Тема – пишемо про щось, що є важливе
Основні риси замітки
· Лаконічність. Як зазначає М. Василенко, розмір замітки не більше 15-20 газетних рядків (у рядку 25 знаків)[7]. Замітка називає основні ознаки події, що сталася, аби читач отримав загальне уявлення про неї. Якщо новина, про яку йдеться в замітці, виявиться значимою, журналісти більш детально охарактеризують цю новину в інших жанрах. Призначення ж замітки - просто повідомити про те, що сталося, не даючи подробиць. О. Тертичний називає це "фактологічним описом"[8].
· Оперативність. Замітка має бути написана й оприлюднена якомога швидше. Із появою інтернет-журналістики від авторів вимагають наблизитися до синхронізації події та повідомлення про неї [9].
Замітка дуже швидко старішає, оскільки вона містить тільки новину. На думку І. Куляса, "неоперативно подана новина одразу викликає підозру в політичній ангажованості... до того ж існує небезпека, що "спізнена" новина дезорієнтує читача й може підштовхнути його до хибної дії" [10].
· Побудова за шаблоном. Щодо структури замітки існують досить жорсткі умови. Г. Штромайєр говорить про те, що замітка будується із трьох блоків
1. суть
2. джерела і подробиці
3. передісторія (бекграунд) і конктекстні зв'язки [11].
Проте тут потрібно згадати і про те, що у деяких замітках, може використовуватися й інша структура. Зазвичай це стосується так званих "м'яких" новин, які виконують рекреативну функцію. Г. Штромайєр називає їх "неточними новинами" і вважає, що вони мають будуватися із розрахунком на те, "щоб досягти якомога кращої розважальної дії" [12]. Лаконічність та побудова за шаблоном якраз і дозволяють журналістам досягти під час написання заміток максимальної оперативності.
Жанрові види замітки
· Анонс. Даний інформаційний жанр утворюють замітки, що є превентивними повідомленнями про майбутні всілякі культурні заходи, виставки, концертах і ін. Назва «анонс» перекладається з англійського «announce» як «повідомлення», «сповіщення», «оголошення». Без такого роду оперативних повідомлень уявити собі пресу важко, оскільки саме вони залучають широку публіку на всілякі заходи, що перш за все здійснюються в культурному житті суспільства (але, зрозуміло, і не лише в цій сфері).[13]
При всій близькості до оголошення анонс є самостійним виглядом публікацій. Відмінність (хоча і незначне) між анонсом і оголошенням (як вони існують в сучасній російській пресі) полягає перш за все в тому, що оголошення виконують функцію сповіщення не лише про те, що і де щось станеться, але і про те, що вже відбувається або відбувалося (наприклад: «Пункт прийому вторсировини №28 закінчив свою роботу 5 квітня.Дане приміщення здане в оренду. За довідками звертайтеся до адміністрації району»). Крім того, оголошення переслідують чисто утилітарні цілі, зовсім не претендують на який би то не було виклад деталей, передісторії «заходу», його причини, умови проведення. Анонс близький і до рекламного тексту. Проте на відміну від нього анонс не ставить своєю за мету залучити до «заходу» якомога більше публіки, розписуючи його достоїнства. Основна мета анонса дати коротку, але об'єктивну інформацію про час і головні сторони запланованої події, про найбільш важливі його передумови і етапи.[14]
· Анотація. Назва даного жанру перекладається з англійської «annotate» як «примічати». Цей вид замітки належить до категорії інформаційних текстів, прдметом відображення в якому виступає певне інформаційне явище, яке вже відбулося (передусім - книги, статті). Мета публікації даного типу не стільки в тому, щоб проінформувати аудиторію про появу, існування будь-якого нового видання, скільки в тому, щоб описати коротко його якості. [15]
· Міні-рецензія. Вона являє собою оціночну замітку, прдметом якої виступає якесь інформаційне явище (книга, кінофільм, п'єса і т. п.). Мета публікації даного типу поляшає в тому, щоб повідомити читачу про враження, отримане її автором під час знайомства з відображеним предметом. При цьому таке враження, яке є свого роду оцінкою достоїнств твору, в міні-рецензії не підтверджується будь-якими доказами, а являє собою простий виклад емоцій автора.[16]
Призначення замітки
Замітка є базовим журналістським жанром, російський дослідник Л. Кройчик називає її "провідним оперативно-новинним текстом ЗМІ"[17]. Вона виступає "атомом, з якого згодом конструюються інші газетні матеріали"[18]. Саме тому важливо, щоб у ній автор дотримувався усіх журналістських стандартів: ретельно перевіряв факти, дотримувався стандартів об'єктивності, повноти та відокремлення фактів від коментарів. Як зазначає російський дослідник О. Тертичний, "головне для замітки - саме короткий виклад результату вивчення, "сигналізування" про існування (або відсутність), основних рис якогось явища, події, людини, проблеми. Причому ці події, явища, проблеми, сторони особистості людини мають виступати для аудиторії як новина, тобто потенційна інформація, яка перевищує те, що вже відомо читачам"[19]. Замітки у випуску новин знайомлять з інформаційною картиною дня, називають або ж "позначають" основні події, вводять у курс справи. За З. Вайшенбергом замітка як і вся інформаційна журналістика загалом "виносить за дужки причини та інтерпретацію подій, описує лише те, що на поверхні"[20] Незважаючи на те, що замітка тільки називає, вона має називати усі деталі, які потрібні для розуміння ситуації (тобто її автор має дотримуватися стандарту повноти). Якщо уявити собі замітку про смерть Сократа, повідомлення про сам факт смерті було б недостатньо. Для розуміння справи потрібно зазначити, що йому винесли смертний вирок, а також і те, що він добровільно випив отруту. Якби ми повідомили тільки про факт смерті й смертний вирок, наша аудиторія б не мала повного уявлення про те, яким насправді був/
3.Техніка написання репортажу.
Перед Вами виклик
Якщо починаємо від чогось нового і важливого, то варто усвідомити собі в яку гру ми входимо, які перед нами перспективи, які будуть наслідки наших рішень? Чому хочемо написати репортаж? Чому хочемо бути репортерами? Чому нас це так насправді цікавить? Більшість читачів вважає, що знає що саме їх цікавить і що це очевидне. Найчастіше – це неправда. Потрібна тривала, довга праця аби собі (професійно і фахово) усвідомити власні зацікавлення, галузі, відкрити своє покликання. Ви стоїте власне перед таким шансом. Якщо підійдете серйозно до цієї спроби,якщо підете віддано, якщо віддасте себе цій хвилі до кінця і дозволите себе понести. Однак спочатку треба визначити суть порозуміння, визначення, підстави наших рішень. Пропоную, (до дискусії) що репортаж – це нічого іншого як оповідання про факти, які насправді відбулися і є важливими для певної групи людей. Цього для початку вистачить.
Тема – пишемо про щось, що є важливе
Чому хочу написати репортаж? Мельхіор Ваньковіч у «Карафці для Фонтаіне» писав, що прямим стимулом репортажу є бажання піднести власні відчуття через комунікування з іншими. Маю подібні відчуття. Тож ми повинні відчувати бажання повідомити про щось, бажання розповісти про щось, що для нас самих є дуже важливим. Це переконання, що своє завдання, своя авторська точка зору починає роботу над репортажем. Чи Ви маєте таку авторську точку зору на тему своєї редакції? Тема народжується тоді, коли ЩОСЬ знаходимо – людину (репортаж про людину) – подію (репортаж про подію) – стан речей (репортаж про проблему, справу, явище, середовище). Що Ви знайшли? Який тип репортажу вибрали? Тему можна знайти і зголосити самому або може бути задана тема, нав’язана. Якщо ми хочемо бути репортерами, то мусимо бути на таку ймовірність підготовлені. Якщо ж ми маємо тему, авторське ставлення до цієї теми і ми вибрали тип репортажу, то варто пригадати собі критерії вдалої теми для репортажу:
1. Для скількох осіб ця тема важлива і що зробити аби вона стала важлива для більшої групи людей. Як ми визначаємо цю групу людей?
2. Чи ми маємо хоча б одну сцену, інформацію, а можливо тільки кількість, яка є винятковою справою, єдиною, абсолютно оригінальною. Часом для однієї сцени варто розповісти решту історії.
3. Чи ми знаємо як про це розповісти? Чи маємо задум? Тема – це одне, а спосіб розповіді про тему – це інше. Кшиштоф Конколевські вважає, що кожна історія повинна бути написана мовою, біологічно цілісною з цією історією. Розповідей про гангстерів було тисячі, але ніхто не розповів про них як про родину. Це зробив тільки Ф.Ф. Коппола у фільмі «Хрещений батько».
На тему треба мати задум
Чи Ви маєте свій задум на розповідь про Вашу редакцію? Якщо так, то вже можете зробити вибір щодо власної участі у події, які описуєте. Тут перед Вами з’являються чотири можливості – згаданий вже Кшиштоф Конколевські про це розповідає так:
1. Можете відкрити факти на підставі розповідей свідків і свідоцтв документів. Тут маємо справу з цілковитою незалежністю факту від автора.
2. Можете бути присутніми на події, наприклад як учасник бурхливої редакційної наради, на якій прийнято рішення про закриття видання і з цього зробити головну перевагу свого репортажу. Ви тут маєте роль пасивного свідка, спостерігача.
3. Можете взяти активну участь у високогірній подорожі, виконуючи роль фоторепортера групи. Це буде так зване Спостереження учасника.
4. В кінці кінців можете самі спричинити якусь подію – спровокувати тільки тому, щоб пізніше описати. Свідомо тут створюється матеріал, яким є саме життя. Американський репортер Д.Х. Гриффін з допомогою кварцової лампи та хімічних засобів змінив колів шкіри на чорний і як негр подорожував у расистських штатах США. Репортер став головним героєм свого репортажу.
Вибір типу участі залежить від Вас – залежить від ваших особистостей, характерів, темпераментів. Тут не можу нічого порадити.