Походження та природа глобальних проблем
Відомо, що історія природи й історія людей взаємно зумовлюють одна одну. Більше того, сама людина є частиною природи. Тому глобальні проблеми нашої епохи — закономірний наслідок їх взаємовідносин, усього розвитку людства. Мається на увазі, з одного боку, розвиток відносин між людиною і природою, а з іншого — суспільного розвитку. Кожна з цих проблем породжена комплексом специфічних причин, що зумовлені специфікою розвитку продуктивних сил, географічного середовища, рівня прогресу техніки, природно-кліматичними умовами, а також специфічною суспільною формою, політичними, юридичними, ідеологічними та іншими сферами відносин. Отже, людство розвивається в рамках двох взаємопов'язаних систем: "людина — природа" та "людина — суспільство". І саме діяльність у цих системах зумовлює перспективи розвитку цивілізації і масштаби загальнопланетарних проблем. Слід зауважити, що з проблемами, які ми именуемо нині глобальними, людство зіткнулося ще за часів своєї молодості, але в локальному (чи регіональному) масштабі, і вже тоді змушене було шукати шляхи їх вирішення. Опановуючи природу, домагаючись свого панування над нею, людина з плином часу все більше і більше порушувала природну рівновагу. Однак природа тоді ще справлялася з цими порушеннями, відновлювала знехтуваний людиною "порядок". Відтак гармонія між людиною і природою до певного часу зберігалася. Але в міру розвитку продуктивних сил людина дедалі більше оволодівала мистецтвом боротьби із стихійними силами природи, добиваючись таких змін останньої, які б відповідали її зростаючим потребам. Докорінні зміни за сутністю і за формою їх взаємовідносин відбулися при переході від кочового скотарства до осілості і землеробства, тобто від споживання продуктів до їх виробництва. З цього часу природа перетворюється на предмет і знаряддя життєдіяльності людини. Разом з тим, прогрес у розвитку продуктивних сил супроводжується і негативними результатами, шкідливими і навіть згубними як для природи, так і для людини.
"Перемоги" над природою ставали все більш пірровими. Достеменно відомі історичні приклади, коли, скажімо, в Месопотамії, Греції, Малій Азії, Північній Італії та інших місцях викорчовували ліси для одержання в такий спосіб орної землі. Люди не знали, що тим самим вони поклали початок нинішньому запустінню цих країн, позбавивши їх, разом з лісами, центрів нагромадження і збереження вологи. І таких прикладів із стародавньої історії немало. А період середньовіччя, потім промислової революції нового часу, а тим більше епоха сучасної НТР, коли людство залучило до своєї діяльності практично всі ресурси нашої планети, дали тисячі прикладів подібного типу — тільки в багатьох випадках значно трагічніших за своєю сутністю. І що характерно — самостійно справитися з такого роду травмами природа тепер вже не може, це їй не під силу. Отже, мова йде про глибинні суперечності людини і природи, які все більше набувають катастрофічності. При цьому шкода, яку завдає людина природі, характеризує розвиток будь-якої соціальної системи.
Як бачимо, глобальні проблеми мають соціоприродний характер і виникають здебільшого як наслідок споживацького ставлення людини як до людини (головної продуктивної сили), так і до природи як до об'єкта експлуатації, незалежно від цілей такої експлуатації — заради чи то задоволення потреб, чи то надприбутків.
Все та ж соціальна мета — нажива — породжувала нестримну, хижацьку експлуатацію природи, зумовила розгортання НТР. Це, в свою чергу, викликало ще одну причину, яка зумовила перетворення цих проблем у глобальні, адже в епоху НТР людина стає досить потужною і впливовою геологічною силою. Вона ставить під свій контроль такі сили природи, які, позбувшися цього контролю, можуть покласти (і вже кладуть) початок гігантським катаклізмам на Землі.
Відзначені суперечності — не єдине джерело глобальних проблем. Останні виникають й у системі суспільних відносин, прискорюючи або ж, навпаки, уповільнюючи вирішення проблем і конфліктів. Соціальні і національні конфлікти загострюють суперечності між людиною, суспільством і природним середовищем, надають глобального характеру інтерсоціальним проблемам (проблема війни і її відвернення; проблема відсталості колишніх колоніальних країн та її подолання). Інакше кажучи, можливості вдосконалення взаємозв'язку людини з природою залежать не лише від розвитку матеріальної бази і техніко-економічних умов виробництва, а й значною мірою від характеру суспільних відносин.
Нарешті, перетворення відзначених проблем у глобальні пов'язане з процесом інтернаціоналізації виробництва, обміну, НТР. Проблеми, які раніше проявлялися в місцевому чи регіональному масштабі, набули тепер справді глобального характеру (проблеми наслідків НТР, освіти і культури, народонаселення і охорони здоров'я, природних ресурсів, енергетики, продовольства, екології).
Таким чином, глобальні проблеми мають подвійний, соціо-природний характер. Вони водночас і природні, і соціальні. При цьому останній елемент нині відіграє вирішальну роль.