Охарактеризуйте геополітичні пріоритети перших українських держав: Київської Русі, Галицько-Волинського князівства

Зародження і розвиток Київської держави, виходячи з її географічного розташування, проходив у кількох напрямках.

Головне місто давньоруської держави - Київ розташоване на перехресті головної української ріки Дніпра і межі Лісостепу з Поліссям, на однаковій відстані як до західного, так і до східного - особливістьгеополітичного положення середньовічної Київської держави.

Вона формувалася на межі двох світів – греко-візантійського та західного і ставала природною частиною їх обох. Тому складаються декілька векторів української геополітики.

1.Південний, -з ІХст. став традиційним торговим “шляхом з варяг у греки”, що простягнувся через Київ від Балтики до Візантійських земель.

Він збігався із загальним поширенням етносу у процесі розвитку і колонізації вільних територій вздовж північно-південної осі українських річок, мав велике значення для піднесення рівня культурно-господарських здобутків суспільства: Русь-Україна прилучилася до розвиненої грецької культури, передової християнської релігії у візантійському варіанті, ввібрала елементи соціально-політичного життя ..

Кроками у прагненні до Чорного моря, був похід на Константинополь князя Аскольда у 860р., морські походи на Візантію у 907 та 911рр. князя Олега.

Письмова угода князя Олега з Візантією після другої перемоги засвідчила про вихід України-Русі на міжнародну геополітичну арену, її намір зайняти місце серед європейських країн.

Князювання Святослава, його активна завойовницька політика була прикладом геополітичної експансії Київської Русі того часу.

Його зусиллями були продовжені два геополітичні вектори, дві українські торгівельні магістралі.

По-перше, розгромивши Хозарський каганат, він розчищає руським купцям дорогу до Дону і Кавказу.

По-друге, здійснює походи на Дунай і Балкани і, мав намір заснувати тут нову столицю української держави – Переяславець.

Князювання Володимира Святославовича- загальнодержавна християнізація Русі у 988 р. Впровадження нової релігії зробило Україну-Русь членом співтовариства християнських держав, які об’єднувались навколо Другого Риму – Константинополя.

Південний напрямок був головним орієнтиром геополітики і Ярослава Мудрого.

2. Східний напрямок геополітики Київської Русі.

У часи княжої доби він не був провідним, самостійним, а відігравав другорядне значення.

Основна мета здійснюваних у східному напрямку походів - у тому, щоб захистити державу від постійних набігів кочових племен і народів. Культурно-господарчі запозичення тут навряд чи були суттєвими, оскільки Київська держава знаходилась на порівняно більш високому рівні розвитку.

Утворений у VІІ ст. у пониззі Дону, Волги та на Північному Кавказі тюркомовними племенами Хозарський каганат, (ІХст.) сягав Дніпра, підкоривши собі слов’янські племена радимичів, в’ятичів, сіверян та полян, збираючи з них данину.

Тому важливим напрямком східного вектора києво-руської геополітики були походи проти хозарів з метою визволення слов’янських племен, що відбулося за князювання Олега у 883-885рр.

Продовжуючи активне просування у східному напрямку, князь Ігор здійснює два успішні походи на Кавказ через територію Хозарського каганату, в результаті - руські купці дістали змогу торгувати на Сході.

У цьому ж напрямку син Ігоря і Ольги князь Святослав, у 965р. розгромив Хозарський каганат, проводить війни на Північному Кавказі, де перемагає племена ясів та косогів, встановлює владу Києва на Керченському і Таманському півостровах.

3. Західний вектор, який вів до встановлення різнобічних зв’язків та співробітництва з країнами Західної Європи. Почав він формуватися дещо пізніше, ніж південний та східний, поясненням чого були серйозні, як політичні, так і природно-географічні причини.

Християнізація Київської держави вивела русів на рівень взаємовигідних політичних, торговельно-економічних та культурних зв’язків із Візантією, Болгарією, Польщею, Угорщиною, Германською імперією.

Починаючи із правління Володимира Хрестителя, західноєвропейський напрямок української політики зміцнів, значно розширився і набув нових якісних рис.

Формою здійснення західноєвропейського вектора української геополітики, поширення та зміцнення міждержавні зв’язків княжої доби були міждержавний династичні шлюби.

Так, наприклад, син Володимира Великого – Святополк був одружений з донькою польського короля Болеслава Хороброго, Ярослав – з донькою короля Швеції Олафа ІІІ, донька Премислава стала дружиною угорського короля Владислава І, а дві інші – дружинами чеського та польського королів.

Саме розвиваючи і посилюючи західноєвропейську орієнтацію своєї геополітики, надаючи перевагу дипломатії, а не війнам, схиляючись до духовних цінностей, Ярослав забезпечив найвищий рівень розвитку Київської Русі за всю її багатовікову історію.

Широкі зв’язки із західноєвропейськими державами продовжувалися за часів Володимира Мономаха, Київська Русь більше переходить від протиборства з ближніми країнами до рівноправної участі у політичному житті західної Європи.

У ХІІст. відбувається дуже важлива з геополітичної точки зору подія – поліцентралізація Київської Русі, політичне розмежування окремих князівств і земель.

В ХІІст. підносяться осередки інших князівств і земель: Чернігів, Смоленськ, Полоцьк, Галич, Володимир – на – Клязьмі, Новгород Великий, Володимир-Волинський.

Але це не означало занепаду чи ослаблення Києва, який продовжує у 60-70рр. ХІІст. змагатися за об’єднання навколо себе удільних князівств південного регіону українських земель на противагу своєму північному конкуренту Володимиру – на – Клязьмі.

Деструктивні процеси на теренах колись могутньої Київської Русі призвели до формування нового, послабленого геополітичного простору, що сприяло активному втручанню агресивних зовнішніх сил – татаро-монгольської.

В цей складний період татаро-монгольської окупації українські державотворчі процеси фактично не припиняються, українська геополітика еволюціонує, наповнюючись новим змістом та знаходячи нові форми існування у житті Галицько-Волинського князівства, для якого, західний напрямок геополітики стає визначальним.

Геополітичні чинники відігравали вирішальну роль у розвитку Галицько-Волинської держави, міста якої стояли на стратегічно важливих торгових шляхах із Заходом. Крім того, у Галичині були великі родовища солі – товару, від якого залежала вся Київська Русь.

Державна геополітика князівства мала щонайменше два основних напрямки:

1) західний, який галицькі князі намагалися якомога більше розширити і використати, насамперед для збереження і зміцнення своєї держави;

2) східний, основне завдання якого полягало у протистоянні завойовницьким зовнішнім силам, татаро-монгольській орді і мали суто оборонний характер.

Метою цього своєрідного геополітичного дуалізму стало досягнення певного геополітичного балансу, рівноваги політичних сил у регіоні, що було необхідною умовою для збереження й існування Галицько-Волинської держави.

Особливу важливу роль у боротьбі за відновлення колишнього геополітичного простору держави, довелося виконати князю Данилу Романовичу Галицькому.

За час його правління було засновано місто Львів, яке згодом стало осередком широких західних впливів. Зміцніли і поширились політичні, торгівельні та культурні зв’язки із західними сусідами.

Галицько-Волинська держава активізувала відносини із Західною Європою.

Виникає ідея нового “хрестового походу”, що мав би об’єднати західноєвропейські країни на чолі з Галицько-Волинською державою у боротьбі проти татаро-монгольської орди. Отримання князем Данилом Романовичем королівської корони від Папи Римського у 1253р. у Дорогочині, - офіційне визнання західним світом європейського характеру очолюваної ним держави, яка стає рівноправною серед коаліції європейських країн, що визнавалися Ватиканом.

Порівнюючи роль і місце Галицько-Волинської держави у європейському геополітичному просторі із Київською Руссю у період її розвитку, слід відзначити, що найзахідніша частина колишньої Києво-Руської імперії закономірно зберегла і продовжила основні вектори її геополітики.

Однак, це була все ж таки інша держава і за складом свого населення, і за розмірами, і за географічним розташуванням. Вона територіально була значно ближче до Західної Європи, ніж Київ, західна складова набула в ній більш широкого і змістовного наповнення, стала домінуючою.

Наши рекомендации