Словник основних понять курсу 5 страница

20. Хомин О. Модерні інформаційні тенденції та їхній вплив на українське радіомовлення // Телевізійна і радіожурналістика: Збірник науково-методичних праць. – Вип. 4. – Львів, 2001. – С. 75-86.

21. Янишівська Г.В. Друковані ЗМІ та музична молодіжна культура // Eх professo: Збірник наукових праць. – Вип. 3. – Дніпропетровськ: Видавництво Дніпропетровського університету, 2001. – С. 101-104.

22. Яремчишин Л. Тематика і зміст передач молодіжного радіо “Європа-центр” // Телевізійна і радіожурналістика. Історія, теорія, практика: погляд у майбутнє: Збірник науково-методичних праць. – Вип. 2. – Львів, 1999. – С. 192-198.

Тема 12. Музично-розважальні передачі

Кожна радіостанція, плануючи мовлення, обов’язково має визначитися з форматом мовлення, а отже, зверну­тися до вивчення можливої потенційної аудиторії, яка мешкає або працює на території, охопленій потужністю передавача станції (кількість, віковий ценз, типові професії, враховується навіть середньомісячна зарплата слухачів) і до аналізу ділового оточення (підприємства, організації, установи, які знаходяться на території мовлення, тобто можливі перспективні рекламодавці, статистика та напрями місцевої економіки, законодавча база, що регулюватиме фінансово-економічну діяльність станції).

Важливим є також про­ведення власного аудиту роботи інших радіостанцій, що працюють або будуть працювати в цьому регіоні (які з них можуть бути конкурентами? які союзниками? характеристика їхніх форматів, кількісний і якісний склад аудиторії тощо), суттєвою є також інформація про найважливіші ЗМІ в регіоні мовлення (організація публікацій у пресі та телевізійних сюжетів про діяльність радіостанції, тобто проведення рекламних кампаній станції), про головних рекламодавців у регіоні (хто вони і скільки витрачають на рекламу протягом року). Визначаючи своє місце на місцевому радіоринку, станція має орієнтуватися на один або кілька ос­новних форматів мовлення, які можуть найоптимальніше “працювати” на прибуток у тому чи іншому регіоні.

Радіостанція, що “обслуговує” певний регіон, керується радіообстановкою у своєму районі (на своєму ринку) і передбачуваною нормою прибутку. Як вже зазначалося, з мотиву прибутку потрібно починати і завершувати будь-які дискусії щодо принципів існу­вання приватного радіомовлення. Вдало обраний формат може ста­ти тим “козирем” станції, який визначить пріоритети щодо конку­ренції на ринку і даватиме очікуваний прибуток. Прийнято вважати, що формат станції визначають не менше як 20 годин одно­типного мовлення на тиждень. Його обирає формат або змінює сама станція. При констатації формату двадцятигодинне мовлення вважається європейським стандартом. Хоча, як показали перші два роки діяльності українських недержавних радіостанцій, 4-6-годинне мовлення на добу однієї і тієї самої радіокомпанії не дає змоги уточнити її профіль або стандартизацію. Інколи навіть цілодобове мовлення радіостанції в Україні не визначає її формату, що, безперечно, засвідчує низьку конкуренцію на радіоринку і праг­нення радіостанцій орієнтуватися на максимальну кількість ауди­торії, включаючи всі аспекти її соціально-демографічної характе­ристики. Основними критеріями, що визначають формат, є стилістика музики та імідж ефіру, що залежить від багатьох факторів, насамперед від так званого “музичного одягу” ефіру, тобто джингли, музичні заставки, шуми, манера роботи діджеїв (ведучих музичних програм), форма подання музичного матеріалу, його компонування й мікшування.

Епоха “містечкового музичного вінегрету”, яка була характер­ною протягом 1992-1997 років для українського недержавного (приватного) радіомовлення, минула. Зростаюча конкуренція на радіоринку України визначила поділ радіостанцій на формати. Всепоглинаючі формати “Music/news” та “Міх Мusіс” (всі види музичних напрямів та течій), які були характерними з 1992 року, тобто з часу виходу в ефір першої української недержавної радіо­компанії, навряд чи можуть на початок третього тисячоліття “прогодувати” всі діючі радіокомпанії в Україні.

Радіомовлення сьогодні, як і інші засоби масової інформації – це нові продуктивні сили і виробничі відносини, що формуються в умовах ринку. І для того, щоб успішно конкурувати на ринку, необхідно вибирати. Радіостанція вибирає формат, рекламодавець вибирає радіостанцію. Здебільшого рекламодавцю необхідний вихід на певну аудиторію, яка за віковою або професійною характеристикою, своїм соціальним статусом, налаштована на той чи інший запропонований товар. Наприклад, джин­совий одяг краще пропонувати аудиторії, яка слухає сучасну рок-музику, а послуги фірми з торгівлі нерухомістю оптимально сприйматимуть слухачі формату “Всі новини” і т. п. Рекламодавець ніби є покупцем. Він купує товар в особі аудиторії, значить – він “купує” й формат радіостанції. Аудиторія необхідна для нього, щоб просувати власний товар на ринку. Тому формування соціально-демографічної характеристики аудиторії за допомогою формату — це взаємовигідний процес як для радіостанції, так і для рекламодавця. Радіостанція “продає” свій формат, рекламодавець – товар. І радіокомпанія, і рекламодавець здійснюють вибір лише заради одного – прибутку. Отже, радіо вже не є самодіяльною ефірною творчістю, радіо стало формою бізнесу. Заради бізнесу радіостанція як ділове підприємство продає не лише свій сформатований ефірний час, а й свою аудиторію. По суті, вибірковість формату – це вибірковість аудиторії. Отже, основне завдання формату – утримувати протягом певного часу стабільну слухацьку аудиторію на охопленій сигналом території мовлення.

Сучасне традиційне світове комерційне радіомовлення налічує варіації понад 20 форматів, які визначають слухацький інтерес на будь-якому розвиненому радіоринку. Формати умовно можна поділити на групи, які формуються залежно від співвідношення в ефірі музичного та інформаційного контекстів (інформаційно-музичні та музичні формати), технічних характеристик мовлення (технічні формати) та орієнтації на суспільно-демографічні ознаки аудиторії (формати комунального радіо). До цього слід додати, що на українському радіоринку практикуються найпоширеніші у світі формати британської і американської версій (музичні формати), які, зрештою, збігаються за методикою поєднання музичного та інформаційного контекстів.

За британською версією:

· формат “All News” (всі новини) і “Таlk Radio” (розмовне радіо, приблизно 50% “телефонної” аудиторії) відповідає американській версії формату “News/Talk”;

· формат “ТОР 40” (музичні хіти сучасності) – форматам “Adult соntеmроrari” (“АС”) і “СНR” (“Contemporary”);

· формат “Gold” (музичні записи 60-70-х років) – форматам “Heart of Seventies” (“золотий фонд” музики “Oldues”, “Classic Hits” і “Меmori Music”;

· формат “Dance” – формату “Ноt АС”; формат “Jazz” (виключно джаз) – формату “Smooth jazz”, “Natural Sound” і “Swing Era”;

· формат “Соuntry” (тільки кантрі) – форматам “Pure Country” і “New Country”;

· формат “Sweet”/ “Nostalgia” (орієнтація на романтичні твори) – форматам “Soft Spectrum” (балади і легка популярна музика), “Easy Mix” (легка інструментальна і популярна музи­ка), “Middle of The Road”, “Classic Easy” та “Ultra Easy”;

· формати “Rock”, “Soft Rock”, “Hard Rock” – форматам “Heart of Rock” (“золотий фонд” року) і “Rock Classic”;

· формат “Alternative” (альтернативна музика) – формату “ААА” (“Adult Album Alternative”);

· формат “Сlassical” (тільки класичні твори) – формату “Сlassical”;

· формат “Religion’s Radio” (для національних меншин) – форматам “АС Christian”, “Gospel” і т. д.

Радіоформати можна поділити на дві категорії залежно від спрямування слухацького інтересу:

· основні формати, які розраховані на достатньо великі аудиторії (“АС”, “СНR”, “ТОР 40”, “Oldies”, “Rock”, “Sweet”/“Nostalgia”, “Soft”, “NAС”, “Соuntry”, “News/Talk”);

· спеціалізовані формати, розраховані на окремі слу­хацькі аудиторії (“Alternative”, “ААА”, “Natural Sound”, “Jazz” / “Swing”, “Сlassical”, “Gospel”, всі різновиди етнічної і національної популярної музики, а також інші різновиди музичних напрямів і течій).

Як засвідчує практика українського радіомовлення, в приват­ному радіоефірі не існує чистих форматів, тобто немає жодної радіокомпанії, яка б “розкручувала” в ефірі лише один формат. Пе­реважно створюється певний симбіоз з форматів, який дає змогу охоплювати максимальну аудиторію. Найпопулярнішим взаємозв’язком форматів в Україні можна вважати поєднання фор­матів “Аll News” + “Talk Radio” або трьох музичних фор­матів, швидше за все, “ТОР 40” + “Ноt АС” + “Sweet” / “Nostalgia”.

Усі ці формати в добовому ефірі знаходяться у певно­му відсотковому співвідношенні і складають годинний формат мовлення, який характеризує принципову форматну спрямованість станції (наприклад: 07.00-08.00 –“News/Talk” – (20%) + “ТОР 40” (60%) + “Ноt АС” (20 %); 08.00-09.00 – “News/Talk” (20%) + “ТОР 40”(50%) + “Ноt АС” (30 %); 22.00-23.00 – “News/Talk” (10%) + “ТОР 40” (40%) + “Sweet” / “Nostalgia” (50%)). Це вже не колишнє, так зване “що бачу, те співаю”, а чітко спланований ефір, який передбачає постійну орієнтацію на соціально-демографічну характеристику аудиторії з намаганнями задоволення інтересів усіх вікових груп слухачів відповідно до їх масової присутності перед увімкненим радіоприймачем.

Варто зазначити, що у форматі “News/Talk” закладено також тематичні характеристики радіомовлення, які є основою форму­вання окремих типів радіопрограм у недержавному (приватному) радіоефірі. До таких програм належать:

Інформаційні програми, які складаються з 6-10, інколи – до 20 щоденних коротких повідомлень. Практикується універсальний підбір новин – від політики до погоди, а також спеціалізовані інформаційні програми – набір новин одного профілю (бізнес, кур­си валют, мода, результати спортивних змагань, кримінал, авто­мобілізм, сільське господарство і т. д.).

Інформаційно-аналітичні програми – щоденне або щотижне­ве коментування подій, які відіграють важливу роль у житті сус­пільства. Передбачається, на відміну від інформаційних радіопро­грам, суб’єктивне трактування подій, бо основна функція інформа­ційно-аналітичного мовлення – формування громадської думки.

Інформаційно-публіцистичні програми – здебільшого що­тижневі випуски, в яких фіксується соціальна проблема і намаган­ня її вирішити. Інформаційно-публіцистичні програми формують громадську думку щодо проблеми, яка не завжди пов’язана з ос­танніми подіями. Жанри – від студійної бесіди до радіонарису; під час передвиборних кампаній найефективнішим є жанр теледебатів; культурно-просвітницькі програми, присвячені історії або сучасному стану науки, мистецтва, музики, кіно, театру тощо; програми про сім’ю і медицину (здоров’я); трансляції вистав, культурно-просвітницьких акцій, перформенсів, здебіль­шого із щотижневим ефіром. Переважають жанри публіцистики, включаючи радіодокументалістику.

Пізнавально-розважальні програми – переважно ток-шоу (“розмовні радіовистави”) із щоденною або щотижневою ди­намікою виходу. Механізм створення таких програм пов’язаний із запрошенням до студії гостя (особистості, яка є цікавою для пере­важної більшості слухачів) або гостей і організація за допомогою телефонного гібриду зворотного зв’язку з аудиторією.

Дитячі програми – орієнтація на вікові особливості дошкільнят і тінейджерів. У розважальній “обгортці” пропонують допомога щодо входження у світ дорослих.

Спортивні програми – трансляції, репортажі, прямі включення із спортивних змагань і окремі передачі на спортивну тематику.

Ігрові програми – конкурси, вікторини, тобто змагання слу­хачів між собою у прямому ефірі (переважно в точності відповідей на поставлені запитання). Програми такого типу, як правило, ма­ють призовий фонд для слухачів-переможців.

Як уже зазначалося, під час вибору формату найважливішим є не лише завоювання аудиторії, але й можливості якомога довше її утримувати у власному ефірі. Тому форматизація радіоефіру – це досить гнучкий процес, який залежить від вміння радіокомпанії “слухати” свою аудиторію, відчувати соціально-економічні зміни в регіоні, приплив або відплив “великої” реклами. Звичайно, будь-яка діюча радіокомпанія реально не потребує категоричної заміни власного формату, наприклад, переходу з формату “Кантрі” до формату “Хард Рок”, і тільки тому, що за соціологічними дослідженнями шанувальників “важкого року” у регіоні стало більше, ніж шанувальників стилю “кантрі”. Різкі зміни формату завжди негативно позначаються на бюджеті компанії. Хоча вибір формату – це не догма на роки, а лише один з важливих механізмів маркетингу, який має принести успіх у певний час, заклавши розумні перспективи на майбутнє. І ці перспективи обґрунтовуються у бізнес-плані.

Найпоширенішим у світі є формат Adult Contemporary (АС: сучасний дорослий). З точки зору широти аудиторії цей формат був найуспішнішим у США у80-х роках. Основну групу, до якої він звернений, становлять радіослухачі віком від 25 до 49 років. На основі того, що ця група володіє високими прибутками, вона становить особливий інтерес для рекламодавців. Крім того, АС-формат особливо підходить для звернення до жіночої аудиторії. Принципово розрізняють такі форми АС:

- Oldie based АС: радіостанції, які програють варіації мелодій 60-70-х та 80-х, доповнюючи їх сучасними композиціями;

- Current based АС: основну увагу зосереджено на сучасних мелодіях;

- Soft АС: більш м’які та спокійні AС-мелодії. Велика кількість ліричних, мелодійних композицій;

- Ноt АС: прогресивні АС і консервативні СНR-мелодії. Більш ритмічна музика, більше сучасних хітів, які відповідають загальним вимогам формату. Але прив’язка до теперішніх хіт-парадів також невелика.

До АС-формату додають ще такі субформати:

- New AC – джаз та приджазовані напрями в музиці;

- No + AC – формат, який трансформувався в “популярну сучасну музику для дорослих”.

Серед місцевих станцій, які працюють у цьому форматі можна виділити запорізьке радіо “Ностальжі”, частково – “Великий Луг” як представника Soft-AC.

Поширеним у світі вважають Contemporary Hit Radio (СHR: сучасний хітовий). Ідея, яка стоїть за цим форматом, проста: в ефір виходять тільки ті мелодії, які є хітовими сьогодні. Типовий СНR-формат базується на таких принципах:

- обмежена кількість композицій в ефірі (десь 40-50 композицій);

- мінімум старих мелодій;

- жодних хітів, що втрачають популярність;

- велика ротація композицій (швидкий повтор ігрового переліку).

Загальна ідея цього формату в тому, щоб якомога стисліше тримати радіослухача в стані душевного підйому. Найбільшим ворогом цього типу форматів є “дірки” в ефірі (аварії, помилки діджея).

СНR-формат звернений, у першу чергу, до підлітків і дорослої молоді. Основну адресну групу становлять радіослухачі віком від 14 до 24 років. Різновиди СНR-форматів у всьому світі належать до найуспішніших.

Зростання конкуренції призвело до спеціалізації музичних напрямів:

- Mainstream CHR: зорієнтований на “середній смак”, тобто основу цього формату становлять композиції, які користуються попитом у більшості слухачів;

- Dance oriented : зорієнтований на танцювальну музику.

Формат Album Oriented Rock (АОR) зорієнтовано на альбомну музику. AOR-формат з’явився як результат відходу від точно спланованого поп-саунда та інших популярних програмних форм. Його попередником був Progressive Radio. Формат концентрував свою увагу на альбомних працях (менш відомі мелодії), які не потрапили до хіт-парадів. Мета радіостанцій, що працювали в цьому форматі, полягала в тому, щоб познайомити громадськість з тими музичними творами, які були поза увагою музичної індустрії або не виходили в ефір на інших станціях.

AOR-формат був і залишається популярним серед чоловіків віком від 18 до 34 років. Ніколи радіостанціям, що працюють у цьому форматі не вдавалося досягти значного успіху серед жіночої аудиторії.

AOR-формат є дуже інтенсивним у музичному плані форматом. Радіостанції приділяють багато уваги якісній музиці, а також доволі тривалим музичним блокам. На відміну від інших станцій, тут частими в ефірі є дуже довгі композиції.

До Рок-форматів також належать:

- AR (Active Rock) – активний рок та рок-н-рол з достатньо великим каталогом пісень 70-90-х рр.;

- Modern Rock – Mainstream Rock – сучасний рок у стилі мейнстриму, тобто зорієнтований на середній смак. Цей формат має багато спільного з Modern Rock Oriented CHR, але відрізняється від нього передусім більш консервативним добором музичного матеріалу. Сюди ж можна віднести і вузькоспрямований Rock Alternative;

- Gold Silver – популярна рок-музика минулих десятиліть;

- Hot Rock oldies – мелодії в стилі “рок”.

На жаль, на сьогодні зразкового прикладу рок-радіостанції в українському радіопросторі немає. Щось у цьому напрямі намагається робити багатопрофільна станція „Просто радіо”, але її формат більше схожий на Modern Оriented Rock.

Поширеним є також Easy Listening (ЕL: легкий для прослуховування). Попередником формату Easy Listening був формат Beautiful Music (красива музика), який з’явився в США в 1959 році на одній з радіостанцій Сан-Франциско. Формат, який краще за все характеризується словами “м’який”, “легкий”, “фоновий”, “ненав’язливий”. Дуже швидко інші радіостанції зацікавилися цією новою формою програми. Так, на початку 60-х років десятки радіокомпаній заробляли гроші на форматі Beautiful Music. Але разом з появою інших “дорослих” форматів він почав втрачати своє значення. З’явилася необхідність омолодження аудиторії. У плей-лист додавалися більш сучасні виконавці. Так, з формату 60-70-х років Beautiful Music виріс формат 80-90-х – Easy Listening.

Радіостанції, які працюють у цьому форматі, є популярними головним чином, через їх заспокійливу музику. Слово тут не відіграє важливої ролі. Цей факт пояснює також і те, чому сьогодні багато радіостанцій EL-формату автоматизовані.

На цей момент немає жодної станції, яка бпрацювала чисто в форматі Easy Listening. Тим не менше, багато радіостанцій створюють свої передачі, які навмисно випускаються в цьому форматі. Як приклад можна назвати радіостанцію “Великий Луг”.

Classical(класичний) формат з’являється під час заснування радіо як засобу масової інформації. Наприкінці 30-х років радіостанція США почала випускати свої програми виключно з класичною музикою. Цей формат розрахований на високоосвічених слухачів з високим рівнем прибутків. Тому радіостанції, які ведуть мовлення в цьому форматі, набагато більше зацікавлені у якості своєї аудиторії, ніж в кількості своїх слухачів.

А. Бабукін у своїй класифікації визначає ще й такі формати:

· Urban – переважно “чорна” музика в стилі “урбан” та “реп”, зорієнтований на аудиторію віком від 14 до 20 років. Різновид – Urban Grace – для більш старшого віку.

· RNB (Rhythm and Blues) – назва формату говорить сама за себе – активний формат з цільовою аудиторією 25-40 років;

· Eurosoft – зорієнтований на європейські хіти;

· Folk – фолк – народна стилізована музика;

· Шансон – новий формат, за формою – щось середнє між Folk і Country, а за змістом – суміш лагерної (блатної), вуличної та бардівської пісні (наприклад: київська радіостанція “Шансон”, серед локальних – запорізьке “Доросле радіо”).

Вчений К. Машков, дослідивши різні класифікації форматів, запропонував найбільш загальну. Він виділяє чотири основні формати:

1. Hit Radio (аналог CHR та ЕHR) – сучасна популярна музична культура з урахуванням міжнародних та національних чартів.

2. Національне хітове радіо – національна популярна музична культура (наприклад: багатопрофільна радіостанція “Наше радіо”).

3. Сучасна музика (аналог AC, Hot AC) – якісна популярна музика для дорослих: класика, рок-музика, поп-джаз, ритм-н-блюз, соул та інші.

4. Хіти минулих років (аналог Oldest, National Oldest) – популярна музика 40-80-х років ХХ ст. (радіостанція “Мелодія”).

Як бачимо, на сьогодні існує велика кількість музичних форматів, з яких дослідники складають найрізноманітніші класифікації. На жаль, жодну з них повністю не можна застосувати до вітчизняних станцій, адже у своєму розвитку вони ще не наблизилися до американських, на прикладі яких і було побудовано вищенаведені класифікації. Українські радіокомпанії в плані форматизації ефіру зараз знаходяться на тому етапі, який Америка пройшла ще півсторіччя тому. Саме з цієї причини бездумне наслідування західних зразків та пристосування їх до вітчизняного радіопростору не є виходом із ситуації, що склалася. Має пройти ще чимало часу, доки наші станції вироблять власні зразки форматів, які будуть відповідати всім особливостям українського радіомовлення. Найголовніше – цей процес має бути природним.

· Питання для теоретичного опрацювання

1. Поняття формату радіостанції (див. додаток 3).

2. Особливості форматування національного радіоефіру.

3. Розмаїття музичних програм за формами і жанрами.

4. Неформатна продукція в ефірі: за і проти.

5. Позитивні і негативні риси сучасних музичних програм.

6. Фольклорні програми.

· Завдання для практичного опрацювання

1. Проаналізувати музично-розважальну програму на загальнонаціональному каналі.

2. Проаналізувати музично-розважальну програму на регіональному каналі.

3. Дослідити чинники позитивного впливу рекреативних програм на аудиторію регіону.

4. З’ясувати, яким має бути ведучий розважальної програми. Навести приклади.

5. Мовлення ведучого музичної програми (приклади).

6. Розробити концепцію ранкового розважального шоу.

7. Написати сценарій 15-хвилинної розважальної програми для студентів.

· Література

1. Ваніна О. Значення голосу і манери говорити для теле- і радіожурналістів // Телевізійна і радіожурналістика: Збірник науково-методичних праць. – Вип. 4. – Львів, 2001. – С. 155-158.

2. Василенко Ю. Молодіжний сленг // Вісник Львівського національного університету. Серія: Журналістика. – Вип. 10. – С. 501-505.

3. Гоян О. Радіоринок України: специфіка ринкових відносин. Українська журналістика – 97. – К., 1997. – С. 63-67.

4. Іда Ворс. “Чиста тупо взрослое радио” // Політика і культура. – 29 січня – 4 лютого 2002 року.

5. Капелюшний А. Типові помилки в мовленні ведучих інформаційних та музичних програм “Радіо Люкс” // Телевізійна і радіожурналістика: Збірник науково-методичних праць. – Львів, 1997. – С. 113-118.

6. Качкан В., Лизанчук В. Особливості підготовки матеріалів для телебачення і радіо: Навч. посібник. – Львів, 1987. – 68 с.

7. Косюк О. Розваги, продуковані сучасними ЗМІ, у контексті майданної сміхової культури // Українська періодика: історія і сучасність: Доп. та повідомл. восьмої Всеукр. наук.-теорет. конф., Львів, 24-26 жовтня 2003 р. / НАН України. ЛНБ ім. Стефаника, НДЦ періодики; За ред. М.М. Романюка. – Львів, 2003. – С. 640-643.

8. Лизанчук В.В. Радіожурналістика: засади функціонування. – Львів: ПАІС, 2000. – 366 с.

9. Пазяк О. Проблеми культури сучасного мовлення // Вісник Київського національного університету. – Серія: Журналістика. – Вип. 4. – Київ, 1997. – С. 249-260.

10. Пенчук І. Сучасне регіональне радіо: проблеми... – Вісник Запорізького державного університету: Збірник наукових статей. – Запоріжжя: Запорізький державний університет, 2002. – С. 107-110.

11. Радиожурналистика: Учебник / Под ред. А.А. Шереля. – М.: Издательствово Московского университета, 2000. – С. 406-428.

12. Сербенська О. Феномен звукового мовлення // Телевізійна і радіожурналістика: Збірник науково-методичних праць. – Вип. 3. – Львів, 2000. – С. 349-358.

13. Смирнов В. Формы вещания. Функции, типология, структура радиопрограмм: Учебное пособие для вузов. – М.: Аспект Пресс, 2002. – 203 с.

14. Яремчишин Л. Тематика і зміст передач молодіжного радіо “Європа-центр” // Телевізійна і радіожурналістика. Історія, теорія, практика: погляд у майбутнє. – Збірник науково-методичних праць. – Вип. 2. – Львів, 1999. – С. 192-198.

Тема 13. Авторські програми на радіо

За часів тоталітарного режиму поняття “авторської програми” взагалі не існувало, оскільки вважалося, що журналістика має бути “об’єктивною”, і будь-яке власне волевиявлення журналіста сприймається негативно. Висловлювання типу “я вважаю”, “мені здається”, “я гадаю” не дозволялися. Все повинні були робити “ми” заради “нас”.

Нетрадиційні думки, неординарні висловлювання, модерні режисерські задуми, неформатні стильотворчі та формотворчі засоби не допускалися в ефірі.

Пізніше, в роки “хрущовської відлиги”, власне “я” почало з’являтися в ефірі, що стало важливою подією в авторській публіцистиці, але журналіст ще не мав права говорити те, що він думає.

Сьогодні з’явилася велика кількість радіостанцій – інформаційні, розважальні, музичні, кожна з яких намагається бути унікальною. Специфіка діяльності сучасних радіожурналістів, які працюють над власними авторськими програмами, полягає насамперед у нестандартному висвітленні подій, явищ.

Програми можуть бути найрізноманітнішими: аналітичні, пізнавальні, музичні, спортивні, про модні течії, рекламні. Є літературні програми, які теж можна зробити розмовно-музичними, і тим самим привернути увагу молодіжної аудиторії.

Під час створення авторської програми, необхідно чітко розуміти поняття “формат”. Необхідно, щоб теми програми пересікалися з форматом радіостанції і цікавили аудиторію, яку вона збирає.

Ясна річ, що інформаційна радіостанція, котра працює у форматі CNN, аудиторія якої намагається завжди “тримати руку на пульсі”, не буде створювати програму про долі героїнь мексиканських серіалів, або про те, як маринувати огірки. Це може бути дуже цікавим, але тільки не для цієї аудиторії. І навпаки, новини біржі не зацікавлять слухачів радіо “Шансон”.

Важливу роль у створенні авторської програми відіграє співвідношення музики і тексту. Цей фактор необхідно тестувати, виходячи з потреб та психографічного портрета аудиторії.

Створюючи програму, необхідно розуміти і враховувати специфіку міста, на яке мовить радіостанція. А дослідивши аудиторію, треба правильно вибрати ракурс і форму викладу матеріалу.

Існує декілька факторів впливу, які визначають інтереси і потреби аудиторії і впливають на вибір жанру та наповнення програм:

- якщо радіостанція розрахована на велике місто, у якому свій ритм життя, часу на звичайне спілкування людям іноді не вистачає;

- в умовах життя сучасного суспільства людина не завжди може виявити своє “Я”;

- людина має отримувати підтримку своїх поглядів, їй необхідні однодумці по той бік ефіру;

- потреба в співрозмовникові, який допоможе людині, спілкуючись на рівних, проаналізувати ситуацію, розібратися в темі, в поглядах;

- процес “підміни родини”;

- недостатність інформації (під час програм можна закладати “систему легких знань”).

В авторських програмах також необхідно враховувати такі елементи: ведучі, тема, питання, дзвінки в студію.

Риси ведучих авторських програм:

- комунікабельність;

- ерудованість;

- наявність нетривіального погляду на життя;

- власна думка (іноді може бути трохи провокаційною);

- полюсність позиції;

- чесність (брехати не можна, слова ведучих не мають розходитися з їхніми поглядами);

- інтелект;

- свій “голос” в ефірі.

· Питання для теоретичного опрацювання

1. Функціональні особливості авторської програми.

2. Структурування авторської програми на радіо.

3. Тенденції розвитку авторських програм.

4. Різновиди авторських програм:

- аналітичні;

- суспільно-політичні;

- пізнавальні (див. додатки 7, 8, 13);

- освітні;

- спортивні;

- рекреативні.

7. Професійні якості журналіста.

8. Творча підготовка до авторської програми.

9. Інтерактивність в авторських програмах.

10. Основні групи характеристик ведучих авторських програм.

11. Компетентність ведучого в авторській програмі.

- раціональний аспект;

- емоційний аспект;

- поведінковий аспект;

- ставлення до аудиторії.

· Завдання для практичного опрацювання

1. Визначте особливості авторських програм на регіональному радіо та їх місце у структурі мовного дня.

2. З’ясуйте, як орієнтовані авторські програми на слухачів.

3. Назвіть, яких професійних якостей вимагає від журналіста підготовка до проведення в ефірі авторської програми.

4. Запишіть авторську програму, що виходить в ефір з активною участю слухачів. Проаналізуйте, коли, у якому випадку і що саме запитують слухачі. Яким чином їх запитання пов’язані з темою обговорення? Як на них реагує ведучий, як відповідає учасникам передачі?

5. Розробіть концепцію власної авторської програми.

· Література

1. Авраамов Д. Профессиональная этика журналиста: Учебное пособие. – М.: Издательство Московского университета, 1999. – 224 с.

2. Баева О. Ораторское искусство и деловое общение: Учебное пособие. – Мн.: Новое знание, 2001. – 328 с; ил.