Зм 7. радянська україна в повоєнний період

Тема 11. УРСР В 1945 – 1991 рр.

План лекції:

1. УРСР в 1945 – першій половині 1960-х років.

2. Спроби реформування радянської системи. Етапи перебудови.

3. Українське суспільство на шляху до незалежності. Становлення багатопартійності в Україні.

Семінар: ПЕРІОД "ЗАСТОЮ" І КРИЗИ РАДЯНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА

(1964-1991 рр.)

Мета: визначити причини наростання кризових явищ у суспільно-політичному та економічному житті України в повоєнний період. Охарактеризувати дисидентський рух в Україні як складову частину національно-визвольних змагань другої половини ХХ ст. З‘ясувати сутність та наслідки процесу перебудови в Україні.

Питання для обговорення:

1. Наростання кризових явищ у суспільно-економічному житті України із середини 1960-х років. Спроби реформування економіки.

2. Дисидентський рух в Україні: ідейні та організаційні засади діяльності його учасників.

3. Перебудовчий курс М. Горбачова в Україні: причини, суть і наслідки.

Методичні вказівки до семінару:

1.Аналізуючи питання наростання кризи в радянському суспільстві слід звернути увагу, що під опікою партії була діяльність Рад, профспілок, комсомолу та інших громадських організацій, що знижувало їх роль і значення. Головним методом партійної діяльності залишався адміністративний тиск.

Суспільні потреби вимагали виходу на новий рівень розвитку економіки, не дотримуючись ідеологічних догм, і змінити екстенсивну економіку. Але реформи не дали бажаного ефекту через непослідовність, половинчатість, незавершеність. Давалась взнаки важка ноша консервації суспільних структур, потяг до збереження або відродження системи ідеологічних орієнтацій та політичних настанов. Радянська економіка виявилася неспроможною до використання новітніх досягнень науково-технічної революції.

Неоднозначна ситуація склалася і в аграрному секторі економіки України. Тут інтенсивно відбувалося усуспільнення виробництва, втілювалися масштабні програми механізації та меліорації сільського господарства. У розв'язанні проблем розвитку села переважали волюнтаристські, суб'єктивістські підходи.

Криза в економіці поширилась і на соціальну сферу, яка фінансувалася по "залишковому принципу", в той час як Україна несла тягар забезпечення потреб військово-промислового комплексу. Військові замовлення виконували 750 українських підприємств. Монополія центру негативно впливала на економіку та соціальну сферу, бо Москва залишала за собою право приймати рішення з питань розвитку України.

2.Розглядаючи питання про дисидентський рух слід звернути увагу, що після смерті Й. Сталіна і «потепління» внутріполітичного клімату, розпочався новий етап національно-визвольної боротьби в Україні. Варто визначити основні передумови посилення цієї боротьби. Хрущовська "відлига" сприяла зародженню руху та появі борців за порятунок нації, її духовності, культури та мови, названих згодом шістдесятниками, а за рішуче неприйняття комуністичної ідеології – дисидентами.

Основними течіями опозиційного руху в Україні в 1960-х – 1980-х рр. були: самостійницька, яку представляв національно-визвольний рух підпільних груп; національно-культурницьку, репрезентована рухом шістдесятників; правозахисна та рух за свободу совісті (релігійна опозиція).

Зверніть увагу, що дисиденти засуджували тоталітарні методи управління народним господарством, централізоване планування, обмеження прав громадських організацій. У сфері міжнародних відносин, українська опозиція рішуче засуджувала як шовінізм, так і національну обмеженість, виступаючи за самовизначення всіх народів. Слід підкреслити, що знаряддям реалізації своєї мети вони вважали мирні, конституційні методи і не були ворожо налаштовані до чинної системи - просто прагнули "очистити її від накипу", удосконалити. Арсенал форм опору був широкий і різноманітний. Серед них: створення підпільних груп та організацій, поширення листівок, самвидаву, виступи на симпозіумах та конференціях, на судових процесах над дисидентами, мітинги протесту. Боротьба з існуючим режимом тривала і в ув'язненні. Режим придушував інакодумців, використовуючи арешти та засудження до тривалого ув'язнення в таборах і засланнях, ізолювання в психіатричних лікарнях.

У другій половині 1970-х років нові імпульси було дано процесові русифікації, проти якої рішуче виступали дисиденти. Вони засудили викривлене тлумачення інтернаціоналізму, надуманість та абсолютизування категорій «радянський народ», «злиття націй». Здійснюваний лише мирними, конституційними засобами, цей рух засвідчив невмирущість ідеї незалежності.

3.Радянська влада, знемагаючи від гонки озброєнь, від афганської авантюри, від підтримки міжнародного комунізму, не могла належним чином займатися переоснащенням підприємств, модернізувати їх. Це не сприяло підвищенню життєвого рівня населення, за рівнем споживання на душу населення, в галузі охорони здоров'я. В обстановці, яка склалася на початку 80-х років, ставало все більш очевидним те, що усунути кризові явища, розблокувати механізм гальмування можна тільки радикальними широкомасштабним діями, які охоплюють усі сфери життя суспільства. Це стало очевидним і для здорових сил керівництва країни на чолі з М. Горбачовим, тому було проголошено курс на перебудову радянської системи.

Офіційна концепція перебудови у загальних рисах передбачала побудову гуманного, демократичного соціалізму, який мав поєднати ринок з централізованим плануванням, політичний плюралізм з керівною роллю КПРС, суверенітет республік із збереженням єдиної держави. Проте саме життя, і це необхідно підкреслити, довело що створена тоталітарна система не піддається реформуванню, М. Горбачов узяв курс на демократизацію суспільного життя, розширення гласності. Цей курс підтримав народ. Гласність почала поступово переростати у свободу слова. Під тиском демократичної громадськості керівництво КПРС погодилося на проведення перших в історії СРСР альтернативних виборів народних депутатів.

Насамкінець студенти повинні чітко усвідомити, які наслідки для українського суспільства мала лібералізація економічного і суспільно-політичного життя, яким чином ці процеси вплинули на хід історії.

Ключові поняття і терміни

Адміністративно-командна система, консерватизм, конформізм, холодна війна, стагнація, космополітизм, націоналізм, мілітаризація економіки, лібералізація, дисидентство, УГС, "перебудова", плюралізм, стагнація, референдум.

Питання для самостійної роботи:

1. Вихід України на міжнародну арену після завершення Другої світової війни.

2. Голод 1946-1947 років.

3. Боротьба ОУН-УПА проти радянського режиму в повоєнний період.

4. Питання кордонів України на завершальному етапі війни. Операція "Вісла".

5. Культура України в повоєнний період.

6. Шістдесятники. Дисидентський рух.

Методичні вказівки і рекомендації:

Перше питання. Передусім потрібно ознайомитись з рішенням пленуму ЦК КПРС (січень 1944 р.), де йшлося про розширення прав сезонних республік у галузі оборони та зовнішніх зносин та Верховної Ради СРСР про створення республіканських наркоматів оборони і закордонних справ та з'ясувати справжню мету цих заходів. Крім того необхідно знати про рішення Ялтинської конференції глав держав щодо майбутнього членства України та Білорусі в ООН, про участь делегації України в установчій конференції ООН в Сан-Франциско. Доцільно також бути обізнаним про членство України у міжнародних організаціях.

Друге питання. В процесі роботи над цим питанням потрібно звернутись до становища, в якому перебувало селянство після завершення війни. Йдеться про відчуження його від засобів виробництва, символічну оплату праці, податковий тягар у відповідності з прийнятим у 1939 році законом про сільськогосподарський податок. Обов'язково необхідно з'ясувати істинні причини голоду, які райони України він вразив, позицію сталінського керівництва щодо цього лиха, і, зрештою, зробити висновок про наслідки голоду.

Третє питання. Необхідно з'ясувати ставлення УПА до ситуації, що склалася в Україні на осінь 1944 року, коли Україна була визволена від німецько-фашистських загарбників. Далі слід охарактеризувати перебіг відкритого військового протистояння УПА та її політичного проводу ОУН-бандерівців з більшовицькою владою та мету цієї війни, а також зміну політики вермахту до націоналістичного руху Опору в Україні. Доцільно також звернути увагу на заходи радянської влади в західноукраїнських землях, спрямованих на нейтралізацію національно-визвольного руху і, зокрема, ліквідацію УПА, головним засобом якого був терор органів НКВС-НКДБ. І, нарешті, звернути увагу на переговори радянської сторони з командуванням УПА, припинення повстанцями боротьби. Окремо слід охарактеризувати ставлення населення до боротьби ОУН-УПА.

Четверте питання. В ході вивчення питання слід звернутись до намагань емігрантського уряду Польщі повернути до складу Речі Посполитої західноукраїнські землі, до позиції Англії та США в питанні кордону Польщі та СРСР (Тегеранська та Ялтинська конференції). Необхідно знати про передачу Радянським Союзом Польщі 17 повітів Підляшшя як дарунок за вибір соціалістичного шляху та переселення з Польщі українців і з України – поляків, про темпи цього переселення і ставлення до нього українського населення. Після цього - ознайомитись з рішенням політбюро ЦК ПОРП від 29 березня 1947 р. про виселення українців, з операцією "Вісла", яка почалася 28 квітня 1947 р., з намаганням польського уряду асимілювати українців, з жорстокими заходами властей Польщі щодо української інтелігенції та членів ОУН-УПА.

П‘яте питання. Ознайомитись з відновленням зруйнованих під час війни шкіл, вузів, закладів культури, наукових установ, проаналізувати стан освіти на кінець 40-х років, діяльність наукових установ та досягнення української науки, зокрема, у галузі використання атомної енергії у мирних цілях, освоєнні космосу, хімії, фізиці, біології, медицині, гуманітарних науках тощо. Не повинно залишатись поза увагою досягнення діячів літератури, зокрема, Ю. Яновського, П. Панча, Н. Рибака, Ю. Смолича, О. Довженка, В. Сосюри, О. Гончара, Л. Первомайського, П. Тичини, М. Рильського та інших, театрального та образотворчого мистецтва, музики.

Потрібно бути обізнаним з роллю "жданівщини" у справі посилення контролю за ідеологічним життям в Україні, з постановами ЦКВКП(б) про спрямування розвитку літератури і мистецтва, прийнятими протягом 1946-1948 років, з цькуванням діячів літератури і мистецтва, боротьбою проти "буржуазного націоналізму" у сфері духовного життя.

Шосте питання. Ознайомитись зі змінами, що відбулися в радянському суспільстві внаслідок критики культу особи Сталіна, звернути увагу на пожвавлення духовного життя в Україні, зростанні інтересу до української мови і культури, історії свого народу, зробити висновок про значення лібералізації і дестанілізації для піднесення духовного життя, що і сприяло формуванню руху "шістдесятників". Необхідно знати зачинателів цього руху, його мету і завдання. Діяльність цього руху необхідно розглядати на фоні чергового наступу на діячів літератури і мистецтва на тлі зростання процесів лібералізації.

Щодо дисидентського руху, то тут доцільно знати причини його виникнення, течії, концептуальні погляди, форми боротьби, центри цього руху. Потрібно знати представників руху опору радянській владі, репресивні заходи, що застосовувались проти них владою. Не повинно залишатись поза увагою і утворення Української Гельсінської групи, її мета і представники, а також розгром. Бажано навести приклади жорстокості радянської влади щодо членів УГГ і дисиде6нтів зокрема, зробити висновок про роль і місце дисидентства в національно-визвольній боротьбі.

Завдання для індивідуальної роботи:

1. Ідеологічна ситуація в Україні в післявоєнні роки. Жданівщина.

2. Національне питання в Україні в 1970-х роках.

3. Політичні портрети П. Шелеста, В Щербицького.

4. Чорнобильська катастрофа та її глобальні наслідки.

5. Зростання суспільно-політичної активності студентської молоді республіки наприкінці 80- на початку 90-х років.

6. Культура та наука в Україні в 60 – 80-х рр.

Література:

1. Баран В.К., Даниленко В.М. Україна в умовах системної кризи (1946 – 1980-ті рр.) // Україна крізь віки. – Т. 13. К., 1999.

2. Історія України: Нове бачення: У 2 т. / За ред. В.А.Смолія. – К., 1996.

3. Баран В.К. Україна після Сталіна. - Л., 1992.

4. Воронов І.О., Пилявець Ю.І. Голод у 1946-1947 рр. - К., 1991.

5. Касьяненко Г.В. Незгодні: українська інтелігенція в русі опору 1960-1980 рр. - К., 1995.

6. Лук‘яненко Л.Г. Сповідь у камері смертників. - К.,1991.

7. Мірчук П. Українська повстанська армія. 1942-1952: Документи і матеріали. - Л., 1991.

8. Національні відносини в Україні у ХХ ст.: Зб. док. і матеріалів. - К., 1994.

9. Російщення України: Наук.-популярний зб. - К.,1992.

10. Сверстюк Є. Блудні сини України. - К., 1993.

11. Суспільно-політичний розвиток західних областей УРСР 1939-1989.: Зб. док. і матеріалів. - К., 1989.

12. Шаповал Ю.І. Сталінізм і Україна. - К., 1995.

13. Ярош Б.О. Тоталітарний режим на західноукраїнських землях. 30 - 50-ті рр. ХХ ст. - Луцьк, 1995.

14. Чорнобильська трагедія. Документи і матеріали. – К., 1997.

Наши рекомендации