Загальні умови виконання рішення про заборону діяль­ності об'єднання громадян

Державний виконавець розпочинає виконання рішення про заборону діяльності об'єднання громадян за заявою передбаче­ного законом легалізуючого органу на підставі виконавчого документа про примусовий розпуск даного об'єднання громадян. Легалізуючий орган' подає цю заяву до державної вико­навчої служби після офіційного повідомлення в друкованих засобах масової інформації про набрання чинності рішенням щодо заборони діяльності об'єднання громадян.

Державний виконавець виносить постанову про відкриття виконавчого провадження та надає боржнику строк для добро­вільного виконання.

Державний виконавець повинен зажадати від керівників або засновників об'єднання громадян оригінали свідоцтва про державну реєстрацію та Статуту об'єднання громадян, доку­менти органів внутрішніх справ, які підтверджують знищення печаток та штампів, дані від банківських установ про закриття рахунків, акт з податкової адміністрації про здавання звітності керівним органом об'єднання тощо.

У разі невиконання з боку об'єднання громадян зазначених вимог державний виконавець сам вживає заходів до виконання (вилучає свідоцтво, статут, печатку, штамп; свідоцтво та ста­тут передаються легалізуючому органу, печатка та штамп — до органів внутрішніх справ тощо).

Про виконання рішення про заборону діяльності об'єднан­ня громадян державний виконавець складає акт, який підпису­ють державний виконавець і представник легалізуючого орга­ну. Копії акта надсилаються до суду, який видав виконавчий документ, та легалізуючому органу.

4. Закриття виконавчого провадження

Останньою стадією виконавчого провадження є його за­криття. Спочатку державний виконавець виносить постанову про закриття виконавчого провадження, причому у триденний строк з дня, коли йому стали відомі обставини, зазначені в : ст. 37 Закону України, що може бути оскаржена сторонами в 10-денний строк з дня Гї отримання'.

Так виконавче провадження підлягає закінченню у випад­ках:

1) визнання відмови стягувача від примусового виконання рі­шення суду;

2) визнання судом мирової угоди між стягувачем і боржником про закінчення виконавчого провадження;

3) смерті або оголошення померлим стягувача чи боржника, визнання безвісно відсутнім боржника або стягувача, лікві­дації юридичної особи-сторони виконавчого провадження, якщо виконання їх обов'язків чи вимог у виконавчому про­вадженні не допускає правонаступництва;

4) скасування рішення суду або іншого органу (посадової осо­би), яке підлягало виконанню на підставі виконавчого до­кумента, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню;

5) письмової відмови стягувача від одержання предметів, ви­лучених у боржника при виконанні рішення про передачу їх стягувачеві, або знищення речі, яка мала бути передана стягувачеві в натурі;

6) закінчення передбаченого законом строку для даного виду стягнення;

7) передачі виконавчого документа ліквідаційній комісії у разі ліквідації боржника-юридичної особи або арбітражному ке­руючому у разі визнання боржника банкрутом;

8) фактичного повного виконання рішення, згідно з виконав­чим документом;

9) повернення виконавчого документа без виконання на вимо­гу суду або іншого органу (посадової особи), які видали виконавчий документ, або на письмову вимогу стягувача;

10) направлення виконавчого документа за належністю до ін­шого відділу державної виконавчої служби;

II) повернення виконавчого документа до суду чи іншого ор­гану (посадової особи), які видали виконавчий документ, у випадку, передбаченому ч. З ст. 76 Закону України "Про виконавче провадження".

Про закінчення виконавчого провадження державний вико­навець виносить постанову, яку затверджує начальник відпо­відного органу державної виконавчої служби, якому він безпо­середньо підпорядкований. Копія постанови у 3-денний строк надсилається сторонам та суду або іншому органу (посадовій особі), які видали виконавчий документ.

Постанова державного виконавця про закінчення виконав­чого провадження може бути оскаржена сторонами до началь­ника відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, або до суду у 10-денний строк.

у разі закінчення виконавчого провадження, згідно із ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження", припиняється чинність арешту майна боржника, скасовуються інші здійснені державним виконавцем заходи примусового виконання рішен­ня, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку з завер­шенням виконавчого провадження.

Якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем було накладено арешт на майно боржника, у постанові про за­кінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про скасування арешту, накла­деного на майно боржника.

Виконавчий документ, прийнятий державним виконавцем до виконання, за яким стягнення не провадилося або було проведено частково, повертається стягувачеві (ст. 40 Закону України "Про виконавче провадження"):

1) за письмовою заявою стягувача;

2) якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути зверне­но стягнення, і здійснені державним виконавцем заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними;

3) якшо стягувач відмовився залишити за собою майно борж­ника, нереалізоване під час виконання рішення, отримати певні предмети, що мають бути передані йому від боржни­ка, згідно з рішенням;

4) у разі якщо стягувач перешкоджає провадженню виконав­чих дій або не здійснює авансування витрат на проведення виконавчих дій, якщо їх авансування передбачено цим За­коном, незважаючи на попередження державного виконавця про повернення йому виконавчого документа;

5) якшо в результаті вжитих державним виконавцем заходів неможливо з'ясувати місцезнаходження боржника-юридич­ної особи, місце проживання боржника-фізичної особи (за винятком виконавчих документів, зазначених у ч. 1 ст. 42 Закону України "Про виконавче провадження"), а також виконавчих документів, за якими мають бути стягнуті гро­шові кошти чи інше майно, та інших виконавчих доку­ментів, які можуть бути виконані без безпосередньої участі боржника;

6) якщо у боржника відсутнє майно, яке він за виконавчим документом повинен передати стягувачу, або майно, визна­чене виконавчим документом, на яке необхідно звернути стягнення з метою погашення заборгованості (крім коштів), і здійснені державним виконавцем заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Виконавчий документ, прийнятий державним виконавцем до виконання, повертається до суду, який його видав, у разі відновлення судом строку для подання апеляційної скарги на рішення, за яким видано виконавчий документ та прийняття цієї апеляційної скарги до розгляду (ст. 40' Закону України "Про виконавче провадження").

Про повернення виконавчого документа державний викона­вець виносить постанову, яку затверджує начальник відповід­ного органу державної виконавчої служби, якому він безпосе­редньо підпорядкований, і може бути оскаржена до суду в 10-денний строк.

Рекомендована література

Нормативно-правові акти

1. Конституція України від 28 червня 1996 року // Відомості Вер­ховної Ради України. — 1996. —№ ЗО. — Ст. 141.

2. Закон України "Про державну виконавчу службу" від 24 березня І998 року // Офіційний вісник України. — 1998.— Х» 15.— Ст. 566.

3. Закон України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 ро­ку // Відомості Верховної Ради України.— 1999.— № 24.— Ст. 207.

4. Наказ Мінісіерства юстиції України "Про затвердження інструк­ції про проведення виконавчих дій" від 15 грудня 1999 року № 74/5 // Офіційний вісник України. — 1999. —№'51.— Ст. 2563.