, електроніку, точну механіку);

• дотримання принципу добровільності при створенні сільськогосподарських кооперативів;

• стимулюваїшя експорту сільськогосподарської продукції.

3. У соціальній сфері:

• вжито заходів для поліпшення життєвих умов трудящих;

• запроваджено пенсії для членів кооперативів;

• запроваджена матеріальна зацікавленість від результатів праці робітників.

Режим Я. Кадара — це режим "ліберального комунізму". З другої половини 80-х рр. розпочалося поглиблення кризо­вих явищ у суспільстві.

Революційні перетворення 1988 - 1990 рр. Причини революційних перетворень

1. Криза економіки і всього суспільно-політичного життя Угорщини.

2. Банкрутство соціалістичної системи господарювання.

3. Спад життєвого рівня населення (неодноразово підвищу­валися ціни, скорочувалася зарплата тощо).

4. Масове невдоволення існуючими порядками.

5. Велика зовнішня заборгованість (у 1989 р. 20 млрд дола­рів).

Демократичні перетворення розпочалися в Угорщині у 1988 р.

1988 р. Конференція Угорської соціалістичної робітничої партії критично оцінила свою діяльність і визнала необ­хідність проведення реформ.

Я. Кадар, який три десятиліття очолював партію, добро­вільно пішов у відставку. На арену виходили опозиційні сили.

Наприкінці 1988 р. В країні діяло понад 40 політичних партій і рухів. Відбувся "круглий стіл", на якому УСРП відмови­лася від монополії на владу.

1989 р. Державні збори після проміжних парламентських ви­борів поповнилися опозицією. Парламент прийняв низку демократичних законів:

• про свободу мітингів та зборів;

• про пресу;

• про право на страйки;

• про заснування конституційного суду і посади прези­дента.

1989 р. УСРП саморозпустилася і проголосила створення но­вої Угорської соціалістичної партії, яка заявила про свій перехід на соціал-демократичиі засади.

Цс означало кінець комунізму в Угорщині.

29 березня 1990 р. Відбулися вибори до парламенту на бага-топартійній основі. Ліві сили потерпіли поразку. Переміг союз демократичних сил Угорщини — Угорський демо­кратичний форум, лідер якого Й. Анталл очолив новий коаліційний уряд, а вільний демократ А. Генц став прези­дентом.

У країні розпочалися мирні реформи

Висновки

1.Події 1988-1989 рр. в Угорщині відбувалися мирним шля­хом, без значних потрясінь.

2.Відновлення парламентської демократії відкрило перед Угорщиною шлях до демократичної правової держави єв­ропейського типу.

• Намагається подолати економічні відмінності східних і західних регіонів.

• Входить до Ради Європи.

• У 1999 р. Угорщина вступила до НАТО.

1 1 травня 2004 р. стала повноправним членом ЄС. Угорщина сьогодні — одна з країн пострадянської Єв­ропи, що успішно і динамічно розвивається

2 Українсько-уі орські відносини Грудень 1991 р. Угорська республіка одна із перших визнала незалежність України і встановила з нею дипломатичні відносини.

3 1992 р. Підписано Договір про основи добросусідства і спів­робітництва між Україною і Угорською республікою, який створив сприятливі умови для розвитку угор­сько-українського співробітництва. Налагоджено нор­мальні дипломатичні, політичні й економічні зв'язки з Україною.

4 Договірно-правову базу співробітництва становлять понад 80 двосторонніх угод у політичній, торговель­но-економічній, військовій та культурній сферах.

5 1999 р. Візит до Закарпаття, де проживає велика угорська меншина, президента Угорщини А. Генца.

6Лютий 2000 р. Відбувся офіційний візит до Києва прем'єр-мі­ністра Угорської республіки Віктора Орбана.

Сучасне становище Угорщини

Угорщина сьогодні — парламентська республіка, високо-розвинена індустріально-аграрна держава, економіка якої інтегрована в загальноєвропейський ринок. Парла­мент обирає президента на 5 років — не більше ніж на два терміни. Президент призначає прем'єр-міністра — лідера партії, що перемогла на парламентських виборах.

Протягом 90-х рр. в країні відбувалися значні перетворення, спрямовані на побудову ринкової економіки і станов­лення громадянського суспільства:

• За останні 10 років в економіку Угорщини було вкладе­но 20 млрд доларів інвестицій.

• 3 1996 р. стабільний приріст ВНП становив 5%.

• 70% експорту Угорщини йде в країни Євросоюзу.

2/3 ВНП створює приватний сектор