Юриспруденція та її система

Наука — це сфера людської діяльності, яка виробляє та систематизує об'єктивні знання про матеріальний і духов­ний світ. Залежно від сфери наукового дослідження систе­му наук умовно поділяють на три основні підсистеми: природничі науки, точні науки та суспільні науки. У кож­ній із них наявний комплекс теоретичних і прикладних наук.

Держава і право — це соціальні явища. Тому юриспру­денція (юридична наука)— система знань про державу і право — належить до суспільних наук. Держава і право підлягають в своєму розвитку загальним об'єктивним за­кономірностям розвитку суспільства, які вивчають соціо­логія, соціальна філософія, політологія та інші суспільні науки. Втім, зважаючи на їхню відносну самостійність як соціальних інститутів, держава і право мають свої законо­мірності та специфіку, що зумовлює виділення юриспру­денції як самостійної галузі наукового знання. Державні і правові інститути відіграють важливу роль у сучасному суспільстві, внаслідок чого юридична наука посідає одне з провідних місць серед суспільних наук.

Юридична наука вивчає право як особливу систему со­ціальних норм, окремі структурні підрозділи права, будову, сутність і функціонування держави. Враховуючи, з одного боку, нерозривний зв'язок між державою і правом (хоча історії відомі й варіанти їхнього автономного існування), з іншого — відмінність держави і права, в юриспруденції

виділяють дві основні підсистеми знань: правознавство і державознавство.

Сучасна юриспруденція є розгалуженою системою знань про державу і право. Існують різні класифікації юридичних наук. Імовірно, найточнішим критерієм класифікації є предмет науки, тому юридичні науки можна поділити на такі групи:

1) теоретичні юридичні науки (теорія держави і права,
юридична деонтологія, філософія права, соціологія права,
порівняльне правознавство). Ці науки вивчають, формулю­
ють і систематизують найбільш загальні юридичні поняття
і категорії;

2) історико-юридичні науки (зарубіжна та вітчизняна
історія держави і права, історія політичних і правових
учень, або, інакше — історія вчень про державу і право). Ці
науки вивчають процеси становлення й розвитку держави
і права, а також розвиток теоретичних уявлень про держа­
ву і право¹;

3) галузеві науки (наука конституційного права, наука
адміністративного права, наука цивільного права, наука
кримінального права, група наук процесуального права
тощо). Галузеві науки вивчають і пояснюють нормативний
зміст галузей права;

4) міжгалузеві науки (юридична деліктологія, наука
житлового права, наука банківського права, наука еколо­
гічного права тощо). Ця група включає науки, що виникли
на стику кількох галузей права. Вони вивчають і пояснюють
сенс норм та інститутів, що споріднені за змістом, але на­
лежать до різних галузей права;

5) організаційні науки. Ці науки вивчають організацію
та діяльність державних органів (наука державного будів­
ництва), органів місцевого самоврядування (наука муніци­
пального права), судових і правоохоронних органів (наука
судових і правоохоронних органів);

6) прикладні науки (криміналістика, кримінологія,
судова медицина, судова психіатрія, судова бухгалтерія,
юридична психологія, правова статистика тощо). Ці науки

¹ У більшості сучасних підручників теоретичні та історичні юридичні науки належать до однієї групи. Автори підтримують точку зору Р.Т.Мухаєва, який розділяє теоретичні та історичні юридичні науки, враховуючи різні предмети та завдання, що стоять перед цими науками (Мухаев Р. Т. Теория государства и права: Учебник для вузов. — М.: ПРИОР, 2001. — С. 20).

вивчають правові явища не тільки за допомогою юридич­них, а й за допомогою спеціальних неюридичних методів, запозичених з інших наук (технічних, медичних, матема­тичних тощо);

7) міжнародно-правові науки (наука міжнародного пуб­лічного права, наука міжнародного приватного права).

Юридичні науки, виділяють в аналізі держави і права різні сторони і властивості.