Суспільно-політичне життя та національно-визвольний рух на західноукраїнських землях у другій половині ХІХ ст
1. Статус західноукраїнських земель в складі Австро-Угорщини (найбільше протиріччя між поляками і українцями за Східну Галичину)
а) Намісник Галичини і Лодомерії – Голуховський - поляк, діяв на користь поляків:
· 1851р.-розігнав Головну Руську Раду
· 1859р.-спроба перевести українську мову на латинську абетку
б)Поразка у війнах (1859р.-франко-італо-австрійська, 1866р. австро-пруська) заставили переглянути становище народів всередині Австро-Угорщини тому 1867 р. було прийнято конституцію - оголосила рівність;
в) Уряд не міг собі дозволити відкрито переслідувати українське друковане слово, культурно-просвітницькі об”єднання; (порушення конституції)
г) Дозвіл брати участь у виборах і бути обраними до австрійського та угорського парламентів та галицького і буковинського сеймів.
2. Суспільно-політичні течії на західноукраїнських землях у другій половині ХІХ ст.
n Москвофіли мали таку мету та гасла:
· приєднання Західної України до Росії;
· „Єдина і неподільна російська народність”;
· заперечували існування окремої української нації, а в перспективі незалежної держави;
· ігнорували українську мову. (Наумович, Зубрицький)
n Народовцімали таку програму дій:
· виступали за єдність всіх українських земель;
· за розвиток єдиної української мови;
· прагнули пробудити національну свідомість української молоді (Барвінський, Романчук);
· утворили „Просвіти”-1868 р, ЛНТШ (літературно-наукове товариство ім. Шевченка)-1873р, НТШ 1892 р.
n Радикали мали таку програму дій:
· виступали проти залишків кріпосництва;
· виступали за передачу землі селянам;
· виступали за возз”єднання всіх українських земель;
· виступали за національне і соціальне визволення (Франко, Драгоманов, Терлецький, Павлик);
· заснували Русько – українську радикальну партію – 1890 р. (РУРП)
3. Створення та діяльність українських політичних партій на західноукраїнських землях.
Для другої половини ХІХ ст. характерні наростаючі економічні, соціальні і національні та інші суспільні протиріччя. Це стало причинами радикалізації та політизації суспільного руху.
Молода інтелігенція, під впливом Драгоманова, обрала шлях європеїзації, модернізації та демократизації. В 90-х роках суспільний рух вступає в політичний етап свого розвитку
а) 1890 р. австрійці визнали українців окремим народом (при загрозі війни з Росією) - передбачалося:
Ø виділення певної кількості місць у парламенті та сеймі;
Ø відкриття 3-х українських гімназій;
Ø збільшення українських кафедр у Львівському університеті – „нова ера” у стосунках народовців і австрійського уряду (1892-1894рр.)
б) західноукраїнські партії:
Ø РУРП (Русько-Українська радикальна партія1890 р.):
· утвердження соціалізму;
· демократизація життя;
· використання культурних здобутків для піднесення національної свідомості;
· планували спочатку-автономію, а потім самостійність
Ø УНДП (Українська народно-демократична партія 1899 р. )- Грушевський:
· Керівний орган - Народний комітет;
· Вимагали єдності українців;
· Працювали в напрямку пробудження українського Закарпаття
· Виступали за незалежну Україну;
Ø УСДП (Українська соціал демократична партія — 1899 р.)
· Структура:соціалісти + ліві радикали:
· Керівники: Ганкевич, Вітик, Охримович
· Пропагували соціалізм через реформи;
· Заклик про захист класових інтересів робітників,
· Використовували легальні, парламентські методи боротьби.
РУРП і УНДП вимагали негайно встановлення національно-територіальної автономії, а УСДП виступали за культурно-національну автономію
Отже, в політичних поглядах західноукраїнців відбулися еволюційні зміни: від автономії до самостійності у своїй національно-визвольній боротьбі.
Активізація б-би на західноукраїнських землях: Завдання: * загальне виборче право (1907-реформа парламенту); *заснування укр універу в Львові; *Стратегічне завдання – незалежність України.
а) В Галичині:
Львів таємне товариство „Молода Україна” – *культурно-навчальна робота серед молоді: *”Сокіл”, * “Січ”, * 1912р. всі об”єдналися в „Український Січовий Союз”.*Для військових навчань - таємний гурток „Пласт”-1911р. * Військове навчання здійснювало тов. „Січові Стрільці” – 1912 р.
б) Буковина-1909 з”їзд утворив “Руську Раду” на чолі Смаль-Стоцький.
в) Закарпаття - ж-л „Наука” - А. Волошин.
ІІ полов 19ст Українська культура ІІ пол. ХІХ століття
1. Вплив складних політичних умов у другій половині ХІХ ст. на розвиток української культури:
а) заборона українського книгодрукування;(Валуєвський циркуляр, Емський указ)
б) Переслідування української інтелігенції ;
в) Заснування у Львові культурно – освітніх товариств: “Просвіта” – 1868 р; 1873р. - .утворення літературного товариства ім. Т. Шевченка (з 1892 р. – наукове товариство ім. Т. Шевченка)
2. Поширення освіти – під контролем Росії та Австро-Угорщини; (освіта носила становий характер
а) Початкова освіта: * повітові – для дворян, купців, службовців і заможних міщан, парафіяльні двокласні для нижчих верств, приватні школи;
б) Середні навчальні заклади для дітей дворян – гімназії;(1870р. – відкриття жіночих гімназій - 8 років навч)
* приватні пансіони; * кадетські корпуси, * інститут шляхетних дівчат – тільки діти дворян;
в) 1887 р. – “циркуляр про кухарчиних дітей” – не приймати в середні навч заклади дітей прислуги, дрібних крамарів і т.д.
г) Ліцеї, пізніше реальні училища, університети ( Харківський – 1805 р, Київський – 1834р, Чернівецький –
1875 р, відкриття в Одесі Новоросійського університету – 1865 р) 1878р. – відкриття вищих навчальних закладів для жінок;
д) недільні школи, читальні – функціонували за рахунок населення.(в Галич – 60, Закарп – 9)
ж) Львівський університет – 1784 при ньому був відкритий Руський інститут – 1809 р., в 1894 р. – відкриття кафедри історії України в університеті;
3.Розвиток науки та фольклорні дослідження: потреба у спеціалістах для різних галузей госп, науки і культури, вивели на соціальну сцену інтелігенцію, близьку і чутливу до народу:
а)Утворення численних наукових товариств: * Харківське математичне; * Київське фізико – математичне;
*історичне Нестора Літописця; * Пд - .Зах відділ Російського географічного товариства; ….
б) Діяльність укр мислителів:
· М. Драгоманов: осуджував антинародний характер реформи; приймав соціалізм, але відкидав кл б-бу; теорію соціалістичної революції, диктатуру пролетаріату;
· Історична наука розвивалася завдяки діяльності дворянських істориків: М, І. Костомаров – висвітлення
історії широких народних мас як основного предмета історичної науки; (“І. Виговський”, “Б. Хмельн”, „Мазепа”, “П. Полуботок”;
· О. М. Лазаревський – роботи присв”ячені Лівобережній Україні другої половини ХУІІ-ХУІІІ ст – формування на Лівобережжі феодального землеволодіння, перетворення козацької старшини на поміщиків закріпачення нею селян і козаків;
· В. С. Іконников “Опыт русской историографии”
· Грушевський; В. Б. Антонович
· Яворницький; О. Я. Єфименко.
в) Розвиток вітчизняного мовознавства:
· Потебня О.О. – засуджував Емський указ, критикував “інтелігентних” представників панівної нації, які ніби то залучали укр народ до культури до цивілізації; відстоює право національних культур;
· І. Сразнєвський;
г) Фольклорні дослідження:
n М. Цертелєв “Досвід збирання старовинних малоросійських пісень”;
n М. Максимович – 3 збірки народних пісень;
n 1882 р. – видання журналу “Київська старовина”;
4. Формування класичної літератури
Класична література;
· Соціально – психологічний роман - П. Мирний “Хіба ревуть воли…”;
· Реалістичні соціально – побутові повісті: І. Нечуй Левицький;
· Історичний роман П. Куліша “Чорна Рада”
· Байкарський жанр – Л. Глібов; 3. Вірші – медитації, вірші – заклики С. Руданський;
· Драматургія: Кропивницький, Старицький, Карпенко – Карий;
· Літературна діяльність Л. Українки, М. Вовчок, І. Франко, Т. Шевченка;
Отже, література мала синтезний характер, бо поєднувала різні напрями: * реалізм і романтизм, і мала чітке розмежування реалізму і натуралізму; * характерні індивідуальні стилі письменства; * поява нових тем і проблем (розшарування селянства), * демократизація та гуманізація літератури; * ускладнення художніх форм (новели, фейлетонів, панорамних і епічних романів); * політизація творчості;
ІУ Образотворче мистецтво, музика, театр:
1. Образотворче мистецтво: позиції реалізму, народності, життєвої правди:
а) товариства:
n Товариство пересувних художників (передвижники) – 1870р.
n Київське товариство художників; Товариство південноросійських художників;
б) Жанри – пошуки і осмислення нового героя, нові відносини суспільні, нові цінності: більшість українських митців не були представниками одного жанру, а володіли багатьма:
n Л. М. Жемчужников – любов до українського народу, історії і культури “Чумаки в степу”, “Кобзар на шляху”, “ Козак їде на Січ”;
n К. О. Тутковський - побут, звичаї укр народу: “Колядки на Україні”, “Сорочинський ярмарок”;
n І.І. Соколов: “Повернення з ярмарку”, “Дівчата ворожать на вінках”;
n Історичний жанр: С. І. Васильківський “Проводи а Січ”; Кандауров “Тривога”; Мурашка “Похорон кошового”
n Пейзажний жанр: Васильківський “Степ на Україні”, Крижицький “Перед грозою”, “Жнива”
2. Містобудування та архітектура: суміш елементів кількох стилів – еклектизм (Будинок міської Думи – Шілле; * готель “Континенталь”, політехнічний інститут – Беретті; театр – Соловцов;
3. Музична культура: Кропивницький, Лисенко, * перша укр опера Гулака-Артемовського “Запорож за Д”;
· опера Аркаса “Катерина”; опера Сокальського “Мазепа”, “Майська ніч”, “Облога Дубна”;
· видавництво підручників з музики;
4. Театр: 1882 р. – перша укр професійна трупа Кропивницького; 1864 – Львівський театр очолив Бачинський; Актори: Садовський, Заньковецька, Манько, Вірина, Максимович;
У. Народження і поширення національного гімну „Ще не вмерла Україна”
У 1862 р. відомий український поет і етнограф П. Чубинський написав вірш “Ще не вмерла Україна”, який дуже швидко поширився серед інтелігенції. Скоро став піснею. Музику до нього написав західноукраїнський композитор і диригент М. Вербицький. Згодом почала виконуватися як національний гімн. Після проголошення незалежності музика стала державним гімном.
Висновок: Спроби уряду Російської імперії зупинити процес росту і впливу на національну свідомість українського народу української культури шляхом заборон і переслідувань, шляхом зросійщення не дали очікуваного владою результату. Але всупереч офіційній державній політиці, саме на другу половину ХІХ ст. припадає період розквіту культури , піднесення національного духу, зростання національної свідомості.