У листопаді-грудні 1918 року проводилися постійні переговори між владою УНР і ЗУНР про об’єднання обох українських держав. Ініціаторами були керівники ЗУНР

Грудня 1918 року Директорія і делегація ЗУНР підписали «Передвступний договір про об’єднання». 3 січня 1919 року Українська Національна Рада приймає «Ухвалу про злуку Західноукраїнської Народної Республіки з Українською Народною Рес­публікою».

В цей час у Києві на Софіївському майдані 22 січня 1919 ро­ку в присутності багатьох тисяч людей було зачитано «Ухвалу про злуку…» та Універсал Директорії УНР про злуку обох держав і народів у єдину Українську Народну Республіку.Наступного дня Акт злуки було одноголосно ратифіковано на сесії Трудового конгресу УНР. Планувалося скликати парламент об’єднаної України (Установчі збори), який повинен був ратифікувати Акт злуки та розв’язати інші важливі проблеми. До його скликання ЗУНР продовжувала діяти як окреме державне утворення. Але фактично акт Злуки від 22 січня 1919 року залишився лише символом споконвічних прагнень українського народу до возз’єднання.

Проблема Східної Галичини неодноразово розглядалася на засіданнях Ради десятьох, а також Верховної воєнної ради Антанти. Західноукраїнські землі загарбали Польща, Чехословаччинаі Румунія, скориставшись тим, що в Східній Україні точилася кровопролитна війна.

Верховна рада Антанти 25 червня 1919 року проголосила, що з метою захисту мирного населення і майна Східної Галичини від більшовиків вона прийняла рішення уповноважити збройні сили Польської республіки зайняти всю Галичину.

Війська УГА та Директорії об’єдналися для спільної боротьби. Але згодом стосунки між Директорією і урядом ЗУНР погіршилися. Директорія вирішила покласти край самостійності уряду ЗУНР. Згодом ці розбіжності ще більше посилилися. Так взаємна неприязнь керівництва Директорії і ЗУНР розвели по різні боки дві українські держави.

Листопада 1919 року один з генералів УГА М. Тарнавський уклав сепаратну угоду з денікінськими генералами. За цією угодою більша частина УГА перейшла в розпорядження Денікіна.Внаслідок цього Є. Петрушевич виїхав до Відня і утворив уряд у вигнанні. Те саме зробили деякі представники Директорії, що виїхали до Польщі.

15 листопада 1919 року члени Директоріїпередали права державного управління С. Петлюрі, який змінює тактику і починає партизанську боротьбу проти ворога. Наприкінці 1919 року біль­шовики окупували майже всю українську територію.

В жовтні 1920 року було підписане перемир’я між Польщею та радянською Росією.За ним передбачалося, що Західна Білорусьі Західна Україна залишаються у складі Польщі. Ризька мир­на угода юридично закріпила це положення. А 14 березня 1923 ро­ку Рада послів Антанти схвалила рішення визнати Східну Галичину без жодних застережень як частину Польщі. Таким чином, ЗУНРзазнала поразки, залишившись без жодної підтримки, і її долю вже мала вирішувати Польща.

ТЕРМІНОЛОГІЧНИЙ СЛОВНИК

Державна символіка —знаки, символи, кольори тощо, які репрезентують національно-державницьку ідею. Основними атрибутами державності є герб, гімн та прапор. Державний герб УНР (тризуб на синьому тлі) був ухвалений 12 лютого 1918 року Малою Радою в Коростені. 22 березня 1918 року тризуб та жовто-блакитний прапор були затверджені Центральною Радою. За гетьманського уряду П. Скоро­падського порядок кольорів у прапорі було змінено на синьо-жовтий. У 1917—1920 рр. пісня «Ще не вмерла Україна» (музика М. Вербицького, текст П. Чубинського) як єдиний державний гімн законодавчо не була затверджена, використовувалися й інші. 15 січня 1992 р. музична редак­ція Державного гімну була затверджена Верховною Радою України.

Конституція — основний закон держави, що визначає основи політичної, правової та економічної систем країни, структуру органів влади, права й обов’язки громадян, принципи функціонування суспільства.

Культурництво — культурно-освітній рух XIX—початку XX століття, діячі якого вважали просвітницьку роботу найдієвішим засобом піднесення освітнього рівня населення і зміцнення національної свідомості; а також система заходів, спрямована на активізацію формування й консолідації нації.

Парламент — представницький законодавчий орган у ряді країн, який обирається повністю або частково. В Україні парламент називається Верховною Радою.

Президент — голова держави в країнах з республіканською формою правління. Обирається в установленому законом порядку.

Принцип розподілу влади — один з головних принципів конституціоналізму, відповідно до якого єдина державна влада розподіляється на незалежні та самостійні законодавчу, виконавчу та судову влади. Вперше його проголошено в працях англійського філософа Дж. Локка (1632—1704), розвинуто та обґрунтовано в працях Ш. Монтеск’є (1689—1755). Закріплений у теорії права, яка вважає його необхідним для нормального функціонування держави та громадянського суспільства. Чинна Конституція України враховує принцип розподілу влади.

Соборна Україна — ідея об’єднання в одне державне утворення всіх етнічно-історичних українських земель. Постала водночас із християнством і раз-у-раз набувала актуальності в релігійній чи світській формі. В різних тлумаченнях поставала в часи Хмельниччини, ліквідації козацької держави, в концепціях діячів XIX ст., ОУН. Вагомий внесок у розвиток ідеї соборності зробили М. Драгоманов, В. Антонович, М. Грушевський, В. Липинський.

Товариство українських поступовців (ТУП) — засноване у вересні 1908 року групою колишніх членів Української демократично-ра­дикальної партії. Об’єднувало представників творчої інтелігенції, які головною метою вважали обстоювання національних інтересів українського народу. Програма й тактика ТУП були близькими до кадетських. Політична платформа ґрунтувалася на визнанні принципів конституційного парламентаризму та автономії України. Програма-мінімум в основному будувалася на ґрунті культурництва й передбачала відродження української національної культури та мови.

Трудовий Конгрес у Києві 1919 р.— форум представників різних течій українського національного руху, що проходив 23—29 січня 1919 ро­ку. Конгрес затвердив акт про утворення єдиної Соборної України, підтвердивши тим самим злуку УНР та ЗУНР, проголошену 22 січня 1919 ро­ку, обговорив питання про форму влади в Україні, її внутрішню та зовнішню політику, ухвалив Універсал Трудового конгресу України, яким визнавав владні пов­новаження Директорії на час перерви в засіданнях конгресу й закликав народ стати на захист УНР.

Український національний фонд — допоміжна форма (крім прямих податків) збирання коштів та інших пожертв на підтримку українського національно-визвольного руху, національних організацій та поповнення бюджету Української Центральної Ради. Ідея організації фонду виникла одночасно з утворенням Центральної Ради.

НАВЧАЛЬНІ ЗАВДАННЯ

1. Виписати в зошит основні положення Конституцій УНР (доба Центральної Ради та Директорії). Порівняйте із конституційними актами періоду Гетьманства.

2. Користуючись матеріалами посібника, охарактеризуйте принципи втілення теорії розподілу влад у діяльності Центральної Ради, Директорії УНР та в добу Гетьманства.

3. Зробіть схему структури УГА.