Загальна характеристика судової системи України

Судову систему України складають суди загальної юрисдикціїта Конституційний Суд України. Суди загальної юрисдикції утворюють єдину систему судів. Конституційний Суд України є єдиним органом конституційної юрисдикції в Україні. Створення надзвичайних та особливих судів не допускається. Система судів загальної юрисдикції відповідно до Конституції України будується за принципами територіальності і спеціалізації. Систему судів загальної юрисдикції складають:

1) місцеві суди;

2) апеляційні суди, Апеляційний суд України;

3) Касаційний суд України (був визнаний неконституційним за рішенням Конституційного Суду України);

4) вищі спеціалізовані суди;

5) Верховний Суд України.

Найвищим судовим органом у системі судів загальної юрисдикції є Верховний Суд України. Вищими судовими органами спеціалізованих судів є відповідні вищі спеціалізовані суди.

Єдність системи судів загальної юрисдикції забезпечується:

єдиними засадами організації та діяльності судів;

єдиним статусом суддів;

обов’язковістю для всіх судів правил судочинства, визначених законом;

забезпеченням Верховним Судом України однакового застосування законів судами загальної юрисдикції;

обов’язковістю виконання на території України судових рішень;

єдиним порядком організаційного забезпечення діяльності судів;

фінансуванням судів виключно з Державного бюджету України;

Відповідно до Конституції України в системі судів загальної юрисдикції утворюються загальні та спеціалізовані суди окремих судових юрисдикцій. Військові суди належать до загальних судів і здійснюють правосуддя у Збройних Силах України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до закону.

Спеціалізованими судами є господарські, адміністративні та інші суди, визначені як спеціалізовані суди. Місцевими загальними судами є районні, районні у містах,

міські та міськрайонні суди, а також військові суди гарнізонів. Місцевими господарськими судами є господарські суди Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, а місцевими адміністративними судами є окружні суди, що утворюються в округах відповідно до указу Президента України.

У системі судів загальної юрисдикції в Україні діють загальні та спеціалізовані апеляційні суди.

Апеляційними загальними судами є: апеляційні суди областей, апеляційні суди міст Києва та Севастополя, Апеляційний суд Автономної Республіки Крим, військові апеляційні суди регіонів та апеляційний суд Військово-Морських Сил України, а також Апеляційний суд України.

95. Конституційно-правовий статус народного депутата.

Верховна Рада України як єдиний орган законодавчої влади в державі розглядає і вирішує питання, віднесені до її повноважень, від імені Українського народу – громадян України всіх національностей, виражаючи суверенну волю народу. Виразниками цієї волі у Верховній Раді є народні депутати України, які обираються строком на чотири роки.

Народним депутатом України може бути громадянин України, який на день виборів досяг 21 року, має право голосу і проживає в Україні протягом останніх п’яти років. Не може бути обраним до Верховної Ради України громадянин, який має судимість за вчинення умисного злочину, якщо ця судимість не погашена і не знята у встановленому законом порядку (ст. 76 Конституції України). Народні депутати України обираються громадянами України за змішаною (мажоритарно-пропорційною) системою.

Половина конституційного складу Верховної Ради обирається в одномандатних виборчих округах на основі відносної більшості, а друга половина – за списками кандидатів у депутати від політичних партій, виборчих блоків партій у багатомандатному загальнодержавному виборчому окрузі на основі пропорційного представництва.

Діяльність депутата.

Одним з обов’язків нар Деп. є присутність та участь у засіданнях ВРУ. Пленарні засідання ВРУ, комітетів, комісій, є ефективними, якщо депутати не тільки присутні на них, але й беруть участь у роботі, а саме: подають пропозицію щодо порядку денного, процедур обговорення питань, виступають у обговоренні питань, проектів актів ВР, її органів, голосують тощо. Депутат, як член ВР користується ухвального голосу з усіх питань, що розглядаються на пленарних засіданнях ВР та її органів до складу яких він входить. Деп. має право брати участь у роботі комітетів, комісій, членом яких він не є, з правом дорадчого голосу. Нар деп. має право законодавчої ініціативи у ВР. Це право право він може реалізувати у формі внесення: 1) проекту нового закону, проекту закону про зміну чи доповнення закону або про його скасування; 2) обґрунтованої пропозиції про необхідність прийняття нового закону; 3) пропозицій та поправок до законодавчої ініціативи, що розглядається ВР. Активність деп. на пленарних засіданнях забезпечується наданим йому правом: брати участь у дебвтах; ставити питання доповідачам, головуючому на засіданні; давати довідки, виступати с пропозиціями що до порядку і з мотивів голосування; проголошувати, за попередньою згодою головуючого, тексти звернень заяв, резолюцій, петицій громадян чи їх об’єднань, якщо вони мають суспільне значення.