Конституція україни (1996)

Конституція — Основний Закон держави, політичний, нормативно-правовий акт, який закріплює основи суспіль­ного ладу, державний устрій, систему, порядок утворення, принципи організації та діяльності державних органів, пра­ва та обов'язки громадян.

Конституційний процес в Україні як процес підготовки но­вої Конституції України розпочався з прийняття Декларації про державний суверенітет України (16 липня 1990 р.).

ЕТАПИ КОНСТИТУЦІЙНОГО ПРОЦЕСУ

Дата	Подія
І етап — 1990-1993 рр.
Жовтень 1990 р.	Утворення Конституційної комісії
Червень 1991 р.	Схвалення Верховною Радою концепції нової Конституції України
Липень 1992 р	Винесення на всенародне обговорення офіційного проекту Конституції України
Жовтень 1993 р.	Подано доопрацьований проект Конституції України
II етап — 1994-1996 рр.
Листопад 1994 р.	Утворення нової Конституційної комісії (на чолі з Л. Куч­мою і 0. Морозом)

Дата	Подія
8 червня 1995 р	Прийняття Конституційного договору між Верховною Радою України та Президентом України
20 березня 1996 р	Проект нової Конституції України передано Верховній Раді України
28 червня 1996 р.	V сесія Верховної Ради України прийняла Конституцію України

Основні положення Конституції України

Україна — суверенна, незалежна, демократична, соціальна, правова держава.

Єдиним джерелом влади в Україні є народ, який здійснює її шляхом референдуму або виборів, до Верховної Ради й органів міс­цевого самоврядування.

Україна — президентсько-парламентська республіка, у якій державна влада розподіляється на три незалежні гілки: законодав­чу, виконавчу, судову.

Вищий законодавчий орган — Верховна Рада України, яка оби­рається на 4 роки у складі 450 народних депутатів.

Систему виконавчої влади складають Кабінет Міністрів Украї­ни, місцеві державні адміністрації в областях та районах.

Україна — унітарна республіка (тобто 'її територія цілісна й непо­дільна, в Україні діє єдине законодавство, єдина судова система).

Державною мовою є українська.

Гарантія демократичних прав і свобод усім громадянам.

Закріплення різноманітних форм власності.

Принцип мирного і взаємовигідного співробітництва з усіма країнами.

ОСНОВНІ ПОЛІТИЧНІ ПОДІЇ КІНЦЯ 1990-Х — ПОЧАТКУ 2000-Х РР.

Дата	Подія
Березень 1998 р.	Вибори до Верховної Ради Уперше відбувались за змішаною (мажоритарно- пропорційною) системою: половину депутатів обирали за одномандатними округами, іншу половину — за списками кандидатів від політичних партій або блоків на основі пропорційного представництва. Необхідний 4 % бар'єр подолали 8 партій: КПУ — 24,65 %, Народний Рух України — 9,4 %, виборчий блок СПУ та СелПУ — 8,6 %, Партія зелених — 5,4 %, НДП — 5 %, Всеукраїнське об'єднання «Громада» — 4,7 %, ПСПУ — 4 %, СДПУ — 4 %. Перевагу в парламенті дістали ліві партії. Жодна з політичних сил не отримала достатньої кількості голосів для створення парламентської більшості. Кожно­му із політичних таборів бракувало внутрішньої єдності
Жовтень 1999 р.	Президентські вибори 1999 р. Зареєстровано 13 кандидатів на посаду Президента. Відбулося два тури виборів: у першому перемогли Л. Кучма та П. Симоненко, у другому — остаточну пе­ремогу здобув Л. Кучма (56,25 %)
16 квітня 2000 р.	Всеукраїнський референдум Винесено питання: недовіра Верховній Раді; скасування депутатської недоторканості; скорочення кількості депутатів до 3000 осіб; формування двопалатного парламенту; прийняття Конституції на Всеукраїнському референдумі; право Президента на розпуск Верховної Ради, якщо протя­гом місяця в ній не сформувалася парламентська більшість. Більшість громадян України підтримали нововведення, але вони так і не були втілені в життя
28 листопа­да 2000 р.	Початок «касетного скандалу» у зв'язку зі зникненням журналіста Г. Гонгадзе, який писав критичні статті на адресу Президента та його оточення. Загострення політич­ної ситуації
31 березня 2002 р.	Чергові вибори до Верховної Ради: блок «Наша Україна» на чолі з В. Ющенком (23,57 %), КПУ (19,98 %), блок «За єдину Україну!» (11,77 %), БЮТ па чолі з Ю. Тимошенко (7,26 %), СПУ (6,87 %), СДПУ(о) (6,27 %), за мажоритар­ними округами перемогли переважно проурядові депутати. Вибори засвідчили поразку лівих партій. Створена пропре- зидентська парламентська більшість довго не протрима­лася за відсутності спільних ідеологічних засад. Опозиція також ще не була готова створити власну більшість
6 березня 2003 р.	Указ Президента про винесення на всенародне обговорення проекту Закону «Про внесення змін до Конституції Украї­ни», у результаті якого відмовилися від ідеї двопалатного парламенту та скорочення кількості депутатів
2004 р.	Політична реформа. Обрання депутатів за партійними списками. Розподіл парламенту на 2 палати. Формування коаліційного уряду парламентською біль­шістю, яка відповідає за його роботу. Надання Президентові права розпускати парламент у разі нестворення у визначені строки більшості, не­спроможності більшості сформувати уряд, неухвалення державного бюджету на наступний рік Перетворення України з президентсько-парламентської республіки на парламентсько-президентську (парла­мент призначає прем'єр-міністра і затверджує склад уряду. Президент призначає міністрів оборони, вну­трішніх справ, закордонних справ, з питань надзвичай­них ситуацій та інших — тобто чітко розмежовуються сфери відповідальності). Розмежування в часі виборів до Верховної Ради, орга­нів місцевого самоврядування, Президента, але впро­довж одного року та на один термін — 5 років. Визнання результатів всеукраїнського референдуму (прямої волі народу) без затвердження будь-яким орга­ном влади
2004 р.	Вибори Президента України. 26 кандидатів на посаду Президента, жорстка боротьба між ними. Вибори тривали впродовж трьох турів. Iтур — 31 жовтня 2004 р. Переможці В. Ющенко (39,26%)іВ. Янукович (39,11%) IIтур — 21 листопада 2004 р. Центральна Виборча Комісія (ЦВК) оголосила пере­можцем В. Януковича. Коаліція опозиційних сил зви­нуватила ЦВК у фальсифікації результатів виборів, оскаржила рішення ЦВК у Верховному Суді України й вивела на площу Незалежності в Києві своїх прибіч­ників (ці події отримали назву «помаранчева револю­ція»). Зважаючи на напружену ситуацію в країні та наявні матеріали про порушення під час голосування, Верхов­ний Суд виніс рішення про переголосування II туру президентських виборів. 8 грудня Верховна Рада прийняла пакет документів (містив зміни до Закону «Про вибори Президента Укра­їни», політичну реформу, яка повинна була набрати чинності з вересня 2005 р. або січня 2006 р., інші домов­леності); переобрання ЦВК, яку очолив Я. Давидович. IIIтур — 26 грудня 2004 р. Результати: В. Ющенко (51,99%), В. Янукович (44,21 %). Президентом України проголошено В. Ющенка, інавгу­рація якого відбулася 23 січня 2005 р.
2006 р.	Вибори до Верховної Ради Відбувалися за партійними списками. Взяло участь 45 політичних партій та блоків. Результати виборів: Партія регіонів (32,14 %), БЮТ (22,29 %), блок «Наша Україна» (13,95 %), СПУ (5,69%), КПУ (3,66%)
30 вересня 2007 р.	Позачергові вибори до Верховної Ради Відбулися за пропорційною системою в загальнодер­жавному виборчому окрузі. Прохідний бар'єр для пар­тій і блоків становив 3 % від числа виборців, що взяли участь у голосуванні. Результати: Партія регіонів — 34,35 %, блок Юлії Тим- ошенко — 30,71 %, блок «Наша Україна — Народна самооборона» — 14,15 %, КПУ — 5,39 %, «Блок Лит­вина» — 3,96 %
2010 р.	Вибори Президента України Iтур — 17 січня 2010 р. Всього 18 кандидатів. Результати: В. Янукович — 37,32 %, Ю. Тимошенко — 25,05 % IIтур — 7 лютого 2010 р. Результати: В. Янукович — 48,95 %, Ю. Тимошенко — 45,47 %. Президентом України обрано В. Януковича
30 вересня 2010 р.	Рішення Конституційного суду про відміну Політичної ре­форми 2004 р.