Історико-політичне тлумачення
Дослідження соціального значення норми, її мети, намірів законодавця, суспільно-політичної ситуації, що обумовило її видання, складає зміст історико-політичного тлумачення. Важливо використовувати документи і матеріали, опубліковані у засобах масової інформації; літературу, яка відображає політику держави з питання, що розглядається. Крім того, інтерпретатор вивчає преамбулу і вступ, що тлумачиться, їх офіційне і неофіційне тлумачення, матеріали обговорення і прийняття норми, що тлумачиться, а також враховує соціально-політичну ситуацію, яка склалася на момент самого процесу тлумачення. Природно, що це тлумачення повинно провадитися лише у рамках основного змісту акта, який досліджується, не повинно бути приводом, щоб відійти від його точного змісту.
Історико-політичне тлумачення дозволяє виявити норми, що формально не скасовані, але фактично втратили своє значення.
Іноді під історичним тлумачення розуміють усвідомлення змісту норми шляхом порівняння закону, що тлумачиться, з його попереднім проектом, з актами, що скасовані з того ж питання, ознайомлення з матеріалами обговорення та прийняття акта, що тлумачиться. Необхідність вивчення таких актів і матеріалів очевидна. Однак подібний аналіз не можна перетворити у самоціль. Він повинен підпорядковуватися вивченню економічних і політичних умов, що визначили видання норми, її мету і соціальне призначення.
Завершення процесу усвідомлення змісту норм права.
В окремих випадках, в результаті тлумачення норми виявляється, що вона є недостатньо ясною чи викликає сумніви. Це може пояснюватися недостатньою точністю того чи іншого терміна, чи виразу або їх неповнотою. Неясність може виникати також в результаті протиріч у рамках самої норми внаслідок недосконалості законодавчої техніки. У таких випадках дуже важливо використовувати все те, що об'єднується під умовною назвою «додаткові матеріали до правової норми»: спеціальні роз'яснення органу, що видає норму, яка тлумачиться, органом Верховного Суду, Вищого господарського суду та їх колегіями, офіційні роз'яснення інших державних органів. Необхідно також використовувати підручники з правових дисциплін, коментарі законодавства, монографічну літературу. При виявленні дійсної неясності норми найбільш вірним є той варіант тлумачення, який:
1. більш повно і вірно відображає загальні принципи права;
2. найбільше відповідає вимозі охорони прав і законних інтересів громадян;
3. оптимально, повно і всебічно відображає мету прийнятого акта, його тлумачення. При цьому висновки, одержані за допомогою використання додаткових матеріалів, не повинні долати неясність норми за рахунок зміни чи скасування її положень.
Результати тлумачення (тлумачення норм права за обсягом)
На основі результатів текстуального аналізу в сукупності з іншими прийомами тлумачення інтерпретатор робить висновок: чи розуміти словесний вираз норми буквально, обмежувати або поширювати її зміст. У даному випадку йдеться про обсяг словесного формулювання норми, про можливість її розширення або звуження. Процес тлумачення за обсягом є логічним продовженням і звершенням усвідомлення змісту норми права, одним з результатів тлумачення в їх сукупності.
У процесі тлумачення зміст норми пояснюється як загальне правило, у точній відповідності з текстом нормативного акта (буквальне тлумачення ). Це слугує необхідною умовою зміцнення законності, правопорядку в країні. Однак в окремих випадках може виникнути деяка невідповідність між дійсним змістом норми і її формулюванням, яка полягає у тому, що словесне формулювання буває вужчим чи ширшим, ніж та думка, яку законодавець вклав у неї.
У таких випадках мова йде про розширене тлумачення, коли дійсний зміст норми слід розуміти дещо ширше, ніж її словесний вираз, або про обмежене тлумачення, коли зміст норми слід розуміти дещо вужче, ніж це прямо виражено у буквальному формулюванні норми.
Перша і найбільш проста причина розширеного і обмеженого тлумачення — наявність інших норм близького змісту, які можуть дещо звузити чи, навпаки, розширити обсяг дії припису, що тлумачиться. Особливо це важливо для випадків, коли порівнюються норми, видані раніше, з новою, виданою пізніше, яка не відміняє повністю стару, але у певній мірі коректує її зміст.
Друга причина полягає у тому, що словесний вираз норми в силу тих чи інших дефектів оформлення недостатньо повно і чітко виражає ту думку, яку законодавець вклав у неї.
Чим досконаліші нормативні акти з технічної точки зору тим менше в них неточних формулювань, прогалин, помилок. Проте можливість технічної недосконалості тексту актів не може виключатися зовсім. У таких випадках і може виникати невідповідність, деякий розрив між тим, що дійсно мав на увазі законодавець, і самим виразом, невідповідність тексту і дійсного змісту норми. Розширене і обмежене тлумачення в таких випадках приводить у відповідність зміст, ідею правової норми та її форму викладу, дозволяє усунути недоліки оформлення і пояснити дійсний зміст норми.
Роз'яснення норм права
Залежно від юридичних наслідків, до яких призводить роз'яснення правових норм, можна виділити два основні його види: офіційне і неофіційне.
Офіційне тлумачення проводиться уповноваженим на це органом, формулюється у спеціальному акті і формально обов'язкове для певного кола виконавців норми, що тлумачиться. Іншими словами, це офіційна директива як вірно розуміти конкретну норму. Офіційне тлумачення, у свою чергу, поділяється на нормативне і казуальне.
Нормативне тлумачення — це офіційне роз'яснення, яке обов'язкове для всіх осіб і органів, підпорядкованих органу, що тлумачить, і розповсюджується на всі випадки, передбачені нормою, яка тлумачиться, що необхідно для вірного втілення у життя її приписів. Дія нормативного тлумачення залежить від повноважень органу, що видав таке роз'яснення, від юридичної сили актів, у яких воно втілюється.
Нормативне роз'яснення не містить самостійні правові норми. Воно лише встановлює дійсний зміст і сферу дії акта, що тлумачиться, умови застосування, права і обов'язки суб'єктів права. В нормативних роз'ясненнях також вказується як зміна умов, нова практика впливають на застосування норми (зрозуміло, в рамках закону), чи підпадають певні нові факти під дію цієї норми тощо.
Нормативне тлумачення розповсюджується на акти, які з точки зору компетентного органу потребують додаткового роз'яснення внаслідок певних виявлених ускладнень, суперечностей практики їх застосування або з інших причин.
Нормативне роз'яснення не має самостійного значення окремо від акта, що тлумачиться, і повністю поділяє його долю: його скасування чи зміни повинні, як правило, призводити до скасування чи змін відповідного нормативного роз'яснення.
У ряді випадків нормативний акт, що потребує роз'яснень, тлумачить сам орган, що його видав (аутентичне тлумачення). Такі роз'яснення можуть провадитися, наприклад Верховною Радою. Акт аутентичного тлумачення має таку ж юридичну силу і, як правило, аналогічну зовнішню форму, що і акт, який тлумачиться.
Офіційне нормативне тлумачення може даватися у формі інструкцій, роз'яснень певних органів внаслідок наданих їм спеціальних, постійних чи разових повноважень (легальне тлумачення). Воно повинно проводитися у рамках роз'яснення. Його обов'язкова сила розповсюджується на тих суб'єктів, які підпадають під юрисдикцію органу, що дає тлумачення.
Відповідно до закону «Про Конституційній Суд України» він уповноважений давати офіційне роз'яснення Конституції України.
Для судової діяльності особливо важливі роз'яснення Верховного Суду, Вищого господарського суду з питань застосування законодавства при розгляді судових справ. Такі керівні роз'яснення (різновид легального тлумачення) надаються з питань судової практики на підставі справ, що розглядаються судами, і є результатом їх узагальнення. В них роз'ясняються ті питання, які викликають сумнів і є незрозумілими для судових органів, породжують хаотичність у відправленні правосуддя, помилки і невірні рішення.
Вказані роз'яснення звернені в першу чергу до судових органів і формально обов'язкові для них. У той же час вони обов'язкові для всіх інших осіб і органів, які у тій чи іншій формі безпосередньо беруть участь в судовій діяльності.
Казуальним тлумаченням називається офіційне роз'яснення змісту норми, яке дається судовим чи іншим компетентним органом у зв'язку з вирішенням конкретної справи і формально обов'язкове лише для її розгляду. Казуальне тлумачення має місце там, де у процесі правозастосування виникає спеціальна мета роз'яснити норму (наприклад, роз'яснення вищестоящого суду з приводу і у зв'язку зі справою, яка розглядається, якщо рішення нижчих судів в ній є не вірними, такими, що не відповідають закону).
Казуальне тлумачення здійснюється як у діяльності судів (судове тлумачення), так й іншим органами (адміністративне тлумачення). Формально судове тлумачення стосується лише тих судів, які брали участь у розгляді справи, і здійснюється у межах конкретної справи. Проте воно дуже важливе для покращення роботи судів, для уніфікації судової практики. Велике значення у зв'язку з цим мають судові рішення, які публікуються у спеціальних засобах масової інформації.
Особливість адміністративного тлумачення полягає у тому, що воно не обмежується рамками конкретної справи, а містить вказівки відповідним органам. Наприклад, такі вказівки можуть знаходитися у акті про скасування вищестоящим органом незаконного акта, у рішенні контрольних органів, спеціальних інспекцій та ін.
Неофіційне тлумачення здійснюється громадянами, організаціями, науковими і навчальними установами, практичними працівниками та іншими особами у формі рекомендацій і порад. Цей вид тлумачення не має обов'язкового характеру, його рекомендації не тягнуть за собою формально-юридичних наслідків.
Серед видів неофіційного тлумачення можна виділити так зване буденне тлумачення, що дається громадянам у побутових умовах, повсякденному житті, а також професійне (компетентне), наприклад, роз'яснення закону адвокатом.
Один з різновидів неофіційного тлумачення, що має велике значення для вірного розуміння закону, складають матеріали обговорення і прийняття законопроектів (доповідна записка, доповіді, протоколи обговорення законопроектів тощо). Необхідне також ознайомлення з різного роду коментарями до статей і розділів нормативно-правових актів, що розміщуються у збірниках і довідниках до законодавства.
Досить важливим видом неофіційного тлумачення є так зване доктринальне тлумачення, що здійснюється науковцями (спеціальними науково-дослідними установами, вченими чи їх групами) в статтях, монографіях, коментарях тощо. Його сила не у формальній обов'язковості, а у авторитеті тих осіб і організацій, які здійснюють це тлумачення. Доктринальне тлумачення тісно пов'язане з практикою, воно покликане поліпшувати якість застосування законів, зміцнювати законність.