Сутність і структура політичної системи

В.В. Сазонов, А.В. Крижантовський, С.В. Кучанська

ПОЛІТОЛОГІЯ

Частина 2

(Політична система суспільства )

Курс лекцій

Для студентів всіх форм навчання

Одеса – 2007 р.

Вступ

Процес переходу України до демократичних форм державного будівництва ставить перед її народом завдання оволодіння основами сучасної політичної науки, нормами цивілізованої взаємодії громадян у єдиній державі та в міжнародних відношеннях. Історії розвитку цивілізацій свідчать, що без глибоких змін у політичної свідомості громадян неможливі прогресивні суспільні перетворення.

З 1989 року політологія введена у якості навчальної дисципліни у програмі вищих навчальних закладів України. Кредитно-модульний курс лекцій з «Політології» складений в умовах методологічного плюралізму, світоглядного суверенітету особи, прагнення до творчого пізнання різноманітних процесів розвитку суспільства, порівняльного аналізу різних підходів до понять та практики політичного життя.

Викладення матеріалу відповідає програмі з політології та вимог Міністерства освіти та науки в напрямі Болонського процесу.

Досвід формування державності України показує, що низький рівень політичної освіти та політичної соціалізації значної частини громадян є проблемою на шляху руху до демократично-правового суспільства.

Мета курсу лекцій “Політологія” – допомога студентам всіх форм навчання ознайомитись з основами сучасної політичної науки, формувати у них політичну культуру.

Тема 1. Політична система суспільства

1.1. Сутність і структура політичної системи.

1.2. Функції і типологія політичних систем.

1.3. Політична система України.

Вступ

Політична система є центральною проблемою політології. Вона дає загальне цілісне уявлення про організацію та функціонування політичного життя суспільства, його структуру тощо. Суспільна влада функціонує, утворюючи складну мережу взаємо­зв'язків і взаємозалежностей, основою пізнання яких є вивчення політичної системи. Ще Г. В.-Ф. Гегель відзначав, що "справжньою формою, в якій існує істина, може бути лише наукова система її".

Полі­тична система може виступати в різних видах:

§ з одного боку, вона є об'єктивно існуючою системою, що розвивається у політичному просторі й часі, у певному суспільному середовищі і є підсистемою суспільства як цілого:

§ з іншого боку, вона може виступати і як теоретична модель, що є адекватним відображенням об'єктивно існуючої системи в мисленні.

Ефективність функціонування політичної системи суспільства значною мірою залежить від рівня теоретичного пізнання її, а змістовність концепції політичної системи визначається зрілістю політичного життя, послідовністю використання у науковому пізнанні системного методу.

Пізнати політичну систему означає розкрити її сутність і якісну і специфіку, структуру і функції, зв’язки із зовнішнім середовищем, історію виникнення, розвитку й занепаду, а також вивчити інтегративні, системні фактори, що забезпечують її цілісність, стабільне функціонування і саморозвиток.

Отже, аналізуючи політичні системи слід застосовувати такі аспекти системного підходу, як компо­нентний, структурний, функціональний, інтегральний, комунікаційний.

Система — це впорядкована сукупність взаємодіючих компонентів, яка виникає і функціонує для досягнення певної мети і володіє інтегративними якостями, що не властиві окремим компонентам, які її утворюють.

Однією з найскладніших систем (або полісистемним комплексом) є суспільство. Як система воно функціонує і розвивається на основі саморегулювання (а не внаслідок діяльності якоїсь сили, що стоїть над або поза суспільством).

Тому суспільство повинно мати спеціальну підсистему, призначену для саморегулювання. Нею якраз і є політична система, що перебуває у складних структурно-функціональних взаємо­зв'язках з іншими підсистемами: економічною, соціальною, духовною.

На іншому рівні аналізу кожна з цих сфер виступає цілісною системою і до неї можна застосовувати системний метод.

Великий внесок в його опрацювання зробили американські вчені: основоположник структурно-функціонального аналізу в соціології Т. Парсонс та його послідовники в політології Д. Істон, Г. Алмонд, У. Мітчелл, К. Дейч та ін. Побудову першої теоретичної моделі політичної системи» пов'язують з ім'ям Д. Істона та його працею "Політична система" (1953).

Актуальністьпроблеми обумовлена наступними факторами:

· предметом політичної науки;

· практичними завданнями реформування всіх складових політичної системи;

· необхідністю залучення до процесу демократичних перетворень в суспільстві громадян з високим рівнем свідомості, політичної культури та активної участі у політичному житті суспільства.

Сутність і структура політичної системи

Поняття «політична система» є одним із ключових у сучасній політології. Уперше його увів до наукового обігу в 1953 р. американський політолог Д. Істон.

Використання системного підходу в політології було пов'язане з виробленням загальної теорії систем (Л. фон Берталанфі) та розвитком системного аналізу суспільства, що його здійснив американський соціолог

Т. Парсонс.

За вихідну модель для теоретичного аналізу політичного життя Д. Істон використав біологічні системи, чиї життєві процеси взаємодіють один з одним та оточуючим середовищем, таким чином продукуючи мінливий, але в той же час і не менш стабільний стан системи. Система підлягає впливові середовища і сама активно впливає на нього для власного самозбереження і розвитку. Політичні ж системи, стверджує Д. Істон, подібні до біологічних й існують в оточуючому середовищі, що у свою чергу складається з безлічі інших систем, у тому числі з екологічної, економічної, духовно-ідеологічної та ін.

За класичним визначенням Д. Істона, політична система є сукупністю взаємодій, через які здійснюється авторитетний розподіл цінностей у суспільстві

Поняття «політична система» становить собою теоретичний інструмент який дозволяє виявляти й описувати системні властивості різних політичних явищ.

Системний підхід як методологію політичного аналізу можна застосувати при вивченні різних рівнів та форм організації політичного життя суспільства, для яких характерна певна цілісність.

На міжнародному рівні об’єктами системного аналізу можуть бути світова співдружність у цілому, окремі міжнародні угрупування й організації конфедерації, імперії та ін.

Як самостійні політичні системи можна розглядати окремі держави (територіально-політичні утворення). Середовищем для існування держави як самостійної політичної системи тут становитимуть глобальні політичні, соціально-економічні, екологічні та інші відповідні процеси й відно­сини.

Як політичні системи можна аналізувати окремі політичні інституції (політичні партії як політичний ін­ститут, окремі гілки державної влади та ін.), локальні рівні політичної організації (регіони, міські та сільські громади, суб'єкти місцевого самоврядування), переддержавні або квазіполітичні форми організації соціаль­ного життя (плем'я, племінні спільності).

Поняття і структура політичної системи.

Різноманітні політичні явища, що відбуваються в суспільства вза­ємопов'язані та становлять самодостатню цілісність. Означена властивість політичних явищ вкладається в поняття політична системам Завдання політичної системи суспільства полягає в забезпеченні неперервності, взаємопов'язаності й координаті діяльності різних політичних суб'єктів для здійснення поставлених цілей. Вона гармонізує суспільні відносини, визначає механізми вирішення соціальних конфліктів і запобігання кризовим явищам. Вивчення політичної системи суспільства надзвичайно важливе для розуміння політичного життя будь-якого суспільства, а надто для передбачення напрямів і перспектив розвитку вітчизняної посттоталітарної реальності.

Описуючи політичну систему суспільства, перш за все ми повинні охарактеризувати її структуру.

Структу­ра політичної системи охоплює різні політичні інститу­ти (державу, політичні партії, групи за інтересами та групи тиску, засоби масової інформації тощо), політичні відносини, політичні й правові норми, політичну свідо­мість і політичну культуру.