Тема № 8. Права профспілок у сфері трудових відносин

Методичні вказівки

Згідно з Конституцією України громадяни мають право на участь в професійних спілках з метою захисту своїх трудових і соціально-економічних прав і інтересів. Професійні спілки є громадськими організаціями, що об'єднують громадян, пов'язаних спільними інтересами за родом їхньої професійної діяльності. Професійні спілки утворюються без попереднього дозволу на основі вільного вибору їх членів. Усі професійні спілки мають рівні права (ст. 36 Конституції України).

В Україні діють близько 20 профспілкових об'єднань, понад 50 профспілок працюють автономно. Найбільш велике об'єднання — Федерація профспілок України, створена у 1990 році, об'єднує 42 галузевих, 26 регіональних профоб'єднань, які охоплюють 18,8 млн. чоловік.

Кожна профспілка та її об'єднання діють на підставі статуту, який приймається на установчому з'їзді (конференції). Зокрема Статут Федерації професійних спілок України (ФПУ) затверджено в новій редакції постановою III з'їзду ФПУ від 22 жовтня 1997 року.

Профспілка незалежна в своїй діяльності від органів управління, місцевого самоврядування, власників підприємств, установ, організацій або уповноважених ними органів, політичних партій, інших громадських організацій.

Потрібно підкреслити, що факт членства у профспілці не впливає на обсяг трудових, соціально-економічних та інших прав і гарантій працівників. Не члени профспілки мають такі самі права і свободи, як і члени профспілки.

Відносини між профспілкою (її органами) і власником на підприємстві, в установі, організації регулюються КЗпП України. Вивчаючи законодавство про профспілки, потрібно звернути увагу на те, що крім глави XVI КЗпП, повноваження профкому передбачені у главі II "Колективний договір", а також в інших статтях КЗпП (ст. 43, 45, 52, 61, 64,66,67,69,71,79,80,86,96,97,160,161, 193, 226). Повноваження профспілок передбачені також законами України "Про колективні договори і угоди", "Про охорону праці", "Про оплату праці". Закон України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» від 15 вересня 1999 р. визначає особливості правового регулювання, засади створення, права та гарантії діяльності професійних спілок.

Основним завданням профспілок є представництво і захист інтересів працівників перед власником. Виходячи з цих задач, основними функціями діяльності профспілок виступають захисна і представницька, які доповнюються контрольними повноваженнями за дотриманням законодавства про працю.

права профспілок класифікуються таким чином:

права по встановленню на підприємстві колективних умов праці;

права в галузі застосування чинного законодавства про працю;

права по контролю за дотриманням трудового законодавства.

Вивчаючи цю тему, потрібно звернути увагу на додаткові гарантії трудових прав виборних профспілкових працівників. Такі гарантії встановлюються як на централізованому рівні в КЗпП, так і на конкретному підприємстві.

В Україні діє Закон "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" від 15 вересня 1999 року (Див.: Відомості Верховної Ради. -1999. - № 45. - Ст.397 ). Слід звернути увагу на деякі проблеми у цій сфері. Традиційно ще за радянських часів йшлося лише про права профспілок. Це зрозуміло, адже профспілки пройшли складний шлях від утворення перших організацій до визнання їхніх прав міжнародним співтовариством. Не все було гладко на цьому шляху. З роками профспілки загубили свій авторитет, захисна функція багато у чому перетворилася у декларації про наміри, профспілки не наважувалися суперечити партійним органам, затуляли очі на порушення прав працівників, профспілкові функціонери зросталися з адміністрацією підприємств і по суті здійснювали вже іншу, не притаманну профспілкам функцію — виробничу. Недосконале трудове законодавство багато в чому створювало для цього правове підґрунтя. "Приручали" профспілкових лідерів, зокрема, преміюванням, яке залежало від виконання виробничого плану та ін. Антологію знецінення радянських профспілок провів проф. Р.З. Лівшиць.

За часів незалежності в Україні та інших країнах СНД відбулося відродження профспілок. Сьогодні профспілкові лідері і науковці вивчають світовий досвід профспілкового руху. А перед правознавцями стоять правові питання, які вимагають свого вирішення. До таких належать закріплення на законодавчому рівні не тільки прав, а й обов'язків профспілкових органів; вирішення питання про майнову відповідальність профспілок за невиконання своїх обов'язків, визначення джерел для такої відповідальності. У Законі "Про колективні договори і угоди" передбачається індивідуальна відповідальність осіб, котрі представляють трудовий колектив. Мабуть, цього недостатньо. Та й норма ця не застосовується. Цікаво довідатися, що за рубежем у законодавстві країн Європи, США, де профспілковий рух має визнання, передбачаються обов'язки профспілок, а також майнова відповідальність за рахунок профспілкових фондів. Крім того, передбачається також адміністративна і кримінальна відповідальність профспілкових функціонерів.

За умов демократії, плюралізму актуальним є питання недопущення монополізації профспілками права бути представниками інтересів працівників в усіх випадках. Слід визнати, що якими б важливими не були профспілки, вони — лише посередники. Головними фігурами в економіці, у виробничих відносинах залишаються власники (роботодавці, підприємці)

і наймані працівники (трудовий колектив). А тому слід закріпити однозначно право трудового колективу самому обирати собі представників. А чи обере трудовий колектив саме профспілковий орган як свого представника, — залежить від реального вкладу профспілок у справу захисту прав працівників.

Плани практичних занять

1. Поняття профспілок, їх завдання і функції.

2. Нормативно-правове регулювання їхньої діяльності.

3. Захисна функція профспілок в умовах переходу до ринкових відносин.

4. Загальна характеристика правового статусу профспілок у сфері праці. Класифікація прав профспілок.

5. Гарантії прав профспілок і виборних профспілкових працівників.

6. Відповідальність профспілок.

7. Співвідношення прав профспілок і органів трудового колективу підприємства, установи, організації.

Література: [1.1.-1.8.; 2.1.-2.4., 2.17., 2.25., 2.35, 3.1.-3.6., 3.9.-3.11., 3.13., 3.16.-3.19.]