Поняття судової системи України, її основні ознаки

СУДОВА СИСТЕМА УКРАЇНИ

1. Поняття судової системи України, її основні ознаки.

2. Місцеві суди України.

3. Апеляційні суди України.

4. Вищі спеціалізовані суди в Україні.

5. Верховний Суд України.

6. Державна судова адміністрація України.

7. Організація діяльності й повноваження Конституційного Суду України.

8. Правовий статус суддів Конституційного Суду України.

9. Провадження в Конституційному Суді.

Поняття судової системи України, її основні ознаки

Відповідно до Конституції України та ст. 17 Закону Ук­раїни «Про судоустрій і статус суддів» систему судів загаль­ної юрисдикції складають:

• місцеві суди;

• апеляційні суди;

• вищі спеціалізовані суди;

• Верховний Суд України.

Найвищим судовим органом у системі судів загальної юрисдикції є Верховний Суд України. Вищими судовими ор­ганами спеціалізованих судів є відповідні вищі спеціалізовані суди.

Єдність системи судів загальної юрисдикції забезпечу­ється:

• єдиними засадами організації та діяльності суду, які ви­значені Конституцією України, Законом України «Про судо­устрій та статус суддів», Кримінально-процесуальним кодек­сом, Господарським процесуальним кодексом, Цивільним процесуальним кодексом, Кодексом адміністративного судо­чинства. Вони є обов'язковими для всіх судів, що складають систему судів загальної юрисдикції:

• єдиним статусом суддів, який встановлений Конституцією України та Законом України «Про судоустрій та статус суддів»;

• обов'язковістю для всіх судів правил судочинства, які закріплені у Конституції України, процесуальних кодексах України, Законі України «Про судоустрій та статус суддів», інших законах;

• забезпеченням Верховним Судом України однакового засто­сування судами касаційної інстанції норм матеріального права;

• обов'язковістю виконання на території України судових рішень. Це означає, що судові рішення усіх судів загальної юрисдикції, які набрали законної сили є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, місцевого само­врядування, посадовими особами, юридичними і фізичними особами на всій території України;

• єдиним порядком організаційного забезпечення діяльно­сті судів, згідно ст. 145 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», цю функцію покладено на Державну судову адміністрацію України, яка здійснює організаційне забезпе­чення діяльності органів судової влади;

• фінансуванням судів лише з Державного бюджету Украї­ни. Фінансування всіх судів в Україні здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, де окремим рядком ви­значаються видатки на утримання кожного суду загальної юрисдикції та Конституційного Суду України;

• вирішенням питань внутрішньої діяльності судів орга­нами суддівського самоврядування. Регулювання цих питань забезпечується Конституцією України та Законом України «Про судоустрій та статус суддів».

Суди загальної юрисдикції спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ та справ про адміністративні правопорушення.

Як зазначено у Конституції України та Законі України «Про судоустрій та статус судів», система судів загальної юрисдикції будується за принципом територіальності, інстан-ційності та спеціалізації.

Зупинимося на стислій характеристиці цих понять.

Відповідно до принципу територіальності в кожній адмі­ністративно-територіальній одиниці країни створюються мі­сцеві суди (районі, місті, крім міст районного підпорядкуван­ня, районі в місті), яким підвідомчі всі справи, що виникають в межах території. У назві місцевого суду використовується назва населеного пункту, в якому він знаходиться.

Що ж стосується принципу спеціалізації, то слід зазначи­ти, що суди загальної юрисдикції спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення. В цих судах може запроваджуватись спеціалізація судів з роз­гляду конкретних категорій справ.

Розрізняють суди ще й за інстанціями.

Першою інстанцією є місцеві суди, які розглядають і ви­рішують справи по суті, приймаючи постанови, ухвали, ви­роки чи рішення.

До другої апеляційної інстанції відносяться апеляційні су­ди, які розглядають цивільні, кримінальні, господарські, ад­міністративні справи та справи про адміністративні правопо­рушення за апеляціями (апеляція — форма оскарження рішень, які не набрали законної сили) на вироки, рішення, ухвали, постанови суду першої інстанції.

Судами третьої касаційної інстанції (касація — форма оскарження рішення, яке набрало законної сили) є вищі спе­ціалізовані суди, які розглядають справи за касаційними ска­ргами.

Слід зауважити, що відповідно до ст. ст. 27, 32 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» апеляційний суд і вищий спеціалізований суд у випадках, передбачених проце­суальним законом, також можуть розглядати справи відпові­дної судової юрисдикції як суди першої інстанції, а вищий спеціалізований суд — ще як і апеляційний.

Суди загальної юрисдикції створюються і ліквідуються Президентом України за поданням Міністерства юстиції Ук­раїни на підставі пропозиції голови відповідного вищого апе­ляційного суду.

Місцезнаходження, територіальна юрисдикція і статус су­ду визначаються з урахуванням принципів територіальності, спеціалізації та інстанційності.

Підставами для створення чи ліквідації суду є зміна ви­значеної Законом України «Про судоустрій та статус суддів» системи судів, потреба поліпшити доступність правосуддя або зміна територіально-адміністративного устрою.

Кількість суддів у судах визначається Державною судо­вою адміністрацією України за поданням Міністра юстиції України на підставі пропозиції голови відповідного вищого спеціалізованого суду, при цьому враховується обсяг роботи суду та межі видатків, затверджених у Державному бюджеті на утримання судів.

Адміністративними посадами в судах загальної юрисдик­ції вважаються посади голови суду та його заступника (за­ступників).

Голова місцевого суду та його заступник, голова апеляцій­ного суду та його заступники, голова вищого спеціалізованого суду та його заступники призначаються на посади із числа су­ддів цього суду строком на п'ять років та звільняються з посад Вищою радою юстиції України за поданням відповідної ради суддів. Суддя не може обіймати одну адміністративну посаду відповідного суду більше ніж два строки підряд.

Голова Верховного Суду України, його заступник обира­ються строком на п'ять років Пленумом Верховного Суду України.

Перебування судді на адміністративній посаді не звіль­няє його від виконання повноважень судді відповідного суду по здійсненню правосуддя. У разі звільнення судді з адміністративної посади його повноваження як судді не припиняються.

2. Місцеві суди

Закон визначає наступні види місцевих судів: місцеві за­гальні суди, місцеві господарські суди, місцеві адміністрати­вні суди.

Місцевий суд є судом першої інстанції, який розглядає справи, котрі віднесені процесуальним законом до його під­судності, і за результатом розгляду приймає рішення, ухвалу, постанову, виносить вироки.

Місцевими загальними судами є районні у містах, міські та міські районні суди. До повноважень цих суддів відно­ситься розгляд цивільних, кримінальних, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення у випадках та порядку, передбачених процесуальним законом.

Місцевими господарськими судами є господарські суди Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севас­тополя. Вони розглядають справи, які виникають із господар­ських правовідносин, а також інших справи, віднесених про­цесуальним законом до їх підсудності. Сторонами у таких справах є юридичні особи.

Місцевими адміністративними судами є окружні адміні­стративні суди, а також інші суди, передбачені процесу­альним законом. Вони розглядають справи адміністратив­ної юрисдикції (адміністративні справи, що виникають із правовідносин у сфері державного управління, місцевого самоврядування) і однією із сторін є представник владних структур. Питання підсудності справ місцевим судам та порядок їх розгляду визначаються процесуальним законо­давством.

Місцевий суд складається із суддів місцевого суду, голови суду та його заступника. Про порядок призначення суддів на адміністративні посади йшлося при висвітленні першого пи­тання плану.

Суддя місцевого суду здійснює правосуддя у порядку, встановленому процесуальним законом. Для цього віг прово­дить організаційні заходи, процесуальні дії для забезпечення розгляду справ, а також виконує інші повноваження, визна­чені законом.

Голова місцевого суду представляє суд як орган держа­вної влади у зносинах з іншими органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юриди­чними особами. Він визначає; адміністративні повнова­ження свого заступника; контролює ефективність діяльно­сті апарату суду; вносить керівникові територіального управління Державної судової адміністрації України по­дання про призначення та звільнення керівника апарату суду, його заступника, а також про їх заохочення чи накла­дення адміністративного стягнення; видає на підставі акта про призначення чи обрання суддею відповідний наказ; повідомляє Вищу кваліфікаційну комісію суддів України про наявність у суді вакантних посад у десятиденний тер­мін з дня їх утворення; забезпечує виконання рішень зборів місцевого суду та контролює ведення в суді судової стати­стики; дбає про інформаційно-технічне забезпечення суд­дів з метою підвищення якості судочинства та підвищення кваліфікації суддів; здійснює інші повноваження, передба­чені законом. Відповідно до своєї компетенції голова міс­цевого суду видає накази та розпорядження, а його заступ­ник здійснює адміністративні повноваження, визначені головою суду.

3. Апеляційні суди

Як визначено у ст. 5 Міжнародного пакту, кожен має пра­во на перегляд рішення по його справі судовою інстанцією вищого рівня. В Україні це право реалізують суди апеляцій­ної та касаційної інстанцій. Право на апеляційне оскарження судового рішення закріплено у Конституції України (п. 8 ч. 3 ст. 129). Апеляційне провадження є додатковою гарантією справедливості рішення, прийнятого місцевим судом.

Апеляція — це форма оскарження судових рішень, які не набрали законної сили. Особливістю апеляційного розгляду справи є перегляд судом вищої інстанції на підставі апеляції суті рішення місцевого суду шляхом перевірки як розгляну­тих раніше, так і заново наданих доказів.

У системі судів загальної юрисдикції діють апеляційні су­ди як суди апеляційної інстанції, які розглядають цивільні, кримінальні, господарські, адміністративні справи та справи про адміністративні правопорушення.

Апеляційними судами з розгляду цивільних, криміналь­них справ і справ про адміністративні правопорушення є: апеляційні суди областей, апеляційні суди міст Києва та Се­вастополя, Апеляційний суд Автономної Республіки Крим.

Апеляційними судами з розгляду господарських справ, апеляційними судами з розгляду адміністративних справ є відповідно апеляційні господарські суди та апеляційні адмі­ністративні суди, які створюються в апеляційних округах відповідно до Указу Президента України.

Мета апеляційного оскарження — максимально запобігти судової помилки при розгляді конкретної справи, забезпечи­ти однакове застосування закону всіма судами загальної юрисдикції.

Апеляційні суди, як суди вищого рівня, мають право не обмежуватися перевіркою законності та обгрунтованості рі­шень суду першої інстанції, а за принципом змагальності сторін у процесі досліджувати нові докази і залежно від того, що буде встановлено у судовому засіданні, приймати власне рішення.

України про наявність у суді вакантних посад у десятиден­ний термін з дня їх створення та здійснює інші повноважен­ня, передбачені законом.

З питань, що належать до його адміністративних повно­важень, голова апеляційного суду видає накази та розпоря­дження. У разі відсутності голови апеляційного суду його адміністративні обов'язки виконує один із заступників за ви­значенням голови суду, коли ж такого визначення немає — заступник, який має більший стаж роботи на посаді судді, а в разі відсутності заступника голови суду — суддя цього суду, який має більший стаж роботи на посаді судді. Заступники голови суду здійснюють повноваження, визначені головою апеляційного суду.

У складі апеляційного суду можуть створюватися судові палати з розгляду окремих категорій справ у межах відпові­дної судової юрисдикції. Судову палату очолює секретар судової палати, який призначається з числа суддів цього су­ду. Рішення про створення судової палати, її склад, а також призначення секретаря приймається зборами суддів апеля­ційного суду за пропозицією голови суду. Секретар судової палати організовує роботу відповідної палати, контролює здійснення аналізу та узагальнення судової практики у справах, віднесених до її компетенції, інформує збори суд­дів апеляційного суду про діяльність судової палати.

4. Вищі спеціалізовані суди (касаційна інстанція)

У межах своїх повноважень вищий спеціалізований суд:

• розглядає справи відповідної судової юрисдикції в каса­ційному порядку згідно з процесуальним законом;

• у випадках, передбачених процесуальним законом, роз­глядає справи відповідної судової юрисдикції як суд першої або апеляційної інстанції;

• аналізує судову статистику, вивчає та узагальнює судову практику;

• надає методичну допомогу судам нижчого рівня з метою однакового застосування норм Конституції та законів Украї­ни у судовій практиці на основі її узагальнення та аналізу судової статистики; дає спеціалізованим судам нижчого рівня рекомендаційні роз'яснення з питань застосування законо­давства щодо вирішення справ відповідної судової юрис­дикції;

• • здійснює інші повноваження, визначені законом.

Очолює вищий спеціалізований суд голова, який предста­вляє відповідні спеціалізовані суди як орган державної влади у зносинах з іншими органами державної влади, органами мі­сцевого самоврядування, фізичними та юридичними особа­ми, а також із судовими органами інших держав та міжнаро­дних організацій. До його компетенції також входить визначення адміністративних повноважень заступників голо­ви вищого спеціалізованого суду. Голова суду контролює ефективність діяльності апарату суду, подає до Державної судової адміністрації України пропозиції про призначення та звільнення керівника апарату суду, його заступника, а також про їх заохочення або накладення дисциплінарного стягнен­ня. Видає на підставі акта про обрання на посаду судді чи звільнення судді з посади відповідний наказ, повідомляє Ви­щу кваліфікаційну комісію суддів України про наявність у суді вакантних місць, вносить пропозиції відповідно до Зако­ну щодо утворення відповідних місцевих та апеляційних су­дів, зміни їх територіальної юрисдикції, а також щодо кілько­сті суддів у них.

Він також контролює ведення та аналіз судової статисти­ки, організовує вивчення і узагальнення судової практики та дбає про інформаційно-аналітичне забезпечення судів з ме­тою підвищення якості правосуддя, здійснює інші повнова­ження передбачені законом.

Заступники голови вищого спеціалізованого суду здійс­нюють адміністративні повноваження, визначені головою цього суду.

У вищому спеціалізованому суді діє пленум у складі всіх суддів названого суду для вирішення питань, які пов'язані із забезпеченням єдності судової практики у справах відповідної судової юрисдикції та інших питань, віднесених до його повноважень.

Скликає пленум вищого спеціалізованого суду голова цього суду, який вносить на розгляд пленуму питання та го­ловує на його засіданнях.

Пленум за поданням голови вищого спеціалізованого су­ду призначає та звільняє з посади секретаря пленуму, уза­гальнює з метою однакового застосування норм права прак­тику застосування матеріального і процесуального закону; приймає рішення про звернення до Верховного Суду Украї­ни про направлення конституційного подання щодо консти-туційності законів та інших правових актів Верховної Ради України, актів Президента та Кабінету Міністрів України, правових актів ВР Автономної Республіки Крим і щодо офі­ційного тлумачення Конституції та законів України; заслу­ховує інформацію про стан правосуддя у відповідній юрис­дикції та практику вирішення окремих категорій справ; за результатами узагальнення судової практики дає роз'яснен­ня з питань застосування спеціалізованими судами законо­давства при вирішенні справ відповідної судової юрисдикції (ці роз'яснення носять рекомендаційний характер); розгля­дає та вирішує інші питання, віднесені до його повнова­жень.

Пленум скликається його головою у разі потреби або на вимогу не менше як п'ятої частини від складу суддів вищого спеціалізованого суду, але не менше двох разів на рік. Про день і час скликання пленуму його учасники повідомляються не пізніше як за десять днів до засідання.

На засідання пленуму можуть бути запрошені судді судів відповідної спеціалізації, представники органів державної влади, наукових установ, засобів масової інформації та інші особи.

Постанови пленуму приймаються більшістю голосів чле­нів пленуму відкритим голосуванням, підписуються голову­ючим та секретарем пленуму. Вищий спеціалізований суд має офіційний друкований орган, в якому публікуються по­станови пленуму, а також матеріали судової практики вищо­го спеціалізованого суду та інших судів відповідної судової юрисдикції, інші матеріали.

При вищому спеціалізованому суді створюється Науково-консультативна рада з числа висококваліфікованих фахівців у галузі права для попереднього розгляду проектів постанов вищого спеціалізованого суду, підготовка яких потребує нау­кового забезпечення. Пленум вищого спеціалізованого суду затверджує положення про Науково-консультативну раду та визначає її персональний склад.

Крім апеляційного і касаційного перегляду судових рі­шень процесуальне законодавство України передбачає пе­регляд судових рішень, що набрали законної сили за ново-виявленими обставинами. На цій стадії судочинства про­водиться перегляд судових рішень, які набрали законної сили, внаслідок нових обставин, а також неправильного за­стосування закону та істотних порушень вимог процесуа­льного закону, що істотно вплинули на правильність судо­вого рішення. Перегляд судових рішень необхідний, оскільки він створює додаткові процесуальні гарантії захи­сту прав учасників процесу, виправляє помилки, допущені судом.

Нововиявлені обставини — факти, які хоча й існували та мали значення для вирішення справи, але про них не було ві­домо раніше ні особам, що проводили розслідування по справі, ні суду під час постановления вироку, рішення, ухва­ли чи постанови.

Приводом для перегляду справ на цій стадії є заяви за­цікавлених як фізичних, так і юридичних осіб. Заяви пода­ються прокурору, який з метою перевірки вправі витребу­вати справу із суду. Залежно від результатів перевірки про­курор вирішує питання про подання заяви до суду про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими об­ставинами.

Заява про перегляд справи у зв'язку з нововиявленими об­ставинами розглядається апеляційним чи касаційним судом за правилами, встановленими для касаційного перегляду рі­шень.

Відповідно до ст. 400⁵ КПК України нововиявленими об­ставинами визнаються: фальсифікація доказів, неправиль­ність перекладу, а також показань свідка, потерпілого, обви­нуваченого, підсудного, висновку і пояснень судового експерта, на яких грунтується вирок; зловживання прокурора, дізнавача, слідчого чи суддів під час провадження по справі; всі інші обставини, які не були відомі суду при винесенні су­дового рішення і які самі по собі або разом із раніше виявле­ними обставинами доводять неправильність засудження або виправдання підсудного.

У ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства визна­чені підстави для перегляду постанов або ухвал суду за но­вовиявленими обставинами. До цих обставин віднесено: іс­тотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; встановлені вироком суду, що набрав законної сили, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправиль­ного висновку експерта, завідомо неправильного перекладу, фальшивості документів або речових доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного або необгрунтованого рішен­ня; встановлення вироком, що набрав законної сили, вини судді у вчиненні злочину, внаслідок якого було ухвалено незаконне або необгрунтоване рішення; скасування судово­го рішення, яке стало підставою для прийняття постанови чи постановлення ухвали, належить переглянути; встанов­лення Конституційним Судом України неконституційності закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконано.

Аналогічними є підстави перегляду рішень або ухвал су­ду, які набрали законної сили у зв'язку із нововиявленими обставинами, визначені у ст. 361 Цивільного процесуального кодексу України.

Отже, перегляд судових рішень за нововиявленими обста­винами є додатковою важливою гарантією забезпечення за­конності та справедливості при здійсненні судочинства.

5. Верховний Суд України

Як зазначено у ст. 125 Конституції України, найвищим судовим органом у системі судів загальної юрисдикції є Вер­ховний Суд України.

Закон України від 07.07.2010 «Про судоустрій та статус суддів» порівняно із Законом України від 07.0l.2002 «Про судоустрій» суттєво обмежив роль Верховного Суду України і відніс до його компетенції:

• перегляд справ з підстав неоднакового застосування су­дами (судом) касаційної інстанції однієї і тієї ж норми мате­ріального права у подібних правовідносинах у порядку, пе­редбаченому процесуальним законом;

• перегляд справ у разі встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Ук­раїною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом;

• надання висновку про наявність чи відсутність у діян­нях, в яких звинувачується Президент України, ознак держав­ної зради або іншого злочину;

• внесення за зверненням Верховної Ради України пись­мового подання про неможливість виконання Президентом України своїх повноважень за станом здоров'я;

• звернення до Конституційного Суду України щодо консти-туційності законів, інших правових актів, а також щодо офіцій­ного тлумачення Конституції та законів України.

До складу Верховного Суду України входять двадцять суд­дів — по п'ять від кожної спеціалізованої юрисдикції (цивіль­ної, кримінальної, господарської, адміністративної), з числа яких обирається Голова Верховного Суду України та його за­ступник.

Суддею Верховного Суду України може бути особа, яка має стаж роботи на посаді судді не менше п'ятнадцяти років, або суддя Конституційного Суду України.

У Верховному Суді України діє Пленум Верховного Суду України для вирішення питань, визначених Конституцією і згаданим Законом. Верховний Суд України має офіційний друкований орган та може бути співзасновником інших дру­кованих видань. При Верховному Суді України створюється Науково-консультативна рада.

Суддя Верховного Суду України бере участь у розгляді справи у порядку, встановленому процесуальним законом та питань, що виносяться на засідання Пленуму Верховного Су­ду України. Також аналізує судову практику та вносить у встановленому порядку пропозиції щодо вдосконалення за­конодавства та його застосування, здійснює інші повнова­ження, визначені законом.

Голова Верховного Суду України:

• представляє суд як орган державної влади у зносинах з іншими органами державної влади, місцевого самоврядуван­ня, фізичними та юридичними особами, з судовими органами інших держав та міжнародними організаціями;

• визначає адміністративні повноваження заступника Го­лови Верховного Суду України;

• скликає Пленум Верховного Суду України; вносить на його розгляд подання щодо призначення на посаду секретаря Пленуму; вносить на розгляд Пленуму питання та головує на його засіданнях;

• видає на підставі акта про обрання на посаду судді Вер­ховного Суду України або звільнення його з посади відповід­ний наказ;

• повідомляє Вищу кваліфікаційну комісію суддів Украї­ни про наявність вакантних посад у Верховному Суді Украї­ни в десятиденний строк з дня їх створення;

• контролює ефективність діяльності апарату суду, вно­сить Голові Державної судової адміністрації України подання про призначення на посаду керівника апарату суду та його заступника, про звільнення їх з посад, а також про застосу­вання до них заохочення або накладення дисциплінарного стягнення відповідно до законодавства;

• інформує Пленум Верховного Суду України про діяль­ність Верховного Суду України;

• здійснює інші повноваження, передбачені законом. Голова Верховного Суду України з питань, що належать

до його адміністративних повноважень, видає накази і розпо­рядження. У разі відсутності Голови Верховного Суду Украї­ни його повноваження здійснює його заступник, а за відсут­ності заступника — суддя цього суду, який має більший стаж роботи на посаді судді.

Голова Верховного Суду України обирається на посаду строком на п'ять років та звільняється з посади Пленумом Верховного Суду України більшістю голосів шляхом таємно­го голосування.

Пленум Верховного Суду України з питання обрання Го­лови Верховного Суду України скликається не пізніше од­ного місяця з дня припинення повноважень попереднього Голови.

Процедура обрання на посаду Голови Верховного Суду України та його звільнення з посади встановлюється Регла­ментом Пленуму Верховного Суду України, який затверджу­ється Пленумом. Не допускається зміна регламентної проце­дури менше ніж за шість місяців до закінчення строку повноважень Голови Верховного Суду.

Голова Верховного Суду України може бути достроково звільнений з посади на підставах, встановлених законом. Його повноваження припиняються достроково внаслідок висловлення йому недовіри Пленумом Верховного Суду України. Висловлення недовіри Голові Верховного Суду України оформлюється Постановою Пленуму Верховного Суду. Це питання розглядається Пленумом Верховного Суду України за поданням не менш як п'ятої частини суд­дів від його складу, скріпленим їх підписами. Подання має бути вмотивованим.

Порядок дострокового припинення повноважень Голови Верховного Суду України внаслідок висловлення йому недо­віри Пленумом Верховного Суду України визначається Зако­ном. Регламент Пленуму Верховного Суду України щодо цього порядку не застосовується.

Заступник Голови Верховного Суду України обирається на посаду строком на п'ять років та звільняється з посади Пленумом Верховного Суду України. Він також може бути достроково звільнений з посади відповідно до Регламенту Пленуму Верховного Суду України.

Заступник Голови Верховного Суду України здійснює ад­міністративні повноваження, які визначені Головою Верхов­ного Суду України.

Пленум Верховного Суду України є колегіальним орга­ном, до складу якого входять усі судді Верховного Суду. Йо­го повноваження визначаються Конституцією України та ЗУ від 07.07.2010 «Про судоустрій та статус суддів».

Пленум Верховного Суду України:

• обирає на посаду та звільняє Голову Верховного Суду України та його заступника у порядку, встановленому за­коном;

• призначає на посаду з числа суддів Верховного Суду України та звільняє з посади секретаря Пленуму Верховного Суду України;

• заслуховує інформацію Голови Верховного Суду Украї­ни, заступника Голови Верховного Суду України про їх ді­яльність;

• надає висновки щодо проектів законодавчих актів, які стосуються судової системи та діяльності Верховного Суду України;

• приймає рішення про звернення до Конституційного Су­ду України з питань конституційності законів та інших пра­вових актів, а також щодо офіційного тлумачення Конститу­ції та законів України;

• надає висновок про наявність чи відсутність у діяннях, в яких звинувачується Президент України, ознак державної зради або іншого злочину; вносить за зверненням Верхов­ної Ради України письмове подання про неможливість ви­конання Президентом України своїх повноважень за ста­ном здоров'я;

• затверджує Регламент Верховного Суду України.

Засідання Пленуму Верховного Суду України є повнова­жними за умови присутності на ньому не менше двох третин від складу Пленуму. На засідання Пленуму можуть бути за­прошені представники державної влади, наукових установ, громадських організацій, засобів масової інформації та інші особи.

Пленум Верховного Суду України скликається Головою Верховного Суду України у разі потреби або на вимогу не менш як четвертої частини від складу його суддів, але не рі­дше одного разу на три місяці. У разі відсутності Голови Верховного Суду України Пленум скликається його заступ­ником. Про день і час скликання та питання, які виносяться на його розгляд, учасники засідання повідомляються не піз­ніше як за десять днів. У цей же строк надсилаються матеріа­ли щодо питань, які виносяться на розгляд Пленуму.

Засідання Пленуму веде Голова Верховного Суду Украї­ни, у разі його відсутності — його заступник відповідно до Регламенту.

Порядок роботи Пленуму Верховного Суду України встановлюється Законом та прийнятим відповідно до нього Регламентом Верховного Суду України. З розглянутих питань Пленум Верховного Суду України приймає постанови, які підписуються головуючим на засіданні та секретарем Пленуму.

Секретар Пленуму Верховного Суду України організовує роботу секретаріату Пленуму, підготовку його засідань, за­безпечує ведення протоколу та контролює виконання поста­нов, прийнятих Пленумом Верховного Суду України.

При Верховному Суді України Утворюється Науково-консультативна рада з числа висококваліфікованих фахівців у галузі права для попереднього розгляду проектів постанов Пленуму Верховного Суду України стосовно подання висно­вків щодо проектів законодавчих актів та з інших питань, що стосуються діяльності Верховного Суду України, підготовка яких потребує наукового забезпечення. Порядок організації та діяльності Науково-консультативної ради визначається положенням, яке затверджується Пленумом Верховного Суду України.

Верховний Суд України має офіційний друкований орган, в якому публікуються постанови Пленуму Верховного Суду України, а також матеріали судової практики Верховного Суду України та інших судів загальної юрисдикції, матеріали з питань організації діяльності судів загальної юрисдикції тощо.