Д)правильно все вище викладене. 1 страница

4. Хто був засновником історичної школи права?

А)Густав Гуго;

б)Йоган Фіхте;

в)Іммануіл Кант;

Г)Георг Форстер.

5. Представник англійського лібералізму, засновник теорії утилітаризму:

а)І. Бентам;

Б)Б. Констан;

В)Дж. Лок;

Г)С. Пуфендорф.

6. Стержнем державно – правової концепції Б. Константа є проблема:

а)індивідуальної свободи;

б)договірна теорія;

в)теорія карного права;

г)засади конституційного права.

7. Французький філософ, засновник позитивістської теорії держави та права.

А)О. Конт;

б)І. Бентом;

В)Вольтер;

г)Сен – Симон.

8. Концептуальним ядром лібералізму були:

А)особиста свобода;

б)свобода кожного індивіда;

в)приватна власність;

Г)позитивне право;

д)людська свідомість;

е)жодне із перелічених.

9. І. Кант зазначав, що кращою формою державного устрою є:

а)абсолютна монархія;

б)освічена монархія;

в)станово – представницька монархія;

г)республіка.

10. Політичний ідеал Г.Гегеля це:

а)конституційна монархія;

б) абсолютна монархія;

в)освічена монархія;

г) станово-представницька монархія;

11. Політичним ідеалом Б. Констана була:

а)конституційна монархія;

б)станово-представницька монархія;

в)абсолютна монархія;

г)демократія.

12. І. Кант природне право поділяє на:

а)публічне;

Б)приватне;

в)договірне;

Г)реальне;

д)жодне з переліченого.

13. Які стани виділяє Г.Гегель в структурі громадянського суспільства?

А)землевласники;

Б)дворяни;

В)фабриканти;

Г)чиновники;

д)всі відповіді підходять.

14. Про право, як гарантію індивідуальної свободи говорив:

А)О.Конт;

б)І. Бентам;

В)Дж. Миль;

г)ваш варіант.

Іменний показник.

Бентам Ієремія (1748 - 1832) – англійський юрист, філософ, засновник філософської течії утилітаризму (від лат. Utilitas - користь). Користь визнавав головною метою мораліста і законодавця, а завданням держави – забезпечення користі індивіда. Право – встановлена законом можливість і гарантія дозволених дій.

Гегель Георг – Вільям Фрідріх (1770 - 1831) – Німецький філософ, народився у Штут гарті. Батько Гегеля займав посаду секретаря казначейства у Штудгарти. Майбутній філософ навчався у домашнього вчителя, потім 10-ть років – у місцевій гімназії, яку закінчив 1787 року будучи в усіх класах зразковим учнем. У жовтні 1788 року Гегель вступив до Тюбінгенського Теологічного університету і жив при ньому як герцогський стипендіат, займаючись теологією і філософією. У 1793 році після закінчення повного курсу кандидата богослов’я, одержав атестат. Наступні сім років працював учителем, потім працював редактором газети. У 1829 році його обирають ректором Берлінського університету. Гегель залишив велику теоретичну спадщину. Здійснив фундаментальні дослідження держави, права, суспільства у працях: «Конституція Німеччини», «Філософія духу», «Філософія права» та інше. Політичне вчення Гегеля справило великий вплив на розвиток світової політико – правової думки.

Гуго Густав (1764 - 1844) – засновник історичної школи права в Німеччині. Основна праця – «Підручник природного права, як філософія позитивного права». Професор права Геттингенського університету.

Кант Іммануіл (1724 - 1804) – родоначальник німецької класичної філософії, професор Кенігсберзького університету. Народився в Кенігсберзі. Батько його був небагатим майстром. Сім’я відзначалась чесністю і дещо опоетизованою релігійністю (особливо - мати). Така сама атмосфера духовності панувала і в школі, де Кант одержав середню освіту. Згодом він поступив на богословський факультет кенігсберзького університету. В університеті юнак захопився вивченням філософії та фізико – математичних наук. У 1755 році Кант став приват – доцентом філософії університету, через п'ятнадцять років, на 47- му році життя, одержав місце професора логіки. Кант залишив велику теоретичну спадщину в галузі філософії, зокрема з питань держави і права. Вчення про державу і право викладено у працях «До вічного миру», «Метафізичні начала вчення про право та ін..». Прибічник теорії природного права, договірної теорії походження держави. З’ясував сутність права, закону, держави, форми держави.

Констан Бенжамен (1767 - 1830) – представник французького лібералізму. Народився в Лозанне. Отримав домашню освіту. Закінчив Єдинбургській університет. Виборював ідеї невтручання держави в економіку, поділу влади, конституційної монархії. Свої погляди виклав у працях : «Нарис конституції», «Принцип політики», «Про свободу стародавніх народів порівняно зі свободою нових».

Міль Джон – Стюарт (1806 - 1837) – англійський філософ і громадський діяч, представник державно – правової теорії утилітаризму. Основні праці – «Про свободу», «Розуми про представницьке правління».

Пухта Георг – Фрідріх (1798 - 1846) – професор Берлінського університету, ученик Савіні, представник історичної школи права в Німеччині. Свої погляди на державу і право виклав у працях «Звичаєве право» та «Курс інституції». Природне право вважав штучною Конституцією.

Савіні Фрідріх – Карл фон (1779 - 1861) – представник історичної школи права Німеччини. Професор Берлінського університету. Свою державно – правову концепцію виклав у працях «Право володіння», «Система сучасного римського права». Вважав, що вся історія права – це повільне розкриття тієї субстанції, яка випливає з народного духу.

Токвіль Алексіс де (1805 - 1859) – представник французького лібералізму. Свої політико – правові погляди виклав у працях: «Демократія в Америці», «Старий режим та революція».

Фіхте Йоган – Готліб (1762 – 1814) професор філософії Енського університету в Німеччині. Вважав, що право виводиться з «чистих форм розуму», а держава виникає для захисту правовідносин, особистих прав людей. У праці «Замкнена торгова держава» розробив проект «ідеальної держави», що втручається в усі сфери життя суспільства.

Тема 5. Основні етапи розвитку державно – правової думки в Росії.

Питання для обговорення.

1.Державно – правові вчення періоду утворення феодальної централізованої держави та зміцнення абсолютизму (XIVст. – перша половина XVIII ст.).

2.Політико – правова ідеологія Росії другої половини XVIIIст. – першої половини XIX ст.

3.Концепції держави і права в Росії у другій половині XIX ст. – на початку XX ст.

Рекомендована література: основна : 3,3,4,6,8,9,12.

додаткова: 21,30,33,35,37,38,39,43,47,48,

51,55,59, 69,76,82,88,92, 96.

Методичні вказівки до самостійної роботи студентів.

Для відповіді на перше питання , спираючись на факти, дати аналіз причин виникнення Московської держави, і чому ідеологів сильної централізованої влади цікавили не стільки питання форм правління і державного устрою, скільки ідеологічне обґрунтування легітимності необмеженої Верховної влади царя. Потім слід зупинитися на вченні псковського ченця філофея (XVI ст.), відомому з часів правління Московського князя Василія ІІІ (1479 - 1533), як концепція «Москва – третій Рим», головним аспектом якого були претензії на місце й роль Московської держави серед інших держав, а також піднесення, возвеличення Москви. Студенту треба знати, що проблема скасування права церковної влади на зламі XV ст. - XVI ст., викликала до життя дві протилежні ідейні течії «не стяжателі» і «йосифляни», які значною мірою вплинули на подальший розвиток політичної та правової думки в Росії. Слід ретельно опрацювати і виписати в конспект погляди прихильників цих течій на державу і право. За розділом підручника проаналізуйте погляди І. Пересвєтова та С. Полоцького як ідеологів монархії. Головними проблемами, що розглядалися в державно – правових концепціях того часу, були затвердження абсолютизму, авторитету Самодержавства. Треба відповісти на питання, чому Ф. Прокопович та В. Татищев у своїх поглядах захищали абсолютизм та концепцію природного права. Зверніть увагу на погляди І. Посошкова – прибічника сильної централізованої абсолютної влади монарха, яка на його думку, єдина здатна проводити тверду політику на шляху до всезагального блага.

У другому питанні необхідно докладно описати ідеї правової держави (принципи її побудови) : верховенству закону, верховенство представницького органу, визнання прав і свобод особистості та їх гарантії, які були висунуті вченими – юристами XVIІІ - першої половини ХІХ ст. Ці принципи пропонувалося реалізувати в рамках Конституційної монархії. Завершити питання необхідно викладенням змісту основних ознак правової держави: контроль над урядом, законність у правотворчості і дотриманні законів, цивільна і кримінальна відповідальність посадових осіб за порушення законів, незалежність судів. Особливу увагу слід приділити державній політико – правовій ідеології, яка була закріплена у практичній діяльності імператриці Катерини ІІ. Дати аналіз державно – правових поглядів М. Щербатова, С. Десницького, О. Радищева, а результати аналізу занотуйте в зошиті. Дві течії – реакційно – дворянська, представником якої був російський історик дворянин М. Щербатов і ліберально – буржуазна, представником якої був уже згаданий С. Десницький – своєрідно поєдналися в державно – правових поглядах М. Сперанського – радника царя Олександра І. Зверніть особливу увагу на державні реформи Олександра І. Також слід підкреслити, що ідеологами республіканізму були декабристи П. Пестель та М. Муравйов. Знайдіть в підручниках та законспектуйте державно – правову ідеологію цих діячів.

Відповідь на трете питання треба починати з аналізу того, чому в кінці ХІХ – першій половині ХХ ст.. посилився інтерес до історіософсько – морального тлумачення сенсу життя. Але необхідно наголосити, що однією з центральних проблем державно – правової думки стала проблема виховання поваги до права, яка необхідна для гармонійного, впорядкованого існування соціуму. На цю проблему звертали увагу

Б. Чичерин, П. Новгородцев та В. Соловьев, тому занотуйте до конспекту найважливіші принципи права та держави цих вчень. Ідеологом російського анархізму був М. Бакунін. Він вважав, що держава з її надбудовою політичними і правовими інститутами обмежує, пригнічує людину, накидає їй свою волю, тому єдиним способом для порятунку суспільства від неволі є зруйнування держави. Важливим кроком до з’ясування філософської сутності права, розглядаючи його, як частину моральної філософії було вчення О. Куніціна. Знайдіть в підручнику та занотуйте його погляди на державу і право. У висновках до теми семінарського заняття треба підкреслити, що більшість російських вчених – юристів були прихильниками верховенства закону, а не права. Така позиція звужувала поняття права до писаного (позитивного) закону, ігнорувала проблему співвідношення права і справедливості, практично нівелюючи саму ідею природного права, а отже й ідею правової держави.

Словник термінів:

Анархізм – ідейно – політичний рух, центральною тезою якого є заперечення будь – якої влади в суспільстві.

Анархія – безвладдя, хаос, невизнання авторитету, порядку, дисципліни, непокора окремих осіб або груп людей владі.

Батьківщина – рідна країна людей, які народилися в ній і є її громадянами.

Владарювання – здійснення влади, панування.

Гармонія – злагодженість, взаємна відповідальність.

Гіпотеза – наукове положення, що пояснює певні явища дійсності на основі припущення.

Державний устрій – політична форма існування держави з точки зору національного й адміністративно - територіального статусу. За видами устрою держави поділяються на унітарні (єдине державне утворення); федеративні (об’єднання юридично і політично відносно самостійних державних утворень – штатів, кантонів, земель, республік – що становить одну союзну державу); конфедеративні (союз держав, що зберігають незалежне існування.)

Доктрина – теорія, система поглядів – провідний теоретичний або політичний принцип у діяльності держави.

Імперія – держава, глава якої – монарх, король. Як правило, імперія – колоніальна держава, що зберігає і підтримує свою владу над колоніями і залежними країнами системою гніту й експлуатації.

Концепція – основна ідея будь – якої теорії.

Конституційна монархія – різновид монархічної форми правління, за якої влада монарха обмежується компетенцією інших державних органів (парламенту, думи, тощо).

Конспект – стислий запис, короткий виклад змісту лекції, друкованого твору та ін.

Компроміс – угода, досягнута шляхом взаємних поступок.

Кримінальна відповідальність – вид юридичної відповідальності, основним змістом якої є покладання на винного примусового обов’язку зазнати у встановленому законом порядку державного осуду його особи, а також, у випадку призначення, понести передбачене кримінальним законом покарання.

Легітимація – визнання або підтвердження відповідності праву або законності якогось органу влади, державно – політичного рішення, повноважень громадських представників; визнання або підтвердження певного права або повноважень особи.

Лекція – навчальне заняття переважно у вищому навчальному закладі, що полягає в усному викладені навчального предмета.

Мораль – система загальних правил поведінки людини (соціальних норм), заснованих на співвідношенні критеріїв добра і зла, порядності й непорядності, людяності та жорстокості.

Народ – населення, об’єднане приналежністю до однієї держави, жителі однієї країни.

Національний суверенітет – повновладдя нації, її політична свобода, право і реальна можливість визначити характер свого національного життя.

Неогегельянство – течія ідеалістичної філософії ХІХ – першої половини ХХ ст., для якої характерне прагнення створити цілісний світогляд на основі відродження вчення Гегеля. У центрі неогегельянства – проблеми філософії, історії та держави і права.

Неокантіанство – течія буржуазної філософії другої половини ХІХ – початку ХХ ст., яка намагалася відродити філософію І. Канта. Переробляючи її у дусі послідовного ідеалізму.

Освічений абсолютизм – політика ряду Європейських монархічно – абсолютистських держав у другій половині 18 століття, зумовлена ідеологією Просвітництва. Знайшла свій вираз у проведені реформ з метою модернізації суспільних відносин (ліквідація станових привілеїв, обмеження кріпосної залежності селян, лібералізація суду і судочинства, поширення освіти, звуження впливу церкви та інш.).

Права і свободи людини – особисті цінності людини у її відносинах з іншими людьми та державою.

Правова держава – держава, підпорядкована праву, в якій органи влади і службові особи діють на засадах конституційності й законності і підконтрольні незалежним судам.

Правосвідомість – відображення на рівні суспільної, масової або індивідуальної свідомості у вигляді понять, поглядів, уявлень, почуттів чинного юридичного права.

Правотворчість – форма владної діяльності держави, спрямованої на створення нормативно – правових актів, за допомогою яких в чинній юридичній системі запроваджуються, змінюються чи скасовуються правові норми.

Позиція – точка зору, ставлення до будь –якого питання, що визначає характер дій і поведінку.

Психологічна теорія права – напрям у правознавстві, сформований наприкінці ХІХ - початку ХХ ст. Представники психологічної теорії права пояснюють виникнення,еволюцію ідеї права психологією особистості (або соціальних груп). При цьому соціально – економічні, політичні та інші умови даного суспільства відіграють другорядну роль. Право розглядається як продукт психологічних установок, переживань, інстинктів. Видатним представником російської психологічної школи права був Л. Петражицький.

Світогляд – узагальнена система знань, поглядів, вірувань, уявлень звернених на об’єктивний світ і місце людини в ньому, на ставлення людини до навколишнього середовища дійсності та до самої себе, її норми поведінки, цінності, ідеали.

Слов’янофільство – один із напрямів російської громадянської думки середини ХІХ ст., який виступав за принципово відмінний від Західноєвропейського шляху розвитку Росії на засадах її історичної самобутності. Протистояло Західництву. Ідеалізувало суспільний лад Стародавньої Русі, селянську общину.

Соборність – морально – філософський принцип, висунутий і розроблений відомим представником російської філософської думки В. Соловйовим. Соборність – це збирання та єднання людей навколо спільної справи як умови існування людства. Фундаментальними положеннями, на яких ґрунтується соборність, є відповідальність всіх, оскільки індивідуальне спасіння неможливе; єдність індивідуального і спільного. Моральними принципами соборності проголошені: великодушність, об’єднання, співтворчість.

Цивільно – правова відповідальність – одна з форм (видів) юридичної відповідальності, суть якої полягає у примусовому впливі на порушника цивільних прав і обов’язків шляхом застосування щодо нього санкцій, які тягнуть за собою додаткові невигідні майнові наслідки.

Юридична наука – система знань про об’єктивні закономірності розвитку держави і права, їх місце і роль у суспільному житті.

Юридична психологія – самостійна галузь знань, що вивчає психологічні явища та закономірності, пов’язані з правом у процесі його виникнення, дії та реалізації в суспільстві.

Питання та завдання для самостійної роботи:

1. На вашу думку: чому С. Десницький, визначаючи природні права людини на життя, здоров’я, власність не виступав із засудженням кріпосного права і не закликав до його скасування?

2. Як ви ставитися до твердження П. Новгородцева: «вільна держава не є стан, за якого сильні чинять так, як ім заманеться, це – стан справедливості, за якого суспільство обмежує свободу окремих індивідів задля збереження свободи для загалу (свободи для всіх)». Який смисл втілював учений у поняття справедливості?

3. Доведіть або спростуйте твердження, що російські вчені – юристи переважно обґрунтували принципи верховенства закону, а не права.

4. На вашу думку: чи є раціональне зерно в твердженні М. Муравйова, що основним аспектом реалізації природного права людини на свободу, упередження деспотії є побудова влади в державі за принципом її поділу на законодавчу, виконавчу й судову?

5.Що Вам відомо про політичну концепцію Філофея?

6.Яка форма держави стала політичним ідеалом М.М. Сперанського?

7.Що ви знаєте про політичні погляди М. Карамзина.

8.Охарактерезуйте політичні погляди М.Щербатова.

9.Проаналізуйте політичні погляди В.Татищева.

10.Заповнивши подану нижче таблицю, зробіть порівняльний аналіз «Конституції»

М. Муравйова та «Руської Правди». П. Пестеля.

Питання для порівняння	«Конституція»	«Руська правда»
1.Розв’язання аграрного питання
2.Ставлення до кріпосного права
3.Майбутній державний устрій
4.Виборче право для населення

11. У чому полягає дворянська обмеженість поглядів П. Пестеля?

12. Чому М. Муравйов, схилився до ідеї конституційної монархії?

13. Ідеологом якого соціального прошарку був І. Пересвєтов?

14. Які аргументи на користь абсолютної монархії висував Ф. Прокопович?

15. Заповніть таблицю: «Діяльність Південного та Північного товариств декабристів».

Питання для порівняння	Південне товариство	Північне товариство
1.Головні діячі, керівники
2.Назва і автор конституційного проекту
3.На встановлення якого ладу було розраховано здійснення програми?
4.Тактика (методи) боротьби.

16. Знайдіть відповідність між стовпцями таблиці «Автори теорії походження держави і права». Заповніть таблицю, наведену в кінці питання.

1.Феофан Прокопович	а.) радник царя Олександра І, прихильник ідеї конституційної монархії.
2. Лев Петражицький	б.) декабрист, прихильник конституційної монархії.
3. Філофей	в.) російський юрист представник течії неогегельянства в її ліберальному варіанті.
4. Іван Пересвєтов	г.) захисник зверхності церковної влади.
5. Семеон Полоцький	д.) ідеолог російського анархізму.
6. Василь Татищев	е.) засновник «не стяжательства».
7. Семен Десницький	є.) український і російський державний і церковний діяч, прихильник сильної централізованої влади.
8. Михайло Сперанський	ж.) псковський чинець, автор концепції «Москва – третій Рим».
9.Микита Муравйов	з.) російський історик, прихильник концепції природного права і договірної теорії.
10. Олександр Куніцин	и.) перший російський професор – юрист, в’язень ідеї просвітництва, прихильник утилітаризму.
11. Ніл Сорський	і.) полковник російської армії, декабрист, ідеолог республіканізму.
12. Михайло Бакунін	й.) російський юрист, прибічник теорії природного права, поділяв погляди І. Канта.
13. Йосиф Волоцький	к.) ідеолог «освіченого абсолютизму».
14. Борис Чичерін	л.) автор ідеї централізованої монархії, необмеженої законами влади царя.
15.Павло Пестель	м.) російський юрист, один із засновників психологічної школи права.

17. Вкажіть, які з наведених понять і визначень відповідають одне одному. Заповніть таблицю, наведену в кінці питання.

А.) князь	1. група, що виступає в супереч думці більшості.
Б.) кріпосне право	2. поняття, юридичний зміст якого означає однакове положення людей перед законом.
В.) анархізм	3. збірна назва представників правлячої верхівки у Московській державі.
Г.) схоластика	4. титул глави держави (великих монархій).
Д.) холоп	5. узагальнена система знань, поглядів на об’єктивний світ і місце людини в ньому.
Е.) бояри	6. впорядковуючий принцип життя людей.
Є.) імператор	7. в Московському царстві категорія залежного населення, яка за своїм правовим становищем була близькою до рабів.
Ж.) світогляд	8. переносно – відірване від життя марне мудрування.
З.) державність	9. ідейно – політичний рух, який заперечує будь – яку владу в суспільстві.
И.) рівність	10. системи правових норм, що встановлювали залежність селянина від феодала.
ї.) опозиція	11. глава держави – князівства у слов’янських народів.
Й.) вибори	12. основна ідея будь – якої теорії.
К.) владарювання	13. збирання та єднання людей навколо спільної справи, як умови існування людства.
Л.) концепція	14. один із напрямів російської громадської думки середини ХІХ ст..
М.) соборність	15. єдиновладний голова держави (цар, король та інш.).
Н.) слов’янофільство	16. здійснення влади, панування.
О.) монарх	17. висунення групою людей своїх представників для виконання громадських функцій.