Правовий режим повітряного простору

Режим повітряного простору і міжнародних польотів - це сукупність юридичних норм, які визначають права й обов'язки держав щодо повітряного простору, його використання, порядок повітряних перевезень, правовий статус повітряних суден і членів екіпажу, вантажу та пасажирів.

Нижня межа повітряного простору знаходиться над сухопутною і водною поверхнею Землі. Стосовно верхньої межі повітряного простору необхідно зауважити, що в нормах міжнародного права вона не знайшла свого закріплення.

Необхідно виокремити дві правові підстави для виконання міжнародних польотів. Першою із них є міжнародний договір (як двосторонній, так і багатосторонній) та спеціальний дозвіл держави. Деякі держави допускають на свою територію нерегулярні польоти відповідно до повідомлення (диспетчерського повідомлення).

Відповідно до ст. 29 Чиказької конвенції, кожне повітряне судно договірної держави, яке здійснює міжнародні польоти, повинно мати в наявності такі документи:

а) свідоцтво про його реєстрацію;

б) посвідчення про його придатність до польотів;

в) відповідне свідоцтво на кожного члена екіпажу;

г) бортовий журнал;

ґ) дозвіл на бортову радіостанцію;

д) список прізвищ пасажирів із вказівкою пунктів відправлення і призначення;

е) докладні декларації на вантаж.

Міжнародно-правовий режим космічного простору та небесних тіл

Простір за межами земної атмосфери називають космічним простором.

Основу правового регулювання космічного простору та небесних тіл становлять Договір про космос 1967 р. та Угода про діяльність держав на Місяці та інших небесних тілах 1979 р.

Для космічного права важливим є питання розмежування повітряного простору, що знаходиться над територією держави і щодо якого держава володає повним та виключним суверенітетом, і космічного простору, який вважається загальною спадщиною людства. Щодо останнього діє заборона національного присвоєння.

Космічний простір є частково демілітаризованим. Згідно з п. 1 ст. 4 Договору про космос, заборонено виведення на орбіту навколо Землі будь-яких об'єктів з ядерною зброєю чи іншими видами зброї масового знищення, а також розміщення такої зброї в космічному просторі іншим чином. Отже, космічний простір є демілітаризованим тільки щодо зброї масового знищення.

Вивчення та дослідження космічного простору, включаючи Місяць та інші небесні тіла, здійснюють таким чином, щоб не піддавати їх шкідливому забрудненню. На жаль, дослідження космосу призвело до значного засмічення космічного простору залишками апаратів, котрі припинили експлуатувати. Такі залишки (космічне сміття), як правило, зостаються на земній орбіті впродовж тривалого часу і створюють серйозну загрозу для космічних апаратів, призводять до припинення програми польоту, а у випадку пілотованих апаратів - і до втрати життя187.

Антарктика

Антарктида + острови + частина тихого і індійського океану

1959 Вашингтонська конвенція або договір про Антарктику. Україна приєдналася 1992. За ним Антарктика використовується тільки в мирних цілях, заборонено будь-яка діяльністю пов'язана з військовою сферою (демілітаризація Антарктики).

Охорона природний ресурсів - проблемно. У 1992 був підписаний Протокол про охорону навколишнього середовища Антарктики, який заборонив проведення геолого-розвідувальних робіт на 50 років.

В Антарктиці працює українська станція "академік верандський"

44. Територія під особливим правовим режимом
У міжнародному праві розрізняють демілітаризовані і нейтралізовані території.

Демілітаризована територія — це така частина державної території, відносно якої дана держава прийняла міжнародне зобов'язання скоротити або не мати в її межах військових укріплень і споруд, певних видів озброєнь і збройних сил.

Такі території створюються на основі міжнародних угод (договорів) між заінтересованими державами з метою забезпечення взаємної міжнародної безпеки.

Демілітаризація може застосовуватися:

а)​стосовно передбачених відповідними актами частин територій (районів) тієї або іншої держави або стосовно самостійних політико-територіальних одиниць;

б)​стосовно держави в цілому як способу міжнародного примусу, покарання за агресивну війну;

в)​стосовно певних просторових сфер, що не знаходяться під державним суверенітетом і якими можуть користуватися в мирних цілях усі держави.

У своєму обсязі демілітаризація може бути повною або частковою. Повна демілітаризація являє собою ліквідацію всіх наявних військових об'єктів і заборону спорудження нових військових об'єктів і укріплень, заборону усіх видів зброї, виведення і заборону утримання збройних сил, крім поліцейських, а також заборону ввезення і провезення військових матеріалів, заборону прольотів військових літаків і т.д. У цілому все це зводиться до заборони використання даної території у військових-цілях.

Часткова демілітаризація полягає в тому, що на таких територіях реалізується один або декілька з таких заходів: ліквідація визначених військових об'єктів, заборона будівництва таких нових об'єктів, заборона використання нових видів озброєнь, обмеження контингенту збройних сил і заборона введення нових частин і т.п.

Приклади демілітаризації певних територій дуже різноманітні. Так, за Угодою між СРСР і Фінляндією від 11 жовтня 1940 року і за Мирним договором країн антигітлерівської коаліції з Фінляндією від 10 лютого 1947 року, режим повної демілітаризації встановлений для Аландських островів, що належать Фінляндії. Згідно з багатостороннім Паризьким договором від 9 лютого 1920 року, до якого в 1935 році приєднався СРСР, демілітаризованою територією є архіпелаг Шпіцберген, що перебуває під суверенітетом Норвегії. Демілітаризація території нерідко супроводжується її нейтралізацією.

Нейтралізована територія — поняття більш широке, ніж демілітаризована територія, оскільки під нею розуміється встановлення міжнародними угодами такого статусу території, при якому забороняється її використання як театру воєнних дій або як бази для ведення воєнних дій в інших районах світу.

Нейтралізація частини державної території не накладає на державу зобов'язання бути нейтральною в процесі ведення воєнних дій, але при цьому з театру воєнних дій повинна бути виключена нейтральна територія.

Прикладом нейтралізованої території може бути Магелланова протока, що за договором між Аргентиною і Чилі від 23 липня 1881 року оголошена «нейтралізованою назавжди». Договором між СІЛА і Панамою від 7 вересня 1997 року Панамський канал оголошений «постійно нейтральним». Нейтралізація Антарктики випливає зі змісту і духу Вашингтонського договору від 1 грудня 1959 року, у якому закріплено, що Антарктика використовується винятково в мирних цілях і в її межах забороняються будь-які заходи воєнного характеру.

Особливою формою нейтралізації є проголошення постійного нейтралітету держави. Постійний нейтралітет означає такий міжнародно-правовий статус держави, відповідно до якого вона зобов'язується у випадку війни не вступати в неї з боку будь-якої воюючої держави, не надавати воюючим безпосередню допомогу. Інші держави, у тому числі і воюючі, зобов'язані поважати постійний нейтралітет держави. У мирний час постійно нейтральна держава не повинна вступати у військові союзи і блоки.

У міжнародному праві розрізняють два види постійного нейтралітету:

а)​договірний (гарантований) — нейтралітет, який закріплюється в багатосторонніх міжнародних договорах або деклараціях (наприклад, декларацією держав — учасниць Віденського конгресу від 20 листопада 1815 року був визнаний і гарантований «вічний нейтралітет» Швейцарії, який був підтверджений Версальським договором 1919 року);

б)​декларативний (негарантований) — нейтралітет, який заявляється в односторонньому порядку, звичайно шляхом нотифікації (наприклад, Австрія за федеральним конституційним законом про нейтралітет від 26 жовтня 1955 року заявила про свій постійний нейтралітет).