Сила провідників визвольного руху полягає в тісному зв’язку з їх народом

Образ Івана Гуса

Центральний образ поеми.

Зберігає риси історичного Яна Гуса + ідеальний герой, яким його уявляє народ:

v непохитність переконань,

v самопожертва,

v справедливість.

Безстрашний борець за інтереси народу проти німецьких загарбників, папи, ченців, великий просвітитель чеського народу.

Муки і саможертовність Гуса поет порівнює із муками Христа, бо саме сміливий, мужній мученик може стати провідником нації, - стверджував поет

Молитва Івана Гуса

Глибока і всебічна характеристика Ватикану, зокрема папи римського, викриття їх реакційної суті, мракобісся та лицемірства.

Монолог сповнений непримиренності до тих, хто “правду побороли ” і закликає людей розкувати “окови адові”.

Боротьба Гуса проти Ватикану асоціювалася в свідомості тогочасного читача з боротьбою сучасних йому “єретиків ” – борців проти існуючого ладу.

Прозріте, люди, день настав…

Розправте руки, змийте луду.

Прокиньтесь, чехи, будьте люди,

А не посмішище ченцям!

“І мертвим, і живим, і ненарожденним землякам моїм в Украйні і не в Украйні моє дружнєє посланіє ”

Звернення до національної інтелігенції, ліберального панства, українців різних соціальних верств, що живуть в різних країнах. Їх мета: об’єднатися з метою утворення нац. держави.

«Посланіє» фактично адресоване уявленій українській нації, мрія про яку набуває у Шевченка конкретних рис. А щоб уявлена нація стала реальною історичною, потрібне насамперед адекватне самоусвідомлення, передумова якого – звільнення від фальшивих історичних міфів.

І.Дзюба. Тарас Шевченко… - С.281

Адресати

I. укр. панство, яке жорстоко експлуатує свого “меншого ” брата – селянство. Соціальна нерівність українців - головна причина роз’єднаності нації, а тому і відсутність держави.

II. ліберали, які лише ведуть світські салонні розмови про любов до народу, а насправді “люблять на братові шкуру, а не душу ”.

III. українофіли, що декларують свою фальшиву любов до батьківщини, бо для неї вони не зробили нічого.

IV. прогресивна укр. інтелігенція, що мусить нести народу світло розуму і науки.

Ідеологічне новаторство

Вперше:

1. Розвінчав концепцію про “єдиний потік ” розвитку укр. культури, класової “гармонії ” всередині нації, оскільки уже декілька століть на Україні панує соціальна диференціація українців.

2. Виступив проти теорії виключності української нації. Це послання засвідчило остаточну ліквідацію колишніх захоплень козаччиною: “раби, підножки, грязь Москви, Варшавське сміття, ваші пани, ясновельможнії гетьмани ”.

3. Засудив національний нігілізм.

Викрив рабську психологію “землячків з циновими ґудзиками ”.

5. Виступив проти псевдоісториків, які вказували на походження слов’ян від монголів (швед Ретціус).

6. Засудив космополітизм, лжепатріотизм українського панства, що відцуралось Вітчизни, мови, культури.

7. Засудив низькопоклонство перед Заходом.

8. Ратує за взаємозбагачення культур загальнолюдськими надбаннями.

Виступив за єднання українців навколо матері-України, яке неможливе через соціальну роз’єднаність:

Схаменіться, будьте люди!

Бо лихо вам буде!

Історична тематика

“Что же говорят пытливому потомку эти частые темные могилы и грандиозные руины дворцов и замков на берегах Днепра? Они говорят о рабстве и свободе. Бедная, малосильная Волынь и Подолия, она охраняла своих распинателей в неприступных замках и роскошных палатах. А моя прекрасная, могучая, вольнолюбивая Украйна туго начиняла своим вольным и вражьим трупом неисчисленные огромные курганы. Она своей славы на поталу не давала, ворога-деспота под ноги топтала и свободная, не растленная умирала. Вот что значат могилы и руины, не напрасно грустны и унылы наши песни, задумчивые земляки мои. Их сложила свобода, а пела тяжкая одинокая неволя”

“Щоденник”

Побачене в Україні: пустка, розруха, суцільні розкопки, які велися імператорськими експедиціями в козацьких могилах, вивезення українських святинь у Петербург - вразило поета, змусило звернутися до читача.