Активізація суспільно-політичного руху, його строкатість та суперечливість

У другій пол. XIX ст. у суспільно-політичному русі в Західній Україні діяло три напрями:

Москвофіли — реакційний, представники якого не визнавали існування українського народу та його мови, пропагували ідею "єди­ної російської народності від Карпат до Камчатки", виступали за приєднання до Росії. Мали свою політичну організацію, видавничу базу, але значною підтримкою населення не користувалися.

Народовці — національний напрям, який спрямовувався на служіння інтересам українського народу, звідки й дістав свою назву. Головною метою народовців був розвиток української мови і культури, підвищення культурно-освітнього рівня і національної свідомості українського населення.

У 1868 р. народовці заснували у Львові культурно-освітнє това­риство "Просвіта", яке очолив відомий педагог, журналіст, компо­зитор А.Вахнянин. "Просвіта" мала філії у всіх містах Західної Укра­їни. Крім культурно-просвітницької роботи, вона займалася й еко­номічною діяльністю — засновувала кооперативи, крамниці, позич­кові каси. Наприкінці XIX ст. "Просвіта" за популярністю серед населення суперничала з церквою.

На межі 70-80-х pp. народовський рух включається в політичне життя.

У 1885 р. народовці заснували свій політичний орган — Народну Раду, яку очолив Юліан Романчук. Організація висунула вимогу надати українським землям автономію в межах Австро-Угорщини.

Народовський рух поступово поширився на Буковині і Закар­патті.

Радикальний напрям, який виник під впливом ідей М.Драгоманова. Радикали виступали за утворення незалежної України, пропагували революційні методи боротьби, закликали до політичної діяльності широкі народні маси. Очолювали напрям Іван Франко, Михайло Павлик, Остап Терлецький.

М.Грушевський. Наукове товариство ім. Т.Шевченка

У 1894 р. із Києва до Львова переїхав М.Грушевський, обійнявши посаду професора Львівського університету. Ця подія мала значний позитивний вплив на розвиток національного руху, української нау­ки, зв'язків між західними і східними українцями. М.Грушевський очолив створене "Просвітою" Наукове товариство ім. Т.Шевченка, об'єднавши навколо нього майже всіх провідних східно- і західно­українських учених.

Політизація національного руху

У кін. XIX ст. починають формуватися українські політичні пар­тії. Першою такою партією стала Русько-українська радикальна

партія, утворена в 1890 р. у Львові радикала­ми на чолі з І.Франком та М.Павликом. Пар­тія мала своєю метою створення незалежної української держави. Але протиріччя між ра­дикалами зумовили слабкість партії.

У 1899 р. народовці на чолі з Є.Левицьким та В.Охримовичем утворили Українську на­ціонально-демократичну партію, до якої при­єдналися М.Грушевський та І.Франко. Пар­тія стояла на ліберальних позиціях, головною метою проголосила незалежну українську державу. З часом націонал-демократи пере­творилися на найбільшу партію в Західній Україні.

У 1899 р. була створена Українська соціал-демократична партія (М.Ганкевич, С.Вітик), яка стояла на засадах марксизму. Широкої соціальної бази партія не мала, бо чисельність робітників, на яких вона орієнтувалася, була незначною.

Таким чином, XIX ст. стало періодом справжнього національно­го відродження: зросла національна свідомість українців, значних успіхів досягла українська культура. Національно-визвольний рух як у Наддніпрянській, так і в Західній Україні пройшов шлях від культурно-просвітницького до політичного етапу, висунувши за мету політичну самостійність України.

Вправа №13

1. Порівняйте бачення ролі й місця України в документах Кирило-Мефодіївського братства та декабристів.

2. Які наслідки мала революція 1848-1849 pp. для Західної України?

3. Заповніть таблицю "Національно-визвольний рух в Україні в XIX ст.".

Регіон	Культурно-освітні, наукові, релігійні організації	Політичні організації, партії
Наддніпрянська Україна
Західна Україна

4. Охарактеризуйте три напрями національно-визвольного руху в Західній Україні у другій пол. XIX ст.

5. Доведіть, що XIX ст. стало періодом справжнього національного відрод­ження України.