Завдання

Опорний конспект.

Тема: Україна в умовах незалежності.

Соціально-політичний розвиток.

План.

1. Державотворчі процеси: особливості розбудови законодавчої, виконавчої та судової влади в Україні. Конституції України (1996). Вибори до Верховної Ради. Інститут президентства в Україні.

2. Основні принципи зовнішньої політики незалежної України. Ядерне роззброєння. Україна в міжнародних організаціях. Участь у миротворчих акціях.

Державотворчі процеси: особливості розбудови законодавчої, виконавчої та судової влади в Україні. Конституції України (1996). Вибори до Верховної Ради. Інститут президентства в Україні.

Завдання.

Відповісти на запитання письмово.

· Державотворчий процес та особливості його будівництва в Україн, складові державотворення.

· Принципи організації державної влади.

· Чому відбулися дострокові вибори Президента України та Верховної Ради, якими були результати?

· Політика Президента Л.Кучми.

· Визначити основні етапи Конституційного процесу, основні положення Конституції України 1996 року.

· Визначити основні зміни у політичних процесах кінця 90-х – початку 2000 рр.

Державотворчий процес — процес становлення дер­жавності, формування державних органів влади, визначен­ня їх функцій.

Проголошення незалежності України поставило перед українським народом завдання державотворення — формування органів влади, визначення їх повноважень, вироблення основних напрямків внутрішньої та зовнішньої політики. Правовою основою державотворення стали Декларація про державний суверенітет України (16 липня 1990 р.), Акт проголошення незалежності України (24 серпня 1991 р.), рішення Всеукраїнського референдуму (1 грудня 1991 р.), Конституція України (28 червня 1996 р.).

З перших днів незалежності Верховна Рада України почала активну законотворчу діяльність, затвердивши державні символи — прапор, герб, гімн (1992 р.), прийнявши закони «Про громадянство України» (1991 р.), «Про державний кордон» (1991 р.), «Про збройні сили України» (1991 р.).

Схема: Складові державотворення

Принципи організації державної влади визначені Конституцією України, відповідно до якої Україна є республікою (ст. 5), носієм суверенітету та єдиним джерелом влади є народ, державна влада поділяється на законодавчу, виконавчу, судову (ст. 6).

- Вищим органом законодавчої влади є парламент - Верховна Рада України (ст. 75), яка обирається громадянами терміном на 5 років (450 депутатів). Останні вибори відбулися восени 2012 р.

• Вищим органом виконавчої влади є уряд — Кабінет Міністрів України (ст. 113). Прем'єр – міністром сьогодні є М. Азаров.

• Главою держави є Президент України (ст. 102), який обирається громадянами терміном на 5 років. Верховна Рада Законом від 5 липня 1991 р. запровадила Інститут Президентства.

Президент (у перекладі з латини означає «той, хто си­дить попереду» або «головуючий») — у суспільній свідомос­ті найчастіше ця посада асоціюється з поняттям «лідер». Президент України є главою держави, гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності України, дотриман­ня Конституції, прав і свобод людини.

Першим Президентом України було обрано Л. М. Кравчука.

За роки незалежності президентами України обиралися Л. Кравчук (1991 р.), Л. Кучма (1994 р., 1999 р.), В. Ющенко (2004 р.). В. Янукович (2010р.). Вибори Президента України 2004 р. проходили в обставинах масових порушень і тиску на виборців. Верховний Суд України визнав результати другого туру виборів недійсними і призначив переголосування, в результаті якого президентом було обрано В. Ющенка (51,99% голосів виборців).

• Вищими органами судової влади в Україні є Конституційний Суд, Верховний Суд, Вищий арбітражний суд (ст. 124).

ФОРМУВАННЯ ГІЛОК ВЛАДИ В УКРАЇНІ

Главою держави є Президент. Він гарантує державний суверенітет, те­риторіальну цілісність України, дотримання Конституції України, прав і свобод людини й громадянина
Законодавча влада	Виконавча влада	Судова влада
Верховна Рада (парла­мент) — вищий зако­нодавчий орган влади, на місцях — обласні, районні, міські, селищ­ні ради	Кабінет Міністрів (уряд), міністерства, відомства, державні комітети, місцева дер­жавна адміністрація, виконкоми	Верховний Суд України, загальні, арбітражні, вій­ськові суди (зго­дом — Конститу­ційний Суд)

2002 р. Президент України Л. Кучма вніс пропозицію про проведення політичної реформи, суть якої полягала у перетворенні президентсько-парламентської форми державного правління на парламентсько-президентську.

У 2004 р. Верховна Рада прийняла рішення про перехід до парламентсько-президентської республіки не пізніше 1 січня 2006 р. З жовтня 2010 р. Україна стала президентсько-парламентською.

ДОСТРОКОВІ ВИБОРИ ПРЕЗИДЕНТА Й ДЕПУТАТІВ ВЕРХОВНОЇ РАДИ (1994 Р.)

Причини виборів
Загострення про­тистояння між Президентом, урядом і Верхов­ною Радою	Наростання еко­номічної кризи в державі (безробіт­тя, інфляція, борги по зарплатні тощо)	Невдоволення населення погір­шенням умов життя (у червні 1993 р. почали страйкувати шахтарі Донбасу, згодом страйк перекинувся на інші регіони)

Вибори Президента

Вибори депутатів Верховної Ради

Зареєстровано 7 канди­датів на посаду Прези­дента. Відбувалися у 2 тури (у 1-му ніхто не набрав більше 50 % голосів; до 2-го вийшли Л. Крав­чук (37,68 %) і Л. Кучма (31,25%)). Переміг Л. Кучма, який набрав 52 % голосів (14 млн 660 тис.). 19 липня 1994 р. він склав присягу на вірність українському народові й офіційно став Президентом України

Відбувалися за мажоритарною сис­темою, а не за партійними списками. Велика кількість претендентів на один депутатський мандат; дуже на­пружена боротьба під час виборчих перегонів. Результати виборів: КПУ — 25 %; Рух — 5,9 %; Селянська партія — 5,34 %; СПУ — 4,15 %; безпартій­ні — 55,6 %, Незначну кількість місць отримали представники УРП, СДПУ, УХДП, Партії праці та ін. Пропрезидентські сили зазнали значної поразки. Прорахунки влади знову зробили привабливими гасла комуністів і соціалістів

ПОЛІТИКА ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ Л. Д. КУЧМИ

Політична та економічна нестабільність (протягом 1994-1999 рр. в Україні помінялося чотири уряди). Недостатні темпи соціально-економічних реформ. Призупинення падіння виробництва; гальмування економічної кризи в країні. Зупинення гіперінфляції; запровадження власної національної валюти — гривні. Прийняття Конституції України.

Утвердження України на міжнародній арені