Злочином називають суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), передбачене Кримінальним кодексом України, вчинене суб'єктом злочину.

Ознаки злочину:

1) Суспільна небезпечність — це оціночна категорія, що характеризується певними діями або бездіяльністю, завдає шкоди або створює загрозу спричинення такої шкоди об'єктам, які охороняються кримінальним законом.

2) Кримінальна протиправність означає, що тільки те діяння, яке прямо передбачене кримінальним законом як злочин, може вважатися злочином.

3) Винність означає, що злочинним діянням вважається таке діяння, яке здійснене умисно або через необережність. Там, де немає вини, немає і злочину.

4) Караність як одна зі складових злочину означає, що за будь-який злочин у законі встановлено певний вид і термін покарання.

Злочин передбачає наявність вини (умисної чи необережної). Злочином можуть бути визнані лише конкретні дії громадянина;його думки, наміри тощо не вважають злочином. Злочинець може посягати на власність (крадіжка, пограбування тощо), життя і здоров'я людини (убивство, тілесні ушкодження), державний лад (диверсія, зрада), громадський спокій (хуліганство) та ін. Злочином уважають не лише дію, а й бездіяльність, передбачені Кримінальним кодексом України. Якщо злочинець вчиняє крадіжку, він має активно діяти. Це злочинна дія. А коли лікар залишає без допомоги хворого, злочинними є не дії, а, навпаки, бездіяльність.

Кожний злочин складається з чотирьох елементів.Склад злочину:

Склад злочину — це система визначених законом об'єктивних і суб'єктивних ознак, які визначають певне суспільно небезпечне діяння як конкретний злочин.

Об'єкт злочину — це те, на що посягає злочин і чому він завжди заподіює певної шкоди. Це ті суспільні відносини, що охороняються кримінальним законом. Від об'єкта слід відрізняти предмет злочину, під яким розуміють матеріальні речі, що мають певні властивості або обсяг чи характер (зміст) певної інформації. За предметом розрізняють окремі склади злочину, оскільки предмет обов'язково вказується в диспозиції статей Кримінального кодексу України.

Об'єктивна сторона — зовнішня сторона діяння, яка виражається у вчиненні передбаченого законом діяння (дії чи бездіяльності), що заподіює чи створює загрозу заподіяння шкоди об'єкту злочину.

Обов'язковими (необхідними) ознаками об'єктивної сторони як елемента складу злочину є діяння (дія або бездіяльність), суспільно небезпечні наслідки і причинний зв'язок. Тому в злочинах із так званим матеріальним складом, тобто в таких, які вважаються закінченими з моменту настання певних наслідків (умисне вбивство, крадіжка, доведення до банкрутства), має бути встановлений причинний зв'язок між дією (бездіяльністю) і суспільно небезпечним наслідком, що настав.

Суб'єкт злочину — фізична осудна особа, яка досягла визначеного законом віку. Юридичні особи (підприємства, організації, установи, політичні партії, громадські організації тощо) не можуть бути суб'єктами злочинів. Неприпустимою є колективна відповідальність за вчинені окремими особам злочини.

Відповідно до статті 19 Кримінального кодексу України суб'єктом може бути тільки осудна особа, тобто така, яка під час вчинення передбаченого кодексом діяння, могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними Тому особа, яка під час вчинення суспільно небезпечного діяння перебувала в стані неосудності, тобто не могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними внаслідок хронічного психічного захворювання, тимчасово розладу психічної діяльності, недоумства або іншого хворобливого стану психіки (ч. 2 ст. 19), не підлягає кримінальній відповідальності.

Кримінальним кодексом України встановлюється, що кримінальна відповідальність за загальним правилом настає з 16 років, а за окремі злочини вичерпний перелік яких передбачений в частині 2 статті 22 (наприклад, убивство, розбій, зґвалтування), відповідальність встановлюється з 14 років.

Суб'єктивна сторона — це внутрішня сторона злочину. Вона включає ті психічні процеси, що характеризують свідомість і волю особи в момент вчинення злочину. Ознаками суб'єктивної сторони як елементу склад є вина, мотив і мета злочину. Обов'язковою (необхідною) основною ознако суб'єктивної сторони будь-якого складу злочину є вина особи.

Відповідно д статті 23 Кримінального кодексу України виною є «психічне ставлення особі до вчинюваної дії чи бездіяльності, передбаченої цим Кодексом, та її наслідків, виражене у формі умислу або необережності». За відсутності вини особи немає і складу злочину, навіть якщо в результаті її дії (бездіяльності) настали передбачені законом суспільно небезпечні наслідки.

Стаття 24 Кримінального кодексу України визначає умисел і його види — прямий і непрямий. При прямому умислі особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання. При непрямому умислі особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і хоча не бажала, але свідомо припускала настання цих наслідків.

Стаття 25 визначає необережність та її види: злочинну самовпевненість і злочинну недбалість. Злочинна самовпевненість виражається в тому, що особа передбачала можливість настання суспільно небезпечних наслідків Свого діяння (дії або бездіяльності), але легковажно розраховувала на їхнє відвернення. Злочинна недбалість має місце там, де особа не передбачала можливості настання суспільно небезпечних наслідків, хоча повинна була й могла їх передбачати.