Підходи до управління: сучасні перспективи і виклики в менеджменті

Сучасні підходи до управління побудовані як на основі шкіл управління, так і нових інтеграційних тенденціях. Їх можна відобразити у вигляді такого групування:

1. На основі шкіл управління [5]:

Перспективи класичних шкіл:

Подальший розвиток:

- раціональних економічних підходів,

- підбір кадрів за професійною ознакою,

- можливість вимірювання ефективності та продуктивності.,

- процесного підходу в управління.

Необхідність уникнення обмежень класичних шкіл щодо:

- універсальних рецептів,

- слабкої ролі людини в організації.

Перспективи поведінкових шкіл:

Подальший розвиток:

- ролі людини в організації, яка представляє велику силу і може покращити чи знищити результативність будь-якої організації.

Необхідність уникнення обмежень:

- покращення задоволення працівників не обов’язково призводить до підвищення ПП та

продуктивності виробничих систем.

Перспективи кількісних шкіл:

Подальший розвиток:

- збагачення методів та технік прийняття рішень за допомогою формалізованих моделей,

- спрощення моделей.

Необхідність уникнення обмежень:

- припущення в математичних моделях не завжди реалістичні,

- значні витрати часу і коштів на розробку моделей.

2. Процесний підхід [2]:

Процесний підхід хоч і є елементом адміністративної школи, але часто виокремлений, оскільки чітко структурує управлінський процес: робота для досягнення мети за допомогою інших – це не одноразова та одночасна дія, але послідовність взаємопов’язаних дій. Ці дії теж є процесом і їх називають управлінськими функціями: сполучні (комунікації та прийняття рішень) та основні (планування, організація, мотивація, контроль).

3. Системний підхід [2]:

Системний підхід на противагу попереднім підходам, які зосереджували увагу тільки на якомусь одному важливому елементі, розглядає ефективність управління як результат дії багатьох чинників. Система в управлінні – це певна цілісність, яка складається із взаємопов’язаних частин, кожна з яких вносить свій вклад у характеристику цілого. Розглядають відкриті та закриті системи і підсистеми. Організація – це типова відкрита соціотехнічна система. Важливо мати на увазі, що певна автономія підсистем може призводити до значного підвищення продуктивності.

4. Ситуаційний підхід [2]:

Підходи на основі шкіл пропонували універсальні підходи, системний підхід не виділяв якісь найважливіші чинники системи, тому з часом розвинувся ситуаційний підхід, який акцентував на найважливіших чинниках які діють на організацію, що є свого роду унікальною. Ситуаційний підхід концентрує свою увагу на наборі конкретних обставин, які сильно впливають на організацію в даний момент; цей підхід фокусує увагу на відмінностях всередині та зовні організації.

5. Інтеграційний підхід [5]: Представлений у вигляді поєднання різних підходів, які разом призводять до результативного менеджменту (рис.3).

Системний підхід	Ситуаційний підхід
Класичні школи	Поведінкові школи	Кількісні школи
Ефективний та результативний менеджмент

Рис. 3. Схематичне зображення інтеграційного підходу [5].

Інтеграційний підхід побудовано на основі наступних принципів, якими керівник повинен володіти та вміти їх запроваджувати для ефективного та результативного менеджменту:

1. Бути знайомим з методами і засобами професійного управління, які довели свою ефективність: розуміння процесу управління, індивідуальної і групової поведінки, системного аналізу, методів планування і контролю, кількісних методів прийняття рішень.

2. Вміти передбачувати імовірні наслідки від застосування того чи іншого підходу.

3. Вміти правильно інтерпретувати ситуацію, визначати найважливіші чинники для даної ситуації та наслідки від зміни того чи іншого чинника.

4. Вміти ув’язувати конкретні прийоми, які б викликали не менший негативний ефект.

Сучасний менеджмент стикається з необхідністю подолання певних викликів в управлінні, пов’язаних з поточною економічною ситуацією. Вони полягають у наступному (модифіковано на основі [5]):

- необхідність зменшення розмірів організації, часті скорочення працівників (як у світі, так і в Україні): управління наслідками впливає не тільки на тих , хто пішов, але і на тих, хто залишився – більш напружена робота, більше відповідальності тощо,

- управління людською різноманітністю: нова генерація молодих працівників менш захоплена довгостроковими ідеями, але хоче швидше отримати короткострокові результати, тому менеджерам необхідно вміти створити привабливий клімат для їх утримання, пропонувати гнучкі графіки роботи, знати переваги та життєвий стиль кожного працівника,

- часті зміни: необхідність пристосування до них; також зміни розглядаються як можливість зростання, вдосконалення, підвищення конкурентноздатності,

- нові технології: захист прав працівників, покращення якості рішень, інвестиції в інформаційні технології, управління працею вдома, яка стає можливою завдяки технологіям,

- необхідність вибору зі складних та різноманітних управлінських наборів методів: пошук більшої гнучкості, можливість швидшого відгуку на потреби оточення та працівників, пристосовуючись до необхідних змін та змінюючи структури на плоскі: ширший спектр управління та менше правил, увага до роботи в команді,

- глобалізація: диверсифікація власності, пристосування до різних культурних особливостей, релігій, цінностей, різних робочих норм, ролі роботи в особистому житті людини, культурологічні відмінності у відносинах начальника та підлеглих, стилю і процесі прийняття рішень, реакції на стрес, природа політичної поведінки,

- відновлення важливості етики та соціальної відповідальності: увага до забруднень оточення, бізнесові внески у вирішення соціальних проблем, тощо,

- якість: 1) якість є базовим елементом конкурентоспроможності, 2) підвищення якості призводить до підвищення продуктивності праці, оскільки зменшує відходи, брак та переробки, 3) підвищення якості зменшує витрати,

- зміщення структури економіки у напрямі до підвищення частки послуг: традиційна матеріальна економіка використовує більше матеріальних ресурсів, економіка послуг – як матеріальні ресурси, так і великою мірою людські ресурси та знання. Приклад: У США одна половина ВВП припадає на послуги, подібна їх частка в інших розвинених країнах. Управління повинно звертати увагу на відмінності матеріального та нематеріального секторів в економіці.