Предмет навчального модуля
РОБОЧА НАВЧАЛЬНА ПРОГРАМА
для студентів освітньої галузі 0303
“журналістика та інформація”
Затверджено
на засіданні кафедри
Протокол № 12
від „17”червня 2008 р.
Зав. кафедри
_____________ Різун В. В.
Директор інституту
_____________ Різун В. В.
КИЇВ – 2008
Робоча навчальна програма з дисципліни “Масова комунікація”,
модуль 14.1. «Теорія масової комунікації».
Укладач д. філол. н., проф. Різун Володимир Володимирович
Лектор(и): д. філол. н., проф. Різун В. В.
Викладач(і): асист. Литвиненко В. В., асист. Нестеряк Ю. М.
Погоджено
з науково-методичною радою
«____» ______________ 2008 р.
___________________________
Підпис голови НМР факультету/ інституту
Вступ
Теорія масової комунікації (ТМК) є першим й основним модулем дисципліни Масова комунікація, що має номер 14 у навчальному плані. ТМК — це фундаментально-фаховий базовий для підготовки фахівців у сфері масового спілкування модуль. ТМК розраховано на студентів, що навчаються за освітньо-кваліфікаційним напрямом бакалавра у сфері масової комунікації і готуються стати або журналістами, або видавцями і редакторами неперіодичних видань, або рекламістами чи фахівцями зі зв’язків із громадськістю. Викладається на І курсі 1 семестру в обсязі 108 годин (3 кредити), з них лекцій 36 год., семінарських 18 год., самостійна робота — 54 год. та форма підсумкового контролю —іспит.
Мета і завдання навчального модуля
Метою ТМК є вивчення природи масової комунікації як явища.
Завдання:
Сформувати поняття суміжних професій у галузі масової комунікації — одне з важливих завдань цього предмета.
Розкрити засоби, способи, форми масового спілкування ,— теж одне з першочергових завдань дисципліни ТМК.
Ознайомити з технологіями масового спілкування.
Ознайомити з історією науки про масову комунікацію.
Предмет навчального модуля
Предметом навчального модуля ТМК є природа масової комунікації як явища у різних її аспектах: комунікативний процес та його форми, масовий вплив як комунікативний процес, засоби і методи впливу, вплив та його результати (ефекти), ефективність впливу на маси, фактори комунікації, моделі масової комунікації, маси (комунікати) й комуніканти як основний фактор масової комунікації.
Погляди на масову комунікацію складаються в теоретичну систему уявлень про це явище. Ці системи можуть бути різними, тобто існують різні теорії масового спілкування. Тож предметом ТМК є також різні теорії масового спілкування у зіставному аспекті.
Вимоги до знань та вмінь
Після вивчення ТМК студент повинен вміти:
відрізняти себе, фахівця, від представників суміжних професій;
застерегти себе від використання засобів, способів, форм масового спілкування, не властивих обраній професії;
пояснити, чому представники суміжних професій працюють в одному середовищі, але кожен займається своєю справою або починають підміняти одне одного;
пояснювати, чому тисне середовище масової комунікації на фахівців, що працюють у ньому і які засоби й способи запобігання тому тискові.
Після прослуховування цього предмета кожен студент отримає такий результат:
Студент повинен знати:
· Що таке масова комунікація?
· Хто є учасниками масового спілкування?
· Хто такі маси?
· Яку роль виконують журналісти в середовищі масового спілкування поряд із іншими учасниками цього процесу?
· Засоби і методи впливу на маси.
· Вплив та його результати (ефекти). Ефективність впливу на маси.
· Значення масової інформації для отримання медіаефектів.
· Теорії масової комунікації.
Студент повинен уміти:
· Робити зіставний аналіз теорій масової комунікації.
· Розрізняти учасників масового спілкування за функціями, завданнями, методами, засобами праці тощо.
· Відсторонюватися від виконання невластивих своїй професії, але властивих іншим учасникам масового спілкування функцій.
· Коректно працювати зі своєю аудиторією як виявом маси.
· Відповідально ставитися до масової інформації.
· Відстоювати свою професійну точку зору щодо місця і ролі своєї професії в структурі масового спілкування.
· Правильно організовувати свою працю, користуватися відповідною своїй професії технологією праці.
Місце навчального модуля в структурно-логічній схемі
Нормативна навчальна дисципліна "Масова комунікація", куди входить модуль ТМК, є складовою частиною циклу професійної підготовки фахівців освітньо-кваліфікаційного рівня "бакалавр", є базовою для вивчення таких спеціальних модулів як "Комунікаційні технології", "Соціологія масової комунікації", "Теорія журналістики", "Рекламознавство", "Зв’язки з громадськістю", "Основи видавничої справи та редагування".
Система контролю
Навчальний модуль "Теорія масової комунікації" оцінюється за модульно-рейтинговою системою. Він складається з 3 змістових модулів. Кожен модуль — 12 годин лекцій (по 6 лекцій), 6 годин семінарських занять (по 3 заняття) та по 18 годин самостійної роботи.
ТМК передбачає поточний, модульний та підсумковий контроль (іспит).
Максимальна кількість балів, яку може отримати студент,— 100.
Розподіл балів здійснюється за такою схемою:
| Змістовий модуль 1 ( ЗМ1 ) | Змістовий модуль 2 ( ЗМ2 ) | Змістовий модуль 3 ( ЗМ3 ) | Іспит | Разом (підсумкова оцінка — ПО) | |
| Вагові коефіцієнти (%) | 20% k1=0,2 | 20% k2=0,2 | 20% k2=0,2 | 40% | 100% |
| Максимальна оцінка в балах |
Розрахунок підсумкової оцінки (зваженої) здійснюється за такою формулою:
ПО= ЗМ1× k1+ ЗМ2 × k2 + ЗМ3 х k3 + іспит .
МОДУЛЬНО-РЕЙТИНГОВА СХЕМА
| Контроль знань студента | К-ть балів (100-бальна шкала) | К-ть балів з коефіцієнтами | Сума балів за семестр (60) | |
| Поточний контроль у формі контрольної роботи на третьому семінарському занятті кожного модуля (усього 3 модулі) | ЗМ1 40 ЗМ2 40 ЗМ3 40 | ЗМ1 40 * 0.2 = 8 ЗМ2 40 * 0.2 = 8 ЗМ3 40 * 0.2 = 8 | С Е М Е С Т Р | |
| Структура контрольної роботи: 1. Завдання для перевірки теоретичних знань (10 завдань) | 2*10=20 (max) | |||
| 2. ККЗ (2 завдання) | 5*2=10 (max) | |||
| 3. Творче завдання | 10 (max) | |||
| Модульний контроль як перевірка самостійної роботи у формі есе | ЗМ1 60 ЗМ2 60 ЗМ3 60 | ЗМ1 60 * 0.2 = 12 ЗМ2 60 * 0.2 = 12 ЗМ3 60 * 0.2 = 12 | ||
| Підсумковий контроль у формі іспиту | ІСПИТ |
Поточний контроль.
Поточному контролю підлягають завдання, що виконуються піл час контрольного семінарського заняття у вигляді контрольної роботи. Кожен змістовий модуль завершується письмовим контрольним семінарським заняттям, вартість якого 40 балів. Перше і друге семінарські заняття кожного модуля присвячуються фактично підготовці до контрольного семінарського заняття шляхом виконання типових у контрольній роботі завдань.
Структура письмової контрольної роботи для семінарського заняття
| Контрольне завдання та критерії оцінювання | Бали |
| 1. Десять завдань для перевірки теоретичних знань (кожне 2 бали: неправильна відповідь — 0; неточна відповідь — 1; правильна відповідь — 2) | |
| 2. Два контрольно-кваліфікаційні завдання (ККЗ) на перевірку умінь (див. рубрикуСтудент повинен уміти (кожне 5 балів: 0 — уміння не виявлено; 1 — уміння виявлено частково, але немає його розуміння; 3 — уміння виявлено частково, але розуміння його є; 4 — майже сформоване уміння; 5 — є уміння) | |
| 3. Творче завдання, яке виконується самостійно і додається до контрольної роботи (завдання на першому семінарському занятті до змістового модуля дає викладач): а) перша контрольна робота: розробка власної моделі масової комунікації; б) друга контрольна робота: розробка власного міфу; в) третя контрольна робота: проведення дослідження одного з ефектів масової комунікації. Критерії оцінювання: 0 — завдання не виконано; 3 — завдання виконано погано; 5 — завдання виконано, але з неточностями; 8 — завдання виконано належно, але є проблеми з оформленням та грамотністю; 10 — завдання виконано добре. |
Модульний контроль.
На модульний контроль виноситься самостійна робота студента, вартість якої 60 балів для кожного ЗМ (обсяг самостійної роботи в рамках ЗМ — 18 годин).
Модульний контроль здійснюється в позааудиторний час у години консультацій викладача-лектора: студенти в усній формі отримують зауваження викладача щодо виконаних і зданих напередодні завдань, а також викладач доводить до їхнього відома кількість балів за виконані завдання.
Формою модульного контролю є написання есе на визначену викладачем тему, яка охоплює лекції та самостійно опрацьовану до теми літературу. Тема есе та додаткова до неї література доводиться лектором до відома студентів на першій лекції кожного змістового модуля.
Розподіл балів та критерії оцінювання.
0 — есе не написано;
10 — есе написано, але являє собою поганий конспект опрацьованої літератури без коментарів;
20 — есе написано, але неповно представлено лекційний матеріал, є недоліки в оформленні тексту есе, реферуванні додаткової літератури, коментарях;
30 — есе написано, але є непоганим рефератом без коментарів або есе з погляду реферування літератури є неповним, але є коментарі
40 — есе написано, але є неточності або у представленні лекційного матеріалу, або у реферуванні додаткової літератури, або оформленні тексту есе, коментарі є;
50 — есе написано добре з точки зору реферування літератури, є коментарі, але не всі вони вдалі;
60 — есе написано і до нього немає ніяких зауважень.
Викладач має право диференціювати есе на кожному рівні оцінювання шляхом додавання до відповідного десятка (наприклад до 40, 50 і т.п. — окрім 60) від одного до 9 заохочувальних балів:
за вчасне подання есе;
за відсутність орфографічних помилок;
за відсутність пунктуаційних помилок;
за відсутність помилок в оформленні списку літератури;
за відсутність мовностилістичних помилок;
за добру композицію тексту;
за майстерно використані архітектонічні засоби;
за відсутність логічних помилок;
за майстерне поліграфічне виконання.
Час на виконання есе розподіляється так: 6 годин — на реферування додаткової літератури (з розрахунку 0, 5 авт. аркуша на годину); 2 години — на опрацювання лекційного матеріалу; 10 годин — написання та редагування тексту есе. Обсяг есе 18—27 тис. знаків, включно з пробілами.
Есе надсилати за адресою [email protected] Прикріплені файли у Word повинні називатися ЕSE_ Prizvysche.DOC. В електронному листі Тема повинна повторювати назву файла ЕSEномер есе_Prizvysche. Наприклад: ESE2_IVANENKO.
УВАГА! Усі реквізити електронного листа оформляти латинськими літерами!
Підсумковий контроль (іспит).
УВАГА! До підсумкового контролю допускаються студенти, які за три модулі (за роботу протягом семестру: виконання контрольних та написання есе) набрали не менше 25 балів!
Підсумковий контроль відбувається у вигляді співбесіди, яка охоплює лекційний курс. Теми для співбесіди повідомляються студентам напередодні іспиту. Кожен студент може отримати на іспиті максимальну кількість балів — 40.
Критерії оцінювання співбесіди:
0 – студент не володіє лекційним матеріалом;
10 – студент погано володіє лекційним матеріалом або добре знає тільки одну лекцію;
20 – студент володіє лекційним матеріалом середньо;
30 – студент добре володіє лекційним матеріалом;
40 – студент відмінно володіє лекційним матеріалом.
Викладач має право диференціювати співбесіду на кожному рівні оцінювання шляхом додавання до відповідного десятка (наприклад до 10, 20 і т.п. — окрім 40) від одного до 9 заохочувальних балів:
за добре володіння українською мовою;
за нормативну вимову;
за вміння логічно і послідовно висловлювати думки;
за вміння аргументовано висловлюватися;
за вміння цитувати;
за володіння визначеннями;
за добре знання дат, точних показників, прізвищ тощо;
за вміння зіставляти та порівнювати факти і робити висновки;
за вміння застосовувати теоретичні знання до фаху.
Оцінювання кожного змістового модуля здійснюється за 100-бальною шкалою, при цьому 100 балів розподіляються так: 40 балів на контрольну роботу і 60 балів на есе. Отримані бали за змістовий модуль множаться на ваговий коефіцієнт 0,2 (це 20 % від курсу, що оцінюється теж в 100 балів).
При цьому кількість балів відповідає оцінці:
1-34 – «незадовільно» зобов’язковим повторним вивченням змістового модуля, дисципліни;
35-59 – «незадовільно» з можливістю повторного складання змістового модуля або дисципліни;
60-64 – «задовільно» («достатньо») ;
65-74 – «задовільно»;
75 - 84 – «добре»;
85 - 89 – «добре» («дуже добре»);
90 - 100 – «відмінно».
Шкала відповідності
| За 100-бальною шкалою | Оцінка за національною шкалою | ||
| 90 – 100 | відмінно | Зараховано | |
| 85 – 89 | добре | ||
| 75 – 84 | |||
| 65 – 74 | задовільно | ||
| 60 – 64 | |||
| 35 – 59 | незадовільно | не зараховано | |
| 1 – 34 |
Якщо студент отримує в сумі за семестр (три змістові модулі – контрольні роботи та есе) менше 25 балів, викладач має право подати дирекції пропозицію про відрахування студента за невиконання навчального плану.
НАВЧАЛЬНО-ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН ЛЕКЦІЙ І СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ
| № лекції | Назва лекції | Кількість годин | |||
| Лекції | семінари/ лаборат., практичні | самост. робота | Інші форми контр. | ||
| Змістовий модуль 1 Поняття про масову комунікацію | |||||
| Розвиток масової комунікації, її природа та форми і формати | |||||
| Види і фактори масової комунікації | |||||
| Розробка моделей масової комунікації | |||||
| Поняття мас у зарубіжній і вітчизняній науці | |||||
| Свідомість, поведінка, настрої і думки мас у контексті масової комунікації | |||||
| Контрольно-кваліфікаційне завдання до теми “Маси” | |||||
| Типи комунікантів у масовій комунікації | |||||
| Масовокомунікаційна індустрія як комунікант у системі масового спілкування | |||||
| Контрольна робота1 | |||||
| Модель і визначення масової комунікації | |||||
| Змістовий модуль 2 Технологія масового впливу | |||||
| Основи масовокомунікативного впливу | |||||
| Види масовокомунікативного впливу | |||||
| Розробка власного міфу | |||||
| Основи технології масовокомунікативного впливу | |||||
| Засоби і методи масовокомунікативного впливу | |||||
| Контрольно-кваліфікаційне завдання до теми методи масовокомунікативного впливу | |||||
| Ефективність у масовій комунікації | |||||
| Ефекти в масовій комунікації | |||||
| Контрольна робота2 | |||||
| Міф як результат масової комунікації | |||||
| Змістовий модуль 3 Теорії масової комунікації | |||||
| Теорії масової комунікації | |||||
| Моделі масової комунікації | |||||
| Дослідження ефектів масової комунікації | |||||
| Напрями досліджень масової комунікації | |||||
| Методи досліджень масової комунікації | |||||
| Контрольно-кваліфікаційне завдання до теми методи досліджень | |||||
| Підсумковий семінар (виступи студентів на тему дослідження ефектів масової комунікації) | |||||
| Підсумкова дискусія на тему “Значення масової комунікації для суспільства” | |||||
| Контрольна робота3 | |||||
| Історія науки про масову комунікацію | |||||
| ВСЬОГО |
Загальний обсяг 108 год., в тому числі:
Лекцій– 36 год.
Семінари/лабораторні, практичні– 18 год.
Самостійна робота- 54 год.
Змістовий модуль 1
Тема 1. Поняття про масову комунікацію (36 год.)
Лекція 1. Розвиток масової комунікації, її процес та форми і формати (2 год.)
У розвитку масового спілкування слід виділяти два періоди — доіндустріальний та індустріальний — і чотириобов’язкових етапи: 1) дописемний доіндустріального періоду, 2) писемний доіндустріального періоду; індустріальний період — 3) друкований етап, 4) аудіовізуальний.
Нині варто говорити і про новітній віртуальний етап, який розпочинає третій, інформаційний період розвитку масового спілкування.
Поняття масової комунікації тісно пов’язане з поняттям маси, через те на розуміння суті масового спілкування впливає уявлення про дві форми маси: (1) маса природна, стихійна, неорганізована, яка виникає сама собою і (2) маса штучна, організована, керована. В теорії мас поняття про першу форму маси розвивали Ш. Сигеле, Г. Лебон, Г. Тард, Б. Поршнев; поняття про другу форму — У. Макдауголл, З. Фрейд.
Масове спілкування, як і будь-який вид комунікації, за своєю природою є складним процесом. Для розуміння масової комунікації важливо збагнути характер процесу, для чого необхідно дати відповіді на такі запитання:
Що являє собою масове спілкування?
Чим вона відрізняється від інших видів спілкування?
Яка структура процесу масової комунікації?
Які бувають форми процесу масової комунікації?
Масове спілкування відбувається у різних формах. Під формою спілкування слід розуміти таку організацію процесу, яка передбачає використання тих самих, закріплених у досвіді комунікаторів засобів, методів, принципів, правил спілкування. Оскільки комбінацій засобів, методів, принципів, правил спілкування може бути дуже багато, через те кількість форм масової комунікації теоретично безкінечна. Назвемо найбільш очевидні й часто використовувані, але специфічні саме для масової комунікації. Так, усна й писемна форми є очевидними, часто використовуваними, але не специфічними для масового спілкування, а типовими для будь-якого виду спілкування.
Інституційні форми масової комунікації. Суб’єктно-об’єктна форма масової комунікації. Сугестивна форма масової комунікації та інші.
Під форматом масової комунікації слід розуміти такі типи процесів створення масовокомунікаційних продуктів (програм, творів, видовищ, акцій тощо), які виконано в межах певної форми (або форм) спілкування, що забезпечує досягнення очікуваного результату — потрібної реакції комуніката.
Завдання для самостійної роботи (18 год.)
1. Самостійно опрацювати тему “Модель і визначення масової комунікації” за електронним підручником: Різун В. В. Теорія масової комунікації // Електронна бібліотека Інституту журналістики (www.journ.univ.kiev.ua):
2. Опрацювати додаткову літературу:
Різун В. В. Природа й структура комунікативного процесу //Електронна бібліотека Інституту журналістики;
Почепцов Г. Г.Теория коммуникации.— М.: Рефл-бук; К.: Ваклер, 2003.
3. Написати есе (методика написання есе в Електронна бібліотека Інституту журналістики: Шендеровський К. С. Як написати успішне есе).
Лекція 2. Види і фактори масової комунікації (2 год.)
Види масової комунікації розрізняють на основі специфіки використання форм масового спілкування у певних сферах для виконання визначених суспільством або професійним комунікантом завдань.Масмедійні комунікації. Рекламна комунікація.PR-комунікації. Пропагандистська комунікація. Агітаційна комунікація.
На масовокомунікаційний процес впливають різні фактори (чинники). До основних чинників належать:
а) людські (особистісні) фактори:
соціально-психологічні фактори комуніканта,
фактори діяльності комуніканта (активні чинники),
соціально-психологічні фактори комуніката,
фактори поведінки комуніката (пасивні чинники);
б) інструментально-технологічні фактори:
фактор валідності засобу спілкування,
фактор валідності технології спілкування,
фактор надійності каналу спілкування;
в) ситуативні фактори:
фактор часу,
фактор простору,
фактор третьої особи.
Від сукупності факторів, які діють на масовокомунікаційний процес, залежить його структура, вибір форми, а також ефективність спілкування.
Семінар 1. Розробка моделей масової комунікації (2 год.)
План
1. Принципи побудови моделей масової комунікації.
2. Стислий аналіз існуючих моделей.
3. Творче завдання для контрольної роботи до модуля: розробка власної моделі масової комунікації.
Література до семінару:
Різун В. В. Природа й структура комунікативного процесу //Електронна бібліотека Інституту журналістики;
Почепцов Г. Г.Теория коммуникации.— М.: Рефл-бук; К.: Ваклер, 2003.
Лекція 3. Поняття мас у зарубіжній і вітчизняній науці (2 год.)
Визначення маси можна знайти у різних виданнях, присвячених переважно психології мас та соціології аудиторії. Російський учений-політолог Д. В. Ольшанський пропонує огляд теорій маси. Термін “маси”, за спостереженнями цього ученого, вперше було вжито у контексті аристократичної критики соціальних змін XVII—XIX століть у суспільствознавстві. Цей термін вперше зійшов з уст англійця Е. Берка і француза Ж. Де Местра. Першим визнаним теоретиком мас став Г. Ле Бон (1896).Масу він розглядав на прикладі натовпу як психологічний феномен, що з’являвся в результаті безпосередньої взаємодії індивідів, незалежно від їх національності, соціального статусу, професії, навіть причини, що викликала утворення натовпу.
Серед багатьох визначень маси через усю історію цього питання простежується загальна думка, висловлена російським ученим кінця епохи соціалізму Г. К. Ашиним, що маса — певна психічна спільнота. Таке розуміння маси виникло під упливом соціальної психології, звідки цей термін було взято, та емпіричними спостереженнями за ситуативно виниклими множинами людей і стихійними формами їхньої поведінки.
Справді, на відміну від соціальних груп, великих і малих, завжди якось організованих і структурованих, маси — це принципово неорганізовані й неструктуровані суб’єкти суспільного життя.
Стрижневим елементом маси є її свідомість. Разом з масовими настроями та різними ірраціональними формами масової, стихійної поведінки вона визначає сутність маси — її психологію, яка й відрізняє маси від інших соціальних суб’єктів. На думку Д. В. Ольшанського, масова свідомість починає виконувати за певних обставин — фізичних (стихійні лиха), соціальних (суспільні катаклізми), політичних (війни, перевороти) — провідну роль у суспільстві, що сигналізує про наявність активної маси та зменшення впливу класичних груп, до яких вони належать.
Лекція 4. Свідомість, поведінка, настрої і думки мас
у контексті масової комунікації (2 год.)
Масова комунікація не мислима поза контекстом масової свідомості, поведінки, культури, масових настроїв та суспільних (масових) думок. Власне, вона є тим благодатним середовищем, яке й породжує всі ці масові явища, а також, у свою чергу, зумовлена ними. З-поміж усіх названих явищ масова комунікація найбільш зримо й реально робить людей масами: буває, достатньо одного слова, щоб гурт людей натовпом зірвався з місця, почав галасувати, ламати, рушити. І достатньо одного слова у натовп, щоб він завмер — і миттю зник, розпався. Звичайно, це зовсім не означає, що масова комунікація існує поза масовою свідомістю чи масовими настроями, що вона передує масовій культурі тощо. Це означає тільки те, що прояви масового спілкування завжди очевидні, а їхня результативність — фіксована й ефективна.
Семінар 2. Контрольно-кваліфікаційне завдання до теми “Маси” (2 год.)
Ви перебуваєте на прес-конференції.
1. Аудиторія поділяється на дві категорії:
а) гості прес-конференції на чолі з модератором
б) та журналісти, запрошені на прес-конференцію.
Серед гостей – Гюстав Лебон, Габріель Тард, Дмитро Ольшанський, Володимир Різун, Ольга Зернецька, - науковці, в колі інтересів яких були проблеми, пов’язані із розвитком та функціонуванням мас. Ролі гостей попередньо розподіляються серед учасників гри.
Інші учасники виконують роль журналістів конкретних засобів масової інформації.
2. Запитання журналістів повинні враховувати специфіку аудиторії ЗМІ та її інтереси.
3. На прес-конференції обговорюються питання мас.
Лекція 5. Типи комунікантів у масовій комунікації (2 год.)
Комунікантами називають осіб, які ініціюють, проводять, підтримують або завершують процес спілкування. У ролі комунікантів масового спілкування виступають професійні комуніканти або аматори організованого спілкування, які намагаються діяти за правилами професіональної комунікації. До професійних комунікантів або комунікантів-аматорів належать ті, які для спілкування використовують: а) мову або знакові системи, що створені на основі мови: агітатори, ведучі, вихователі, журналісти,іміджмейкери,піарники (фахівці зі зв’язків із громадськістю), представники влади, прес-секретарі,пропагандисти, проповідники, публіцисти, редактори, рекламісти, учителі; б) парамовні зображальні засоби — мову жестів, рухи тіла, голос тощо: співаки, танцівники і т. д.; в) художні образи, а також створені за уявними образами предмети: майстри народних ремесл, скульптори, художники тощо. До роду професійних комунікантів належать й інші фахівці масового спілкування. Звичайно, комуніканти групи в є учасниками масового спілкування тільки тоді, коли вони використовують створені ними предмети для впливу на людей — на їхні почуття, свідомість. Такі комуніканти, як, наприклад, агітатори, журналісти, іміджмейкери, пропагандисти, рекламісти тощо дуже часто використовують одночасно різні засоби спілкування: слово й образ, слово і жести і т. п.
Лекція 6. Масовокомунікаційна індустрія як комунікант
у системі масового спілкування (2 год.)
Виробництво інформації здійснюється виробниками ЗМК, яких в Україні сьогодні багато (див. першу лекцію та довідку вище). Сучасне інформаційне виробництво характеризується розгалуженою й складною системою виробників: інформаційних агентств, редакцій, друкарень, дистриб’юторів (поширювачів ЗМК) тощо.
Ким же є виробники ЗМК у структурі масової комунікації — комунікантом чи кимось іншим? Комунікант як команда. Редакція як мовник.
Типовим явищем для систем масової комунікації є дисперсія функції мовлення й дивергенція комуніканта(терміни наші.— В. Р.), тобто розсіювання (дисперсія) акту мовлення, коли різні люди, які беруть участь в породженні висловлювання, в системі масової комунікації виступають ніби єдиним комунікантом, а в результаті утворюється розходження (дивергенція) психологічних, соціальних, професійних ознак єдиного комуніканта, в ролі якого виступає одна людина, що веде до появи сукупності розпорошених у часі й просторі ознак мовця, закріплених за різними носіями мовлення, коли збір інформації здійснює одна людина, її аналіз — друга, обробку — третя і т. д. Так виникає дисперсна й дивергентна система масової комунікації. Натомість з’являється колективна відповідальність (а при високій дисперсності, коли неясно, хто стоїть за повідомленням, — безвідповідальність) за зміст і форму мовлення та організацію процесу спілкування. Структуризація, фазовість і дискретність мовленняпри цьому є закономірними явищами, оскільки окремі мовні акти, що структурно пов’язані темою, метою спілкування, виконуються поетапно й навіть у різних місцях та в різний час. При цьому виникає колективне право на акти мовлення (зміст і форму висловлювання), встановлюється певна монополія на мовлення. Останнє спонукає організаторів процесу комунікації дивитися на акт мовлення як працю, бізнес і займатися комерціалізацією цього процесу.
Семінар 3. Контрольна робота1 (2 год.)
1. Десять завдань для перевірки теоретичних знань.
2. Два контрольно-кваліфікаційні завдання (ККЗ) на перевірку умінь.
3. Творче завдання: розробка власної моделі масової комунікації.
Зразок контрольної роботи на стор. 21.
Змістовий модуль 2
Тема 2. Технологія масового впливу (36 год.)
Лекція 1. Основи масовокомунікативного впливу (2 год.)
Спілкування — це форма досягнення адекватної задумові комуніканта реакції комуніката, тобто це вплив того, хто говорить, показує чи пише, на того, хто слухає, дивиться або читає. Воно завжди включене в якусь діяльність людини чи суспільства. Це може бути пропаганда ідей, агітація, виховання, інформування, формування громадської думки тощо.
Під масовим впливом слід розуміти таку дію, яку певна особа, найчастіше фахівець у галузі масової комунікації, виявляє стосовно інших осіб, викликаючи в них однакові настрої та формуючи однакові думки, й на основі сформованої масової свідомості об’єднує тих осіб у масу (публіку або натовп), в якій кожна людина здатна виявляти передбачувані або й не передбачувані фахівцем однакові емоційно-вольові, інтелектуальні або фізичні реакції.
Завдання для самостійної роботи (18 год.)
1. Самостійно опрацювати тему “Міф як результат масової комунікації” за електронним підручником: Різун В. В. Теорія масової комунікації // Електронна бібліотека Інституту журналістики (www.journ.univ.kiev.ua):
2. Опрацювати додаткову літературу:
Різун В. В.Маси.— К.: ВПЦ “Київський університет, 2003.— С. 15, 16, 70, 71, 97.
3. Написати есе (методика написання есе: Електронна бібліотека Інституту журналістики: Шендеровський К. С. Як написати успішне есе).
Лекція 2. Види масовокомунікативного впливу (2 год.)
Масовий вплив відбувається або у вигляді неконтрольованого свідомістю комуніканта і непланованого, але природного акту взаємодії комунікаторів, або у вигляді відкритого, технологічно визначеного, добре усвідомлюваного, планованого процесу тиску на комуніката, не усвідомлюваного ним.
Перший вид впливу — емоційне зараження.
Другий вид масового впливу має форму актів навіювання (сугéстії). Третій вид називається маніпуляцією, тобто процесом керування комунікатом.
Масовим протиставляються немасові впливи у вигляді особистісно зорієнтованих процесів розвитку індивідів — виховання, розвиток творчої особистості, навчання тощо.
Навіювання і маніпуляція відбувається за допомогою різних методів. Так, навіювання (сугестія) має різні методи — від психологічного тиску до переконування (аргументації) тощо.
Семінар 1. Розробка власного міфу (2 год.)
План
1. Поняття про міф.
2. Завдання для створення міфу.
3. Принципи створенн міфу.
4. Творче завдання для контрольної роботи до модуля: розробка власного міфу.
Література до семінару:
Різун В. В. Теорія масової комунікації // Електронна бібліотека Інституту журналістики (www.journ.univ.kiev.ua):
Різун В. В.Маси.— К.: ВПЦ “Київський університет, 2003.— С. 15, 16, 70, 71, 97.
Арабаджиєв Д. Ю. Політичний міф як фактор розвитку сучасної політичної свідомості // http://www.disser.com.ua/contents/17717.html
Проблемы онтологии и теории познания // http://edu.meta.ua/files/rus/rom-0201.zip
Бокань В. Культурологія: Навч. посіб. — 3-тє вид., стереотип // http://chitalka.info/gp_10/gp_10index.htm
История политических и правовых учений … // http://chitalka.info/pr2_08/pr2_080009.htm
Лекція 3. Основи технології масовокомунікативного впливу (2 год.)
Технологіями називаються способи, прийоми, методи, процеси, засоби організації різних видів діяльності особи і суспільства, теоретичні знання про ці способи і методи тощо.
Концептуальні засади масовокомунікаційних технологій. Медіа як засіб “соціальної телепатії”. Четверта влада” як основний концепт технології масового впливу. Ознаки технологій масового впливу в рамках концепту “четверта влада”. Основи технології масового впливу
Лекція 4. Засоби і методи масовокомунікативного впливу (2 год.)
До засобів масового впливу відносяться ті інформаційні продукти чи інформаційні акції, які використовуються фахівцями масової комунікації для впливу на людину, для її масифікації чи керування масами: масова інформація, новина, повідомлення, реклама, агітка, проповідь, виступ перед аудиторією, PR-акція тощо.
Методи масовокомунікативного впливу. Методи зараження. Методи сугестії. Методи маніпуляції.
Семінар 2. Контрольно-кваліфікаційне завдання до теми методи масовокомунікативного впливу (2 год.)
Посада: Ви – агітатор.
Завдання: підготуйте звернення до молоді на 1 хв в рамках акції “Молодь — проти паління”.
Частина I.
1.1. Передбачте, які фактори і як впливатимуть на ваше спілкування з публікою.
1.2. Передбачте мету і смисл вашого агітаційного звернення.
1.3. Дайте характеристику методам сугестії, які ви обрали.
Обговорення у групі:
Варіант А: колективна дискусія в групі навколо визначених питань.
Варіант Б:виступи перед групою з визначених питань.
Частина II.
2.1. Підготуйте текст звернення.
2.2. Обговоріть текст звернення у групі (кожен виступає експертом).
2.3. Зверніться до своєї аудиторії як молодої публіки.
Лекція 5. Ефективність у масовій комунікації (2 год.)
Ефективність спілкування вимірюється отриманими ефектами — планованими чи непланованими результатами.
Ефективність впливу комуніканта на масу завжди залежить від готовності членів маси до навіювання, зараження, наслідування, від довіри до комуніканта. Крім того, навіювати можна лише те, що відповідає потребам та інтересам комуніката.
При оцінці ефективності варто відокремлювати і розрізняти поняття «ефекту» і «ефективності». Поняття «ефект» більш широке, ніж поняття «ефективність». Ефект — це будь-який вплив засобу на громадську думку, будь-який результат цього впливу. При цьому ефекти можуть бути інформаційними, ціннісними, комунікативними, організаційними. Що ж стосується ефективності, то під нею розуміють відповідність отриманого ефекту цілям, що ставилися в процесі спілкування.
Лекція 6. Ефекти в масовій комунікації (2 год.)
Комунікативні ефекти є обов’язковим результатом впливів, які чинять комуніканти; через вивчення характеру і форм реакцій мас на ці впливи й визначаються масові ефекти.
Класифікація ефектів у масовій комунікації.
Семінар 3. Контрольна робота2 (2 год.)
1. Десять завдань для перевірки теоретичних знань.
2. Два контрольно-кваліфікаційні завдання (ККЗ) на перевірку умінь.
3. Творче завдання: розробка власного міфу.
Зразок контрольної роботи на стор. 21.
Змістовий модуль 3
Тема 3. Теорії масової комунікації (36 год.)
Лекція 1. Теорії масової комунікації (2 год.)
Соціально-когнітивна теорія. Теорія праймінгу. Гіпотеза культивації. Теорія дифузії інновацій.
Теорія використання і задоволення.
Нові теорії: теорія залежності медіасистем і теорія обробки соціальної інформації.
Інші види теорій масової комунікації.
Завдання для самостійної роботи (18 год.)
1. Самостійно опрацювати тему “Історія науки про масову комунікацію” за електронним підручником: Різун В. В. Теорія масової комунікації // Електронна бібліотека Інституту журналістики (www.journ.univ.kiev.ua):
2. Опрацювати додаткову літературу:
Зернецька О. В. Глобальний розвиток систем масової комунікації і міжнародні відносини.— К.: Освіта, 1999.
3. Написати есе (методика написання есе: Електронна бібліотека Інституту журналістики: Шендеровський К. С. Як написати успішне есе).
Лекція 2. Моделі масової комунікації (2 год.)
Природа масовокомунікативного процесу цікавить багатьох учених. Якщо на найпростішому рівні уявляти масову комунікацію як систему з трьох елементів, так, як уявляли її здавна:
мовець—твір—маса
то можна виділити кілька способів репрезентації структури спілкування. Оскільки структурні зв’язки в системі комунікації можуть виконувати роль актів, процесів, дій, операцій, то мова йде, власне, про способи репрезентації комунікативного процесу.
На думку McQuail’а (1994), можна виділити чотири типи комунікації взагалі, які, по суті, репрезентують аспекти комунікативного процесу, частково його фази: моделі трансмісії (А), моделі ритуалу (Б), моделі привернення уваги (В) і моделі рецепції (Г). Масова комунікація, як вид комунікації, теж може розглядатися на базі цих моделей.
Інші види моделей масової комунікації.
Семінар 1. Дослідження ефектів масової комунікації (2 год.)
План
1. Поняття про ефекти у масовій комунікації.
2. Відомі дослідження ефектів у масовій комунікації зарубіжні та вітчизняні.
3. Творче завдання для контрольної роботи до модуля: проведення дослідження одного з ефектів масової комунікації.
Література до семінару:
Різун В. В. Теорія масової комунікації // Електронна бібліотека Інституту журналістики (www.journ.univ.kiev.ua).
Додаткова література:
Брайант, Дженнингз, Томпсон, Сузан. Основы воздействия СМИ.— М.: Издательский дом «Вильямс», 2004.
Лекція 3. Напрями досліджень масової комунікації (2 год.)
Етап розвитку науки про масову комунікацію (40-ві — початок 60-х років) посилює зацікавлення учених масами як об’єктом впливу і разом із тим змінює уявлення про маси як пасивну аудиторію на маси — активну аудиторію, від якої залежить ефект впливу ЗМК на людей. Країною розквіту теорії масової комунікації стали США, повсюди відкривалися школи журналізму, або як їх найчастіше називають школи, факультети масової комунікації, де обов’язковим є вивчення масового спілкування. У 40-ві — на початку 50-х років праці П. Ф. Лазарсфельда, Г. Годе та ін. були присвячені ефектам та ефективності масової комунікації під час президентських кампаній, підготовки військових у збройних силах США.
Якщо на першому етапі формування теорії масової комунікації учених цікавило, як ЗМК маніпулюють аудиторією, то на другому етапі виявився інтерес до того, як сама аудиторія оцінює комунікацію, яких впливів вона зазнає попри свою активну позицію щодо ЗМК та як ефективно зорганізувати масову комунікацію для отримання медіа-ефектів. Дослідники активно працювали над низкою питань щодо впливовості дій масової комунікації.
Новий етап у розвитку теорії масової комунікації (друга половина 60-х — кінець 70-х років, період могутнього розвитку телебачення) позначився активною організацією досліджень, присвячених впливам телебачення на масову аудиторію, його ролі у визначенні соціальної реальності та формуванні соціальних норм.
Лекція 4. Методи досліджень масової комунікації (2 год.)
Слово метод походить з грецької мови і перекладається як шлях дослідження. Нині під методом розуміють спосіб досягнення певної мети, спосіб розв’язання конкретного завдання, а також сукупність прийомів й операцій, спрямованих на пізнання реальності.
Існують кілька класифікацій методів досліджень. З філософської точки зору методи можна поділити на загальнонаукові і спеціальні.
До загальнонаукових методів належать: спостереження, порівняння, вимірювання, експеримент, узагальнення, абстрагування, формалізація, аналіз, синтез, індукція, дедукція, аналогія, моделювання, ідеалізація, ранжування, а також аксіоматичний, гіпотетичний, історичний і системний підходи.
До спеціальних методів відносять методи, застосовувані у певній конкретній галузі науки. Наприклад, до спеціальних методів філологічних наук належить контент-аналіз текстів. Є ще специфічні методи, які, як правило, являють собою модифікований спеціальний (чи навіть загальнонауковий) метод, розроблений для вирішення якогось конкретного завдання дослідження.
Ще одним підходом до класифікації наукових методів є поділ їх на емпіричні (дослідні) і теоретичні. В основі такого поділу лежить ступінь абстракції: емпіричні методи конкретніші, теоретичні – абстрактніші.
Крім того, всі методи можна умовно поділити на дві великі групи: перші з них використовуються для збирання емпіричних даних (спостереження, експеримент, опитування тощо), а другі – для кількісного і якісного аналізу отриманих даних (статистична обробка даних, класифікація, групування, типологізація тощо).
Науковий метод – це конкретний шлях наукового дослідження, який дає змогу отримати нові наукові результати і досягти мети дослідження. Науковий метод передбачає застосування раніше накопичених знань для дослідження ще не вивчених явищ і проблем. За своєю формою науковий метод являє собою сукупність принципів і правил пізнання. Гранично широкі методи називають іноді підходами (наприклад, системний підхід, описовий і природничонауковий підходи). Але чим конкретнішим передбачається результат дослідження, тим конкретнішим має бути і метод для його одержання.
Описовий (ідеографічний) підхід передбачає вивчення об’єкта дослідження шляхом опису доступних для спостереження рис і характеристик цього об’єкта. Описовий підхід реалізується в описових методах, таких як класифікація, типологізація, аналіз документів, історичний і біографічний методи. Крім того, описовий підхід певним чином присутній у методі спостереження. Описові методи спрямовані на одержання інформації, яка дає доволі повний опис об’єкта, всіх його важливих кількісних і якісних характеристик.
Природничонауковий (номотетичний) підхід передбачає більший ступінь втручання дослідника у досліджувану сферу, використання спонукальних прийомів, емпіричних (дослідних) методів і вивчення зворотної реакції об’єкта дослідження. Цей підхід реалізується, насамперед, в експериментах, а також певною мірою в опитуваннях, соціометричних і проективних методиках. Емпіричні методи треба застосовувати тоді, коли завдання дослідження передбачає з’ясування причиново-наслідкових зв’язків між елементами досліджуваного об’єкта.
Семінар 2. Контрольно-кваліфікаційне завдання
до теми методи досліджень (2 год.)
Посада: Ви – учений.
Завдання: дослідити розробку і застосування методів вивчення медіанасильства.
1.1. Опрацювати наукову літературу з приводу методів:
Брайант, Дженнингз, Томпсон, Сузан. Основы воздействия СМИ.— М.: Издательский дом «Вильямс», 2004.— С. 194 і далі.
1.2. Зробити висновки (письмово) щодо використання названих методів.
Обговорення у групі:
Варіант А: колективна дискусія в групі навколо визначених питань.
Варіант Б:виступи перед групою з визначених питань.
Лекція 5. Підсумковий семінар (виступи студентів на тему дослідження ефектів масової комунікації) (2 год.)
1. Ефекти, пов’язані з демонструванням насиллям у медіа.
2. Ефекти, пов’язані з демонструванням сексуально відвертого змісту в медіа.
3. Ефекти, пов’язані з демонструванням страху та тривоги в медіа.
4. Ефекти від новин.
5. Ефекти від реклами.
6. Ефекти від перегляду розважальних творів.
7. Ефекти від політичної пропаганди.
Література:
Брайант, Дженнингз, Томпсон, Сузан. Основы воздействия СМИ.— М.: Издательский дом «Вильямс», 2004.
Лекція 6. Підсумкова дискусія на тему “Значення глобалізації систем масової комунікації для суспільства” (2 год.)
1. Поділ курсу на три групи: а) група, що доводитиме позитивний вплив глобалізації систем масової комунікації на суспільство; б) група, що доводитиме негативний вплив глобалізації систем масової комунікації на суспільство; в) група експертів.
2. Виступи представників груп.
3. Аналіз дискусії експертами.
Література для підготовки до дискусії:
Різун В. В. Теорія масової комунікації // Електронна бібліотека Інституту журналістики (www.journ.univ.kiev.ua).
Зернецька О. В. Глобальний розвиток систем масової комунікації і міжнародні відносини.— К.: Освіта, 1999.
Семінар 3. Контрольна робота3 (2 год.)
1. Десять завдань для перевірки теоретичних знань.
2. Два контрольно-кваліфікаційні завдання (ККЗ) на перевірку умінь.
3. Творче завдання: проведення дослідження одного з ефектів масової комунікації.
ЗРАЗОК КОНТРОЛЬНОЇ РОБОТИ
І. Позначте правильну відповідь:
1) Професійна масова комунікація — це
1. Процес встановлення контактів.
2. Процес підтримання контактів.
3. Майстерно організоване спілкування.
2) Публіка — це
1. Фізично об’єднана група людей.
2. Духовно об’єднана група людей.
3. І фізично, і духовна об’єднана група людей.
3) Яке з визначень найбільш коректне?
1. Глобалізація системи масової комунікації — то є процес трансформації комунікаційної системи, такої трансформації, яка пов’язана з утворенням більш широкої мережі комунікаторів, що обслуговуються й покриваються на великому інформаційному просторі єдиною, але розгалуженою системою засобів масової комунікації та контролюються більш організованою спілкою їх виробників.
2. Глобалізація системи масової комунікації — то є процес трансформації комунікаційної системи, такої трансформації, яка пов’язана з утворенням більш широкої мережі комунікаторів, що обслуговуються й покриваються на великому інформаційному просторі розгалуженою системою засобів масової комунікації та контролюються більш організованою спілкою їх виробників.
3. Глобалізація системи масової комунікації — то є процес трансформації комунікаційної системи, такої трансформації, яка пов’язана з утворенням більш широкої мережі комунікаторів, що обслуговуються й покриваються на великому інформаційному просторі єдиною системою засобів масової комунікації та контролюються більш організованою спілкою їх виробників.
4) Комунікант — це той, хто
Говорить.
2. Слухає.
3. І говорить, і слухає.
5) Як правильно називається книга Зернецької О.?
1. “Глобальний розвиток систем масової комунікації”.
2. “Глобальний розвиток систем масової комунікації і міжнародні відносини”.
3. “Глобальний розвиток комунікації і міжнародні відносини”.
і т. д. Усього 10 завдань.
ІІ. Зразок ККЗ. Див. Семінар 2.
ІІІ. Приклад виконання творчого завдання:
Загальна модель комунікації як трансмісії. Ця модель виражає одновекторну суть комунікативного процесу:
|
Комунікативний процес розглядається як процес передачі інформації.
СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
а) основна:
1. Брайант, Дженнингз, Томпсон, Сузан. Основы воздействия СМИ.— М.: Издательский дом «Вильямс», 2004.
2. Зернецька О. В. Глобальний розвиток систем масової комунікації і міжнародні відносини.— К.: Освіта, 1999..
3. Почепцов Г. Г.Теория коммуникации.— М.: Рефл-бук; К.: Ваклер, 2003.
4. Різун В. В.Маси.— К.: ВПЦ “Київський університет, 2003.
5. Різун В. В. Теорія масової комунікації // Електронна бібліотека Інституту журналістики (www.journ.univ.kiev.ua).
6. Різун В. В. Природа й структура комунікативного процесу //Електронна бібліотека Інституту журналістики(www.journ.univ.kiev.ua).
7. Шендеровський К. С.Як написати успішне есе // Електронна бібліотека Інституту журналістики (www.journ.univ.kiev.ua).
б) додаткова:
8. Арабаджиєв Д. Ю. Політичний міф як фактор розвитку сучасної політичної свідомості // http://www.disser.com.ua/contents/17717.html.
9. Бокань В. Культурологія: Навч. посіб. — 3-тє вид., стереотип // http://chitalka.info/gp_10/gp_10index.htm.
10. История политических и правовых учений … // http://chitalka.info/pr2_08/pr2_080009.htm
11. Кара-Мурза С. Г. Манипуляция сознанием.— К.: Оріяни, 2000.
12. Ольшанский Д. В. Психология масс.— СПб: Питер, 2001.
13. Проблемы онтологии и теории познания // http://edu.meta.ua/files/rus/rom-0201.zip.
14. Щербатых Ю. Искусство обмана.— М.: ЭКСМО-Пресс, 2001.