Фактори формування та оцінка соціально-трудових відносин. Розвиток соціально-трудових відносин у суспільстві відбувається під впливом певної кількості факторів

Розвиток соціально-трудових відносин у суспільстві відбувається під впливом певної кількості факторів, які обумовлені історичним, економічним, соціокультурним і політичним змістом. Серед значимих факторів можна віднести особливості соціальної політики, глобаліза­цію економіки, розвиток суспільної праці і виробництва.

Під соціальною політикою розуміють стратегічний соціально-економічний напрям, обраний країною для всебічного розвитку грома­дян, який забезпечує пристойний рівень та умови їхніх життя і праці.

Головною метою соціальної політики є підвищення рівня якості життя громадян на основі стимулювання трудової активності населення, надан­ня кожному працездатному можливості власною працею забезпечувати добробут сім'ї, формувати заощадження і їхнє ефективне інвестування.

Соціальна політика складається з:

— політики в галузі праці та соціально-трудових відносин;

— політики доходів населення;

— політики зайнятості;

— міграційної політики;

— житлової політики;

— політики в соціальній сфері;

— демографічної політики;

— екологічної політики.

Соціально-економічна концепція розвитку будь-якого суспільства містить у собі механізм формування і регулювання соціально-трудо­вих відносин як найважливіший елемент соціальної політики. При цьому соціальна політика є соціально-економічним напрямком, обра­ним урядом країни для всебічного розвитку громадян, який забезпечує їм гідний рівень життя та праці, Також великого значення набувають законодавчо встановлені гарантії соціального захисту, соціальної під­тримки і соціальної допомоги.

Соціальний захист — система мір, що забезпечує соціальну за­хищеність переважно непрацездатного населення і соціальне вразли­вих шарів працездатного населення;

Соціальна підтримка — система заходів, стосовно до економічно активного населення, спрямована на створення умов, що дозволяють забезпечити соціальну захищеність найманих робітників;

Соціальна допомога — заходи, що являють собою допомогу, як пра­вило, короткочасного характеру, що надасться людям, котрі потрапили в екстремальні життєві ситуації, які вимагають додаткових витрат.

Соціальна політика являє собою синтез декількох великих напря­мків державної політики, у тому числі політики у сфері праці, соціаль­но-трудових відносин; політики в сфері доходів населення; політики зайнятості, регулювання ринку праці; міграційної полі тики; політики в соціальній сфері; демографічної політики; екологічної політики.

Фактором, що регулює соціально-трудові відносини в сучасному світі, є глобалізація економіки, він являє собою процес формування системи міжнародного розподілу праці, світової інфраструктури, сві­тової валютної системи, міжнародної міграції робочої сили в умовах бурхливого зростання світової торгівлі і потоків іноземних інвестицій, стрімких технологічних змін.

Глобалізація економіки супроводжується зростанням взаємозалеж­ності національних фінансових ринків, збільшенням спекулятивних валютних потоків між державами і вторинними фінансовими ринками, станом платіжної і торгової незбалансованості, що у сукупності різко помежують можливість формування макроекономічної політики на національних рівнях.

Значним фактором, що визначає процес формування і розвитку соціально-трудових відносин, є закономірності розвитку суспільної пра­ці, які виступають у формах поділу і кооперації праці (у їхній предме­тній, функціональній формі, у вертикальному і горизонтальному розрізах), зростання продуктивності праці, заміщення праці капіталом.

У процесі формування соціально-трудових відносин на підприємствахспостерігається певна єдність.

Соціально-трудові відносини з залежать від:

— законодавчих та правових рамок, загальноекономічних умов, розвиткузовнішнього ринку праці, соціокультурного середовища, ос­новних технічних параметрів продукції та обладнання;

— стратегії розвитку організації;

— кадрової політики організації

— трудового поводження .

Фактором, що визначає характер соціально-трудових відносини на підприємстві, є життєвий цикл його розвитку. Якщо на початку функціонування підприємства соціально-трудові відносини зазвичай мають неформальний характер, при його подальшому розвитку ці відносини формалізуються, у них формується більша кількість окремих елемен­тів, виробляється система соціально-трудових відносин, що поступово перетворюється у визначену організаційну культуру. Соціально-трудові відносини є також об'єктом довготермінового планування, елементом стратегії підприємства.

За умов розвитку людських ресурсів велике значення мають еле­менти суспільного регулювання, саме це дозволить зменшити витрати, великих суспільних перетвореннях.

Суспільне регулювання процесу становлення соціально-трудових відносин складається з:

1) формування й освоєння всіма суб'єктами соціально-трудових відносин єдиної системи понять, засвоєння однієї мови спілкування з метою взаєморозуміння;

2) формування системи показників, що відбивають процеси взає­модії суб'єктів соціально-трудових відносин, і відповідно визначення джерел інформації;

3) дослідження досягнень інших країн у цій сфері та визначення негативного, проблемного досвіду.

Досягнення інших країн у цій сфері не повинні механічно проекту­ватися на українську дійсність, вони мають бути адаптовані до націо­нальних традицій і норм трудової стики і моралі, разом з тим досвід становлення соціально-трудових відносин нового типу в колишніх со­ціалістичних країнах має безсумнівну цінність.

Глобалізація економіки негативним чином впливає на розвиток соціально-трудових відносин, оскільки вивільняє економічні сили, які поглиблюють існуючу нерівність у сфері продуктивності праці, дохо­дів, матеріального добробуту, перешкоджаючи зростанню можливос­тей у соціально-трудових відносинах.

Розвиток суспільної праці та виробництва проявляються у формах:

— розподілу і кооперації праці;

— зростанні продуктивності праці;

— заміщення живої праці капіталом під впливом зростання проду­ктивності праці в результаті НТП, фінансових факторів, особливостей національного ринку.

Основним критерієм оцінки соціально-трудових відносин прийня­то вважати якість трудового життя.

Якість життя — це характеристика рівня та умов життя насе­лення, яка враховує склад сім'ї, стан здоров'я її членів, їхню соціаль­но-трудову задоволеність.

Становлення нової системи соціально-трудових відносин, безсум­нівно, буде мати тривалий характер і пройде ряд етапів у своєму роз­витку від досить однотипних моделей трудового поводження людей, як наслідок державного патерналізму, до різноманітних форм трудової взаємодії працівника і суспільства, працівника і роботодавця, суспіль­ства і роботодавця.

Нова система соціально-трудових відносин може формуватися еволюційно, неусвідомлено, без елементі» цілеспрямованого регулюючого впливу. Очевидно, що в цьому випадку формування соціально-трудових відносин нової якості буде важкопрогнозованим, здатним викликати несподівані соціально-економічні явища, можливо, різні конфлікти аж до соціального вибуху. Важкопередбачувані в цьому випадку і тимчасові рамки процесу. У зв'язку з цим очевидно, що в процес формування со­ціально-трудових відносин повинні бути привнесені елементи усвідом­леного суспільного регулювання, що дозволить зменшити втрати, не­минучі при такого роду великих суспільних перетвореннях.