Функції сучасного трудового права україни

Необхідність більшої уваги до функцій трудового права зумовлюється тим, що існуючі наукові підходи обмежуються загальними поглядами на поняття та класифікацію окремих видів функцій. На думку О.Т. Панасюка, вивчення функцій трудового права сприяє підвищенню аксіологічної обгрунтованості трудового права, його ефективності [2,28].

Спрямованість трудового права визначається його завданнями. Тільки відповідність завдань і функцій трудового права призведе до бажаного результату – ефективного правового регулювання суспільних відносин.

Перш за все, при початку вивчення питань функцій трудового права, необхідно з’ясувати зміст та визначення даного поняття.

В юридичній літературі для позначення спрямованості правового впливу багато авторів користуються терміном «основні напрями», і функції права визначають як основні напрями правового впливу, обумовлені призначенням права. На думку С. Максименка, таке визначення відображає лише статичний момент, і вважає за необхідне, щоб у визначенні функцій відобразився і динамічний момент, сам рух права, його функціонування [6,5].

Одним із основних дослідників функцій трудового права є В.І. Щербина. Ним було написано чимало робіт на дану тематику, тому слід звернутись до визначення функцій трудового права, яке дає він. Таким чином, функції трудового права – це діяльність трудового права щодо ефективного впорядкування і врегулювання відносин, пов’язаних із використанням здібності людини до праці, щляхом встановлення і реалізації на основних (магістральних) напрямках норм права [6,5].

Це визначення зазнало критики з боку О. Процевського. Він вважає, що визначати функцію права через термін «діяльність», недостатньо коректно. Діяльність – це робота, заняття для людей. Для неживих предметів застосовується категорія функціонування. Коли ж йдеться про діяльність, то відразу виникають запитання, а хто суб’єкт, який має право її здійснювати? Які його повноваження? Функція як правове явище, як правова категорія не є суб’єктом права, а тому і правовий механізм цієї діяльності відсутній. На думку О. Процевського, тут допущено змішування багатьох правових категорій. За формальною логікою на неосновних (не магістральних) напрямах ні право, ні функції права не діють.

Слід відзначити, що на думку П.Д. Пилипенка в науковій доктрині питання визначення функцій трудового права є грунтовно опрацьованим та не має особливих відмінностей та суперечностей між поглядами різних вчених при з’ясуванні підходів до вираження цієї важливої категорії [4, 68-69].

Наступним питанням, яке потребує з’ясування є класифікація функцій трудового права. Слід відзначити, що у визначенні підходів до класифікації функцій трудового права науковці не такі однозначні.

Так, С.О. Івановим, одним із найвідоміших дослідників функцій радянського трудового права виділялося дві функції трудового права: виробнича і захисна. При цьому дослідником сформульована думка, що функції трудового права повинні відповідати і бути визначеними в законі [4,69].

Такий підхід, на думку П.Д. Пилипенка, є на перший погляд простим і оригінальним, проте породжує чимало дискусійних питань. По-перше, він вважає, що виводити функції права через завдання законодавства теоретично неправомірно, проте С.О. Іванов сформулював свою думку в часи домінування радянського позитивізму і тому можна сказати, що на той час вона відповідала пануючим реаліям. По-друге, не зрозуміло, на думку Пилипенка, чому всі відносини трудового права поділено лише на дві групи, адже трудові відносини мають неоднорідний характер і тому зводити функції трудового права лише до двох груп є неправильним підходом [4,69-71].

Не дуже послідовними на думку професора П.Д. Пилипенка є погляди О.С. Пашкова. Спочатку він писав про чотири функції, які виявляються в тому, що трудове право:

а) регламетнує порядок набору, розподілу і використання робочої сили;

б) є регулятором міри праці, визначаючи конкретний зміст обов’язку працювати;

в) служить регулятором міри споживання;

г) закріплює спеціальні економічні та юридичні гарантії, які забезпечуюють всебічний розвиток особи.

Через рік О.С. Пашков називає інші чотири функції трудового права – економічну, політичну, виховну і соціальну. Надалі у О.С. Пашкова функція «виховна» трансформувалась у «ідеологічну» [4,73-74].

Критичні думки висловлювались про політичну функцію. В.І. Прокопенко, згадуючи поширену в радянський період думку про спрямування норм трудового права на розвиток демократії на виробництві, забезпечення участі працюючих в управлінні підприємством, зазначав, що управлінська функція є економічною, а тому не слід шукати в трудовому праві політичних повноважень. Ні колективна праця, ні, тим більше, індивідуальна, не спрямовані на вирішення політичних питань [2,29].

Як конкретизація охоронної функції називається компенсаційна функція трудового права. Як заперечення виконання радянським трудовим законодавством регулятивно-правової функції в юридичній літературі можна знайти зазначення політико-демонстративної функції.

В цілому, на думку П.Д. Пилипенка, праву притаманні певні функції які за різними критеріями поділяють на декілька видів. Розрізняють, наприклад, соціальні функції права і спеціально-юридичні. Перші забезпечуюють взаємодію права та інших соціальних явищ як єдності форми і змісту, а другі – владно-правовий характер на суспільні відносини.

До першої категорії можна віднести регулятивну і охоронну функції права. До спеціально-юридичних відносять захисну, виробничу та виховну. Цікавим є те, що Пилипенко виділяючи соціальні функції права розглядає їх у певній єдності, як одну соціальну функцію права, яка проявляє себе в загальній охороні праці [4, 75].

Спеціально-юридичні функції, до яких належать захисна, виробнича і виховна відповідають інтересам конкретних суб’єктів. Так, захисна стосується охорони інтересів працівника у трудових відносинах, виробнича – охорони інтересів роботодавця, виховна – забезпечення відповідної правової культури.

На думку О.Т. Панасюка, така позиція не є вірною. Він вказує на те, що у науковій літературі зберігається тенденція до встановлення змісту окремих функцій трудового права без дослідження їх взаємних зв’язків. Важливою проблемою, на його думку, є також сприйняття окремих функцій трудового права як прояву охорони інтересів окремих учасників трудових відносин.

Такий підхід до визначення природи функцій трудового права не може відповідати потребам сьогодення та виглядає штучним. Основою для цього висновку є наявність, крім протиріччя між інтересами працівника і роботодавця, ще й їх значної спільності. Крім того, наявним є особливий інтерес суспільства, який уособлює держава як учасник трудових відносин. О.Т. Панасюк вважає, що пов’язування змісту окремих функцій трудового права з їх відповідністю інтересам лише одного з учанисників трудових відносин у сучасних умовах не є виправданим як з теоретичних, так і з практичних міркувань.

На окрему увагу заслуговує класифікація запропонована В.І. Щербиною.

Щербина В.І. вважає, що систему функцій сучасного трудового права складають:

Загально-юридичні функції трудового права: а) регулятивна; б) охоронна;

Галузеві функції трудового права: а) виробнича і захисна – підфункції регулятивної; б) запобіжна (профілактична), відновна (компенсаційна), відплатна (каральна) – підфункції охоронної;

Суспільно-економічні функції трудового права: а) економічна; б) соціальна; в) психологічна; г) виховна; д) управлінська. [5,51]

Слід сказати, що Щербина В.І., виділяючи галузеві функції, принципово важливим питанням вважає проблему зв’язку основних функцій регулятивної і охоронної з галузевими.

Слід сказати, що Процевським О. дуже критикується така система функцій. Він вважає, що вже сама назва цих функцій суперечить принципам сучасного трудового права. Зокрема, «кара і репресія» – це заходи державного впливу, це міра покарання, які здійснюються від імені держави уповноваженими на це органами. Роботодавець не належить до таких осіб чи органів і тому права застосовувати примус, кару чи репресію законодавством про працю йому не надано. Отже, у зміст функції соціального права, яким є трудове, включати заходи впливу, притаманні державній владі, не можна. Адже добре відомо, що трудове право регулює відносини, які виникають на підставі угоди, права й обов’язки в якій встановлюються її сторонами, а тому функції трудового права мають відображати саме цю специфіку, а не іншу.

Якщо розглядати зміст окремих функцій трудового права також можна спостерігати відсутність єдиного підходу до цього питання.

Як уже зазначалось вище, захисна функція найчастіше розглядається тільки у напрямку захисту інтересів працівника, оскільки саме він виступає головною рушійною силою виробництва. Французький вчений А. Жаммо розкриваючи проблеми функцій трудового права в країнах з ринковою економікою, акцентує на дуже поширеному хибному уявленні про те, ніби трудове право повністю стоїть на захисті інтересів працівників.

При визначенні функцій трудового права виникає проблема розмежування деяких функцій, так, наприклад, охоронної та захисної. Характеризуючи захисну функцію трудового права, варто звернути увагу на таке. Захист відрізняється від охорони сутністю. Захист направлений на заступництво і підтримку когось. Виходячи із цього, слід говорити й про різну направленість правового регулювання нормами трудового права, які мають охоронний або захисний характер. Різними є цілі правового регулювання. Цілями правового регулювання захисних норм є забезпечення інтересів працівника у взаєминах із роботодавцем, усунення протиріч між інтересами працівника і роботодавця. Цілями правового регулювання охоронних норм трудового права є всебічна охорона врегульованих трудовим правом суспільних відносин.

Захисна функція трудового права виявляється ще й в тому, що трудове право створює рівні можливості для реалізації громадянами своєї здатності працювати, встановлюючи єдині правила щодо умов праці на підприємствах різних форм власності [4,76].

Зважаючи на проблему дослідження функцій у їх відірваності одна від одної обгрунтовано було запропоновано, що захисну функцію трудового права слід розглядати разом з виробничою, оскільки тільки так можна розкрити сутність функціонування трудового права. Таку позицію зокрема підтримували Р.З. Лівшиць та В.І. Шкатулка.

З приводу виховної функції трудового права, то вона на думку Пилипенка, не є чисто «трудовою» функцією і може бути притаманна і іншим галузям права. Тому цю функцію можна вважати загальноправовою. Про існування виховної функції трудового права можна говорити лише за умови, що існує високий рівень правового регулювання трудових відносин [4, 77-78].

Висновок. Досліджуюючи питання функцій трудового права можна відзначити наступне: по-перше, в науковій доктрині все ще відсутня єдність в питанні визначення та класифікації функцій трудового права, пропонується або аж занадто розгалужена їх система, або ж навпаки надто звужена; по-друге, не до кінця з’ясовано взаємозв’язок між функціями та їх місце в загальній системі; по-третє, дослідження змісту окремих функцій свідчить про їхнє різне тлумачення окремими науковцями.