Правовий режим Суецького каналу

Канал з’єднує Середземне море з Індійським океаном через Червоне море і Баб-ель-Мандебську протоку. Розташовується на території Єгипту, знаходиться під його суверенітетом і є економічним, транспортним і стратегічним водним шляхом загальносвітового значення. Довжина каналу 161 км, найменша ширина по поверхні води 120 м, глибина на фарватері 16,2 м, нормальна швидкість руху в каналі 7,5 вузлів. Побудований єгипетським народом і відкритий для плавання в 1869 р. канал фактично належав всесвітній компанії Суецького каналу, що знаходився під повним контролем Великобританії. Декретом від 26 липня 1956 р. єгипетський уряд націоналізував цю компанію й анулював всі концесійні акти, а декретом від 1 січня 1957 р. анулювано нав’язані Великобританією кабальні угоди щодо умов експлуатації каналу. Режим судноплавства регламентується Константинопольською конвенцією щодо забезпечення вільного плавання по Суецькому каналу від 29 жовтня 1888 р. і законодавчими актами Єгипту, основні положення яких зводяться до наступного:

- канал у мирний і воєнний час завжди вільний і відкритий для всіх невійськових суден і військових кораблів без розрізнення прапорів, Держави-користувачізобов'язані не порушувати свободи користування каналом у воєнний і мирний час і не допускати спроб порушення недоторканності каналу,його матеріальноїчастини, установ і будівель;

- до каналу ніколи не повинна застосовуватися блокада. Крімтого, воєнні дії не допускаються ні в каналі і його вхідних портах, ні на відстані до 3 миль від цих портів навіть в тому випадку, якщо Єгипет стане однією з воюючих сторін;

- військові кораблі воюючих сторін мають право поповнювати запаси в каналі і його вхідних портах тільки в такій кількості, що дозволить їм дійти до свого найближчого порту. Прохід таких кораблів відбувається в максимально малий термін і без зупинок, якщо вони не викликаються потребами служби каналу. Термін перебування військових кораблів воюючих сторін в Порт-Саїді і на Суецькому рейді не повинен перевищувати 24 години, за винятком випадків змушеної зупинки. Між відходом військових кораблів різних воюючих сторін з одного порту завжди повинен дотримуватися інтервалу в 24 години;

- у воєнний час у каналі і його вхідних портах воюючим забороняється висаджувати і приймати на військові кораблі війська, снаряди і військові приналежності;

- для гарантії свободи судноплавства і нейтралізації каналу іноземним державам категорично забороняється будувати військові бази в зоні каналу і володіти ними, споруджувати укріплення і базувати там військові кораблі.

Відповідно до єгипетського закону від 19 липня 1957 р. управління цим водним шляхом і його експлуатація здійснюються адміністрацією Суецького каналу, що видає спеціальні правила плавання, обов’язковідля всіх користувачів каналом. Для проходу каналом адміністрації Суецького каналу заздалегідь повідомляються назва і національна приналежність судна, список екіпажу і пасажирів (тільки для невійськових суден), пред’являється міряльне посвідчення, оплачуються митні збори за прохід і виконуються інші дії, передбачені правилами. Транзитний прохід дозволяється суднам довжиною не більше 335 м, шириною не більше 48,7 м і осадом не більш11,6 м. При проході великотоннажних суден із граничним осіданням враховуються і виконуються спеціальні рекомендації, що стосуються недопущення різких поворотів або перекладки рулячи, різкого або зниження збільшення швидкості, готовності до віддачі якорів, постійного контролю правильності команд лоцмана, їхнього виконання й інше.

Повідомлення про передбачуваний прохід іноземних військових кораблів направляються в МЗС Єгипту не менше ніж за 10 днів до дати їхнього прибуття в один із вхідних портів. Військові кораблі невійськові судна воюючої з Єгиптом сторони не вправі претендувати на вільний прохід. Військові кораблі, як правило, пропускаються в канал у першу чергу і випливають на чолі каравану; якщо ж караван уже почав рух, вони випливають кінцевими.

Всі військові кораблі і невійськові судна зобов’язані дотримуватися технічних правил і вказівок адміністрації, спрямованих на підтримкусвободи судноплавства на каналі і безпеки плавання, а також зобов’язані братина борт лоцмана і прожектористів.

6. Міжнародні річки. Міжнародно-правовий режим річки Дунай

Через географічні особливості різних частин земної поверхні багато річок протікають по території декількох держав і в міжнародному праві віднесені до багатонаціональних. У їхньому числі є прикордонні річки, що частково або в цілому розділяють території двох чи декількох держав.

Правовий режим найважливіших міжнародних річок визначається угодами всіх прибережних держав, що створюють спеціальні комісії для узгодження питань, зв’язаних ізсудноплавством, а також для рішення питаньгосподарського використання річок. Керування міжнародними річками здійснюють прибережні держави, що спільно визначають порядок всебічного використання таких водних басейнів.

Міжнародною річкою вважається судноплавна річка, яка впадає в море, що перетинає або розмежовує території декількох держав, у відношенні якої існують міжнародні угоди про режим її використання. Плавання по таких річках військових кораблів неприбережних до них країн забороняється. До торговельних же суден застосовується принцип свободи судноплавства.

З 170 європейських багатонаціональних річок тільки Дунай і Рейн оголошені міжнародними річками, відкритими для свободного плавання торговельних суден усіх країн. Це правило було проголошено в 1815 р. у Заключному акті Віденського конгресу. Цим же Конгресом був установлений принцип спільного регулювання прибережними державами судноплавства по міжнародних річках.

Дунай бере початок на схилах Шварцвальда (ФРН) і впадає в Чорне море. Один із самих значних водних шляхів Центральної Європи. Протікає по території ФРН, Австрії, Словаччини, Угорщини, Сербії, Болгарії, Румунії і України. Річка судноплавна її довжина 2740 км, і вона має 34 судноплавних притоки. Загальна довжина судноплавних шляхів Дунайського басейну близько 5000 км. На ділянці Дунаю від міста Браїла до міста Суліна довжиною 170 км можуть плавати судна з осадом до 7м. Середня тривалість навігації на річці складає 344 дні на рік.

Свобода судноплавства по Дунаю була проголошена Паризьким мирним договором 1856 р. У подальшому режим судноплавства визначався Версальським 1919 р., Сен-Жерменським 1919 р., Трианонським 1920 р. мирними договорами, а потім Паризької конвенцією 1921 р.

Після другої світової війни в мирні договори 1947 р. з Болгарією, Румунією і Угорщиною було внесено положення про те, що навігація по Дунаю повинна бути вільною і відкритою для громадян, торговельних суден і товарів усіх держав на основі рівності стосовно портових і навігаційних зборів і умов торговельного судноплавства.

Відповідно до згаданих договорів у 1918 р. була укладена Конвенція про режим судноплавства на Дунаї, що, визначаючи його сучасний міжнародно-правовий режим забезпечує торговельним суднам будь-якої держави можливість користування цією річкою на основі рівності. Що стосується військових кораблів придунайських держав, їхнє плавання по ділянках річки, що належать іншим країнам, допускається за домовленістю між зацікавленими сторонами. Військовим же кораблям усіх не дунайських країн плавання по річцізаборонено.

Судноплавство керується і контролюється придунайськими державами, які зобов’язані утримувати свої ділянки річки в належному стані і нестворювати перешкод плаванню суден інших країн. Ці правила плавання не поширюються на притоки Дунаю (якщо між відповідними державами нема особливої домовленості), а також на перевезення між портами тієї самої держави. Судна, що плавають по Дунаю, можуть користуватися радіоустановками і береговими засобами зв’язку для навігаційних цілей. З дотриманням правил, встановлених придунайськими державами, судна мають право заходити в порти, робити в них висадження і посадку пасажирів, вантажно-розвантажувальні роботи, поповнювати запаси палива, предмети постачання і т. д. Однак судна під іноземним прапором можуть перевозити пасажирів і вантажі між портами тієї самої держави тільки при дотриманні правил цієї придунайської держави.

У 1949 р. створена єдина для всієї річки Дунайська комісія, що відає всіма міжнародними аспектами судноплавства. У цих цілях вона співробітничає з Європейською економічною комісією ООН та іншими міжурядовими і неурядовими організаціями і науково-дослідними центрами, що вивчають проблеми міжнародного співробітництва на внутрішніх водних шляхах. З урахуванням Європейських правил судноплавства по внутрішніх водних шляхах ця Комісія розробила і ввела в дію з 1 квітня 1970 р. Основні положення про плавання по Дунаю, уніфіковані правила річкового, митного і санітарного нагляду, видала навігаційні карти Дунаю, розробила єдину систему навігаційної шляхової обстановки і вирішила інші питання з забезпечення безперебійного судноплавства. Комісія проводить консультації і дає пропозиції двом річковим адміністраціям; адміністрації в пониззях Дунаю (з липня 1957 р. знаходиться під керуванням Румунії і регулює судноплавство від устя Сулінського каналу до міста Браїла) і адміністрації Залізних Воріт (керується представниками Румунії і Сербії).

Придунайські країни ірічкові адміністраціїза узгодженням з Дунайською комісією можуть стягувати з суден навігаційні збори для покриття витрат по забезпеченню судноплавства.

Відповідно до Основних положень плавання по Дунаю 1970 року, плавати по Дунаю можуть лише технічно справні судна,на яких нанесені номер і найменування, назва організації – власника судна і порт приписки. Судна з осадом 0,6 м і більш повинні мати шкалу осаду. Від сходу до заходу сонця судно зобов'язане нести прапор своєї держави. Усі самохідні судна повинні бути постачені свистком(чи сиреною), дзвоном, сигнальними, рятувальними, протипожежними і водовідливними засобами. Судна водотоннажністю10 т повинні мати свідчення на право плавання під прапором своєї держави, суднове і міряльне свідчення (а пасажирські судна – санітарне посвідчення на придатність до плавання), суднову роль, судновий журнал, котлову книгу або машинний журнал, свідчення на право користування радіостанцією. Екіпажі суден повинні бути укомплектовані відповідно до встановленого штату. Капітани і штурмани зобов’язані мати дипломи чи свідчення на право судноводіння та на право керування механізмами.

ІІІ. Заключна частина

Висновки

Необхідно звернути увагу на те, що під час здійснення військового мореплавання у протоках, використовуваних для міжнародного судноплавства чітке дотримання правил мирного або транзитного проходу залежить безпека світового судноплавства, і навпаки, порушення цих правил може привести до небажаних а то і трагічних подій.

Розробив викладач кафедри УПДВ(С)

Капітан 2 рангу І.С. ПОПРОЦЬКИЙ

Лекцію обговорено та схвалено на засіданні кафедри УПДВ(С),

протокол №__ від «___» ________2010 р.