Змістовий модуль 1. Законодавчі основи професійного спілкування

Практичне заняття № 1

ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ ПРО УКРАЇНСЬКУ МОВУ.

ЗНАЧЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ЯК ДЕРЖАВНОЇ

1. Роль і значення мови в суспільному житті.

2. Українська мова – національна мова українського народу, один з вирішальних чинників його самобутності і державна мова України.

3. Шляхи і тенденції розвитку української мови в період становлення незалежної України.

4. Державна мова – мова професійного спілкування.

ЛІТЕТАТУРА

Базова

1. Гуць М. В. Українська мова у професійному спілкуванні : навч. посіб. / М. В. Гуць, І. Г. Олійник, І. П. Ющук. – К. : Міжнародна агенція “BeeZone”, 2004. – 336 с.

2. Загнітко А. П. Українське ділове мовлення : професійне і непрофесійне спілкування /А. П. Загнітко, І. Г. Данилюк. – Донецьк, 2004. – 480 с.

3. Українська мова за професійним спрямуванням : навч. посіб. / С. О. Караман, О. А. Копусь, В. І. Тихоша та ін. – К. : Літера ЛТД, 2013. – 544 с.

4. Михайлюк В. О. Українська мова професійного спілкування : навч. посіб. / В. О. Михайлюк. – К. : Професіонал, 2005. – 496 с.

5. Мозговий В. Українська мова у професійному спрямуванні. Модульний курс : навч. посіб. /В. Мозговий. – К. : Центр навчальної літератури, 2006. – 592 с.

6. Українська мова: [енциклопедія] / редкол. В. М. Русанівський, О. О. Тараненко, М. П. Зяблюк та ін. – 2-ге вид., випр. і доп. – К.: Вид-во «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 2004. – 824 с.

7. Шевчук СВ., Клименко І.В. Українська мова за професійним спрямуванням : [підручник] / С. В. Шевчук, І. В. Клименко. – К. : Алерта, 2011. – 696 с.

Допоміжна

1. Масенко Л. Т. Мова і політика / Л. Т. Масенко. – К.: Соняшник, 1999. – 100 с.

2. Пархонюк Л. До проблеми сутності мови: деякі міркування й роздуми / Л. Пархонюк // Дивослово. – 1996. – №11. – С. 15–17.

3. Пасемко І. “…Українська мова прекресна” / І. Пасемко // Дивослово. – 1995. – №7. – С. 17–19.

4. Тищенко О. Комунікативний аспект у навчанні мови / О. Тищенко // Дивослово. – 2005. – №6. – С. 30–32.

5. Ткаченко О. Мовне самоствердження українців на тлі історичного досвіду народів світу / О. Ткаченко // Дивослово. – 1994. – №4. – С. 15–19.

6. Усатенко Т. Мова в просторі українознавства / Т. Усатенко // Дивослово. – 1995. – №12. – С. 10–15.

ДИДАКТИЧНА МЕТА

Формування уявлення про українську мову як національну мову українського народу і мову професійного спілкування.

Студенти повинні знати:

- поглиблення знань про українську мову як національну мову українського народу, виховання поваги до української літературної мови;

- зміст законодавчих актів про розвиток і функціонування мов в Україні;

- роль української мови як мови професійного спілкування.

Студенти повинні вміти:

- виявляти обізнаність з проблем розвитку та функціонування української мови як державної на сучасному етапі;

- характеризувати мовну ситуацію у регіонах України.

ТЕОРЕТИЧНІ ВІДОМОСТІ

Мова – це сукупність загальноприйнятих у межах окремого суспільства звукових знаків для називання предметів і явищ навколишньої дійсності, а також комплекс правил поєднання цих звукових знаків у процесі висловлення думок.

Мова – явище суспільне, соціальне, бо її виникнення і розвиток пов’язані з виникненням і розвитком суспільства, колективу людей.

Закон “Про мови в Україні” (1989 р.) дав змогу посісти українській мові належне місце, що й записано в статті 10 Конституції України:

“Державною мовою в Україні є українська мова. Держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України”.

Українську мову проголошено державною, однак реалізація цього заходу передбачає взаємодію 2 засад:

1) створення такої мовної ситуації, за якої українська мова мала б усі можливості безперешкодного вживання, вияву комунікативних функцій, властивих іншим високорозвинутим літературним мовам у сучасних цивілізованих суспільствах; 2) ефективне вивчення на різних ділянках освіти у поєднанні з мовним вихованням.

Державний статус української мови законодавчо забезпечує її функціонування в усіх сферах суспільного життя. Розширені суспільні функції, структурне, лексичне і стилістичне багатство, великі внутрішні можливості української мови поставили її в один ряд з найрозвиненішими мовами світу.

Сучасна українська мова склалася протягом тривалого історичного розвитку суспільства, формувалася на основі середньонаддніпрянських говорів, які широко закріпилися в художніх творах і науковій літературі. Разом з розвитком українського народу удосконалювалася українська мова. Внаслідок пройденого великого історичного шляху вже на початку XIX ст. вона набула тих рис, котрі зберігаються і до наших днів.

Значну роль у формуванні нової української літературної мови відіграв І. Котляревський – автор перших художніх творів, написаних українською мовою, з використанням елементів полтавських говорів ("Енеїда", "Наталка Полтавка"). Далі українська мова шліфується й закріплюється у творах Є.Гребінки, Л. Боровиковського, Г.Квітки-Основ'яненка та інших.

Процес становлення української літературної мови на живій народній основі продовжив і завершив основоположник української літературної мови нового типу Т.Шевченко.

Прогресивні українські письменники Марко Вовчок, М.Старицький, І. Тобілевич, Панас Мирний, П.Грабовський, І.Франко, Леся Українка, М. Коцюбинський, М.Куліш, В.Винниченко, М.Хвильовий, Олег Ольжич та інші, продовжуючи традиції Т.Шевченка, збагачували рідну мову.

Для розвитку української мови велике значення мало возз'єднання віками розчленованих українських земель в єдину державу. Внаслідок цього на всій території України поширилися єдині лексичні, граматичні, орфографічні й орфоепічні норми української мови.

Суржик (нечиста мова) – мішанина елементів – звуків, слів, словосполучень різних мов, породжена невмінням мовців відділяти явища однієї мови від іншої, низьким рівнем мовної культури.

Білінгвізм (двомовність) – практика індивідуального або колективного використання двох мов у рамках однієї державної чи соціальної спільності у відповідних комунікативних сферах (російсько-українська двомовність).

Масенко Л.: “Асиметричний масовий білінгвізм має наслідком не тільки зовнішнє звуження сфери вживання української мови Він “підточує” її зсередини, створює ґрунт для її внутрішнього розкладу, активізуючи процеси змішування російської й української мов” (Масенко Л. Мова і політика. – К., 1999. – С. 25).

ПРЕДМЕТ І ЗАВДАННЯ КУРСУ «УКРАЇНСЬКАМОВА (ЗА ПРОФЕСІЙНИМ СПРЯМУВАННЯМ)»

Головне завдання вищої школи – готувати висококваліфікованихфахівців, які досконало володіють державною мовою в усній та писемній її формах. Курс «Українська мова (за професійним спрямуванням)» передбачає продовження формування національномовної особистості,комунікативних навичок майбутніх спеціалістів, студіювання особливостей фахової мови.

Отже, предметом вивчення курсує сучасна українська літературна, мова професійної сфери.

Завдання курсу –сформувати:

· мовну компетенцію майбутніх фахівців, що містить знання іпрактичне оволодіння нормами літературної професійної мови;

· навички самоконтролю за дотриманням мовних норм у спілкуванні;

· вміння і навички оптимальної мовної поведінки у професійнійсфері;

· стійкі навички усного й писемного мовлення, зорієнтованогона професійну специфіку;

· навички оперування фаховою термінологією, редагування, корегування та перекладу наукових текстів.

Вивчаючикурс, студентирізнихспеціальностейнабуваютьтеоретичнихзнаньпрофаховеспілкування, йогоетапийрольупрофесійнійдіяльності, засвоюютьтермінологіюмайбутньоїспеціальності, відомостіпропризначенняіструктуруділовихдокументів, необхіднихфахівцюпевногопрофілю, формуютьстійкікомунікативнікомпетенції, потрібніупрофесійномуспілкуванні, навичкипослуговуваннявербальнимиіневербальнимизасобамиобмінуінформацією.

Метакурсу–сформуватиумайбутніхспеціалістівпрофесійнозорієнтованіумінняінавичкидосконалоговолодінняукраїнськоюлітературноюмовоюуфаховійсфері

ЗАВДАННЯ

1. Доберіть різні типи текстів і виділіть найбільш показові щодо змістової інформативності, емоційного й естетичного плану уривки.

2.Із газети, яку Ви постійно читаєте, випишіть суспільно-політичнулексику, з'ясуйте значення цих слів.

3.Прочитайте уривки з «Книги Екклесіаст». Знайдіть ви­слови, успадковані сучасною українською літературною мовою. До якої групи вони належать: прислів'їв, приказок, афоризмів, крилатих висловів? Доберіть приклади використання цих висловів у творах художньої літе­ратури.

І. Марнота марнот, – сказав Проповідник, – марнота мар­нот: усе марнота.

Яка користь людині з усіх її праць, над чим працює вона під сонцем?

Рід відходить і рід приходить, а земля зостається навік.

Сходить сонце й заходить сонце, і на місце своє поспішає,

Щоб там знову зійти;

Біжить на південь, кружеляє на північ,

кружеляє в бігу своєму вітер,

І на круги свої повертається вітер;

Біжать усі ріки в море, – а море не переповниться,

До місця, куди ріки біжать, –

Туди вони продовжують бігти;

Все – марудність сама, і ніхто розповісти не вміє, –

Дивляться, не наситяться очі, слухають,

не переповняться вуха.

II. Для всього свій час, і час кожній справі під небесами:

Час родитись і час помирати,

Час садити і час виривати посаджене,

Час убивати і час гоїти рани,

Час руйнувати і час мурувати,

Час плакати і час сміятись,

Час ридати і час танцювати,

Час розкидати каміння і час складати каміння,

Час обіймати і час уникати обіймів,

Час шукати і час дати загубитись,

Час зберігати і час витрачати,

Час краяти і час зшивати,

Час мовчати і час говорити,

Час любити і час ненавидіти,

Час для війни і час для миру.

АУДИТОРНАРОБОТА

1. Спираючись на набуті раніше знання, дайте відповіді на запитання:

- Що таке спілкування?

- Які є засоби спілкування?

- Чому мова є найважливішим засобом спілкування?

2. Звертаючись до оцінки української мови, висловленої О.Гончаром, розкажіть про її значення й місце в суспільстві.

Українська мова сьогодні – це мова, що, ввібравши найцінніше з надбань минулих віків, перебуває в невпинному розвитку, і – відповідно до потреб сучасної людини – весь час збагачується лексично, синонімічно, стилістично, виявляючи при цьому дедалі нові й нові потенціальні можливості. У своєму саморозвитку і вічнім оновленні мова наших днів черпає творчу снагу від тих же заповітних джерел – джерел народного життя...

Перед нами мова всебічно розвинена, збагачена новими синтаксичними конструкціями, цілком сучасна, яка надається для відтворення найскладнішої образності, найтонших розгалужень думки, мова, у якій знайдено барви і для створення оригінальної повноцінної літератури, і для блискучих художніх перекладів творінь світового письменства, шедеврів Гомера і Данте, Гете і Міцкевича, Пушкіна, Толстого і Шолохова...

У вигляді мови природою дано людині великий дар. Не тільки користуватися ним, рідним словом, а й натхненно ростити, оберігати його коріння й леліяти його цвіт, ось тоді воно й буде запашним та співучим, сповненим музики й чару, життєвої правдивості й поетичності (О.Гончар).

3. Напишіть твір на тему: «Красне слово – золотий ключ», використовуючи подані нижче прислів'я.

1. Не говори, що знаєш, але знай, що говориш. 2. Добре сло­во краще, ніж готові гроші. 3. Книга вчить, як на світі жить. 4. Яка головонька, така й розмовонька. 5. Ні в тин, ні в ворота. 6. На городі бузина, а в Києві дядько. 7. Язик до Києва доведе. 8. Слово старше, ніж гроші. 9. Коли хочеш щось сказати – перш подумай. 10. Не все те казати, що на рот лізе. 11. Таке верзе, що й купи не тримається. 12. Лихо говіркому, та не добре й мовчазному. 13. Пусті слова, правди в них нема. 14. Не довго ду­мав, та мудро сказав. 15. З його оратор, як з грака соловей. 16. Яка людина, така й бесіда. 17. Птицю пізнати по пір'ю, а чоловіка по бесіді. 18. Говорить п'яте через десяте. 19. Гово­рить, як шовком гаптує. 20. Хто своєї мови цурається, хай сам себе встилається (Народна творчість).

4. Прочитайте уривок, перекажіть його зміст українською мовою. Сформулюйте основну думку тексту.

Язык – это наше бесценное наследство, с ним мы не расстаемся на протяжении всей жизни. И, конечно, нельзя быть безразличным к тому, как мы пользуемся языком, как им выражаем свои мысли, как мы ценим родное слово. Хорошо в связи с этим сказал К.Г.Паустовский: «Человек, равнодушный к родному языку, – дикарь... Потому, что его безразличие к языку объясняется полнейшим безразличием к прошлому, настоящему и будущему своего народа» (К.Горбачевич).

5. Перекладіть текст українською мовою. Випишіть окремо слова, однакові в обох мовах, і слова різні, але спільного походження.

Наш язык – это живой организм народа, носителя и творца языка. Он отражает жизнь народа, его историю и культуру. А это значит, что мы не должны, не имеем права портить язык. Наше общее дело – защитить его, бороться за чистоту, ясность, смысловую точность языка. Поэтому всяческая речевая неряшливость, жаргон, коверканье языка нетерпимы ни вбыту, ни в школьной, нив другой обстановке…

Помните – в языке каждого народа проявляется неповторимость и нерасторжимость связи человека с настоящим и прошлым родины. Именно этим и следует объяснить глубокую, окрашенную горделивой любовью привязанность людей к родному языку, материнскому слову (А.Скворцов).

6.Виправте стилістичні помилки у поданих реченнях.

1. Підвівши підсумки виступів, голова зборів подякував усіх.

2. Із-за хвороби Іван пропустив концерт.

3. Просимо повідомити на ваші товари найнижчі ціни по прейскуранту.

4. Він знаходився у виключно важких умовах.

5. Кожне слово вона висловлювала повільно.

6. Студенти мало надають уваги нормативному слововживанню.

7. Присутні отримали насолоду від зустрічі з Ліною Костенко.

8. Вичерпуються запаси природних ресурсів

9. Ні в якому випадку не можна приймати до уваги такі висловлювання.

10. Учні успішно здали екзамен з історії України.

11. Присутні задали питання гостям студії.

12. Взагалі кажучи, це мене не торкається.